Було запропоновано приєднати статтю Скіф (ПТРК) до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. |
Стугна-П | |
---|---|
Тип | ПТРК |
Походження | Україна |
Історія використання | |
На озброєнні | 2011 — по т.ч. |
Оператори |
Україна Саудівська Аравія Грузія |
Історія виробництва | |
Розробник | КБ «Луч» |
Розроблено | 2005 — 2010 |
Виробник | КБ «Луч» |
Виготовлення | 2011 — по т.ч. |
Характеристики | |
Вага |
29,5 кг (в контейнері) 32 кг (пускова установка) 15 кг (прилад наведення) 10 кг (пульт дистанційного керування) 6 кг (модуль теплоізоляційний)[1] |
Довжина | 1360 мм (довжина контейнера)[1] |
Діаметр | 140 мм (зовнішній діаметр контейнера)[1] |
| |
Калібр | 130 мм (152 мм) |
Дальність вогню | |
Ефективна | >100 |
Максимальна |
100-5000 м[2] (в денний час) 100-3000 м (нічний час)[3] |
| |
Швидкість | 200 м/с (220 м/с) |
Точність | На відстані 2,5 км влучає всередину нанесеного на щит перехрестя розміром 2,3×2,3 м[3] |
| |
Стугна-П у Вікісховищі |
«Стугна-П» — український протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) другого покоління. Розроблений київським конструкторським бюро «Луч».
Комплекс є напівавтоматичним, із системою наведення по лазерному променю. Комплекс може вести вогонь ракетами калібру 130 мм з різними бойовими частинами, що встановлюються у контейнері.
Оператор може керувати комплексом дистанційно з пульту, який виноситься на відстань до 50 м.
Після здобуття Україною Незалежності КБ «Луч» розробило протитанкові ракети «Стугна» калібру 100 мм, що призначалися для модернізації танків Т-55 та гармат МТ-12 «Рапіра». Ракети «Стугна» були аналогом російських протитанкових ракет «Кастет».[4]
У 2005 році КБ «Луч» почало розробку нового протиракетного комплексу — «Стугна-П». Ракети у новому комплексі були більшого калібру, ніж у «Стугни» — 130 мм.[4]
Комплекс «Стугна-П» призначений для ураження танків та інших броньованих цілей, в тому числі оснащених сучасними засобами динамічного захисту. Як виявила практика застосування «Стугна-П», ПТРК також здатний вражати статичні та неманеврині повітряні цілі типу вертоліт.
12 квітня 2011 року ПТРК «Стугна-П» був прийнятий на озброєння Міністерством оборони України.[5]
У лютому 2015 був представлений мобільний варіант протитанкового комплексу «Стугна-П», встановлений на шасі UTV CFmoto Tracker.
20 березня 2015 ДК «Укроборонпром» почав масовий випуск ПТРК «Стугна-П» про що повідомив генеральний директор ДК «Укроборонпром» Р. А. Романов.
4 жовтня 2015 року Збройні сили України та Національна гвардія отримали на озброєння легкий мобільний протитанковий комплекс вітчизняної розробки на базі квадроциклу CFmoto Tracker 800.[6]
Наприкінці 2015 року ракета Р-2С завершила сертифікацію за стандартами НАТО для її подальшого використання європейськими компаніями. Партнером ДержККБ «Луч» на європейському та натовському ринку виступає бельгійська компанія CMI Defence (Cockerill Maintenance & Ingénierie)[7].
У вересні 2018 року стало відомо, що Україна отримала понад 100 тепловізорів Aselsan Eye-Lr S, які будуть встановлюватися на установки «Стугна-П».[8]
Лише у 2018 році було доставлено 2500 ракет для Збройних Сил України.[9]
Базова версія складається з встановленої на штативі пускової установки, контейнера для ракет, приладу наведення і пульта дистанційного керування, який дозволяє оператору робити пуск на відстані.
Комплекс «Стугна-П» комплектується ракетами калібру 130 мм, що встановлюються у транспортно-пусковому контейнері. Керована ракета може бути оснащена різними типами бойових частин: тандемною кумулятивною, осколково-фугасною або термобаричною.[7]
Характеристики ракет, згідно специфікацій КБ «Луч»:[10]
Ракета | Калібр | Тип бойової частини | Бронепробивність | Кількість осколків |
---|---|---|---|---|
РК-2С | 130 мм | тандемна кумулятивна | 800 мм | |
РК-2ОФ | 130 мм | осколково-фугасна | 60 мм | 600 шт |
Вартість ракети складає від 20 до ~50 тис. доларів США залежно від умов контракту. Це у декілька разів дешевше за «Джавелін»[9].
Комплекс оснащений напівавтоматичною системою наведення за лазерним променем. Також можливе дистанційне керування ракетою по телевізійному каналу із закритої позиції (спеціально підготовленого укриття).
Прилади наведення:
Для потреб української армії в 2015 році було розроблений новий мобільний протитанковий комплекс «Стугна-П» на базі CFmoto Tracker 800. На платформу вантажного відкритого багі встановлено ПТРК з дистанційним керуванням та три запасні ракети, а також може бути оснащений стрілецькою зброєю. Екіпаж всюдиходу складає всього дві особи.
Завдяки потужному шасі UTV з двигуном потужністю 63 к.с., повним приводом і можливістю блокування диференціала дозволяє розвивати швидкість до 105 км/год та несподівано з'являтися там, де ворог його зовсім не очікує. Час підготовки пострілу теж був зведений до мінімуму. Завдяки своїй мобільності протитанковий всюдихід може завдавати несподівані удари по ворогу і швидко змінювати свою позицію, що робить його ефективною одиницею як в польових умовах, так і в умовах міського бою.
ПТРК «Стугна» складає значну частину українського протитанкового озброєння. Це основний засіб ракетної протидії танкам поряд з імпортованими із США та Естонії «Джавелінами»[9].
Повідомлялося, що комплекс використовувався при обороні Луганського аеропорту влітку 2014 року.[11] Комплекс також був використаний при обороні Донецького аеропорту.[12]
В жовтні 2018 року стало відомо, що 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» Збройних Сил України отримала всюдиходи UTV (Utility Task Vehicle) для перевезення пускових установок ПТРК «Стугна». Подібні всюдоходи — UTV CFmoto Tracker 800 із ПТРК «Стугна» — у жовтні 2015 року отримала Національна гвардія України[13].
ПТРК «Стугна-П» були неодноразово з успіхом використані для знищення вогневих засобів ворога. Так, наприклад, надвечір 30 січня 2019 року на лінії зіткнення з російсько-терористичними військами у Луганській області на напрямку Сокільники — Кримська українським протитанковим підрозділом було знищено ворожу бойову машину — багатоцільовий тягач МТ-ЛБ зі встановленою зенітно-артилерійською установкою ЗУ-23-2[14].
15 березня 2020 року, поблизу окупованої Саханки, неподалік Маріуполя українським захисникам вдалось підбити вантажівку бойовиків, що здійснювала логістичне забезпечення російсько-терористичних військ. Як стверджують бойовики, у результаті влучання було ліквідовано одного бійця російсько-терористичних військ, а ще один отримав поранення. Показані ними залишки ракети свідчать про використання ПТРК «Стугна-П»[15].
Наприкінці грудня 2021 року українським волонтером Олександром Карпюком було оприлюднене відео з камери наведення комплексу ураження вантажівки «Урал» окупаційних сил Росії. Точне місце події, дата ураження вантажівки та підрозділ ПТРК волонтером не розголошується[16].
У 2022 році, під час російського вторгнення в Україну, «Стугна-П» використовувалася Збройними Силами України проти ворожої техніки.[17] Зокрема, ПТРК використовували Сили територіальної оборони ЗСУ. Так, бійці 112-ї БТрО, використовуючи «Стугну», спалили п'ять одиниць російської техніки під час бою біля села Скибин, Київська область. У тому числі, два танки.[18]
На початку квітня 2022 року військовослужбовцями 95 ОДШБр влучним пуском ракети «Стугна-П» було знищено ударний вертоліт Ка-52 російських військ в польоті[19]. Перед тим з ПТРК «Корсар» було знищено російський Мі-8[20].
«Стугна-П» має експортну версію — «ПТРК Скіф». Єдина відмінність «Скіфа» від «Стугни-П» — використання прицілу виробництва білоруської компанії «Пеленг». ПТРК «Скіф» оснащується білоруським приладом наведення ПН-С, ПТРК «Стугна-П» — приладом наведення ПН-І української розробки.[4]
На виставці «Зброя та Безпека 2019» було представлено оснований на «Стугні» протитанковий ракетний комплекс «Амулет» на шасі СБА «Новатор». А в лютому 2020 року КБ «Луч» представило ПТРК «Амулет» вже на шасі БРДМ-2[21].
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-04-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1730540