Нефьодов Максим Євгенович

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Нефьодов Максим Євгенович
Максим Нефьодов
Максим Нефьодов
Перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України
18 лютого 2015 — 5 липня 2019
Президент Петро Порошенко
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк (2015‒2016),
Володимир Гройсман (з 2016)
Попередник Юлія Ковалів
Наступник Павло Кухта
Голова Державної митної служби
5 липня 2019 — 24 квітня 2020
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман (2016‒2019),
Олексій Гончарук (2019‒2020)
Денис Шмигаль (з 2020)
Попередник посада створена
Наступник Ігор Муратов[1] (т.в.о.)
Народився 18 квітня 1984(1984-04-18) (37 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як державний службовець
Громадянство Україна Україна
Освіта Київське вище загальновійськове командне училище
Політична партія Голос
Професія економіст

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нефьодов.

Максим Нефьо́дов (нар. 18 квітня 1984, Київ) — український економіст, державний службовець. Колишній голова Державної митної служби. У 2015—2019 — перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України, ідеолог системи ProZorro[2]. До призначення в уряд працював керівним партнером у російській компанії Icon Private Equity.

Життєпис

Народився 18 квітня 1984 у Києві. У 1999 вступив на спеціальність «Економічна теорія» до Київського університету ім. Шевченка, магістратуру якого з відзнакою закінчив у 2005.

2004−2015: початок кар'єри, фонди прямих інвестицій

2004−2006 — аналітик зі злиття та поглинання у компанії Golden Gate Business.[3]

2006−2010 — віце-президент у інвесткомпанії Dragon Capital, згодом — директор інвестиційно-банківського департаменту[3].

У 2010 став керуючим директором українського офісу фонду прямих інвестицій Icon Private Equity.[4] Інвестфонд (загальний обсяг капіталу фонду $1 млрд) інвестує в фінансові, медійні, телекомунікаційні компанії і ніколи не розкривав своїх власників. Останньою великою інвестицією ($200 млн) став проект з будівництва в Україні та Росії мережі нового мобільного оператора WiMax під брендом Freshtel.

У 2011 став керуючим партнером фонду.[3]

2015−2019: робота в міністерстві

У лютому 2015 призначений заступником міністра економічного розвитку та торгівлі України Айвараса Абромавичуса[5].

Сам Максим Нефьодов так прокоментував свій перехід на держслужбу[6]:

« Моє рішення перейти на держслужбу є цілком усвідомлене. Я розумів, що після Майдану само по собі нічого не відбудеться. Сама по собі країна не зміниться, і тоді для людей мого покоління, освіти та професії тут просто не буде місця. Через це для мене це було цілком усвідомленим патріотичним рішенням – покинути свій офіс на Софійській площі, місце на парковці та всі блага, які передбачає робота інвестбанкіра, і перейти на держслужбу.
Оригінальний текст (рос.)
Мое решение прийти на госслужбу было вполне осознанным. Я понимал, что после Майдана само по себе ничего хорошего не произойдет. Сама собой страна не изменится, и тогда для людей моего поколения, образования и профессии здесь просто не будет места. Потому для меня это было вполне осознанное патриотическое решение – бросить свой офис на Софийской площади, парковочное место и все блага, которые предполагает работа инвестбанкира, и прийти на госслужбу.
 «

У міністерстві відповідав за реформу публічних закупівель, у тому числі впровадження електронних тендерів у рамках проекту Prozorro[2][7][8], дерегуляцію, донорську координацію та проект електронних продажів державного майна ProZorro.Продажі. До початку 2017-го також займався реформою технічного регулювання (стандартизації, метрології та оцінки відповідності). У лютому 2016 слідом за міністром Абромавичусом подав у відставку,[9] однак продовжив виконання обов'язків. Під час формування уряду Гройсмана обговорювалося призначення Нефьодова на посади міністра економіки[10] та міністра соцполітики[11]. У підсумку він залишився на посаді заступника міністра економіки, а міністром став Степан Кубів[12].

18 листопада 2016 Кабмін призначив Максима Нефьодова першим заступником міністра економічного розвитку та торгівлі[13].

18 червня 2017 взяв участь у «Марші рівності» в Києві[14].

22 серпня 2018 призначений виконувачем обов'язків торгового представника України[15].

2019—2020: Голова Державної митної служби

Див. також: Державна митна служба України (2019)

У березні 2019 взяв участь у конкурсі на посаду Голови Державної митної служби[2]. У конкурсі переміг, а 5 липня 2019 уряд затвердив його на посаді[16].

Член Національної ради з питань антикорупційної політики.[17] 19 лютого 2020 ВАКС зобов'язав НАБУ відкрити справу проти Нефьодова щодо можливого отримання хабарів групою осіб на чолі з Нефьодовим, коли він був заступником міністра економічного розвитку[18].

28 березня 2020 міністр фінансів Ігор Уманський повторно звернувся до прем'єр-міністра з ініціативою звільнити Нефьодова з посади, яка не була підтримана[19]. 24 квітня 2020 уряд таки звільнив Нефьодова разом із заступниками Робертом Зелді, Денисом Шендриком і Сергієм Пєтуховим[20]. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль і Президент України Володимир Зеленський пов'язали звільнення зі зниженням надходжень до державного бюджету в 2019 році[21][22]. 20 травня 2020 Нефьодов подав позов з вимогою поновити його на посаді та, відповідно, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, який розглядається в суді[23][24].

Очолив список партії «Голос» на виборах до Київської міської ради[25].

Примітки

  1. ↑ Про тимчасове покладення виконання обов’язків Голови Державної митної служби України на Муратова І. М.. Кабінет Міністрів України. 24 квітня 2020. Процитовано 28 квітня 2020. 
  2. ↑ а б в Головний митник Максим Нефьодов: Мене вже попереджають. «Готуйся. Бери охорону. Машину спалять» // Економічна правда, 3 липня 2019
  3. ↑ а б в Сергей Корепанов и Максим Нефедов стали соуправляющими партнерами инвестиционного фонда Icon Private Equity, Прайм (22 червня 2011)
  4. ↑ Icon глубоко копает, Коммерсантъ Украина (2 грудня 2010)
  5. ↑ ​Максим Нефедов назначен заместителем главы МЭРТ Архівовано 2015-02-19 у Wayback Machine., Апостроф (18 лютого 2015)
  6. ↑ «Сейчас время для таких как мы»: 31-летний замминистра о трансформации страны. Платформа. Процитовано 2016-06-18. 
  7. ↑ От стартапа до реформы: как создавалась система госзакупок ProZorro, ain.ua (4 вересня 2015)
  8. ↑ Прозрачность тендеров крупных госкомпаний можно обеспечить до конца года — Нефьодов, Дело (18 травня 2015)
  9. ↑ Замминистра экономразвития Нефьодов также уходит в отставку, Новое Время (3 лютого 2016)
  10. ↑ На посаду міністра економіки претендують Кубів, Ковалів і Нефьодов — джерело, УНІАН (13 квітня 2016)
  11. ↑ Обнародован новый состав Кабмина, LB.ua (12 квітня 2016)
  12. ↑ Появился обновленный вариант нового Кабмина (обновлено), LB.ua (13 квітня 2016)
  13. ↑ Максим Нефьодов призначений першим заступником міністра економіки замість Ковалів. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-18. 
  14. ↑ У Києві пройшов Марш рівності-2017 (оновлено) (фото). LB.ua. Процитовано 2017-06-18. 
  15. ↑ Нефьодов отримав нову посаду / ЕП, 22 серпня 2018
  16. ↑ Кабмін призначив нового голову митниці
  17. ↑ Указ Президента України від 16 липня 2019 року № 523/2019 «Про зміни у персональному складі Національної ради з питань антикорупційної політики»
  18. ↑ Суд зобов'язав НАБУ відкрити справу проти Нефьодова. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-02-19. 
  19. ↑ Ексглава Мінфіну Уманський ініціював відставки Нефьодова і Верланова (документи). LB.ua. Процитовано 2020-10-24. 
  20. ↑ Кабмін звільнив главу Держмитниці. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-24. 
  21. ↑ Шмигаль про звільнення голів Митниці та Податкової: це питання економічної безпеки. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-10-24. 
  22. ↑ Зеленський понад три години відповідав на запитання журналістів. Живий блог. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-10-24. 
  23. ↑ Максим Нефьодов просить суд поновити його на посаді очільника Митниці | Окружний адміністративний суд міста Києва. oask.gov.ua. Процитовано 2020-05-20. 
  24. ↑ Нефьодов через суд намагається відновити на посаді голови Митниці. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-05-20. 
  25. ↑ "Голос" оприлюднив першу десятку на вибори у Київраду. LB.ua. 19 вересня 2020. Процитовано 19 вересня 2020. 
Фото, відео та аудіо

Інформація

Стаття Нефьодов Максим Євгенович в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1877922