Микола Тищенко | |
---|---|
Нині на посаді | |
Народився |
17 травня 1972 (50 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | ресторатор, телеведучий, спортсмен, політик |
Країна | СРСР і Україна |
Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
Політична партія | Слуга народу |
Батько | Микола Петрович Тищенко |
У шлюбі з | Алла Барановська (з 2016) |
Діти | Данило Тищенко (2005), Давид Тищенко (2017) |
Нагороди | |
Микола Тищенко на сайті Верховної Ради | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
9-го скликання | |||
Слуга народу | 29 серпня 2019 | — | |
|
Мико́ла Микола́йович Ти́щенко (нар. 17 травня 1972 року, Київ) — український політик, громадський діяч, ресторатор, телеведучий. Народний депутат України 9-го скликання. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури[1]. Колишній заступник голови депутатської фракції «Слуга народу»[2]. Звільнений з посади заступника голови фракції «Слуга народу» та виключений з фракції та партії[3][4].
Народився 17 травня 1972 року у місті Києві, українець. Навчався в спеціалізованій школі № 194 «Перспектива», закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю інженер-механік, там же закінчив військову кафедру. Майстер спорту України з дзюдо. Батько — Микола Петрович Тищенко; мати — Жанна Анатоліївна Тищенко.[5]
Займається ресторанним бізнесом з 1998 року[6]. Є власником мережі столичних ресторанів «Наша карта» («Велюр», «Рішельє», «Сейф», «Тургенєв», «Вулик», суші-бар «Пушистый», «Olmeca Plage», «Три вилки») заснованої 2007 року. Співзасновник ГО «Гільдія рестораторів і підприємств громадського харчування».
Брав участь у телепроєктах «Ігри патріотів», «Форт Байяр», «Володар гори»; «Битва українських міст», в якому очолив команду міста Києва, (березень 2010 року, телеканал «Інтер»); «МастерШеф», на «СТБ», входив до складу журі; «МастерШеф-2», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-3», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-4», на «СТБ», входить до складу журі.
У квітні 2016 року Тищенко покинув «МастерШеф» після 6 років ефірів.[7]
У 2017 році стає ведучим програми «Ревізор» на Новому каналі.[8]
Зі серпня 2018 року є учасником шоу «Танці із зірками» на 1+1.
Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (виборчий округ № 219, частина Святошинського району м. Києва)[9], де був позначений як генеральний директор ТОВ «ВКФ „РИМІД“»[10].
Підтримку рестораторові надавала партія «Слуга народу». У результаті Тищенку вдалося обійти Олександра Третьякова з партії «Європейська солідарність» і перемогти на 219 окрузі[11].
Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Саудівською Аравією, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Державою Катар.
Очолював Київської міської організації партії «Слуга народу»[12]. У березні 2021 обраний головою Закарпатської обласної організації партії «Слуга Народу»[13]. 19 липня 2022 року голова Політичної партії «Слуга Народу» Олена Шуляк своїм розпорядженням достроково припинила повноваження голови Закарпатської обласної організації партії Миколи Тищенка[14].
26 січня 2023 року Тищенка виключили[15] з партії Слуга народу, через його незаконне перебування у Таїланді під час повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Від початку російсько-української війни Микола Тищенко активно волонтерить та збирає матеріальну допомогу для українських військових. Провів благодійну вечерю в Парижі, на якій зібрав близько 5 мільйонів гривень для ЗСУ. На прохання голови Миколаївської військової адміністрації Віталія Кіма гроші пішли на закупівлю автомобілів для захисників Миколаєва.[16][17] За допомогою серії благодійних вечерь Way of Peace в рамках проекту «Кулінарна дипломатія» зібрав кошти на автівки для потреб Збройних Сил України[18].
Під час парламентських виборів 2019 року Центральна Виборча Комісія винесла Миколі Тищенку попередження за проведення агітаційних заходів в органах державної влади (Святошинській РДА)[19]. Попри законодавчу заборону політикам втручатися в освітні процеси, Тищенко взяв участь на лінійках у двох столичних школах, перевірив перебіг ремонтних робіт і завітав ще до одного навчального закладу з ревізією процесу оновлення їдальні[20].
Під час карантину в 2020 році заклад, власником якого є Тищенко під назвою «Велюр» продовжував працювати, незважаючи на заборону. Його відвідували депутати, чиновники та бізнесмени. Про це повідомили журналісти Бігус. Інфо[21].
У березні 2021 року Микола Тищенко приїхав разом з іншими депутатами-«слугами» в Івано-Франківську область, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотується до Верховної Ради на окрузі № 87. Спостерігачі ЧЕСНО повідомляють, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував Олександра Шевченка в сепаратизмі[22].
У червні 2020 року нардеп Гео Лерос передав матеріали в НАБУ щодо схеми розкрадання бюджету на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, де фігурують імена Тищенка та «смотрящого» за Києвом Дениса Комарницького. У жовтні Гео Лерос виклав записи розмов Комарницького і Тищенка, які підтверджують згадану схему[23].
9 вересня 2021 року Тищенко напав на Гео Лероса в Верховній Раді України після критики Зеленського[24][25].
У квітні 2022 році передав на один із блокпостів Святошинського району Києва бронежилети майже 40-річної давності, які не виконували свою захисну функцію[26].
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2023-02-07 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1651429