Ратушний Роман Тарасович

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Ратушний Роман Тарасович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ратушний.
Роман Ратушний
RomanRatushnyi 2021.jpeg
Загальна інформація
Народження 5 липня 1997(1997-07-05)
Київ, Україна
Смерть 8 червня 2022(2022-06-08) (24 роки)
неподалік міста Ізюм, Харківська область, Україна
(загибель у бою)
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Alma Mater Фінансово-правовий коледж
Військова служба
Роки служби 2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ військова розвідка
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Російсько-українська війна:

Рома́н Тара́сович Ра́тушний (5 липня 1997(1997-07-05)[1], Київ, Україна — 9 червня 2022(2022-06-09)[2], Ізюмський район, Харківська область, Україна) — український громадський діяч, журналіст[3], теоретик революційного неоурбанізму[джерело?], зокрема, тотального опору міських кварталів як самодостатніх громадських одиниць, військовик-доброволець. Учасник Євромайдану, автор оригінальних форм муніципального активізму та переслідування корупції[джерело?], які виходили далеко за межі екологічних проблем. Відомий боротьбою за збереження столичного урочища Протасів Яр, в якому творив нові урбаністичні традиції Холодноярського революційного чину. Розглядав українську мову як глибинний інструмент відновлення влади киян у своєму історичному середовищі, впроваджуючи її у неформальних молодіжних колах.

Кандидат у депутати Київської міської ради (2020). Учасник російсько-української війни. Воював добровольцем у боях під Києвом, згодом став до лав 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» як військовий розвідник. Загинув у бою неподалік Ізюму під час битви за Донбас. Незадовго до смерті став відомий прямими закликами до збройної боротьби проти росіян як народу, що заперечує існування української ідентичності.

Біографія

Роман Тарасович Ратушний народився 5 липня 1997 року в Києві в сім'ї Тараса Ратушного (активіст руху «Збережи старий Київ») та письменниці Світлани Поваляєвої.

У 2012 році вступив до Фінансово-правового коледжу[4], де здобув вищу юридичну освіту[5].

Наприкінці 2013 року Роман брав участь у Євромайдані, з іншими студентами постраждав від атаки «Беркуту» в ніч проти 30 листопада[6][7].

В грудні 2014 році приймав активну участь у протестах [1] за кадрові зміни в Міністерстві внутрішніх справ України, та пришвидшення розслідувань військових злочинів скоєних у 2013-2014 роках на Євромайдані та в Одесі.

В 2015 році створив карту інтернаціональних зв'язків російської мафії та Української мафії засновану на публічних статтях, записах та посиланнях. Де налічувалось близько однієї тисячі осіб причетних до злочинної діяльності.

Мав гарні стосунки з адвокатом Небесної сотні, та всіляко підтримував розслідування злочинної діяльності та злочинів скоєних російською мафією. Один із тих хто повпливав на заснування Державного бюро розслідувань.

2018 року очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр», а у 2019 році — однойменну громадську організацію[6][8]. Ініціатива націлена на збереження зеленої зони у Протасовому Яру в центрі Києва та недопущення забудови, яку має намір здійснити ТОВ «Дайтона Груп». Конфлікт між місцевими мешканцями та забудовником загострився на початку травня 2019 року, коли забудовник звів паркан і оголосив місцевій громаді про плани будувати на схилі три 40-поверхівки[9]. Згодом Державна архітектурно-будівельна інспекція видала припис, що заборонив підприємству продовжувати будівництво у зеленій зоні, а 27 червня 2020 року Київська міська рада повернула земельній ділянці площею 3,15 га у Протасовому Яру статус зелених насаджень[10].

У жовтні 2019 року Роман Ратушний заявив про погрози йому фізичною розправою і опублікував записи відповідних діалогів із заступником голови Офісу Президента Андрія Смирнова[11][12][13] , а згодом також Геннадія Корбана[14][15][16]. З цього приводу Ратушний звертався до президента України Зеленського[15], а також тодішнього генерального прокурора Руслана Рябошапки, проте кримінальне провадження не було відкрите[17]. Погрози активісту так і не розслідували. Деякий час він через них переховувався, оскільки побоювався за своє життя[18].

Під час місцевих виборів 2020 року балотувався до Київської міської ради IX скликання від партії «УДАР Віталія Кличка», при цьому не бувши членом партії[19].

Роман був учасником акцій на підтримку ув'язненого одеського активіста Сергія Стерненка. Після чергової акції до дня народження Сергія 20 березня 2021 Ратушного було відправлено під цілодобовий домашній арешт за рішенням Печерського районного суду від 29 березня. Його підозрювали у хуліганстві. Доказом прокуратури став знімок, на якому Ратушного, нібито, упізнали свідки. Фото являє собою чорний фон і білі крапки на ньому. У соціальних мережах справу уже охрестили «Справою Казимира Малевича» з відсиланням до найвідомішої картини художника «Чорний квадрат»[20].

Російське вторгнення 2022 року

Після початку вторгнення РФ в Україну Ратушний став добровольцем до лав Сил оборони України, створив підрозділ «Протасового Яру». Він спершу захищав Київ, згодом діяв на Сумщині, брав участь у деокупації населених пунктів області.

З початку квітня Ратушний воював у Харківській області, зокрема в Ізюмському районі, у розвідувальному взводі 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр»[21].

Загинув в бою під Ізюмом 9 червня 2022 року, потрапивши у ворожу засідку[22][23][24]. Заупокійна служба відбулась 18 червня у Михайлівському соборі, після цього — прощання на Майдані Незалежності (під стелою). Поховали Романа Ратушного на Байковому кладовищі[25].

Родина

Вшанування пам'яті

У столиці на честь Романа Ратушного пропонують перейменувати вулицю Волгоградську, що у Солом'янському районі. Таку пропозицію подав письменник Євген Лір[26]. Також Вахтанг Кіпіані від імені «Історичної правди» ініціював заснування іменної премії для молодих авторів за публікації щодо історії Києва[27].

Видання «Новинарня» оголосило про створення «преміального фонду імені Романа Ратушного» для підвищених гонорарів за репортажі про тих, хто бере участь у російсько-українській війні на боці України. Фонд створено з коштів, переказаних матір'ю Романа Світланою Поваляєвою, що надійшли до неї від благодійників як реакція на його загибель[28].

4 липня 2022 року, Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у своїй промові на конференції з відбудови України у швейцарському Лугано згадала загиблого на війні київського активіста[29][30]:

« Місяць тому молодий український герой помер на полі бою, борючись за майбутнє своєї країни. Його звали Роман Ратушний. І завтра йому виповнилося б 25. Роман належав до нового покоління молодих українців. Будучи підлітком, він був серед перших протестувальників на Майдані, виступаючи за Європу і демократію. З того часу Роман ніколи не переставав боротися за кращу Україну. Він боровся за Україну, вільну від корупції, як активіст і як журналіст. Він боровся за більш зелену Україну, очолюючи рух за захист природного парку в Києві від незаконної забудови, фінансованої олігархами. Він боровся за суверенну Україну, і заплатив за це найвищу ціну. Життя Романа було забране дуже рано, але його мрії продовжують жити. Мрія про нову Україну, не лише вільну, демократичну і європейську, але також зелену і квітучу. Місце, яке українське золоте покоління нарешті може відчути своїм. Саме ця мрія привела нас сюди сьогодні. «

На честь Ратушного в Інституті права КНУ ім. Шевченка заснували стипендіальну програму для громадських активістів, які здобувають юридичну освіту. Стипендія фінансується коштом міжнародних та українських правничих фірм.[31][32]

Медійне висвітлення смерті Романа Ратушного

Смерті Романа Ратушного присвятили окремі дописи журнал The Economist[33], газета Financial Times[34], газета The Guardian[35], газета The Daily Telegraph[36], найпопулярніша газета Великої Британії The Daily Mail[37], найпопулярніша газета Європи Bild[38] і найбільша англомовна газета світу The Times of India[39].

Розповідь матері Романа Ратушного Світлани Поваляєвої[40].

Цитати

« Просто запам'ятайте: чим більше росіян ми вб'ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям. Ця війна триває більше трьох сотень років. Коли ми її програємо, ми стаємо гарматним м'ясом для росіян. Коли ми її виграємо – отримуємо час на відпочинок до наступної фази цієї війни. Якщо ви приймете цей факт, вам не потрібні будуть рожеві окуляри від Арестовича чи ваших улюблених аналітиків, які точно знають, коли помре черговий російський цар чи коли у русні закінчаться ресурси. «
« Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Випалюйте в собі всі спогади з дитинства пов'язані з російським-радянським. Випалюйте в собі стосунки з родичами чи друзями по ту сторону, з усіма хто є носієм російської субкультури. Інакше це все випалить вас. «

Примітки

  1. ↑ https://www.cvk.gov.ua/pls/vm2020/pvm056pid102=2pf7691=2pt001f01=695rej=0pt00_t001f01=695.html
  2. ↑ tagesschau.de — 1996.
  3. ↑ Активіст Роман Ратушний: Забудова Протасового Яру – бочка, в якій лежить порох і київської, і дніпровської мафії. Вибори вибори. Процитовано 27 червня 2022. 
  4. ↑ 2012 -фінанси і кредит, Молодший спеціаліст, Фінансово-правовий коледж - рейтинговий список. abit-poisk.org.ua. Процитовано 17 червня 2022. 
  5. ↑ Досье: Ратушний Роман Тарасович - Український громадський діяч, журналіст, військовик. StopCor (укр.). Процитовано 17 червня 2022. 
  6. ↑ а б Від Майдану до Протасового: історія активіста Ратушного. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 30 липня 2020. 
  7. ↑ «Тепер я впевнений, що ця країна мене не кине» — студенти Євромайдану, які рятувалися від «Беркуту» 30 листопада. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 30 липня 2020. 
  8. ↑ ГО «Захистимо Протасів Яр», сервіс Youcontrol
  9. ↑ Скандальна забудова Протасового яру: у боротьбу вступила прокуратура. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 30 липня 2020. 
  10. ↑ Київрада внесла зміни до Генплану: Протасів Яр знову зелена зона | КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА. kmr.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 30 липня 2020. 
  11. ↑ Оприлюднено запис погроз заступника голови Офісу президента захиснику Протасового яру. glavcom.ua (укр.). Процитовано 30 липня 2020. 
  12. ↑ Андрій Смирнов погрожував активістам Протасового Яру – Роман Ратушний розповів "Спостерігачу". 5 канал (uk-UA). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 30 липня 2020. 
  13. ↑ Голова ініціативи "Захистимо Протасів Яр" заявив, що його можуть викрасти | ZMINA. zmina.info (укр.). 8 жовтня 2019. Процитовано 30 липня 2020. 
  14. ↑ "Займаються криміналом або покривають його": активіст назвав прізвища в оточенні Зеленського. 5 канал (uk-UA). Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 30 липня 2020. 
  15. ↑ а б Активіст Ратушний, який місяць переховується від погроз, просить Зеленського про зустріч | ZMINA. zmina.info (укр.). 29 жовтня 2019. Процитовано 30 липня 2020. 
  16. ↑ ЗаЩо: як, попри тиск та залякування, активісти відстояли в суді Протасів Яр – Українська Гельсінська спілка з прав людини. helsinki.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 30 липня 2020. 
  17. ↑ Активіст, що захищає Протасів яр, звернувся до Рябошапки за плівками Труби. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 30 липня 2020. 
  18. ↑ Протасів Яр та «Справа Казимира Малевича». Що відомо про 24-річного активіста Романа Ратушного, який загинув під Ізюмом. nv.ua (укр.). Процитовано 14 червня 2022. 
  19. ↑ Ратушний Роман Тарасович. Чесно (укр.). Процитовано 14 червня 2022. 
  20. ↑ Катерина Ейхман (10 квітня 2021). На дроті: Як живе під домашнім арештом активіст Роман Ратушний. kyiv.depo.ua (укр.). Процитовано 14 червня 2022. 
  21. ↑ "Був кращим з нас": загинув Роман Ратушний - активіст, який захищав Протасів Яр від забудовників. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 червня 2022. 
  22. ↑ В бою під Ізюмом загинув київський активіст Роман Ратушний, – ГО "Захистимо Протасів Яр". lb.ua (укр.). Процитовано 14 червня 2022. 
  23. ↑ In memoriam. На Ізюмському напрямку загинув Роман Ратушний, громадянин і воїн. novynarnia.com (укр.). 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022. 
  24. ↑ ПравдаТУТ - Батько Ратушного розповів про обставини загибелі сина. pravdatut.ua. Процитовано 16 червня 2022. 
  25. ↑ У Києві прощались із загиблим на фронті активістом Романом Ратушним | ZMINA. zmina.info (укр.). 17 червня 2022. Процитовано 17 червня 2022. 
  26. ↑ У Києві пропонують перейменувати вулицю біля Протасового Яру на честь загиблого активіста Романа Ратушного. Українська правда _Життя. Процитовано 15 червня 2022. 
  27. ↑ Марків, Наталка (15 червня 2022). У столиці може з’явитися премія імені Романа Ратушного для молодих авторів за публікації щодо історії Києва. «Вечірній Київ». Процитовано 15 червня 2022. 
  28. ↑ Допис на фейсбуці Новинарні про створення «Преміального фонду „Новинарні“ імені Романа Ратушного», 15 червня 2022
  29. ↑ Президентка Єврокомісії згадала Романа Ратушного: Його мрії продовжують жити. Українська правда (укр.). Процитовано 4 липня 2022. 
  30. ↑ Реформи надали Україні стійкість у боротьбі з російською агресією – фон дер Ляєн. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 4 липня 2022. 
  31. ↑ Пам’яті Романа Ратушного: у КНУ Шевченка заснували стипендію для громадських активістів. Українська правда _Життя. Процитовано 8 липня 2022. 
  32. ↑ В університеті Шевченка започаткують стипендію на честь Романа Ратушного. 08.07.2022, 17:05
  33. ↑ Roman Ratushny believed in a better, purer Ukraine, The Economist, 22 червня 2022
  34. ↑ Roman Ratushnyi, Ukrainian activist, 1997—2022, Financial Times, 17 червня 2022
  35. ↑ Ukraine mourns ‘our golden generation’ killed on frontlines, The Guardian, 19 червня 2022
  36. ↑ Funeral of young Ukrainian activist attended by hundreds of mourners draped in flags, The Daily Telegraph, 18 червня 2022
  37. ↑ Hundreds mourners gather funeral Kyivan Roman Ratushnyi
  38. ↑ [https://www.bild.de/politik/ausland/politik-ausland/ukraine-krieg-der-bekannte-aktivist-romanratushnyi-24-starb-fuer-sein-land-80409708.bild.html Ukraine trauert um ihren Helden Roman (†24) Bild, 15 червня 2022]
  39. ↑ Kyiv: Hundreds attend funeral of Ukrainian activist Roman Ratushnyi who fought against Russia's invasion, 19 червня 2022
  40. ↑ «Перше вільне покоління»: розповідь про Ратушного. Суспільне Новини. Процитовано 6 липня 2022.

Посилання

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль

Інформація

Стаття Ратушний Роман Тарасович в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-07-11 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=3816700