Чалий Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Чалий
Народився	3 квітня 1954(1954-04-03) (68 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	дипломат
Alma mater	Київський державний університет ім. Т. Шевченка
Науковий ступінь	кандидат юридичних наук (1981)
Нагороди

Олександр Олександрович Чалий (нар. 3 квітня 1954, Вінниця, Українська РСР, СРСР) — український дипломат і чиновник. Колишній перший заступник Міністра закордонних справ, колишній заступник голови Секретаріату Президента України. Діючий президент аудиторської та консалтиногової компанії «Грант Торнтон Україна».^[1]

Життєпис

Народився 3 квітня 1954 у місті Вінниця.

У 1977 р. закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права. Кандидат юридичних наук, спеціальність — міжнародне право.

У 1977–1984 рр. — асистент, старший викладач юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

У 1984–1987 рр. — професор в Школі права Республіки Гвінея-Бісау.

У 1987–1989 рр. — старший викладач, доцент юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

У 1989–1993 рр. — доцент, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

З 16 лютого по 22 березня 1993 р. — перший заступник начальника Договірно-правового управління МЗС України.

З 22 березня 1993 р. по 12 травня 1995 р. — начальник Договірно-правового управління МЗС України.

У 1993–1995 рр. — член колегії МЗС України, глава делегації України на переговорах з Росією та Румунією щодо укладання базових політичних договорів.

З 12 травня 1995 р. по 2 липня 1998 р. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії^[2][3].

З 2 липня 1998 р. по 8 січня 2001 р. — перший заступник Міністра закордонних справ України, член колегії МЗС^[4].

З 8 січня по 21 серпня 2001 р. — перший заступник міністра — Постійний Представник України в РЄ, член колегії МЗС.

З серпня по 7 грудня 2001 р. — державний секретар з питань європейської інтеграції, постійний представник України при Раді Європи.

З липня 2001 р. по липень 2003 р. — Державний секретар Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції^[5].

З липня 2003 р. по травень 2004 р. — перший заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції^[6][7].

З 2004 р. по 2006 р. — віце-президент консорціуму Індустріальний союз Донбасу.

З вересня 2006 по 2008 — заступник голови Секретаріату Президента України^[8][9].

З вересня 2021 — засновник та член Піклувальної ради Інституту державної ефективності Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine. ^[10].

29 березня 2022 р. перебував у не основному складі української делегації на українсько-російських переговорах у Стамбулі^[11]. Факт присутності Олександра Чалого викликав ажіотаж серед українців з поглядів, яких дотримується Чалий^[12]

Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України^[13].

Володіє англійською, російською та португальською мовами.

Як дипломат вважає, що Україна має залишитися поза військовими блоками, противник вступу до НАТО, раніше був противником вступу до ЄС.^[14]

Нагороди та відзнаки

Заслужений юрист України^[15]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня^[16].

Примітки

Джерела

• Українсько–німецький Форум

Література

• В. М. Матвієнко. Чалий Олександр Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

Посилання

• [https://web.archive.org/web/20210420020555/https://leksika.com.ua/18120524/legal/chaliy Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine. Чалий // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Українсько-румунські відносини Населення та кордон Румуни в Україні • Українці в Румунії • Румунсько-український кордон Посли Румунії в Україні Константін Коанде (1917) • Константін Концеску (1917—1918) • Бістреану Іон (1993—1998) • Міхай Дінуку (1998—1999) • Корнел Іонеску (1999—2000) • Александру Корня (2000—2005) • Траян Лауренціу-Христя (2005—2010) • Корнел Іонеску (2010-2016) • Крістіан-Леон Цуркану (2016-) Посли України в Румунії Галіп Артем Васильович (1918) • Севрюк Олександр Олександрович (1918) • Ґалаґан Микола Михайлович (1918) • Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович (1918) • Гасенко Юрій (1919) • Мацієвич Костянтин Андріанович (1919—1923) • Сандуляк Леонтій Іванович (1992—1995) • Чалий Олександр Олександрович (1995—1998) • Харченко Ігор Юрійович (1998—2000) • Бутейко Антон Денисович (2000—2003) • Бауер Теофіл Йозефович (2004—2005) • Малько Юрій Феодосійович (2005—2008) • Рендюк Теофіл Георгійович (2005—2006,2008) • Кулик Маркіян Зіновійович (2008—2011) • Котик Віорел Дмитрович (2011—2012) • Бауер Теофіл Йозефович (2012—2016) • Рендюк Теофіл Георгійович (2016) • Левицький Євген Вікторович (2016—2017) • Баньков Олександр Сергійович (2017—2020) • Роговей Паун Аурелович (з 2020) т.п.

п о р Постійні представники України при Раді Європи Перелигін Євген Юрійович (1996—1998) • Купчишин Олександр Михайлович (1998—2001) • Чалий Олександр Олександрович (2001) • Станік Сюзанна Романівна (2001—2004) • Шевчук Анатолій Анатолійович (2004—2006) • Перелигін Євген Юрійович (2006—2010) • Точицький Микола Станіславович (2010—2016) • Кулеба Дмитро Іванович (2016—2019) • Тарасюк Борис Іванович (з 2019)