Рудольф Штефан Вайґль | |
---|---|
Rudolf Stefan Jan Weigl (Wejgel) | |
Народився |
2 вересня 1883[1][2] Пршеров, Чехія |
Помер |
11 серпня 1957[1][3][2] (73 роки) Закопане, Малопольське воєводство, Польща[1] |
Поховання | |
Країна | Австро-Угорська імперія, Польська Республіка |
Національність | німець |
Діяльність | біолог, викладач університету, лікар, лікар-імунолог |
Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка, Ягеллонський університет і Університет імені Адама Міцкевича у Познані |
Галузь | біологія і імунологія[4] |
Заклад | Ягеллонський університет, Львівський національний університет імені Івана Франка і Університет імені Адама Міцкевича у Познані |
Ступінь | докторський ступінь[1] і габілітація[4] |
Відомі учні | Генрик Мосінг, Людвік Флек |
Членство | Польське наукове товариство у Львові, Бельгійська королівська академія медициниd, Польська академія знань і Варшавське наукове товариство |
У шлюбі з | Zofia Weigl |
Нагороди | |
Рудольф Вайгль у Вікісховищі |
Рудольф Штефан Ян Вайґль (пол. Rudolf Stefan Jan Weigl (Wejgel); 2 вересня 1883, Маркграфство Моравія — 11 серпня 1957, Закопане, Польща) — лікар, біолог, імунолог. Виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу.
Рудольф Вайґль народився 2 вересня 1883 року у Маркграфстві Моравія. Його батьками були чеські німці. У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем гімназії у Стрию, яку закінчив Рудольф.
Пізніше навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання майбутній вчений працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію та став викладати у Львівському університеті.
З початком Першої світової війни Рудольф Вайґль потрапив до армії, де служив військовим лікарем. Майбутній науковець стикнувся з епідемією епідемічного висипного тифу серед австрійських військових і російських полонених. У 1918 році Вайґль виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу, що врятувала життя багатьох людей. У процесі роботи він сам заразився і перехворів цією хворобою. Виготовлену вакцину вперше випробував на собі. Його дослідження надалі використав у роботі з викорінення епідемічного висипного тифу його учень Генрик Мосінг.
У 1920 році у Львові створили Науково-дослідний інститут висипного тифу та вірусів Рудольфа Вайгеля, який проіснував, керований професором, до 1944 року[5].
Викладав у Львівському університеті Яна Казимира. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого видатного відкриття. Під час Другої світової війни працював в окупованому нацистами Львові, що спричинило безпідставні звинувачення у колабораціонізмі (пізніше з цих причин науковець не зміг стати Нобелівським лауреатом). Незважаючи на підтверджену участь вченого в Русі опору нацистам і його допомогу потерпаючим від війни, науковець зазнав переслідування з боку комуністичної влади й вимушений був залишити Львів та емігрувати до Польщі.
Після війни завідував кафедрою біології у Краківському університеті, пізніше працював у Познані, у Медичному університеті.
У 1951 році пішов на пенсію. Помер у 1957 році в місті Закопане.
У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-09-13 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=311449