Ніцой Лариса Миколаївна

Ніцой Лариса Миколаївна
Народилася	17 березня 1969 (52 роки); Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область
Країна	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця, громадська діячка, політична діячка
Alma mater	Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (1991)
Партія	Реформи і порядок
	Сайт: nitsoi.com

~~|Примітки=~~

Лариса Миколаївна Ніцо́й (дівоче Єфименко)^[1] (нар. 17 березня 1969, смт Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область) — українська письменниця, педагог, громадська діячка, член Національної спілки письменників України.

Життєпис

Народилася 17 березня 1969 року в селищі Капітанівка, Новомиргородського району в родині Миколи та Ольги Єфименків.^[1]

1986 року закінчила середню школу в смт Голованівськ Кіровоградської області.

1996 року закінчила Кіровоградський державний педагогічний університет (тепер Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка), факультет української мови і літератури.

Викладала в Кіровоградській школі українську мову та літературу.

1999 року переїхала до Києва.

Станом на 2019 рік працює головою правління ПрАТ «Кіровоградрибгосп»^[2].

Діяльність

Ініціаторка щорічного круглого столу «Книга на захисті дитячої душі», присвяченого Міжнародному Дню захисту дітей, за участі посадовців, письменників, діячів культури та освіти.

2012 року ініціювала, за підтримки голови фонду «Нові традиції» Сергія Бондарчука, щорічне святкування в Україні Всесвітнього дня письменника.^[3]

Організатор Всеукраїнського руху «Дорослі читають дітям», Всеукраїнської акції «Почитай мені, татку!»^[4]

Автор серії уроків для загальноосвітніх шкіл «Бібліотечний урок веде письменник», ініціаторка першого письменницького флешмобу в Україні «Читаємо дітям».

Одна з трьох авторів театрального українсько-білорусько-російського проєкту — вистави «Ярик і дракон» для Мінського театру «Зьніч». Казки — Лариса Ніцой (Україна), сценарій — Лявон Нікіта (Білорусь), музика — Ілля Прудников (Росія).

Політична діяльність

Працювала в політичних структурах:

Центральному апараті Народного руху України на чолі з В'ячеславом Чорноволом, а потім Геннадієм Удовенком;
партії «Реформи і порядок» під керівництвом Віктора Пинзеника;
Верховній Раді України — помічником-консультантом народних депутатів.

24 червня 2019 року зареєстрована кандидаткою в Народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 117 (м. Львів, Франківський район) на Позачергових виборах до Верховної Ради України від Народного Руху України^[5]. Набрала 4,45 % голосів (6 місце)^[6].

Всеукраїнська хвиля «Дорослі читають дітям»

17 березня 2016 Лариса Ніцой розширила формат своєї акції «Дорослі читають дітям» і започаткувала в соцмережах Всеукраїнську хвилю «Дорослі читають дітям».^[7]

При цьому Лариса Ніцой зауважує, що читати дитячі книжки повинні люди різних професій та віку: поліція, пожежники, лікарі, будівельники, актори, бабусі, дідусі, тата, мами, хто має дітей і не має.

Бібліографія

2001 — «Казка про славного Орленка», присвячена річниці загибелі В. М. Чорновола
2006 — Казкова повість «Пригоди лисеняти Бума» — І частина
2008 — «Як хом'ячок друзів шукав»
2009 — Казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — І частина
2009 — «Казка про Українське Щастя»
2010 — «Ярик і дракон»
2012 — казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — видання друге
2012 — «Ярик-векалка»
2013 — «Ярик і рогатий Мі…»
2013 — «Страшне страховисько»
2014 — «Мій Блек»
2014 — «Неслухи і вередулі»
2015 — «Зомба або історія про милосердя»
2015 — «Павлусь і Павлинка»
2016 — «Дві бабуськи в незвичній школі або скарб у візку»
2018 — «Незламні мураші»
2019 — «Автомобільчик»
2020 — «Навіщо песикові гавкати»
2020 — «Казка про славного Орленка», присвячена річниці загибелі В. М. Чорновола

Відзнаки

2007 — Дипломантка літературного конкурсу «Коронація слова».
2014 — Лауреатка Всеукраїнської літературної премії «Гілка золотого каштана» в галузі соціальної прози.
2019 — Книга «Незламні мураші» увійшла в Книгу рекордів України.
2020 — «Навіщо песикові гавкати» — книга року в номінації соціальна книга за версією книжкової платформи Барабука.

Сім'я

Одружена, чоловік Андрій Анатолійович Ніцой — кандидат історичних наук^[8], має сина Ярослава і доньку Лесю^[9].

Примітки

↑ ^а ^б Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой - nitsoi.com. nitsoi.com. Процитовано 2020-05-02.
↑ ПРАТ «КІРОВОГРАДРИБГОСП»
↑ Письменники з’їли книжку. Буквоїд. 2012-03-05. Архів оригіналу за 2018-07-30. Процитовано 2018-06-30.
↑ Лариса Ніцой
↑ Ніцой Лариса Миколаївна
↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №117 (Львівська область). Центральна виборча комісія України. Процитовано 02.07.2021.
↑ Відео про започаткування хвилі «Дорослі читають дітям»
↑ Лариса Ніцой зареєструвалась кандидаткою у депутати від НРУ у львівському окрузі. Zaxid.net. 26.06.2019. Процитовано 02.07.2021.
↑ Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой. nitsoi.com (uk). Процитовано 2020-05-02.

Посилання

[:0-1] а ^б Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой - nitsoi.com. nitsoi.com. Процитовано 2020-05-02.

[2] ПРАТ «КІРОВОГРАДРИБГОСП»

[3] Письменники з’їли книжку. Буквоїд. 2012-03-05. Архів оригіналу за 2018-07-30. Процитовано 2018-06-30.

[4] Лариса Ніцой

[5] Ніцой Лариса Миколаївна

[6] Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №117 (Львівська область). Центральна виборча комісія України. Процитовано 02.07.2021.

[7] Відео про започаткування хвилі «Дорослі читають дітям»

[8] Лариса Ніцой зареєструвалась кандидаткою у депутати від НРУ у львівському окрузі. Zaxid.net. 26.06.2019. Процитовано 02.07.2021.

[9] Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой. nitsoi.com (uk). Процитовано 2020-05-02.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]