Ігор Рафаїлович Юхновський | |
---|---|
В. о. Голови Українського інституту національної пам'яті | |
23 червня 2006 — 19 липня 2010 | |
Президент |
Віктор Ющенко Віктор Янукович |
3-й Перший віце-прем'єр-міністр України | |
27 жовтня 1992 — 17 березня 1993 | |
Президент | Леонід Кравчук |
Попередник | Валентин Симоненко |
Наступник | Юхим Звягільський |
Народився |
1 вересня 1925 (95 років) Княгинине, Дубенський повіт, Волинське воєводство, Польська республіка |
Відомий як | фізик, викладач університету, політик |
Місце роботи | Львівський національний університет імені Івана Франка |
Країна | СРСР і Україна |
Освіта | Фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
Політична партія | НРУ і КПРС[1] |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
І́гор Рафаї́лович Юхно́вський (нар. 1 вересня 1925, Княгинине, Рівненська область, Україна) — український фізик-теоретик. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, народний депутат України І–IV скликань, почесний громадянин Львова.
В. о. Голови Українського інституту національної пам'яті. Почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктор Honoris Causa Львівського національного університету імені Івана Франка.
Вчений, фізик-теоретик, державний, політичний і громадський діяч. І. Р. Юхновський створив добре знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики. Він розробив оригінальні й потужні методи теоретичних досліджень систем взаємодіяльних частинок: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які дозволили розв'язати серію принципових проблем фізики конденсованої речовини. Він і його учні зробили суттєвий внесок у розвиток теорії рідин і розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Останнім часом у полі наукових інтересів І. Р. Юхновського є математичні методи в економіці та в розвитку суспільства, проблеми енергетики, проблеми безпеки об'єкта «Укриття» на Чорнобильській АЕС, теорія гетерогенного каталізу й ряд інших стратегічно важливих проблем для держави. Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників.
1969 року у Львові І. Р. Юхновський створив Відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР. На його основі у 1990 році засновано Інститут фізики конденсованих систем НАН України. Де мав учнів, серед яких Рувінський М. А.. Протягом 1990–1998 років І. Р. Юхновський очолював Західний науковий центр НАН України. Для підтримки проведення наукових досліджень в Україні І. Р. Юхновський у 1996 році заснував Фонд підтримки науки.
1990 року І. Р. Юхновського обрано депутатом Верховної Ради України. У парламенті очолював опозицію як Голова Народної Ради.
1991 року був кандидатом у Президенти України, але набрав 554 719 голосів або 1,74 %.
У 1990–1993 роках був Головою Комісії Верховної Ради з питань науки та освіти, членом Президії Верховної Ради. У 1992 р. працював Державним радником України та очолював Колегію з питань науково-технічної політики Державної Думи України. З жовтня 1992 до 1993 року працював на посаді Першого віце-прем'єр міністра України. 1994 р. вдруге обраний депутатом Верховної Ради України. У 1994–1996 роках був лідером депутатської групи «Державність». 1996 р. за його ініціативою створено Міжвідомчу аналітичну консультативну раду при Кабінеті Міністрів України. 1998 р. втретє обраний народним депутатом України, належав до фракції Українського народного руху. Протягом грудня 1999 — березня 2002 р. був Головою Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України. 2002 року вчетверте обраний до Верховної Ради України за єдиним списком від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», входив до складу фракції «Наша Україна» й був першим заступником, а згодом Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Головою спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради України з питань майбутнього[2], Голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів, член ради НС «Наша Україна».
Разом з Г. К. Крючковим очолював ТСК з питань моніторингу виборчого законодавства (2006)[3].
У червні 2006 року Постановою Кабінету Міністрів України І. Р. Юхновського призначено в. о. Голови Українського інституту національної пам'яті — центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом[4].
Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[5]
|
|
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=17087