Т-55 | |
---|---|
Т-55А у музеї історії танка Т-34 | |
Тип |
середній танк основний бойовий танк |
Походження | Радянський Союз |
Характеристики | |
Вага | 36 т |
| |
Броня | 100-160 мм |
Головне озброєння |
100-мм гармата Д-10Т |
Другорядне озброєння |
2× 7,62-мм кулемети СГМТ |
Двигун | 580 кс |
Швидкість | 50 км/год |
| |
Т-55 у Вікісховищі |
Середній танк Т-55 — Бойова маса 36 тонн. Екіпаж 4 чоловік. Озброєння: 100-мм гармата, два 7,62-мм кулемети «СГМТ». Броня 100—160 мм. Максимальна швидкість 50 км/год. Потужність двигуна 580 к.с.
Випускався Т-55 як модифікація Т-54 з 1958 р. Т-55 пристосований до бойових дій в умовах застосування ядерної зброї. В 1962—1967 роках він в основному був змінений у виробництві танком Т-62, створеним на його базі, але на заводі імені В. О. Малишева у Харкові його випуск тривав аж до 1979 року. Також у ряді країн випускався сам Т-54/55, або його модернізовані або пристосовані до місцевих умов варіанти. Усього з урахуванням варіантів, що випускалися в інших країнах, було випущено до 100 тисяч Т-54/55, що зробило його найчисленнішим танком в історії.
Т-54/55 експортувався й стоїть на озброєнні в багатьох країнах, використовувався в більшості післявоєнних локальних конфліктів. Танк став відомий своєю високою[джерело?] надійністю й простотою, високо оцінений багатьма експертами. Протягом усієї Афганської війни основним танком у танкових підрозділах СРСР були Т-55 і Т-62. Попри наявність у достатній кількості більш сучасних і потужних танків на той час і постійну модернізацію легкої бронетехніки в мотострілецьких і повітряно-десантних підрозділах, її танковий парк військ СРСР залишався без змін усі 9 років війни, що було обумовлено відсутністю сучасних танків у частинах Радянської Армії на південних кордонах СРСР і обмеженим числом протитанкових засобів у моджахедів.
Цей розділ потребує доповнення. |
До 1999 року Словенія модернізувала наявні 30 машин до рівня M-55S. Це був спільний проект Словенської компанії STO RAVNE та ізраїльської Elbit[1].
У ході модернізації танки отримали нову 105 мм гармату L7 з тепловим кожухом. Був покращений захист бойової машини[1].
Систему управління вогнем удосконалили цифровим балістичним обчислювачем. Зброя стабілізована у двох площинах[1].
Встановлено новий приціл Fotona SGS-55 із лазерним далекоміром. Також на машині з'явився приціл командира Fotona COMTOS-55 із незалежною лінією візування стабілізації. Він дозволяє командиру вести цілі й за потреби навіть проводити наведення гармати незалежно від навідника[1].
Сповіщувач про лазерне опромінення LIRD-1A пов'язаний із системою пуску димових гранатометів IS-6, які можуть бути автоматично активовані у разі надзвичайної ситуації[1].
Модернізація дизельного двигуна V-12 збільшила його потужність із 520 кінських сил до 600. Танк був оснащений новими гумометалевими гусеницями, а у задній частині башти з'явилася додаткова ніша[1].
У вересні 2022 року уряд Словенії повідомив, що Збройним Силам України будуть передані 28 модернізованих танків M-55S[1].
Про чергову підтримку українського війська домовилися прем'єр-міністр Словенії Роберт Голоб та канцлер Німеччини Олаф Шольц. Тому замість переданих Україні М-55S Словенія в рамках німецької програми «кругового обміну» (нім. Ringtausch) отримає 40 німецьких військово-транспортних машин: 35 важких вантажівок та 5 важких цистерн[1][2].
29 жовтня 2022 року словенське видання «24ur» повідомило про відправлення всієї партії з 28 танків залізницею до України[2].
|
|
|
Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-11-09 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=57840