Націона́л-соціалі́зм (нім. Nationalsozialismus), скорочено нацизм (нім. Nazismus[1][2]) — тоталітарна імперська політична ідеологія, яка була політичною доктриною керівництва Німеччини та правлячої Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, а також у деяких інших країнах. Базується на мітах про історичну велич своєї нації, її належність до "вищої раси", що, на думку ідеологів нацизму, дає їй право на розширення так званого "життевого простору"[3], захоплюючи території інших держав та проводячи на них політику геноциду[4]. Часто представляється як різновид та синонім фашизму, хоча такий погляд є невірним, через певну відмінність цих двох ідеологій.
Націонал-соціалізм у Німеччині заснований на теоріях антисемітизму, расової ієрархії і соціального дарвінізму. Німецькі народи (яких відносили до так званої нордичної раси) зображалися як втілення європеоїдних «арійців» і «вища раса». На противагу як капіталізму, так і комунізму він був спрямований на подолання соціальних відмінностей, з усіма частинами однорідного суспільства, та дотримання традиціоналізму як антитези намаганню штучними інструментами створювати видимість національної єдності у різнонаціональних країнах. Ідеологи німецького націонал-соціалізму вважали історичні території германських племен як додаткові землі для розширення держави. Наразі націонал-соціалізм вважається людиноненависницькою ідеологією.
Термін «націонал-соціалізм» виник із спроб створити націоналістичне перевизначення «соціалізму» в ролі альтернативи інтернаціонального марксистського соціалізму і капіталізму вільного ринку. Нацисти у Німеччині прагнули досягти цієї «людської спільноти» (нім. Volksgemeinschaft) з метою об'єднання всіх німців як національних товаришів, в той же час без урахування тих, хто вважався чужинцем суспільства чи був представником іншої раси (нім. Fremdvölkische). Націонал-соціалізм відхиляв марксистську концепцію класової боротьби, ідеї класової рівності і міжнародної солідарності, і прагнув захистити приватну власність і бізнес.
Партія німецьких націонал-соціалістів заснована як паннімецька націоналістична й антисемітська Німецька робітнича партія 5 січня 1919 року. На початку 1920-х років Адольф Гітлер взяв на себе управління організацією, перейменованою у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei; NSDAP). Програма партії, прийнята 1920 року, закликала до єдиної Великої Німеччини, позбавлення громадянства євреїв (осіб єврейського походження), в той же час підтримуючи земельну реформу і націоналізацію деяких галузей промисловості. У Mein Kampf, написаній Гітлером 1924 року в ув'язненні, він виклав антисемітизм і антикомунізм в центрі своєї політичної філософії, а також презирство до парламентської демократії і віру в право Німеччини на територіальну експансію.
У 1933 році за підтримки консервативніших еліт Гітлер став канцлером Німеччини і нацисти поступово створили однопартійну державу, в якій євреї, політичні опоненти та інші «небажані» елементи були маргіналізовані, в кінці з кількома мільйонами ув'язнених і вбитих. Гітлер очистив партію від найсоціальніших та економічно радикальних угруповань в середині 1934 року в Ніч довгих ножів, а після смерті президента Гінденбурга політична влада була зосереджена в руках фюрера («вождя»).
Деякі вчені ототожнюють нацизм на практиці як одну з форм ультраправої політики[5]. Ультраправі теми нацизму включають аргументи, що окремі люди мають право домінувати над іншими, і суспільство повинне за допомогою чистки позбавлятися від нижчих верств[6]. Адольф Гітлер та інші прихильники офіційно зображують нацизм як ні лівий, ні правий, але синкретичний[7][8][9].
Більшість сучасних дослідників фашизму і нацизму розглядають націонал-соціалізм як різновид (але не «зразковий») фашизму, в широкому розумінні цього терміну, як певного типу ідеологій — «родового фашизму» (англ. generic fascism), а не італійського, який також є лише одним із варіантів «родового фашизму», хоча й хронологічно першим[10]. При цьому термін «фашизм» використовується для позначення широкого спектра політичних рухів, що існували в різних країнах, тоді як термін «націонал-соціалізм» застосовують переважно стосовно до з політики, ідеології Націонал-соціалістичної партії Німеччини та Третім рейхом.
Слід відокремлювати нацистську ідеологію насамперед від націоналізму: нацизм не виключає захоплення інших територій для розширення так званого "життєвого простору"[11], що може охарактеризувати його, як імперську ідеологію, тоді як націоналізм завжди боровся за право націй на самоврядування та самовизначення[12]. Також нацизм є тоталітарною ідеологію з головною політичною фігурою вождя ("фюрера"), якому фактично належить уся влада в країні, коли при націоналізмі вся нація є єдиним правомірним джерелом політичної влади (народний суверенітет)[12].
Від 1920 до 1923 року Адольф Гітлер сформулював ідеологію, що була викладена ним у біографічній книзі «Моя боротьба» (нім. Mein Kampf), яка вийшла друком у 1925-26 роках як політичний маніфест.
Задекларовані положення ідеології націонал-соціалізму:[13]
Націонал-соціалізм, будучи виразно сенкретичною ідеологією, що складається з правих та лівих ідеологічних елементів, був і залишається головним противником всього спектру лівих ідеологій.
Перший систематичний і критичний аналіз націонал-соціалізму як тоталітарної системи, порівняння його з іншою антигуманною системою — його «антиподом-двійником» комунізмом, був зроблений у праці американського політолога німецького походження, соціолога і філософа Ганни Арендт — «Походження тоталітаризму»[14].
Арнольд Тойнбі вказував на спорідненість деяких політичних режимів[15]:
Успіх ленінського диктаторського режиму однопартійного типу доведений багатьма його наслідувачами. Проминувши тих наслідувачів, що називали себе комуністами, вкажімо лише на режим, установлений Мустафою Кемалем Ататюрком задля повного відродження Туреччини; на фашистський режим Муссоліні в Італії; на націонал-соціалістичний режим Гітлера в Німеччині. |
Найповнішого практичного втілення ідеї національного соціалізму набули у ХХ-му столітті в Німеччині у часи диктатури Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (1933–1945) на чолі з Адольфом Гітлером. Опозиційними до Гітлера були ліві нацисти — штрассеристи, ідеологами яких були Грегор та Отто Штрассери. В 1934 році в Німеччині з'явились терміни «арійська наука» і «неарійська наука».[16]
Націонал-соціалістичний (нацистський) режим упроваджував у часи Другої світової війни нацистську расову політику та політику державного терору на окупованих територіях. Окремим національним групам (зокрема євреям і циганам) було заборонено працювати на державній службі, мати приватну практику, власний бізнес, отримувати освіту у державних навчальних закладах. Їхня власність підлягала конфіскації, а офіційна пропаганда Третього Райху розпалювала до цих національних груп почуття упередженості та ненависті.[17]
Діяння та практики націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму були засуджені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом у 1945—1946 роках як злочинні.[17]
В Угорщині в 1938—1945 роках діяла близька за ідеологією та практикою націонал-соціалізму партія «схрещених стріл», яку очолював Ференц Салаші.
За кілька років до Другої світової війни німецькою державною агентурою у країні, серед німецької національної меншини, була створена Судето-німецька партія, як фактична філія Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, що пропагувала ідеологію націонал-соціалізму. Цю партію очолив Конрад Генлейн.
Національно-соціалістична партія Чехо-Словаччини (чеськ. Československá strana národně socialistická) була близькою до президента країни Е. Бенеша[18].
Національне партнерство Богемії і Моравії — єдина політична партія Протекторату Богемії та Моравії націонал-соціалістичного спрямування.
Термін національний соціалізм вживався для позначення політичних течій не лише в Німеччині, а, наприклад, також в СРСР, де, по відношенню до встановленого у 1920-ті роки політичного режиму, комуністичними політичними діячами вживався термін «режим націонал-соціалізму»[19].
У РФ 1990 року була заснована організація «Російська національна єдність», що стоїть на засадах фашизму (офіційно не зареєстрована).
Рух націонал-соціалістичного спрямування був заснований в Англії 1932 року Освальдом Мослі та 1962 Коліном Джорданом, 1967 був створений Національний фронт.
В США Американська націонал-соціалістична партія була створена 1958 року Джорджем Лінкольном Рокуеллом. Сучасні американські прихильники націонал-соціалізму діють відкрито в рамках офіційно зареєстрованих організацій, мають інтернет-портали, видають газети, проводять масові акції і маніфестації — згідно з принципом свободи слова, що гарантовано першою поправкою Конституції США.[20]
Ідеології Українського Націонал-Соціалізму дотримувалася у 2005—2009 роках Українська націонал-трудова партія.
Окремо слід звернути увагу на той факт, що звинувачення влади України у нацизмі та опис України як нацистської держави є одним з головних наративів російської пропаганди,[21] не дивлячись на те, що Верхована рада України прийняла закон про засудження націонал-соціалістичного режиму. [22][23]
В липні 2019 року в Білорусі було запроваджено кримінальну відповідальність за реабілітацію нацизму нарівні з розпалюванням расової чи іншої соціальної ворожнечі[24].
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Націонал-соціалізм |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Націонал-соціалізм |
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-08-18 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=25977