Галина Третьякова | |
---|---|
Третьякова Галина Миколаївна | |
Народилася |
21 січня 1963 (60 років) Новокубанка, Шортандинський район, Акмолинська область, Цілинний край, Казахська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | народний депутат України 9-го скликання |
Alma mater | Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Інститут міжнародних відносин Київського університету і Київський університет ринкових відносин |
Членство | Верховна Рада України IX скликання |
Посада | народний депутат України |
Партія | безпартійна |
|
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
9-го скликання | |||
Слуга народу | 29 серпня 2019 | — | |
|
Третьякова Галина Миколаївна (нар. 21 січня 1963, Новокубанка Цілиноградської області Казахської РСР) — українська політична діячка та фінансистка. Народна депутатка України IX скл., голова Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, членкиня фракції «Слуга народу».
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Третьякова Галина, директор Української федерація убезпечення (29 листопада 2018) |
Галина Третьякова народилась у селі Новокубанці Казахської РСР. Після закінчення школи закінчила Харківський авіаційний інститут (інженер-механік авіаційних двигунів).
Згодом навчалась у Київському університеті ринкових відносин за фахом «фінанси» (здобула освітньо-кваліфікаційний рівень магістра) та Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка. Має науковий ступінь кандидата економічних наук[1].
Трудову діяльність почала інженеркою-технологом у військовій частині. З 1999 року працювала головою правління УАСК «АСКА — життя». З 1991 до 1999 була директоркою зі страхової справи, першою заступницею генерального директора у тій же компанії[1].
У 2009—2010 роках була членкинею Комісії — директоркою департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.
У 2015—2019 роках входила до Громадських рад при Міністерстві соціальної політики України та Міністерстві охорони здоров'я України, з 2016 до 2019 — при Нацкомфінпослуг та Комітеті ВРУ з питань податкової та митної політики[2].
З 2017 року — експертка групи «Реформа фінансового сектору та пенсійної системи» у «Реанімаційному пакеті реформ». Була членкинею правління Пенсійного фонду України та головою Громадської ради при ПФУ.
2017 заснувала та очолила громадську організацію «Інститут громадянських свобод»[3].
Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 54 у списку.[4] Безпартійна.[5] 29 серпня 2019 року отримала повноваження народного депутата IX скликання[6].
Була кандидаткою від «Слуги народу» на посаду голови комітету з питань соцполітики у Верховній Раді України IX скликання[7], обрана Головою цього комітету. На початку жовтня 2021 року керівники парламентських фракцій (всі за винятком «Слуги народу») спільно висунули вимогу зняти Галину Третьякову з цієї посади[8][9].
Член делегації для участі у Тристоронній контактній групі, представник у робочій підгрупі з гуманітарних питань[10].
Третьякова є однією з розробниць проєкту пенсійної реформи та відстоює ідею підвищення віку для виходу на пенсію[11] та запровадження накопичувальної пенсійної системи — виключно на індивідуальні рахунки фізичних осіб[12].
У лютому 2020 року заявила про можливість ліквідації Пенсійного фонду і передачу його функцій Мінфіну або Держказначейству, або перетворення ПФУ разом із фондами соціального страхування та безробіття на Національне страхове агентство.[13]
2 січня 2020 року заявила, що «пенсіонери на окупованих Росією територіях мають право на дві пенсії»[14].
13 квітня 2020 року за ініціативою депутатів, серед яких була Третьякова, ВРУ прийняла закон № 553 про зміни до закону про бюджет на 2020 рік, згідно з яким понад мільйон інвалідів втратили можливість отримувати виплати на загальний, побутовий та медичний догляд, з них у 227 тис. інвалідів першої групи. Виплати було поновлено у грудні 2020 року без будь-якої компенсації за використання бюджетних коштів не за призначенням[джерело?].
У червні 2020-го Третьякова заявила, що в сім'ях, які потребують матеріальної допомоги, народжуються діти «дуже низької якості», які в майбутньому теж «сідають на державні кошти». Вона також навела приклади країн, де пропонують стерилізувати безробітних жінок[15]. Після скандалу відмовилася йти з посади голови комітету[16][17].
8 жовтня 2021 Третьякова у чаті «Слуги народу» прокоментувала смерть депутата Полякова фразою «одним ворогом менше», після чого частина депутатів у залі почали кричати «ганьба»[18]. У Раді засудили ці висловлювання, сама Третьякова заявила, що це «свобода слова»[19]. Давид Арахамія вибачився за висловлювання Третьякової[20]. Фракція «Слуга народу» та інші депутатські групи і фракції запропонували відсторонити її від пленарних засідань на п'ять днів[21].
5-24 травня 2022 — співініціаторка законопроєкту № 7351 який надавав право командирам ЗСУ вбивати військовослужбовців за невиконання наказів без доведених належним чином обставин. Законопроєкт оцінений ЗМІ як спроба відновити смертну кару в Україні[22][23][24][25][26].
<ref>
: для виносок під назвою unian118
не вказано текстВікіцитати містять висловлювання від або про: Третьякова Галина Миколаївна |
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2023-04-01 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=3179923