| Призначення | МБР | |||
|---|---|---|---|---|
| Виробник | Красноярський машинобудівний завод | |||
| Країна | Росія | |||
| Розміри | ||||
| Висота | ~ 30 м | |||
| Діаметр | ~ 2-3 м | |||
| Маса | 100 000 - 150 000 кг | |||
| Ступенів | 3 | |||
| Споріднені ракети | ||||
| Історія запусків | ||||
МБР «Сармат» (РС-28, за класифікацією НАТО Satan-2[1]) — російський стратегічний ракетний комплекс п'ятого покоління шахтного базування, з важкою багатоступінчастою рідинною міжконтинентальною балістичною ракетою (МБР).
Є продовженням розвитку комплексу четвертого покоління Р-36М «Воєвода» і відрізняється від нього масованими засобами захисту від ПРО за рахунок КАЗ шахти, суборбітальної траєкторії, більшим ніж на звичайних МБР завантаженням помилкових цілей, а також високоточними гіперзвуковими маневруючими бойовими блоками.
Високоточні гіперзвукові боєголовки Ю-71 також дозволяють, вперше, застосовувати російські та радянські МБР в локальних війнах по стратегії «глобального удару», з ураженням стратегічних об'єктів кінетичною енергією боєголовки без використання ядерного вибуху. Гіперзвукові маневруючі боєголовки за рахунок маневрування можуть вражати рухомі цілі і на думку експертів США, афільованих з РФ, при розвитку в протикорабельні озброєння представляють головну перспективну загрозу великим кораблям Сполучених Штатів, тому що можуть їх вражати незважаючи на найдосконаліші системи ПРО. Один з проектів такого класу, китайська балістична ракета DF-21D для знищення авіаносців США, маневрує боєголовкою, що наводиться розвідувальними супутниками Яоагань, вже реалізований практично.
Закладена в ракеті технологія «орбітального бомбардування» з завдаванням удару по території США по суборбітальній траєкторії через Південний Полюс в обхід розгорнутих засобів ПРО також дозволяє досить просто за допомогою Сармата здійснювати запуски цивільних космічних апаратів і ймовірно так буде утилізуватися ракета в кінці служби повертаючи істотну частину вкладених інвестицій.
Ключові технології ракети вже успішно пройшли випробування. Ракета використовує модернізовану версію вже перевіреного на практиці для Р-36М російського двигуна РД-264 і тому випробування рухової установки були порівняно швидко і успішно завершені. 25 жовтня 2016 року жителі селищ близько полігону Кура змогли стати свідками успішного випробування гіперзвукової маневруючої боєголовки Ю-71 і навіть зняти плазмовий слід за Ю-71, яка виконувала маневрування в атмосфері.
20 квітня 2022 року пройшов перший випробувальний пуск ракети у рамках держвипробувань, після завершення яких її мають прийняти на озброєння.[2][3]
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2023-09-27 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=2368342