6 керованих ракет середньої дальності Р-77, Р-27 Р або Р-27ЕР, Р-27т або Р-27ЕТ з ТГС і 6 ракет ближнього бою Р-73 з ТГС;
Вільнопадаючі бомби масою по 500 кг (до 8 одиниць) або по 250 кг (28 одиниць);
Контейнери КМГ-У (до 7 одиниць) або блоки НАР С-13 і С-8 (до 4 одиниць);
Можливі різні комбінації керованого і некерованого озброєння різного класу.
Су-30 (за кодифікації НАТО — Flanker-C) — радянський/російський двомісний багатоцільовий винищувач покоління 4††. Розроблений на основі Су-27УБ. Призначений для завоювання переваги в повітрі, далекого патрулювання, супроводу літаків дальньої авіації, радіолокаційного спостереження, наведення і управління, а також може використовуватися як навчально-бойовий літак.
На відміну від Су-27УБ, Су-30 здатний виконувати бойові дії, пов'язані з великою дальністю і тривалістю польоту і ефективним управлінням групою винищувачів. На Су-30 застосовувалися системи дозаправляння пальним у польоті, навігаційні системи, було розширено склад апаратури управління груповими діями, а також вдосконалено систему життєзабезпечення. За рахунок встановлення нових ракет і системи управління озброєнням, було значно підвищено бойову ефективність літака.
Роботи зі створення двомісної бойової машини з такими характеристиками почалися в ДКБ Сухого в середині 80-х років. Базовою машиною для розроблення нового проєкту став Су-27УБ, що мав двомісну кабіну екіпажу, великий внутрішній запас палива і десять точок підвіски озброєння. Безпосереднім прототипом нового варіанта винищувача-перехоплювача слугував дослідний літак-лабораторія Т-10У-2, оснащений системою дозаправляння паливом у повітрі. Дальні перельоти, здійснені на цій машині в 1987—1988 роках, переконали конструкторів у можливості поліпшення бойових якостей серійного перехоплювача Су-27П.
Для відпрацювання нової концепції влітку-восени 1988 року на ІАПО, що випускав серійні Су-27УБ, силами співробітників Іркутської філії ДКБ Сухого (під керівництвом В Макріцкого) і місцевих фахівців було доопрацьовано два навчально-бойових літаки іркутського складання, які отримали в ОКБ шифри Т-10ПУ-5 і Т-10ПУ-6, а на заводі — виріб «10-4ПУ». Машини оснастили системою дозаправляння в повітрі, новою системою навігації, модернізованими системами дистанційного керування (СДУ) та керування озброєнням (СУВ)
Призначення
Цей літак був створений завдяки зусиллям конструкторів та технологів агрегатно-складальних і монтажно-випробувальних цехів, а також конструкторів СКО. На відміну від одномісних Су-27П, серійний Су-30 призначався для:
завоювання панування в повітрі,
далекого патрулювання і супроводу літаків стратегічної авіації,
радіолокаційного дозору, наведення і управління,
навчання льотного складу.
Су-30 міг виконувати всі навчальні та бойові завдання Су-27УБ і при цьому був наділений додатковими можливостями:
виконання бойових дій, пов'язаних з дуже великими дальністю і тривалістю польоту,
ефективнішого керування групою винищувачів
Розширення діапазону можливостей на Су-30 забезпечувалося установленням наступних нових систем
системи дозаправки пальним у польоті,
радіосистеми дальньої навігації
розширеного складу апаратури управління груповими діями,
вдосконаленої системи життєзабезпечення.
Технічний опис проєкту
Загальні відомості
Літак побудований за нормальною аеродинамічною схемою і має так звану інтегральну компоновку. Средньорозташоване трапецієподібне крило невеликого подовження, оснащене розвиненими напливами, плавно сполучається з фюзеляжем, утворюючи єдиний тримальний корпус. Два двоконтурні турбореактивні двигуни з форсажними камерами типу АЛ-31Ф розміщені в окремих мотогондолах, встановлених під тримальним корпусом літака на відстані один від одного, що дозволяє уникнути їх аеродинамічного взаємовпливу і підвішувати між ними за схемою «тандем» дві керовані ракети. Надзвукові регульовані повітрозабірники розташовані під центропланом.
Обтічники шасі плавно переходять в хвостові балки — службові платформами для установки суцільноповоротних консолей горизонтального оперення з прямою віссю обертання, двокілевого, рознесеного по зовнішніх бортах хвостових балок, вертикального оперення і підбалочних гребенів.
Літак спроєктовано за концепцією «електронної стійкості», і він не має традиційної механічної проводки управління в поздовжньому каналі — замість неї використовується електродистанційна система управління (СДУ). Шасі літака трьохопорне, прибиране, з одним колесом на кожній опорі.
Основні відмінності від літака Су-27УБ
встановлена система дозаправки паливом у польоті з випущеної штангою в передкабінному відсіку ліворуч;
встановлена спеціальна апаратура зв'язку та наведення, на приладовій дошці задньої кабіни змонтований широкоформатний телевізійний індикатор тактичної обстановки.
Модифікації
Су-30МК (модернізований, комерційний) — двомісний ударний літак, призначений для постачань на експорт. Спочатку створювався для ВПС Росії, але економічна криза змусила Міністерство оборони РФ відмовитися від закупівель літаків цього типу.
Су-30МКА (модернізований, комерційний, алжирський) — версія Су-30МК для Алжиру.
Су-30МКІ (модернізований, комерційний, індійський; Flanker-H) — версія Су-30МК для Індії.
Су-30МКК (модернізований, комерційний, китайський; Flanker-G) — версія Су-30МК для Китаю.
Су-30МК2 — вдосконалена версія Су-30МК. Ціна 50 млн. USD. На кінець лютого 2012 збудовано 130 екземплярів модифікації[1]. Експортується в Китай, Індонезію, В'єтнам, Венесуэлу та Уганду
Су-30МКМ (модернізований, комерційний, малайзійська) — версія Су-30МК для Малайзії. Заснована на версії Су-30МКІ.
Су-30МКВ (модернізований, комерційний, венесуельський) — версія Су-30МК2 для Венесуели.
Су-30М2 — модернізований Су-30МК2, призначений для ВПС Росії.
Су-30СМ — літак з планером Су-30МКІ(М), призначений для ВПС Росії. Обладнаний деяким іноземним устаткуванням, наприклад, індикатор на лобовому склі.
Су-30СМ2 — збільшено дальність виявлення та розпізнавання повітряних цілей. До складу озброєння додано нові високоточні засоби ураження повітряних, наземних та морських об’єктів на дальності кілька сотень кілометрів[2].
На експортних модифікаціях Су-30 широко застосовується обладнання іноземного виробництва — бортові комп'ютери, навігаційне устаткування і т. д. ОКБ «Сухой» співпрацює з постачальниками з Франції, Індії, Ізраїлю.
Основне бортове радіоелектронне обладнання
Система керування озброєнням
Система керування озброєнням «повітря-повітря»
Радіолокаційний прицільний комплекс
Оптико-електронна прицільна система
Оптико-локаційних станцій
Нашоломні системи цілевказівки
Система єдиної індикації з індикатором на лобовому склі
25 листопада 2018 року МБАКи «Бердянськ», «Нікополь» та рейдовий буксир «Яни Капу» здійснювали плановий перехід з порту Одеси до порту Маріуполь Азовського моря. Буксир «Яни Капу» зазнав тарану з боку російського прикордонного корабля «Дон». Близько 20:10 (за київським часом) катери були атаковані ЗС та ФСБ РФ під час відходу на місце базування. Катери зазнали вогневого ураження та втратили можливість самостійно продовжувати рух. У результаті, близько 20:50 (за київським часом), катери разом з екіпажем були захопленні спецпідрозділами ФСБ Росії.
За офіційними російськими даними до атаки на українські катери були залучені вертольоти Ка-52. Так, гелікоптер Ка-52 здійснив переслідування та в нейтральних водах зупинив малий броньований артилерійський катер «Нікополь», до якого підійшов малий протичовновий корабель Чорноморського флоту РФ «Суздалец»[3]. Перед тим з вертольота було випущено по українських кораблях дві некеровані ракети. Окрім вертольотів, за даними Служби безпеки України, до атаки з повітря був залучений винищувач Су-30, який так само здійснив бойове застосування двох ракет проти українських кораблів[4].
28 лютого речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомляв, що ворожі Су-30 та Су-35 ведуть маневри над Чорнобильською АЕС та здійснюють звідти обстріли, щоб українські війська не могли бити по ним у відповідь, адже збиття літака над АЕС може призвести до екологічної катастрофи[5].
Су-30 неодноразово застосовувались для нанесення авіаційно-бомбових ударів по території України та зокрема по цивільним об'єктам, далі наведено лише окремі випадки:
31 травня Су-30СМ завдав удару по Сумщині, про деталі не повідомляється[6].
2 червня близько 00:10 Су-30 завдав 4 авіаційно-бомбових удари по селищу Краснопілля на Сумщині. Пошкоджено 6 домоволодінь, та два транспортні засоби. Поранення отримало подружжя пенсіонерів: 82-річний чоловік та 80-річна дружина[7].
9 червня два Су-34 та один Су-30 вилетіли з району Мозиря (Білорусь) та ракетами Х-59 завдали удару по Житомирщині[8].
В серпні 2022 року під час контрнаступу на Харківщині на околицях міста Ізюм українські військові виявили уламки російського Су-30СМ який мав бортовий номер 62 «Червоний» та реєстраційний номер RF-81773. На поширених фото видно майже неушкоджену частину комплексу радіоелектронної боротьби САП-518 «Регата» (також відомий як «Хибины-У»)[10]. На збитому літаку також була підвішена ракета «повітря — повітря» Р-73[11].
В середині серпня 2023 року поблизу захоплених раніше бурових платформ «Чорноморнафтогаз» відбулось бойове зіткнення між українськими військовими на чотирьох катерах та російським винищувачем Су-30. Інцидент був знятий з певної відстані з українського БПЛА. Російський літак невдало намагався уразити українські катери з гарматного та ракетного озброєння, та ці спроби були припинені пострілом ПЗРК, внаслідок якого літак зазнав ушкодження[12].
7 травня російський винищувач Су-30СМ збив гелікоптер Мі-14 морської авіації України. За штурвалом цього гелікоптера загинув Герой України (посмертно), полковник Ігор Бедзай[13].
2 липня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний опублікував відео датоване 1 липня, на якому видно, що Су-30 росіян намагається знищити покинуте на острові Зміїний обладнання, після втечі з нього 30 червня. З чотирьох бомб по острову влучила лише одна. За повідомлення головнокомандувача, бомбардування відбувалось фосфорними бомбами, літак злітав з кримського аеродрому Бельбек[14].
Росія — 3 Су-30, 16 Су-30М2, 100 Су-30СМ;. Були побудовані в 1994—2017 роках[15]. Також поставлено 4 Су-30м2.+16 Су-30М2 Замовлено (16 поставлено)[16][17]. Замовлено 60 Су-30СМ до 2016 року, 34 поставлені.
Алжир — до 2010 року поставлено 44 літаків Су-30МКА[18].
Перші два літаки поставлені замовнику в грудні 2007 року. Контракт був підписаний у лютому 2006 року, парафований в березні 2006 року[19]. Станом на червень 2008 року поставлено 8 літаків (чотири — у 2007 році[20], по два літаки — у березні та червні 2008 року[21]). У липні 2010, під час проведення авіафорума «Фарнборо-2010», з'явилася інформація про укладення контракту з Алжиром на поставку ще 16 Су-30МКА до 2012 року,[22] довівши загальне число літаків до 44.
Рішення про купівлю літаків було ухвалене після того, як пара Су-30 зробила безпосадковий політ з Росії до Венесуели і назад (з кількома дозаправленнями в повітрі і єдиною посадкою в Росії). Перші два літаки були поставлені в грудні 2006 року, 8 літаків було поставлене протягом 2007 року, 14 поставлені в кінці липня — початку серпня 2008 року. У цей час всі 24 винищувачі надійшли в розпорядження ВПС Венесуели.
В'єтнам — в 2004 році В'єтнам купив 4 літаки Су-30МКК. У січні 2009 року був укладений ще один контракт на постачання 12 літаків Су-30МК2[23].
У лютому 2010 року було оголошено, що В'єтнам набуває ще 12 винищувачів Су-30МК2, довівши парк цих літаків до 28[24]. У липні 2010 року, під час проведення авіафоруму «Фарнборо-2010», з'явилася інформація про укладення контракту з В'єтнамом на постачання ще 20 Су-30МК2[25] до 2012 року, довівши загальну кількість винищувачів до 48.
Вірменія: У лютому 2019 року стало відомо, що Вірменія замовила для потреб національних повітряних сил чотири багатоцільові винищувачі Су-30СМ. В грудні того ж року літаки були доставлені до Вірменії, їх пунктом дислокації стала авіабаза «Шира» в місті Гюмрі. Проте, за словами прем'єр-міністра Ніколи Пашиняна літаки були придбані без боєприпасів[26].
Індія: близько 240 Су-30МКІ, станом на 2019 рік[27].
Індонезія — поставлені два Су-30МК і 3 Су-30МК2[28]. Винищувачі Су-30 ВПС Індонезії дислоковані на авіабазі Хасануддін[29][30].
Малайзія — 12 Су-30МКМ станом на 2010 рік[31]:418. Су-30 отримав перемогу в тендері на постачання літаків ВПС Малайзії, перемігши в тому числі і американський F-18. Контракт на постачання 18 винищувачів на загальну суму 900 млн доларів США був підписаний 5 серпня2003 року. На початок червня 2009 року поставлені 12 винищувачів Су-30МКМ[32] Частиною договору також було те, що Росія організовує політ малазійського космонавта на МКС.
Після тривалих переговорів Індія замовила 50 літаків Су-30МКІ, оснащених новими двигунами АЛ-31ФП і поліпшеною авіонікою. Також Індія отримала ліцензію на виробництво додаткових 140 винищувачів до 2020 року, на 2009 рік 98 СУ-30МКІ, на 2010[31]:362 У 2007 році були передані 18 винищувачів Су-30МКІ замість поставлених у 1997—1999 роках Су-30К. Постачання одних літаків замість інших пов'язана з неможливістю модернізації Су-30К до рівня Су-30МКІ. У 2008 році повинна початися реалізація програми ліцензійного складання партії з 40 літаків Су-30МКІ вартістю 1,5 млрд доларів. З цієї партії 20 Су-30МКІ будуть поставлені в Індію вже облітаними, 15 — зібраними повністю, але не облітаними, а решта 5 будуть поставлені «по другій фазі»[20].
Станом на 2019 рік на озброєнні індійської армії стоїть близько 240 винищувачів Су-30МКІ, що робить його наймасовішим у ВПС Індії[27].
Починаючи з 2009-го року близько десяти літаків Су-30 в індійській версії було втрачено з різних причин. Зокрема до основних відносять низьку підготовку індійських льотчиків, а також низьку якість винищувачів російського виробництва та зібраних в Індії за ліцензією[27].
↑В'єтнам та Алжир купили 36 російських винищувачів. lenta.ru. 21.07.2010. Архів оригіналу за 08.02.2012. Процитовано 21 липня 2010. «Другий контракт, за словами Фоміна, передбачає постачання Алжиру 16 Су-30МКА в 2011-2012 роках. В кінці 2009 року завершилася поставка Алжиру 28 замовлених в 2006 році винищувачів Су-30МКА. Частина цих літаків була передана країні замість забракованої ВПС Алжиру партії МіГ-29»
↑Олексій Нікольський (14 травня 2009). Парк «сушок» розширюється. Відомості. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 13 травня 2009. «Придбавши партію з 12 винищувачів Су-30МК2 вартістю близько півмільярда доларів, В'єтнам може увійти до п'ятірки найбільших імпортерів російської зброї»
↑Ukraine Weapons Tracker. https://mobile.twitter.com/uaweapons/status/1557080196011941889. Twitter(англ.). Процитовано 10 серпня 2022. «#Ukraine: New footage from the ground at the Russian airbase in Novofedorivka, #Crimea, shows that at least 1 Su-24M attack aircraft was totally destroyed due to a "violation of fire safety requirements". The real reason for the catastrophic explosions today is currently unknown.»
↑Міністр оборони країни Манохар Паррікар заявив, що придбання основної частини парку індійських бойових літаків у Росії було стратегічною помилкою, оскільки російські машини зарекомендували себе як непотріб і баласт ВПС Індії [1][недоступне посилання]