Віталій Вікторович Шабунін | |
---|---|
Віталій Шабунін (Київ, 2018) | |
Народився |
26 листопада 1984 (36 років) Рівне |
Громадянство | Україна |
Діяльність | голова ГО «Центр протидії корупції» |
Відомий завдяки | громадський, політичний діяч, підприємець |
Партія | Громадянська позиція |
Конфесія | Євангельські християни |
У шлюбі з | Олена Шабуніна |
Діти | донька |
Віта́лій Ві́кторович Шабу́нін (нар. 26 листопада 1984, Рівне, Українська РСР) — український громадський діяч у сфері боротьби з корупцією, голова правління громадської організації «Центр протидії корупції», колишній член партії «Демократичний альянс»[1], блогер[2]. Голова першої Ради громадського контролю НАБУ (2015—2016)[3]. Член Національної ради з питань антикорупційної політики (з 25 червня 2019 по 1 червня 2020)[4][5].
2006 року обраний депутатом міськради Рівного, під час каденції став помічником депутата ВРУ Віктора Матчука, а потім — Лесі Оробець (партія «Єдиний центр»). 2008 року переїхав до Києва, де приєднався до ГО «Опора», очолив молодіжну організацію «Всеукраїнська фундація регіональних ініціатив»[6][7].
2012 року був одним із засновників «Центру протидії корупції» (ЦПК) та очолив його правління[8]. Працював протягом року волонтером[9]. З 2013 року організація почала отримувати фінансування від міжнародних донорів.
2014 року на дострокових виборах до ВРУ балотувався за списками партії «Громадянська позиція» (№ 5 у виборчому списку)[10]. Виступав за впровадження системи електронного декларування[11].
З червня 2015 року очолив Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро[12].
Парафіянин київської протестантської церкви Народ Божий[13].
З 2013 по 2017 рр. був підприємцем, основний вид діяльності - консультування з питань комерційної діяльності й керування (код 70.22)[14].
Заявляє про проведення розслідування корупційних схем владної верхівки часів президентства Януковича та Порошенка. За даними «Центру протидії корупції», відкрито 150 кримінальних справ та здійснено низку реформ.
Критикує колишнього президента Порошенка і членів його партії[15]. При цьому визнає, що будь-яких фінансових операцій через офшори не здійснювалось і предмету розгляду для фіскальних служб немає[16].
2016 піддавав критиці політиків, депутата Ігоря Кононенка, звинувативши його у змові з метою перебирання прибутків Міністерства охорони здоров'я, та Миколу Мартиненка[17]. Виступав з різкою критикою генпрокурорів Махніцького, Яреми[18][19] та Шокіна[20], послідовно вимагаючи їх відставки та покарання[21]. Політичні союзники Шабуніна також атакували Ігоря Щедріна[22] з Громадської Організації «Медичний контроль» — він був звинувачений у змові з попереднім міністром охорони здоров'я Раїсою Богатирьовою і отриманні прибутків від закупівель ліків МОЗ.
Заявляв про розслідування кримінальних і корупційних схем депутатів Пашинського, Іванющенка[23][19] та Сергія Клюєва[24].
23 липня 2020 року в будинку Шабуніна сталася пожежа. Шабунін заявив, що його будинок в селі Гнідин під Києвом було підпалено й зазначив, що за два тижні до пожежі газова служба перевіряла в будинку лічильник[25]. Поліція відкрила кримінальну справу за фактом підпалу[26].
Сам Шабунін та очолювана ним ГО «Центр протидії корупції» розцінила підпал як «посягання на його життя та членів його родини»[27][28]. Представництво ЄС в Україні висловило стурбованість пожежею в будинку Шабуніна і закликали до ефективного розслідування[29][30]. Українське представництво Світового банку висловило стурбованість через пожежу та закликала владу розслідувати подію[31].
Пізніше, на відновлення будинку, Шабуніну пожертвували понад 1000 людей на суму більш як $42 тис.[28]. Експертиза підтвердила умисний підпал[32].
30 грудня 2020 року біля входу до квартири матері Віталія в Рівному поліціянти виявили саморобний вибуховий пристрій, що складався з двох гранат і чорної коробки[33].
Наступного дня ще один вибуховий пристрій знайшли під дверима тещі Шабуніна у Києві, інформацію підтвердили в Нацполіції[34].
7 червня 2017 року Шабуніну вручили повістку щодо його прибуття до військового комісаріату з документами[35]. Реакцію Шабуніна на вручення повістки критикували блогери[36]. Згодом Міністр оборони визнав, що повістка була вручена з порушеннями та покарав винних[37]. 8 червня 2017 року — саме тоді, коли Шабунін йшов до військомату, — стався конфлікт між ним та Всеволодом Філімоненком, який представився тоді журналістом видання «Голос народу».
8 червня 2017 року біля Дніпровського військкомату Києва, куди Шабунін прийшов по повістку, у Шабуніна стався конфлікт з Всеволодом Філімоненком, що назвався журналістом. Шабунін вдарив Філімоненка по обличчю за образу своєї колежанки[38][39]. У відповідь на це Філімоненко дістав газовий балончик та пирснув в обличчя Шабуніна[40]. Дії обох зафіксовані на відео[41][42].
Спочатку Шабуніну інкримінували ч. 2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за насильство щодо журналіста. Після публічної критики журналістів, які у Філімоненку не визнали журналіста, слідство наступного дня висунуло Шабуніну іншу підозру — у завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості[43] Всеволоду Філімоненку. Рішенням Дніпровського районного суду Києва Шабуніну обрано запобіжний захід у вигляді часткового особистого зобов'язання[44] терміном на 60 діб, за яким Шабунін має повідомляти про зміну місця роботи або проживання.
Через п'ять місяців, 15 січня 2018 року, справу знову було перекваліфікована у побиття журналіста[39].
23 січня 2018 року прокуратура передала до Дніпровського районного суду Києва обвинувальний акт стосовно Віталія Шабуніна. Головуючий суддя у справі — Олена Козачук.[39]
Оксана Сироїд[45], Вікторія Сюмар[46][47], Мустафа Наєм[48], Анатолій Гриценко[49], Юрій Дерев'янко[50], Сергій Гусовський[51] та низка інших політиків назвали конфлікт надуманим політичним переслідуванням, та заявили, що пан Філімоненко не має жодного опублікованого матеріалу як журналіст та є провокатором, адже навіть видання «Голос народу», журналістом якого представлявся Філімоненко, заперечило наявність будь-якої співпраці з ним. Сам Всеволод Філімоненко в ефірі «Громадського радіо» назвав себе одним із засновників інформаційного агентства «Голос народу». Водночас у державному реєстрі друкованих ЗМІ та інформаційних агентств будь-які дані про інформагентство «Голос народу» відсутні.
Сергій Лещенко[52] та Віктор Чумак[53] заявили, що влада прагне за допомогою судимості не пустити Шабуніна до великої політики. Головний редактор видання НВ Віталій Сич назвав нападки влади на Шабуніна апогеєм контрреволюції[54].
Нардеп від «Слуги народу» Богдан Яременко[55][56] заявив, що суд над Шабуніним — це метод репресії та що він на місці активіста вчинив би так само.
Волонтер Юрій Касьянов висловив думку, що команда Порошенка намагається використовувати методи попередньої влади[57],а у соцмережах популярності набуло твердження, що чинному президенту «Залишилося посадити Тимошенко та побудувати Межигір'я»[58], щоб зрівнятися зі своїм попередником.
2020 року Печерський суд визнав Шабуніна винним у несвоєчасному поданні декларації за 2019 рік. Активіст визнав, що дійсно запізнився та подав декларацію наступного дня після дедлайну.[59][60] Раніше Шабунін добровільно подавав декларації, ще до того, як це стало обов'язковим для антикорупційних громадських активістів[61].
Піддається критиці опонентами через зарплатню, яку отримує в громадській організації, і придбаний будинок під Києвом площею 120м2 і вартістю 83 тис. $[15].
У червні 2017 журналіст Володимир Бойко повідомив, що Шабунін потрапив у Раду громадського контролю Національного антикорупційного бюро України за підробленими документами, приховавши наявність земельної ділянки та квартири, яку здавав у найм[62].
Одружений, має доньку. Дружина Олена Шабуніна[63].
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=2405328