Унаї Емері

Унаї Емері
Особисті дані
Повне ім'я	Унаї Емері Ечегоєн
Народження	3 листопада 1971(1971-11-03) (49 років)
	Ондаррибія, Іспанія
Зріст	181 см
Громадянство	Іспанія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи) 1990–1996 «Реал Сосьєдад Б» 39 (2) 1995–1996 «Реал Сосьєдад» 5 (1) 1996–2000 «Толедо» 127 (2) 2000–2002 «Расінг Ферроль» 51 (7) 2002–2003 «Леганес» 28 (0) 2003–2005 «Лорка Депортіва» 31 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2005–2006 «Лорка Депортіва» 2006–2008 «Альмерія» 2008–2012 «Валенсія» 2012 «Спартак» (Москва) 2013–2016 «Севілья» 2016–2018 «Парі Сен-Жермен» 2018–2019 «Арсенал» 2020– «Вільярреал» * Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. ** Тільки на посаді головного тренера.  Унаї Емері у Вікісховищі

Унаї Емері Ечегоєн (ісп. Unai Emery, нар. 3 листопада 1971, Ондаррибія) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, який працює з «Вільярреалом».

Майже усю ігрову кар'єру провів у нижчих іспанських дивізіонах, провівши в Ла Лізі лише 5 матчів. Як тренер відомий насамперед роботою у низці іспанських клубів Ла Ліги, зокрема «Валенсії» і «Севільї», з останньою з яких став автором непересічного досягнення — перемоги у трьох розіграшах Ліги Європи УЄФА поспіль.

Ігрова кар'єра

Вихованець клубу «Реал Сосьєдад», в другій команді якого Емері дебютував 1990 року, в якій провів шість сезонів, взявши участь у 39 матчах чемпіонату. У сезоні 1995-96 провів 5 матчів та забив один гол за основну команду «Реал Сосьєдад» в Ла Лізі.

Після цього виступав в клубах Сегунди «Толедо», «Расінг Ферроль» та «Леганес».

Завершив професійну ігрову кар'єру клубі «Лорка Депортіва» з Сегунди Б, за яку виступав протягом сезону 2003-04 років.

Кар'єра тренера

Початок роботи

Після закінчення кар'єри футболіста Унаї Емері отримав від керівництва свого тодішнього клубу «Лорка Депортіва» пропозицію зайняти вакантний пост головного тренера. Перший же сезон був для молодого тренера успішним: команда під його керівництвом зайняла 4-е місце в дивізіоні, піднявшись з Сегунди Б до Сегунди. Не менш успішним був і наступний сезон: «Лорка» посіла достатньо високе для новачка 5-е місце, а сам Унаї Емері заслужено отримав приз Мігеля Муньйоса як найкращий тренер дивізіону.

Наступний сезон Унаї Емері почав у новій команді: його запросила «Альмерія» з Сегунди. З ним команда, яка всього 5 років тому грала в Сегунді Б, вийшла в Ла Лігу, а Унаї Емері другий рік поспіль був названий найкращим тренером дивізіону. Дебютний для тренера та команди сезон у Прімері в цілому був успішним: «Альмерія» закріпилася в лізі, зайнявши 8-е місце, а Унаї Емері після закінчення сезону отримав пропозицію очолити один із грандів іспанського футболу — «Валенсію»^[1].

«Валенсія»

22 травня 2008 року тренер підписав з «Валенсією» контракт на 2 роки. Незважаючи на те, що перший сезон «Валенсії» під керівництвом молодого тренера вийшов нерівним — команда довгий час йшла в лідируючій групі, але під кінець сезону, зазнавши ряд поразок, скотилася на підсумкове 6-е місце — керівництво клубу запевнило, що кредит довіри не вичерпаний і Унаї Емері продовжить роботу на своїй посаді і в наступному сезоні^[2]. У травні 2010 року, ще до закінчення сезону 2009/10 (за підсумками якого «Валенсія» посіла 3-є місце та домоглася права виступати в наступному розіграші Ліги чемпіонів УЄФА), Унаї Емері продовжив угоду з клубом^[3].

У травні 2012 року керівництво «Валенсії» заявило, що Емері покине команду після закінчення сезону 2011/12, а його наступником стане колишній гравець «Валенсії» та збірної Аргентини Маурісіо Пеллегріно^[4]. У свій останній сезон у «Валенсії» Емері знову привів команду до третього місця в національному чемпіонаті, а також дійшов до півфіналу Ліги Європи УЄФА після вильоту з Ліги чемпіонів на груповій стадії, де клуб поступився майбутньому переможцю турніру мадридському «Атлетіко» (2:4 і 0:1). В Кубку Іспанії «Валенсія» також вибула на стадії півфіналу, програвши за сумою 2 матчів «Барселоні» (1:1 і 0:2).

«Спартак»

10 червня 2012 року підписав контракт з московським «Спартаком», розрахований на 2 роки^[5]. 11 червня 2012 року на клубній базі в Тарасівці відбулася прес-конференція, де Унаї був представлений представникам ЗМІ^[6].

У першому матчі з Емері «червоно-білі» виграли у «Аланії» з рахунком 2:1. Восени 2012 року результати «Спартака» стабільністю не відрізнялися. Так, після перемоги над московським «Динамо» з рахунком 4:0 послідувала гостьова поразка від «Зеніту» — 0:5. Потім був обіграний казанський «Рубін» — 2:1.

В Лізі чемпіонів сезону 2012/13 в 4-му кваліфікаційному раунді «Спартак» зустрічався з турецьким «Фенербахче» та зумів пройти суперника (2:1 вдома та 1:1 у гостях). У груповому раунді суперниками москвичів стали «Барселона», «Бенфіка» і «Селтік». Російський клуб поступився в гостях «Барселоні» (2:3), з тим же рахунком вдома «Селтіку» і обіграв вдома «Бенфіку» (2:1). В обох матчах «Спартак» у другому таймі вів у рахунку. 7 жовтня «Спартак» поступився ЦСКА в головному дербі країни з рахунком 0:2.^[7]

25 листопада 2012 року, після розгромної поразки з рахунком 1:5 від «Динамо» в рамках 17-го туру російської Прем'єр-Ліги, Унаї Емері залишив посаду головного тренера московського «Спартака». Про це повідомив на прес-конференції гендиректор клубу Валерій Карпін^[8]. Наступного дня фахівець відвідав тренування «червоно-білих». Він подякував всім футболістам та персоналу за спільну роботу, а також подякував клуб за надану можливість працювати в «Спартаку», також іспанець побажав всім успіхів та досягнення високих цілей, що стоять перед клубом^[9]. На тренерський пост знову повернувся Карпін.

«Севілья»

13 січня 2013 року Унаї був призначений головним тренером «Севільї», змінивши на цій посаді Мігеля Мічела. Контракт розрахований до 30 червня 2014 року^[10]. Президент «Севільї» заявив: «Ми знайшли ідеального тренера як мінімум на закінчення нинішнього сезону та сезон наступний. У нинішньому положенні нам потрібно думати не про майбутнє, а про кожну наступну гру. Загалом, думаю, я найняв ідеального тренера»^[11]. 16 січня відбувся дебют Емері. У гостьовому матчі проти «Сарагоси» в рамках 1/4 фіналу Кубка Іспанії команда Емері зіграла в нічию — 0:0^[12]. Дебют тренера в чемпіонаті відбувся 19 січня, в якому «Севілья» поділила очки з «Хетафе»^[13]. У матчі-відповіді 1/4 фіналу Кубка Іспанії проти «Сарагоси» Емері здобув свою першу перемогу на посту головного тренера андалуського клубу, розбивши противника — 4:0^[14]. Завдяки цій впевнено перемозі «Севілья» вийшла в півфінал турніру. 28 січня Емері здобув свою першу перемогу на посту «Севільї» в чемпіонаті, вигравши у «Гранади» з рахунком 3:0^[15].

Пропрацював у Севільї три з половиною роки, протягом яких місцева команда не досягла визначних успіхів у внутрішніх змаганнях, проте мала непересічне досягнення на європейській арені, тричі поспіль вигравши Лігу Європи УЄФА — у розіграшах 2013–14, 2014–15 і 2015–16.

12 червня 2016 року оголосив про своє бажання залишити «Севілью», після чого клуб повідомив про припинення співпраці з Емері.

«Парі Сен-Жермен»

28 червня 2016 року іспанець був призначений наступником Лорана Блана на посаді очільника тренерського штабу багаторічного лідера французької футбольної першості «Парі Сен-Жермен».

Попри виграш з клубом титулу чемпіона Франції, Емері так і не зміг досягти успіху в Лізі чемпіонів УЄФА, і влітку 2018 залишив клуб.

«Арсенал»

У травні 2018 підписав контракт з лондонським «Арсеналом», замінивши багаторічного наставника лондонців Арсена Венгера. Сезон 2018/19 «каноніри» під керівництвом іспанця завершили на п'ятому місці турнірної таблиці Прем'єр-ліги, одною сходинкою вище за їх результат в останній рік роботи Венгера.

Початок наступного сезону команда провела також досить вдало, проте у другій половині осені 2019 року її результати погіршилися, зокрема лондонці видали найгіршу з 1992 року безвиграшну серію, що тривала сім матчів в усіх турнірах. Після останнього з них, у якому «Арсенал» на домашній арені поступився в рамках групового турніру тогорічної Ліги Європи франкфуртському «Айнтрахту», 29 листопада 2019 року Емері був звільнений ^[16].

«Вільярреал»

23 липня 2020 року Унаї Емері очолив «Вільярреал»^[17].

Особисте життя

За національністю — баск. Футболіст у третьому поколінні: і батько Хуан Емері і дід Антоніо Емері грали у футбол на професійному рівні.

Тренерські досягнення

Командні

• Переможець Ліги Європи (4):

«Севілья»: 2013–14, 2014–15, 2015–16

«Вільярреал»: 2020–21

• Чемпіон Франції: 2017-18
• Володар Кубка Франції: 2016-17, 2017-18
• Володар Кубка французької ліги: 2016-17, 2017-18
• Володар Суперкубка Франції: 2016, 2017

Особисті

• Приз Мігеля Муньйоса (2) : 2006, 2007

Примітки

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Унаї Емері

• Офіційний сайт Уная Емері (англ.) (ісп.)
• Унаї Емері (гравці) на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Унаї Емері (тренер) на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)

п о р Футбольні тренери, які виграли Кубок УЄФА / Лігу Європи Кубок УЄФА 1972: Ніколсон 1973: Шенклі 1974: Курвер 1975: Вайсвайлер 1976: Пейслі 1977: Трапаттоні 1978: Рейверс 1979: Латтек 1980: Рауш 1981: Робсон 1982: Ерікссон 1983: Ван Гімст 1984: Беркіншоу 1985: Моловни 1986: Моловни 1987: Бенгтссон 1988: Ріббек 1989: Б'янкі 1990: Дзофф 1991: Трапаттоні 1992: Ван Гал 1993: Трапаттоні 1994: Марині 1995: Скала 1996: Бекенбауер 1997: Стевенс 1998: Сімоні 1999: Малезані 2000: Терім 2001: Ульє 2002: Ван Марвейк 2003: Моурінью 2004: Бенітес 2005: Газзаєв 2006: Рамос 2007: Рамос 2008: Адвокат 2009: Луческу Ліга Європи 2010: Флорес 2011: Віллаш-Боаш 2012: Сімеоне 2013: Бенітес 2014: Емері 2015: Емері 2016: Емері 2017: Моурінью 2018: Сімеоне 2019: Саррі 2020: Лопетегі

Тренерські позиції Унаї Емері п о р «Валенсія» – Тренери Кінке (1921–22) · Санчо (1922–23) · Фівебр (1923–28) · Герріот (1928–29) · Фівебр (1929–31) · Гелловей (1931–33) · Грінвелл (1933–34) · Фівебр (1934–35) · Бальса (1935–36) · Енсінас (1939–42) · Ріно (1942–43) · Кубельс (1943–46) · Пасарін (1946–48) · Кінкосес (1948–54) · Ітурраспе (1954–56) · Міро (1956–58) · Кінкосес (1958–59) · Бумбель (1959–60) · Кінкосес (1960) · Балманья (1960–62) · Скопеллі (1962–63) · Пасьєгіто (1963–64) · Мундо (1964–65) · Барінага (1965–66) · Мундо (1966–68) · Хосеїто (1968–69) · Буке і Артігас (1969–70) · Ді Стефано (1970–74) · Чирич (1974–75) · Милошевич (1975) · Местре (1975–76) · Еррера (1976–77) · Местре (1977) · Домінго (1977–79) · Пасьєгіто (1979) · Ді Стефано (1979–80) · Пасьєгіто (1980–82) · Местре (1982) · Милянич (1982–83) · Агірре (1983) · Пакіто (1983–84) · Хіль (1984–85) · Вальдес (1985–86) · Ді Стефано (1986–88) · Хіль (1988) · Еспарраго (1988–91) · Гіддінк (1991–93) · Нуньєс (1993–94) · Гіддінк (1994) · Паррейра (1994–95) · Арагонес (1995–96) · Вальдано (1996–97) · Раньєрі (1997–99) · Купер (1999–2001) · Бенітес (2001–04) · Раньєрі (2004–05) · Лопес Абас (2005) · Флорес (2005–07) · Куман (2007–08) · Воро (2008) · Емері (2008–12) · Пельєгріно (2012) · Воро (2012) · Вальверде (2012–13) · Джукич (2013) · Естевес (2013) · Піцці (2014) · Нуну (2014–15) · Воро (2015) · Невілл (2015–16) · Айєстаран (2016) · Воро (2016) · Пранделлі (2016) · Воро (2016–17) · Марселіно (2017–19) · Селадес (2019–20) · Воро (2020) · Грасія (2020–) курсивом наведені виконувачі обов'язків п о р «Спартак» (Москва) – Тренери Фівебр (1936) · Козлов (1936) · Квашнін (1937–1938) · Попов (1938–1939) · Горохов (1940) · Попов (1941) · Горохов (1942–1943) · Квашнін (1944) · Ісаков (в. о.) (1945) · Вольрат (1945–1947) · Квашнін (1948) · Дангулов (1949–1951) · Глазков (1951) · Соколов (1952–1954) · Гуляєв (1955–1959) · Симонян (1960–1965) · Гуляєв (1966) · Сальников (1967) · Симонян (1967–1972) · Гуляєв (1973–1975) · Крутиков (1976) · Бєсков (1977–1988) · Романцев (1989–1995) · Ярцев (1996) · Романцев (1996–2003) · Чернишов (2003) · Федотов (в. о.) (2003) · Скала (2004) · Старковс (2004–2006) · Федотов (2006–2007) · Черчесов (2007–2008) · Ледяхов (в. о.) (2008) · Лаудруп (2008–2009) · Карпін (2009–2012) · Емері (2012) · Карпін (2012–2014) · Якін (2014–2015) · Аленічев (2015–2016) · Каррера (2016–2018) · Ріанчо (в.о) (2018) · Кононов (2018–2019) · Кузнецов (в.о) (2019) · Тедеско (2019–2021) · Віторія (2021–) п о р «Севілья» – Тренери Валенсуела (1908–10) · Е. Ейсагірре (1910–17) · Бранд (1917–21) · Остос (1921–23) · О'Гаган (1923–24) · Вільягран (1924–27) · Гертцка (1927–30) · Кіранте (1930–33) · Енсінас (1933–36) · Бранд (1939–41) · Сантос (1941–42) · Бранд (1942) · О'Коннелл (1942–45) · Енсінас (1945–47) · Кайседо (1947–48) · Енсінас (1948–49) · Кампаналь (1949–53) · Еррера (1953–56) · Кампаналь (1957) · Греч (1957) · Вільялонга (1957–58) · Кальмар (1958) · Іпінья (1958–59) · Кампаналь (1959) · Енсінас (1959) · Міро (1959–61) · Вільялонга (1961) · Барріос (1961–63) · Бусто (1963) · Бумбель (1963–64) · Даучик (1964–65) · І. Ейсагірре (1965–66) · Арса (1966) · Барінага (1966) · Арса (1966–67) · Барріос (1967) · Арса (1967–69) · Меркель (1969–71) · Вільялонга (1971) · Георгіадіс (1971–1972) · Вільялонга (1972) · Бакінгем (1972) · Арса (1972–73) · Артігас (1973) · Гаппель (1973–74) · Бедоя / Буке (1974) · Ольсен (1974–76) · Карр'єга (1976–79) · Муньйос (1979–81) · Кардо (1981–86) · Воллес (1986–87) · Аскаргорта (1987–89) · Ортега (1989) · Ольсен (1989) · Кантаторе (1989–91) · Еспарраго (1991–92) · Білардо (1992–93) · Арагонес (1993–95) · Тоні (1995) · Хуан Карлос (1995–96) · Камачо (1996–97) · Білардо (1997) · Рубіо (1997) · М'єра (1997) · Хуан Карлос (1997–98) · Кастро Сантос (1998–99) · Алонсо (1999–2000) · Хуан Карлос (2000) · Капаррос (2000–05) · Рамос (2005–07) · Маноло (2007–10) · Альварес (2010) · Мансано (2010–11) · Марселіно (2011–12) · Мічел (2012–13) · Емері (2013–16) · Сампаолі (2016–17) · Беріссо (2017) · Монтелла (2017–18) · Капарросв.о. (2018) · Мачін (2018–19) · Капарросв.о. (2019) · Лопетегі (2019–) п о р «Парі Сен-Жермен» – Тренери Феліпон (1970–72) · Віко (1972–73) · Фонтен / Віко (1973–75) · Фонтен (1975–76) · Васович (1976–77) · Ларке (1977–78) · Алонсо (1978) · Васович (1978–79) · Алонсо (1979–80) · Пірош (1980–83) · Ледюк (1983–84) · Пірош (1984–85) · Кост (1985) · Ульє (1985–87) · Момбартс (1987–88) · Ульє (1988) · Івич (1988–90) · Мішель (1990–91) · Жорже (1991–94) · Фернандес / Бат (1994–96) · Рікардо (1996–98) · Жиресс (1998) · Жорже (1998–99) · Бержеро (1999–2000) · Фернандес (2000–03) · Халілходжич (2003–05) · Фурньє (2005) · Лякомб (2005–07) · Ле Гуен (2007–09) · Комбуаре (2009–11) · Анчелотті (2011–13) · Блан (2013–16) · Емері (2016–18) · Тухель (2018–20) · Почеттіно (2021–) п о р «Арсенал» (Лондон) – Тренери Мітчелл (1897–98) · Елкоат (1898–99) · Бредшоу (1899–1904) · Келсо (1904–08) · Моррелл (1908–15) · Макюенв.о. (1915–19) · Найтон (1919–25) · Чепмен (1925–34) · Шоув.о. (1934) · Еллісон (1934–47) · Віттейкер (1947–56) · Крейстон (1956–58) · Свіндін (1958–62) · Райт (1962–66) · Мі (1966–76) · Ніл (1976–83) · Гоу (1983–86) · Бертеншоув.о. (1986) · Грем (1986–95) · Г'юстонв.о. (1995) · Ріох (1995–96) · Г'юстонв.о. (1996) · Райсв.о. (1996) · Венгер (1996–2018) · Емері (2018–2019) · Юнгбергв.о. (2019) · Артета (2019–) в.о. — виконувач обов'язків

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.