Часів Яр | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Бахмутський район | ||||||||
Громада | Часовоярська міська громада | ||||||||
Засноване | 1876 | ||||||||
Статус міста | з 1938 року | ||||||||
Населення | ▼ 13 302 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 18 км² | ||||||||
Густота населення | 739 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 84551-84556 | ||||||||
Телефонний код | +380-6274 | ||||||||
Координати | 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д.Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 227 м | ||||||||
Водойма | річка Грузька | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Часів Яр | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 67,1 км | ||||||||
- залізницею | 109 км | ||||||||
- автошляхами | 77 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 565 км | ||||||||
- залізницею | 735 км | ||||||||
- автошляхами | 674 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53 | ||||||||
Вебсторінка | Часовоярська міська рада | ||||||||
Міський голова | Опанасенко Ольга Михайлівна | ||||||||
Часів Яр у Вікісховищі
|
Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Орган місцевого самоврядування — Часовоярська міська рада. Населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року.
За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб.[2]
Місто постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років: кількість встановлених жертв — 387 людей[3].
У Часів Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один з найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х роках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.
Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.
У місті діє краєзнавчий музей.
Після початку війни на Сході України у 2014—2022 роках у місто був переміщений 65-й військовий мобільний госпіталь Збройних Сил України[4].
9 липня 2022 року російськими обстрілами міста був знищений вокзал[5] і частково зруйновано два п'ятиповерхові будинки[6].
За попередніми даними удар був завданий балістичними ракетами ОТРК «Искандер»[7].
Один із будинків, у який влучили російські окупанти, — це гуртожиток, де перебували цивільні люди. Було повністю знищено два під'їзда[7].
Рятувальні та пошукові роботи були завершені вранці 14 липня 2022 року. З-під завалів дістали 48 тіл загиблих, серед них одна дитина. Врятувати вдалось 9 постраждалих[8].
За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови[9].
Уродженцями міста є:
|
|
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-07-23 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=15952