Наєв Сергій Іванович

Сергій Наєв Наєв Сергій Іванович
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	30 квітня 1970(1970-04-30) (53 роки) Могилів-Подільський, Вінницька область, Україна
Alma Mater	Московське вище військове командне училище (1991) Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2007)
Військова служба
Приналежність	СРСР →  Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	КОС ЗСУ
Війни / битви	Війна на сході України Війна в Україні (2022) Бої за Харків (2022)
Командування
2020—2024  КОС ЗСУ, командувач 2018—2019 Об'єднаний оперативний штаб, Командувач об'єднаними силами (до 6 травня 2019) 2017 Сухопутні війська, нач. штабу 2015—2017 ОК «Схід», командувач 2015 ОК «Південь», нач. штабу 2014 Сектор Б, командувач 2003  28 ОМБр, командир 2001  820 МП 128 МД, командир 7 полк  24 МД, командир батальйону
Нагороди та відзнаки
Наєв Сергій Іванович у Вікісховищі

Сергі́й Іва́нович На́єв (30 квітня 1970(19700430), Могилів-Подільський, Вінницька область, УРСР) — український військовик, генерал-лейтенант. Герой України (2022)^[1].

З початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну  — командувач Сил оборони України^[2] (24 лютого 2022) (сукупності оперативних угруповань силових структур та добровольчих формувань, які беруть безпосередню участь у бойових діях).

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ^[3].

Життєпис

Народився 30 квітня 1970 року^[4] у місті Могилів-Подільський Вінницької області^[5].

З 1987 по 1991 рік навчався у Московському вищому загальновійськовому командному училищі^[5].

В 1991—1993 роках проходив службу на посаді командира мотострілецького взводу в одному зі з'єднань Західної групи військ НДР, після чого прибув в Україну^[6][7].

У Збройних силах України — з травня 1993 року. В 1990-х і на початку 2000-х служив на різних посадах у Західному та Південному оперативних командуваннях^[5].

У складі 7-го механізованого полку 24-ї механізованої дивізії командував взводом, потім розвідувальною ротою, а згодом — батальйоном^[8].

Був командиром 820-го механізованого полку 128-ї дивізії^[8].

На початку 2000-х був командиром 28-ї окремої механізованої бригади^[4].

У 2006—2007 роках був слухачем факультету підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Національної академії оборони України. Як кращий випускник нагороджений відзнакою — Мечем Королеви Великої Британії, яку отримав з рук посла цієї держави в Україні^[5].

З 2007 до початку 2014 року обіймав різні керівні посади в 13-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних Сил України.

Російсько-українська війна

У 2014 році був керівником сектора «Б» під час боїв за Донецький аеропорт.

Станом на початок 2015 року — начальник штабу оперативного командування «Південь»^[9].

З 2015 по 2017 роки був командувачем оперативного командування «Схід»^[10].

У званні генерал-лейтенанта в кінці 2017 — на початку 2018 обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

7 березня 2018 року начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко представив Сергія Наєва як новопризначеного заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України.

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року безпосередньо під керівництвом генерал-лейтенанта Сергія Наєва сплановано й організовано застосування Збройних Сил України та інших сил оборони на Південному напрямку. Він організував і постійно здійснює фахове командування діями підлеглого особового складу й частинами, переданими в оперативне підпорядкування, на найбільш важливих напрямках^[11].

Командувач об'єднаних сил ЗСУ

З 16 березня 2018 до 6 травня 2019 — командувач Об'єднаних сил, був заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України^[12].

6 травня 2019 року указом президента звільнений зі займаної посади^[13].

27 березня 2020 року — командувач Об'єднаних сил Збройних Сил України^[14].

11 лютого 2024 року Сергій Наєв був звільнений з посади Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України^[15].

Кримінальні переслідування з боку Росії

Слідчий комітет РФ порушив щодо Наєва кримінальну справу за так звані «злочинні накази», які призвели до загибелі людей на Донбасі^[16].

Родина

Одружений, виховує двох синів та доньку^[4]. Згідно з відкритими даними в деклараціях, дружина Наєва Наталія Михайлівна — старша медична сестра променевого відділення військової частини в м. Дніпро^[17]. Сини — Дмитро та Владислав, дочка — Євгенія^[18].

Близькі родичі в окупованому Криму

2018 року, після призначення командувачем ООШ, «24 канал» та видання «Депо» написали, що батько Наєва Іван Костянтинович, 1938 р.н., та брат Наєв Максим Іванович, 1975 р.н., мешкали в тимчасово окупованому Росією Криму в Сімферополі. Брат працював у регіональному підрозділі Пенсійного фонду Росії. Також повідомлено, що Максим народився в місті Потсдамі (НДР) у родині військовослужбовця, який проходив військову службу у Групі радянських військ у Німеччині^[19][20][21].

20 березня 2018 року в інтерв'ю Наєв підтвердив, що в Криму проживає його молодший брат. Після смерті батька 2013 року брат Максим продав батькову квартиру та визначену суму спадку переказав Сергієві, про що зазначено в електронній декларації. Наєв підтвердив, що він народився в Могилеві-Подільському на Вінниччині та що підтримує родинні зв'язки з братом у Криму. Він наголосив, що не допускає можливості шантажу з боку російської влади^[22][23].

Військові звання

• генерал-майор (2013)
• генерал-лейтенант (5.12.2016)^[24].

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (27 квітня 2022) — за особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[25][26][27].
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (3 травня 2019) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня піхоти^[28].
• Медаль «За військову службу Україні» (8 травня 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм^[29].
• Медаль «Захиснику Вітчизни»^[30].
• Відзнака «Доблесть і честь»
• Відзнака «Знак пошани»
• Медаль «10 років Збройним Силам України»
• Медаль «15 років Збройним Силам України»
• Медаль «За сумлінну службу» II ступеня
• Орден святого великомученика Юрія Переможця (26 квітня 2021)^[31].

Див. також

• Об'єднаний оперативний штаб ЗС України

Примітки

Джерела

• Генерал-лейтенант Наєв Сергій Іванович // Міністерство оборони України
• Указ Президента України від 16 березня 2018 року № 69/2018 «Про призначення С.Наєва Командувачем об'єднаних сил»
• Президент призначив Командувача об'єднаних сил Сергія Наєва // Сайт-портал Президента України, 16.3.2018

Матеріали

• «Ми знаємо, що ворог відчуває нашу силу», — генерал-майор Сергій Наєв // Міністерство оборони України, 4.3.2015
• Генерал-лейтенанта Сергія Наєва призначено заступником начальника Генерального штабу ЗС України // Міністерство оборони України, 7.3.2018
• Президент призначив Командувача об'єднаних сил Сергія Наєва // Міністерство оборони України, 16.3.2018
• Оксана Коваленко, Соня Лукашова, Головний по Донбасу. Що відомо про нового командувача Об'єднаних сил Наєва // Українська правда, 16.3.2018
• Юрій Бутусов, Новый командующий ООС Сергей Наев: биография, перспективы.(рос.) // Цензор.нет, 17.3.2018
• Що відомо про голову Об'єднаних сил (ООС) Сергія Наєва: меч від Єлизавети II, воював за ДАП, має брата в Криму // Еспресо TV, 18.3.2018

Посилання

• Наєв Сергій Іванович — офіційна декларація
• Відсоток прихильників «Русского мира» на окупованому Донбасі знижується — Наєв /УНН, 17.10.2018/

Військові посади
Попередник: Олександр Сирський	Командувач Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ 16 березня 2018 — 6 травня 2019	Наступник: Олександр Сирський
Нове створення	Командувач ОК «Схід» 2015 — 2017	Наступник: Олександр Красноок

У месенджерах Телеграм Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль GKG: /g/11ggr7sl1t

п о р Учасники російсько-української війни (з 2014) А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Портал «Біографії»   Портал «Військова справа»