Тополь-М

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Тополь-М
Тополь-М
ПУ з транспортно-пусковим контейнером комплексу «Тополь-М» на вулиці Тверській Москви під час репетиції параду 9 травня
ПУ з транспортно-пусковим контейнером комплексу «Тополь-М» на вулиці Тверській Москви під час репетиції параду 9 травня
Призначення МБР
Виробник Воткінський завод
Країна Росія
Розміри
Діаметр 1,81 м[1] м
Маса ~ 46 500 кг[1] кг
Споріднені ракети
Історія запусків
Всього запусків 18
Успішних 17
Невдалих 1
Перший запуск 20 грудня 1994 року
Останній запуск 30 вересня 2019 року
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тополь (значення).

РТ-2ПМ2 «Тополь-М» (Індекс УРВ РВСН — 15П065 (шахтний) та 15П165[2] (маневреність), за договором СНО — РС-12М2, за класифікацією НАТО — SS-27 Sickle B, у перекладі — Серп Б)[3] — російський ракетний комплекс стратегічного призначення з МБР 15Ж65 (15Ж55 — ПГРК[4]), розроблений наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років на базі комплексу РТ-2ПМ «Тополь» .[5] Перша МБР, розробка якої було завершено у Росії після розпаду СРСР.

У шахтному варіанті базування прийнято на озброєння в 2000 році. Надалі десятиліття «Тополь-М» мала стати основою озброєння Ракетних військ стратегічного призначення.

У 2011 році МО РФ відмовилося від подальших закупівель ракетних комплексів «Тополь-М» на користь подальшого розгортання МБР РС-24 «Ярс» з РГЧ ІН[6]

Розроблення

Роботи зі створення нового комплексу розпочалися в середині 1980-х років. Постанова Військово-промислової комісії від 9 вересня 1989 року наказувала створити два ракетні комплекси (стаціонарний та мобільний) та універсальну твердопаливну триступінчасту міжконтинентальну балістичну ракету для них. Ця дослідно-конструкторська робота отримала назву «Універсал», комплекс, що розробляється, — позначення РТ-2ПМ2. Розробка комплексу велася спільно Московським інститутом теплотехніки та Дніпропетровським КБ «Південне».

Ракета мала бути уніфікована для обох типів комплексів, але у початковому проекті передбачалося різницю у системі розведення бойового блоку. Бойовий ступінь для ракети шахтного базування мав оснащуватися ЖРД на перспективному монопаливі «Проніт» на основі дінітрата пропіленгліколя[en][7]. Для рухомого комплексу МІТ розробляв рухову установку на твердому паливі[5]. Існували й відмінності у транспортно-пусковому контейнері. Для рухомого комплексу він повинен був виготовлятися із склопластику. Для стаціонарного — із металу, з кріпленням на ньому низки систем наземного обладнання. Тому ракета для рухомого комплексу отримала індекс 15Ж55, а для стаціонарного — 15Ж65 [10].

У березні 1992 року було прийнято рішення розробити на базі напрацювань за програмою «Універсал» комплекс «Тополь-М» (у квітні 1992 року «Південне» вже незалежної України) припинило свою участь у роботах по комплексу). Указом Бориса Єльцина від 27 лютого 1993 року головним підприємством з розроблення «Тополь-М» став Московський інститут теплотехніки (МІТ) . Було ухвалено рішення про розроблення уніфікованої ракети лише з одним варіантом бойового оснащення — з руховою установкою бойового ступеня на твердому паливі.

Випробування ракети розпочалися 1994 року. Перший пуск був проведений із шахтної пускової установки на космодромі Плесецьк 20 грудня 1994 року. У 1997 році, після чотирьох успішних пусків розпочато серійне виробництво цих ракет. Акт про прийняття на озброєння РВСН РФ міжконтинентальної балістичної ракети «Тополь-М» був затверджений Держкомісією 28 квітня 2000 року, а Указ Президента РФ про прийняття БРК на озброєння був підписаний Володимиром Путіним літом 2000 року, після чого на льотні випробування вийшов рухливий грунт (ПГРК) на базі восьмиосного шасі МЗКТ-79221. Перший пуск з мобільної пускової устаноки був здійснений 27 вересня 2000 року[5].

Задіяні структури

У розробленні та виробництві бойових та навчальних засобів комплексів «Тополь-М» були задіяні такі структури:

Розміщення

Командувач РВСН генерал Микола Соловцов доповідає Верховному головнокомандувачу Дмитру Медведєву та міністру оборони Анатолію Сердюкову біля ПУ комплексу «Тополь-М» під час відвідин 54-ї дивізії РВСН 15 травня 2008 року.

Розміщення перших ракет у модифікованих шахтах, що використовувалися для ракет УР-100Н (15А30, РС-18, SS-19 Stiletto), розпочато в 1997 25 грудня 1997 на дослідно-бойове чергування в 60-й ракетної дивізії (смт Татищеве). були поставлені перші дві[18] ракети 15Ж65 (пусковий мінімум) першого в РВСП полку озброєного ракетним комплексом 15П065-35[19][прим. 1] — 104-го ракетного полку .[20] А 30 грудня 1998 року, 104-й ракетний полк (командир — підполковник Ю. С. Петровський[21]) заступив на бойове чергування повним складом з 10 ШПУ з МБР «Тополь-М» шахтного базування.[18] Ще чотири полки з МБР «Тополь-М» шахтного базування заступили на бойове чергування 10 грудня 1999 року[22], 26 грудня 2000 р. (переозброєння з 15П060),[22] 21 грудня 2003 року[23] і 9 грудня 2005 року .[24]

Процес переозброєння на комплекс рухомого базування розпочався 21 листопада 2005 року в 54-й гвардійській ракетній дивізії (м. Тейково), коли з експлуатації було виведено два дивізіони та рухомий командний пункт (ПКП) 321-го ракетного полку (321 рп). Через рік, у листопаді 2006 року, 321 рп заступив на дослідно-бойове чергування у складі одного дивізіону (3 пускові установки) та ПКП ракетного полку на комплексі «Тополь-М». На бойове чергування 1-й ракетний дивізіон та ПКП 321рп заступив 10 грудня 2006 року о 15:00.[2][25] Тоді ж стало відомо про підписання президентом Володимиром Путіним нової державної програми озброєнь до 2015 року, якою передбачено закупівлю 69 МБР «Тополь-М».[26]

У 2008 році Микола Соловцов заявив про початок найближчим часом оснащення ракет «Тополь-М» головними частинами, що розділяються (РГЧ). Оснащення «Тополі-М» РГЧ стане найважливішим способом підтримки ядерного потенціалу Росії. «Тополь-М» з РГЧ почав надходити на озброєння у 2010 році.[27]

У квітні 2009 року командувач РВСН Микола Соловцов заявив, що виробництво рухомих ґрунтових ракетних комплексів «Тополь-М» припиняється, на озброєння РВСН надходитимуть досконаліші комплекси.[28]

Розташування 54-ї ракетної дивізії станом на 2010 рік продовжувало модернізуватися[29].

Станом на кінець 2012 року на бойовому чергуванні перебувало 60 ракет «Тополь-М» шахтного та 18 мобільного базування. Всі ракети шахтного базування стоять на бойовому чергуванні в Таманській ракетній дивізії (Світлий, Саратовська область).[30]

Поставки МБР «Тополь-М» до військ
1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2017
ШПУ за рік +2[18][31] +8 +4[32] +6[32] +6[32] +6[32] +6[32] (+4[33]) +4[32] (+2[34]) +3[32] +4[35] +2 0 +2[36] +2[36] (план - 4[37])
Всього ШПУ 2 10[18] 36 48[35] 50[38] 52 54 60
ПГРК за рік — — — — — — — — — +3 +3 +9[39] +3[38] 0 0
Всього ПГРК — — — — — — — — — 3 6 15 18[38] 18 18 18
Всього за рік +2 +8 +4[32] +6[32] +6[32] +6[32] +6[32] (+4[33]) +4[32] (+2[34]) +6[32] +7[32] +11 +3 +2 +2
ПІДСУМОК в військах на
початок/кінець року 		2 10 30/36 36/40[33][40] /42[41] /48 /54 54/65[42] 65[42]/68 68/70 70/72 78

Тактико-технічні характеристики

Ескіз мобільної пускової установки комплексу «Тополь-М»

Стаціонарний ракетний комплекс 15П165 включає 10 міжконтинентальних балістичних ракет 15Ж65, змонтованих в транспортно-пускових контейнерах (ТПК) і встановлених в шахтних пускових установках ШПУ 15П765-35 (переобладнані ШПУ 15П735 ракет 15А35 00), а також уніфікований командний пункт (УКП) 15В222 високої захищеності (що розміщується на підвісці у шахті за допомогою спеціальної амортизації).[5]

Рухомий ґрунтовий ракетний комплекс (ПГРК) 15П155 включає 9 міжконтинентальних балістичних ракет 15Ж55 змонтованих на автономних пускових установках (АПУ) 15У175. Автономна пускова установка 15У175 рухомого комплексу являє собою одну ракету 15Ж55, поміщену у високоміцний склопластиковий транспортно-пусковий контейнер (ТПК), змонтований на восьмиосному шасі МЗКТ-79221.[5]

У пункті постійної дислокації (ППД) автономна пускова установка з ракетою розміщується в спеціальному спорудженні 15У182 Крона з дахом, що розсувається.[5]

Ракета 15Ж65 (15Ж55) складається з трьох щаблів з твердопаливними маршевими двигунами. Маршові щаблі виконані з композитів, шляхом намотування типу кокон. Усі три ступені обладнані поворотним соплом для відхилення вектора тяги (решітчасті аеродинамічні керма відсутні).

  • Перший ступінь має тягу 100 тс, масу 26 т, їх маса щаблі 3 т, довжину 8,5 м, час роботи 60 з.
  • Другий ступінь має тягу 50 тс, масу 13 т, з них 1,5 т ступінь, довжину 6 м, час роботи ступеня 64 с.
  • Третій ступінь має тягу 25 тс, масу 6 т, їх 1 т щабель, довжину 3,1 м, час роботи 56 з.[43]

Метод старту — мінометний для обох варіантів. Маршевий твердопаливний двигун ракети дозволяє їй набирати швидкість набагато швидше за попередні типи ракет аналогічного класу, створених у Росії та Радянському Союзі. Це ускладнює її перехоплення засобами ПРО на активній ділянці польоту.

Тип головної частини: моноблочна (підвищеного класу потужності), що відокремлюється, термоядерна, другого (верхнього) рівня стійкості до вражаючих факторів ядерного вибуху з високошвидкісним некерованим бойовим блоком потужністю 1 Мт .[5] З урахуванням точності нової ракети (КВО 150—200 метрів) бойовий блок дозволяє впевнено вражати будь-які малогабаритні високоміцні стратегічні цілі (командні пункти, вузли зв'язку, сховища боєприпасів). У перспективі можливе оснащення ракети керованим бойовим блоком або головною частиною, що розділяється, з блоками індивідуального наведення з числом бойових блоків від 3 до 6 потужністю 500 кТ і 150 кТ відповідно.[5] Головна частина також обладнана комплексом засобів подолання протиракетної оборони . КСП ПРО складається з пасивних та активних хибних цілей, а також засобів спотворення характеристик головної частини. Засоби спотворення характеристик головної частини складаються з радіопоглинаючого (поєднаного з теплозахисним) покриття бойового блоку, генераторів активних радіоперешкод, космозолів (джерел інфрачервоного випромінювання, що містять натрієво-літієву суміш), дипольних відбивачів. Декілька десятків допоміжних двигунів корекції, прилади та механізми управління дозволяють ракеті здійснювати маневри на траєкторії, ускладнюючи її перехоплення на активній ділянці траєкторії. До складу КСП ПРО входять 15-20 малогабаритних атмосферних (квазіважких) хибних цілей класу хвилеліт з висотою працездатності 2-5 км і відносною масою ~ 5-7 % від маси бойового блоку. Хибні цілі не відрізняються від бойових блоків у всіх діапазонах електромагнітного випромінювання (оптичному, лазерному, інфрачервоному, радіолокаційному); це дозволяє імітувати характеристики бойового блоку за всіма селектуючими ознаками на позаатмосферній, перехідній і значній частині атмосферної ділянки низхідної гілки траєкторії польоту бойового блоку ракети. Бойовий блок і помилкові цілі є стійкими до вражаючих факторів ядерного вибуху та випромінювання надпотужного лазера з ядерним накачуванням .[5][44]

У зв'язку з припиненням існування договору СНО-2, що забороняв створення багатозарядних міжконтинентальних балістичних ракет, МІТом проводилися роботи з оснащення «Тополі-М» головною частиною, що розділяється, з блоками індивідуального наведення з числом бойових блоків від 3 до 7 залежно від класу бойових блоків: середнього або малого класу потужності відповідно, або на маневруючу моноблочну головну частину. Можливо, результатом цих робіт є РС-24 «Ярс».

Машини інженерного забезпечення та маскування

У 2013 році на озброєння мобільних ракетних комплексів «Тополь-М» надійшло 12 перших машин (з них 9 до Тейковської ракетної дивізії) інженерного забезпечення та маскування (МІОМ).[45] Машини забезпечують маскування (замітання) слідів бойових мобільних ракетних комплексів, що вийшли на чергування, а також створення висококонтрастних, добре помітних з супутників слідів до хибних бойових позицій.[45]

Випробування

Літні випробування ракети шахтного варіанта базування були проведені в період з 1994 по 2000 рік, з їх закінченням, у період 2000—2004 років були проведені випробування мобільного варіанта комплексу.

Учебно-боевой пуск с космодрома «Плесецк» твёрдотопливной межконтинентальной баллистической ракеты (МБР) «Тополь-М» стационарного (шахтного) базирования. Эквивалент боевого блока прибыл в заданную точку (полуостров Камчатка). 30 сентября 2019 года.
№ Час Дата Місце Ціль Результат Примітки
1 12:50 20.12.1994 Плесецьк Кура́ успішно Перше випробування Тополь-М із шахти
2 11:50 05.09.1995 Плесецьк Кура успішно З шахти
3 25.07.1996 Плесецьк Кура успішно З шахти
4 16:25 08.07.1997 Плесецьк Кура успішно З шахти
5 15:53 22.10.1998 Плесецьк Кура невдалий Із шахти. Ракета відхилилася від курсу та була ліквідована
6 14:25 08.12.1998 Плесецьк Кура успішно
7 18:20 03.01.1999 Плесецьк Кура успішно
8 15:44 03.09.1999 Плесецьк Кура успішно
9 12:05 14.12.1999 Плесецьк Кура успішно
10 13:59 09.02.2000 Плесецьк Кура успішно Із шахти. Перший пуск по команді із центру управління ракетних військ
11 15:00 26.09.2000 Плесецьк Кура успішно
12 13:50 27.09.2000 Плесецьк Кура успішно Перший пуск із мобільної установки
13 15:20 06.06.2002 Плесецьк Кура успішно З мобільного встановлення.
14 21:30 20.04.2004 Плесецьк Тихий океан успішно З мобільного встановлення. Випробувальний запуск на граничну дальність.
15 12:39 24.12.2004 Плесецьк Кура успішно З мобільного встановлення.[46]
16 01.11.2014 Плесецьк Кура успішно З шахти
17 16.01.2017 Плесецьк Кура успішно З шахти[47]
18 30.09.2019 Плесецьк Кура успішно З шахти[48][49]

Випробування бойового оснащення

Завантаження МБР Тополь-М у пускову шахту
Завершальний етап завантаження ракети в шахту

Незважаючи на завершення випробувань ракетного комплексу та постановку на бойове чергування серійної техніки, роботи з удосконалення комплексу були продовжені у напрямку розвитку бойового оснащення головних частин, при цьому як носій використовувалася допрацьована ракета комплексу «Тополя».[50]

1 листопада 2005 року з полігону «Капустин Яр» в Астраханській області було здійснено успішний пуск ракети РТ-2ПМ «Тополь»[51] в рамках випробувань єдиного бойового блоку та ряду новостворених елементів комплексу засобів подолання протиракетної оборони та ступеня розведення, що підтримує до шести бойових блоків, при цьому ступінь розведення уніфікований для встановлення на МБР морського («Булава») та наземного («Тополь-М») базування. Використання нового бойового блоку на штатній ракеті комплексу РТ-2ПМ було поєднано з випробуваннями на користь продовження гарантійного ресурсу «Тополя». Вперше в російській практиці пуск був проведений з випробувального полігону «Капустин Яр» по розташованому в Казахстані 10-му випробувальному полігону «Сари-Шаган» (район Приозерська).[52] Це було зроблено по-перше у зв'язку з обмеженими можливостями полігону «Кура», які не дозволяють фіксувати маневри боєголовок після їхнього відділення від МБР. По-друге, ці маневри відстежуються американськими засобами вимірів, розміщеними на Алясці. Параметри польоту з Капустина Яру на Сари-Шаган стали відомі виключно російським засобам контролю.[53]

У філателії

У 2009 році на честь ювілею РВСН Росії та у 2014 році, на честь ювілею заводу «Барикади» були випущені поштові марки із зображенням комплексу «Тополь-М»:

  • Марка 2009 року присвячена ювілею РВСН Росії.

  • Марка 2014 року присвячена ювілею заводу «Барикади».

На монетах

  • Монета Банку Росії 2019 р. - Серія: ЗС РФ. З'єднання та військові частини ядерного забезпечення. 1 рубль, срібло, реверс, пруф.

Світлини

  • Пускові установки комплексу РТ-2ПМ2 Тополь-М на репетиціях Параду Перемоги у Москві та Алабіно
  • Moscow 2012 Victory Day Parade Rehearsal, Topol-M ICBM launcher, Russia.jpg
  • Moscow 2012 Victory Day Parade Rehearsal, Topol-M nuclear missile launchers 2, Russia.jpg
  • Moscow 2012 Victory Day Parade Rehearsal, Topol-M nuclear missile launchers, Russia.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-01.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-02.jpg
  • 19-03-2012-Parade-rehearsal - Topol-M.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-03.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-06.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-07.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-15.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-14.jpg
  • RT-2PM2 Topol-M-13.jpg
  • Крышка транспортно-пускового контейнера Тополя-М РТ-2ПМ2.jpg

Див. також

Коментарі

  1. ↑ У таблиці вказано саме поставки в підрозділи РВСП ракет, кількість ракет, що стоять на бойовому чергуванні, може відрізнятися від зазначених чисел. Це може відбуватися як з причин знаходження ракет (ПУ) у стані ремонту (регламенту), так і бути пов'язаним з особливостями процесу введення в експлуатацію та постановки на бойове чергування нових ракет.

Примітки

  1. ↑ а б {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-902975-12-3.
  2. ↑ а б Самойлов Г. Е. и др. Гвардейская ордена Кутузова II-ой степени ракетная дивизия / Под общ. ред.: И. Р. Фазлетдинова. — Тейково : СТЭЛС-дизайн, 2008. — С. 41.
  3. ↑ SS-27 Sickle B
  4. ↑ Межконтинентальная баллистическая ракета РТ-2ПМ2, унифицированная для шахтного и мобильного вариантов базирования
  5. ↑ а б в г д е ж и к «Тополь-М»: история создания и перспективы (рос.). Ракетная техника. Процитовано 17 вересня 2017. 
  6. ↑ Lenta.ru: Оружие: Новосибирские ракетчики начнут перевооружаться на «Ярсы» в 2012 году
  7. ↑ Суворов А. В. Совершенствование метода оценки термической опасности высокоэнергетических веществ и выбор безопасных условий их производства и эксплуатации. Дис. … канд. техн. наук. — СПб. — 2018.
  8. ↑ Тихонов, Т.1, 2010, с. 41.
  9. ↑ Тихонов, Т.2, 2010, с. 61.
  10. ↑ Тихонов, Т.2, 2010, с. 191.
  11. ↑ Тихонов, Т.1, 2010, с. 163.
  12. ↑ Тихонов, Т.2, 2010, с. 448.
  13. ↑ Тихонов, Т.2, 2010, с. 42.
  14. ↑ Тихонов, Т.2, 2010, с. 43.
  15. ↑ Тихонов, Т.1, 2010, с. 465.
  16. ↑ Тихонов, Т.1, 2010, с. 403.
  17. ↑ Тихонов, Т.2, 2010, с. 57.
  18. ↑ а б в г Межконтинентальная баллистическая ракета 15Ж65 Тополь-М (РС-12М2) (рос.). Информационно-новостная система «Ракетная техника» БГТУ. Процитовано 18 січня 2011. 
  19. ↑ Владимирская ракетная стратегическая: краткая хроника основных событий истории ракетной армии / Сост. И. В. Вершков и др., под ред.: В. Г. Гагарина. — Владимир : Аркаим, 2006. — С. 68. — ISBN 5-93767-023-X.
  20. ↑ «Военно-промышленный курьер», № 16 (33), 2004 г.
  21. ↑ Владимирская ракетная стратегическая: краткая хроника основных событий истории ракетной армии / Сост. И. В. Вершков и др., под ред.: В. Г. Гагарина. — Владимир : Аркаим, 2006. — С. 70. — ISBN 5-93767-023-X.
  22. ↑ а б Владимирская ракетная стратегическая: краткая хроника основных событий истории ракетной армии / Сост. И. В. Вершков и др., под ред.: В. Г. Гагарина. — Владимир : Аркаим, 2006. — С. 72—73. — ISBN 5-93767-023-X.
  23. ↑ Владимирская ракетная стратегическая: краткая хроника основных событий истории ракетной армии / Сост. И. В. Вершков и др., под ред.: В. Г. Гагарина. — Владимир : Аркаим, 2006. — С. 77. — ISBN 5-93767-023-X.
  24. ↑ Владимирская ракетная стратегическая: краткая хроника основных событий истории ракетной армии / Сост. И. В. Вершков и др., под ред.: В. Г. Гагарина. — Владимир : Аркаим, 2006. — С. 84. — ISBN 5-93767-023-X.
  25. ↑ Очередной дивизион «Тополь-М» заступает на боевое дежурство
  26. ↑ Минобороны РФ планирует закупить 69 комплексов «Тополь-М» до 2015 года РИА Новости (14:37 13/07/2006)
  27. ↑ В Саратовской области на боевое дежурство встали новые «Тополи», novopol.ru, 10 января 2008. Архів оригіналу за 9 квітня 2010. Процитовано 26 січня 2008. 
  28. ↑ Шишлин, Владимир (10 квітня 2009). "Тополь" с правом на существование. Интерфакс. Процитовано 21 грудня 2009. 
  29. ↑ Russian Nuclear Forces 2010, fas.org(англ.)
  30. ↑ http://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=11368246@egNews http://en.rian.ru/video/20121127/177745393.html
  31. ↑ Соков Н. Эволюция российских стратегических наступательных вооружений // Ядерный контроль. — М. : ПИР-Центр, 1998. — Т. 31, вып. январь—февраль, № 1 (15 марта). — С. 49—64.
  32. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Государственный оборонный заказ в 2000—2007 гг. Архівовано березень 22, 2012 на сайті Wayback Machine. Журнал «Новый оборонный заказ. Стратегии»
  33. ↑ а б в Завершено развертывание четвертого полка ракет Тополь-М (рос.). Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России». 16 грудня 2004. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 січня 2012. 
  34. ↑ а б Данные Договора СНВ: изменения в составе стратегических сил (рос.). Сайт "Стратегическое ядерное вооружение России". 3 квітня 2006. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 січня 2012. 
  35. ↑ а б Четыре комплекса Тополь-М начали боевое дежурство (рос.). Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России». Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 січня 2012. 
  36. ↑ а б В наступившем году завершится перевооружение Татищевского ракетного соединения на ракетный комплекс «Тополь-М» (рос.). Оф. сайт Минобороны России. 5 січня 2012. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 січня 2012. 
  37. ↑ Андреев Д. (1 вересня 2011). Татищевский мегаполи (рос.). Газета «Красная звезда». Процитовано 6 січня 2012. 
  38. ↑ а б в Фролов Андрей. Исполнение государственного оборонного заказа России в 2009 году (рос.). Журнал «Новый оборонный заказ. Стратегии». Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 6 січня 2012. 
  39. ↑ Исполнение государственного оборонного заказа России в 2008 году Архівовано січень 11, 2012 на сайті Wayback Machine. Журнал «Новый оборонный заказ. Стратегии» №2 2009
  40. ↑ Командующий РВСН обнародовал планы развития ракетных войск (рос.). Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России». 12 грудня 2004. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 січня 2012. 
  41. ↑ Начато развертывание пятого полка ракет Тополь-М (рос.). Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России». 17 грудня 2005. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 січня 2012. 
  42. ↑ а б Россия продолжает ликвидацию старых носителей
  43. ↑ Topol M. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 23 вересня 2012. 
  44. ↑ Межконтинентальная баллистическая ракета 15Ж65 Тополь-М (РС-12М2) (рос.). ИС «Ракетная техника». Процитовано 30 червня 2017. 
  45. ↑ а б Российские ракетчики получили новые машины маскировки. Процитовано 29 листопада 2013. 
  46. ↑ Заключительный испытательный пуск ракеты мобильного комплекса Тополь-М Проект «Стратегическое ядерное вооружение России»
  47. ↑ Запущенная с Плесецка ракета «Тополь-М» поразила цель Российская газета
  48. ↑ Зарина Дзагоева (30 вересня 2019). С Плесецка успешно запустили баллистическую ракету «Тополь-М» (рос.). Известия. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  49. ↑ Министерство обороны России рапортует об успешном учебном запуске баллистической ракеты Тополь-М (рос.). Эхо Москвы. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  50. ↑ Ранее, для испытаний головных частей использовалась жидкостная ракета-носитель К-65М-Р
  51. ↑ Испытание ракеты «Тополь» прошло успешно «Взгляд». Деловая газета
  52. ↑ Россия скрещивает боеголовки стратегических ракет «Булава» и «Тополь-М» Коммерсантъ (Волгоград), № 73 (3404) от 25.04.2006
  53. ↑ Москва испытала асимметричный ответ Коммерсантъ

Література

  • Стратегические ракетные комплексы наземного базирования / Под ред. Шевченко С. Н.. — М.: Военный парад, 2007. — 248 с. — ISBN 5-902975-12-3.
  • Тихонов С. Г. Оборонные предприятия СССР и России: в 2 т. — М. : ТОМ, 2010. — Т. 1. — 608 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-903603-02-2.
  • Тихонов С. Г. Оборонные предприятия СССР и России: в 2 т. — М. : ТОМ, 2010. — Т. 2. — 608 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-903603-03-9.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: РТ-2ПМ2

Інформація

Стаття Тополь-М в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-03-15 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=4466416