Тимчасово окуповані території України — територія України, що контролюється Російською Федерацією внаслідок анексії Криму, а також війни на сході України.
15 квітня 2014 року Верховна Рада України визначила статус території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як тимчасово окупованої[1].
17 березня 2015 року Верховна Рада України визнала окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей також тимчасово окупованою територією[2].
Правовий режим тимчасового окупованої території визначає Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»[1] з уточненнями закону про суверенітет України над Донбасом[3].
7 лютого 2019 року Указом Президента України були точно визначені географічні координати лінії розмежування на Донбасі і перелік тимчасово окупованих територій на Донбасі[4].
Засоби масової інформації використовують для тимчасово окупованої території Донбасу як загальну абревіатуру ОРДІЛО, ОРДЛО, так і окремі абревіатури для Донецької та Луганської областей — ОРДО[5][6] і ОРЛО[7], а також Окремі райони Донбасу[8].
Окуповані території | Період | Населення | Площа | |
---|---|---|---|---|
Автономна Республіка Крим | 20.02.2014– | 1 968 550 | 26 861 км² | |
Севастопольська міська рада | 20.02.2014– | 385 998 | 1079 км² | |
Донецька область | Донецька міськрада | 07.04.2014– | 7 853 км² | |
Луганська область | Луганська міськрада | 29.04.2014– | 8 377 км² | |
Об'єкти в акваторії Чорного моря | ||||
бурова вишка В-312 «Петро Годованець»[9] | 19.02.2014– | – | – | |
бурова вишка В-319 «Україна»[9] | 19.02.2014– | – | – | |
Окуповані території над якими повернуто контроль | ||||
Донецька область | Авдіївська міська рада[10] | 28.04.2014–30.07.2014 | ||
Бахмутська міська рада[11] | 24.04.2014–06.07.2014 | |||
Дружківська міська рада[12] | 12.04.2014–05.07.2014 | |||
Костянтинівська міська рада[12] | 28.04.2014–05.07.2014 | |||
Краматорська міська рада[13] | 12.04.2014–05.07.2014 | |||
Маріупольська міська рада[14] | 13.04.2014–13.06.2014 | |||
Лиманська міська рада[15] | 12.04.2014–05.06.2014 | |||
Слов'янська міська рада[13] | 12.04.2014–05.07.2014 | |||
Торецька міська рада[16] | 15.04.2014–21.07.2014 | |||
Луганська область | Лисичанська міська рада[17] | 22.05.2014–24.07.2014 | ||
Рубіжнянська міська рада[17] | 22.05.2014–21.07.2014 | |||
Сєвєродонецька міська рада[17] | 07.05.2014–22.07.2014 | |||
Херсонська область | південна частина Стрілківської селищної ради[18] | 15.03.2014–10.12.2014 | ||
південна частина Чаплинської селищної ради[18] | 15.03.2014–10.12.2014 | |||
південна частина Чонгарської сільської ради[19] | 10.03.2014–09.12.2014 |
У Донецькій та Луганській областях тимчасово окупованими є наступні райони[20]:
Правовий режим тимчасового окупованої території визначає Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».[1] Згідно зі статтею 3 цього закону визначено межі тимчасово окупованої території:
Відповідно до статті 1 того ж закону тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
17 березня 2015 року Верховна Рада також визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони Донецької та Луганської областей[2]. Їх правовий режим також визначає Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»[1] з уточненнями закону про суверенітет України над ОРДЛО[3]. Відповідно до цього закону визначений Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» порядок регулювання правочинів поширюється з урахуванням необхідних змін (en:mutatis mutandis) на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях, крім порядку в'їзду осіб на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них та порядку територіальної підсудності справ, підсудних розташованим на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях судам, що встановлюється відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
У разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна — основна частина рухомого майна знаходиться на тимчасово окупованій території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів[21].
В'їзд на територію, окуповану ДНР і ЛНР, можливий як з території Росії, так і з неокупованої території України.
Влада Російської Федерації розглядає цю територію як частину території України, а проїзд на неї з боку Росії або проїзд в зворотному напрямку — як перетин державного кордону РФ. Відповідно, особам, які не мають російського громадянства, для проїзду з цієї території в РФ, в тому числі повернення в РФ, потрібна діюча непогашена російська віза або право безвізового в'їзду в Росію.
Через пропускні пункти, контрольовані «ДНР» або «ЛНР», росіяни можуть пройти і за внутрішнім російським паспортом[22], однак такий в'їзд розглядається владою України як незаконний перетин державного кордону. Про те, який режим в'їзду і перебування встановили влади «ЛНР» і «ДНР» для громадян третіх країн і осіб без громадянства, відомостей немає.
Будь-які вантажні перевезення через кордон в обхід українського прикордонного контролю владою України вважаються незаконними. Економічне співробітництво з підприємствами, що знаходяться на окупованій території, також вважається незаконним і може бути розцінено як матеріальна і фінансова підтримка терористичних організацій. За співпрацю з транспортними підприємствами «ЛНР» і «ДНР», систематичні перевезення вантажів через закриті України прикордонні пункти пропуску «Ізварине», «Довжанський» і «Червона могила» в кінці вересня 2018 року РНБО і Мінекономрозвитку України ввели санкції проти деяких російських транспортних компаній[23].
У листопаді 2017 року пройшов круглий стіл «Повернення окупованих територій Донбасу. Український план» за підтримки Інтерньюз-Україна, USAID та Української школи політичних студій. Про проблеми і способи реінтеграції висловився Єгор Фірсов. До проблем і викликів він відніс[24]:
Фірсов пропонує такі кроки для відновлення української влади[24]:
18 січня 2018 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях».[25]
7 травня 2020 року Андрій Єрмак як Керівник Офісу Президента України Зеленського, заявив в інтерв'ю, що Україна планує повернути території ОРДЛО до кінця 2020 року. Яким саме чином, він не пояснив. Натомість було сказано, що восени планується проведення виборів, а до того часу — встановлення контролю над кордоном із РФ[27].
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-03-02 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1866986