Міжнародна космічна станція

Міжнародна космічна станція
екіпаж	6 (на квітень 2018 на станції перебувала 55 експедиція)
дата запуску	20 листопада 1998
космодром	Байконур, майданчики Гагарінський старт та 81/23; КЦ ім. Кеннеді, LC-39
статус	діюча
маса	≈ 419,455 тонн
довжина	72,8 м
ширина	108,5 м
висота	20 м
об’єм	герметичний 931,57 м³ (28 травня 2016)
тиск	101,3 кПа
апогей	408 км
перигей	401 км
нахил орбіти	51,4°
швидкість	7,67 км/с (27'600 км/год)
орбітальний період	92,65'
діб на орбіті	19 р. 4 міс. 15 дн. (4 квітня 2018)
діб з екіпажем	17 р. 5 міс. 2 дн. (4 квітня 2018)
обертів	15,54 за добу
станом на	квітень 2018

Міжнаро́дна космі́чна ста́нція (МКС; англ. International Space Station, ISS) — пілотована космічна станція на орбіті Землі, створена для наукових досліджень у космосі.

Будівництво розпочалось 1998 року і тривало у співробітництві аерокосмічних агентств Росії, США, Японії, Канади, Бразилії та Євросоюзу. Маса станції становить приблизно 450 тонн^[1]. МКС обертається навколо Землі на висоті близько 415 кілометрів^[2], здійснюючи 15,77 обертів за добу, рухається з середньою швидкістю 27 700 км/год, її можна легко побачити неозброєним оком.

Спочатку планувалося, що станція пропрацює на орбіті до 2010 року, та вже 2008 називалася інша дата — 2016 або 2020 рік. На початку 2015 року було повідомлено про плани роботи станції до 2024 року^[3].

За угодою, кожному учаснику проєкту належать його сегменти на МКС. Російська Федерація володіє модулями «Звєзда» і «Пірс» (див. Російський сегмент МКС), Японія — модулем «Кібо», Європейське космічне агентство — модулем Columbus. Сонячні панелі, а також інші модулі належать NASA (див. Американський сегмент МКС).

В понеділок, 16 травня 2016 року, станція здійснила 100 000-й оберт на орбіті навколо Землі^[4].

Мета

Відповідно до початкового Меморандуму про взаєморозуміння між НАСА і Роcкосмосом, Міжнародна космічна станція мала бути лабораторією, обсерваторією і заводом у космосі. Було також заплановано забезпечити транспортування, технічне обслуговування і використання як проміжної бази для можливих майбутніх польотів на Місяць, Марс і астероїди. 2010, згідно з національною космічною політикою США, МКС було надано додаткову роль — виконання комерційних, дипломатичних та освітніх завдань^[5].

Наукові дослідження

МКС є платформою для проведення наукових досліджень, які не можуть бути виконані в будь-якій іншій формі. Невеликий безпілотний космічний корабель може бути платформою для роботи в невагомості, космічні станції пропонують довгострокове середовище, в якому дослідження можуть бути виконані потенційно протягом багатьох десятиліть, в поєднанні з оперативним доступом дослідників впродовж періодів, які перевищують можливості пілотованих космічних кораблів.

Станція спрощує окремі експерименти, усуваючи необхідність в окремих ракетних запусках і наукових співробітниках. Досліджуються космічна біологія, астрономія, невагомість, космічна медицина та науки про життя, фізичні науки, матеріалознавство, вивчення космічної погоди, і погоди на Землі (метеорологія). Вчені на Землі мають доступ до даних екіпажу і можуть змінювати експерименти або запускати нові, що зазвичай неможливо у випадку використання безпілотних космічних апаратів. Екіпажі здійснюють експедиції тривалістю кілька місяців, забезпечуючи приблизно 160 людино-годин впродовж робочого тижня в екіпажі з 6 осіб^[6][7].

Модуль «Кібо» призначений для прискорення поступу Японії в галузі науки і техніки, отримання нових знань і застосування їх у промисловості та медицині^[8].

Для виявлення темної матерії і відповіді на інші фундаментальні питання щодо нашого Всесвіту, інженери й вчені з усього світу побудували «Магнітний Альфа-Спектрометр» (англ. Alpha Magnetic Spectrometer AMS), який НАСА порівнює з телескопом Габбла, і який неможливо розмістити на супутниковій платформі для вільного польоту почасти через вимоги до потужності і пропускної здатності даних^[9][10]. 3 квітня 2013 вчені НАСА повідомили, що сліди темної матерії, можливо, були виявлені Альфа-магнітним спектрометром^{[11][12][13][14][15][16]}. На думку вчених, «Перші результати від космічного Альфа-магнітного спектрометра підтвердили незрозумілий надлишок високоенергетичних позитронів у навколоземних космічних променях».

Космічне середовище непридатне для життя. Незахищене перебування у космосі характеризується інтенсивним випромінюванням (що складається переважно з протонів й інших субатомних заряджених частинок з сонячного вітру, на додаток до космічних променів), високим вакуумом, екстремальними температурами, і мікрогравітацією^[17]. Деякі прості форми життя, екстремофіли, зокрема дрібні безхребетні тихоходи, можуть вижити в цьому середовищі у надзвичайно сухому стані.

Медичні дослідження покращують знання про наслідки тривалого космічного впливу на організм людини, зокрема м'язової атрофії, остеопорозу і зсуву рідини. Ці дані будуть використовуватися для визначення можливості здійснення тривалого космічного польоту людини і колонізації космосу. У 2006 році дані про втрату кісткової маси і м'язової атрофії вказували на значний ризик переломів і проблем із пересуванням, якби космонавти висадилися на планеті після тривалого міжпланетного рейсу, наприклад, шестимісячного польоту, необхідного для подорожі на Марс^[18][19].

Мікрогравітація

Гравітація Землі на висоті польоту МКС лише трохи слабша, ніж на поверхні. Однак об'єкти на орбіті перебувають у стані безперервного вільного падіння, внаслідок чого вони опиняються у невагомості. Сприйняття невагомості порушується п'ятьма окремими ефектами:

• Гальмуванням залишкової атмосфери; коли МКС входить у тінь Землі, основні сонячні панелі повертаються, щоб мінімізувати аеродинамічний опір для запобігання зниження орбіти.
• Вібрація від роботи механічних систем та екіпажу.
• Робота бортових гіроскопів системи управління стабілізацією.
• Вмикання ракетних двигунів для зміни стабілізації або висоти орбіти.
• Ефекти зміни гравітації, також відомі як сила припливних ефектів. Не прикріплене до станції обладнання здійснює політ за дещо іншими орбітами. Перебуваючи механічно з'єднаними, ці елементи зазнають впливу малих сил, що утримують станцію під час руху як тверде тіло.

Дослідники вивчають вплив майже невагомості на станції на еволюцію, розвиток, ріст і внутрішні процеси рослин і тварин. НАСА хоче з'ясувати вплив мікрогравітації на зростання тривимірних, людиноподібних тканин, і незвичайних білкових кристалів, які можуть сформуватись у космосі.

Дослідження фізики рідин в умовах мікрогравітації дозволить дослідникам краще моделювати поведінку рідин. Оскільки рідини можуть бути майже повністю з'єднані в умовах мікрогравітації, фізики досліджують рідини, які не змішуються добре на Землі. Крім того, вивчення реакцій, які уповільнюються низькою гравітацією і температурами дозволить вченим краще зрозуміти надпровідність.

Матеріалознавство є важливою дослідницькою діяльністю на МКС, метою якої є отримання економічної вигоди за рахунок поліпшення методів, використовуваних на Землі^[20]. Ефект низької гравітації середовища при згорянні має цінність через вивчення ефективності горіння і контролю викидів та забруднювальних речовин. Ці дані можуть поліпшити поточні знання про виробництво енергії і привести до економічних та екологічних вигод. Планами на майбутнє для дослідників на борту МКС є вивчення аерозолів, озону, водяної пари, оксидів у атмосфері Землі, а також космічних променів, космічного пилу, антиречовини і темної матерії у Всесвіті.

База для майбутніх польотів на Марс

МКС перебуває у відносній безпеці на низькій навколоземній орбіті, придатній для перевірки систем космічних апаратів, що будуть необхідні для тривалих польотів на Місяць і Марс. Під час польоту станції можна отримати досвід з управління, технічного обслуговування, а також ремонту на орбіті, що забезпечить суттєві навички в обслуговуванні космічних апаратів далеко від Землі, знизить ризики при польотах і збільшить можливості міжпланетних кораблів^[21]. Базуючись на даних експерименту «Марс-500», ЄКА вважає, що «У той час як МКС має важливе значення для відповіді на питання можливого впливу невагомості, радіації та інших космічних факторів, такі аспекти, як вплив тривалої ізоляції та позбавлення волі доцільніше досліджувати завдяки моделюванню на Землі». 2011 Сергій Краснов, керівник програм польоту людини в космос російського космічного агентства, Роскосмосу, запропонував здійснити на МКС «коротшу версію» «Марса-500»^[22].

2009, зазначивши значення партнерства, Сергій Краснов написав: «Порівняно з партнерами, що діють окремо, партнери що використовують спільно можливості і ресурсів могли б мати набагато більше впевненості в успіху і безпеці освоєння космосу. МКС допомагає просувати навколоземні дослідження та реалізовувати перспективні програми вивчення і дослідження Сонячної системи, включаючи Місяць і Марс». Пілотований політ на Марс, однак, може бути багатонаціональним зусиллям за участю космічних агентств і країн за межами поточного партнерства МКС. 2010 Генеральний директор ЄКА Жан-Жак Дорден заявив, що його відомство готове запропонувати іншим 4 партнерам запросити Китай, Індію і Південну Корею приєднатися до партнерства щодо МКС. Глава НАСА Чарлі Болден заявив у лютому 2011 «Будь-який політ на Марс, ймовірно, буде глобальним». Станом на 2011 американське законодавство не дозволяло НАСА співпрацювати з Китаєм у космічних проєктах^[23].

Виходи у відкритий космос

Для виконання різноманітних робіт астронавти періодично здійснюють виходи у відкритий космос. Станом на грудень 2019 року члени МКС здійснили 224 виходи в космос загальною тривалістю 58 днів 15 годин та 43 хвилини^[24].

Можливості освіти

Екіпаж МКС надає можливості здійснювати експерименти, розроблені студентами на Землі, роблячи освітні демонстрації, що дозволяє участь студентів у кабінетній версії експериментів на МКС, і безпосередньо залучення студентів із використанням радіо-, відеозв'язку та електронної пошти^[25]. ЄКА пропонує широкий спектр безкоштовних навчальних матеріалів, які можна завантажити для використання в школах. Під час уроку студенти можуть переміщатися 3-D моделлю інтер'єру та екстер'єру МКС, і вирішувати спонтанні проблеми в реальному часі.

JAXA прагне «стимулювати зацікавленість дітей підбадьоренням їхнього настрою, а також заохоченням їхньої пристрасті наслідувати майстерність», а також «підвищити обізнаність дитини про важливість життя і своїх обов'язків у суспільстві». Через серію освітніх посібників вивчається глибше розуміння минулого і найближче майбутнє пілотованої космонавтики, так само, як на Землі і в житті. У космічних експериментах JAXA «Насіння» досліджується вплив мутагенних ефектів космічного польоту на насіння рослин на борту МКС. Студенти пророщували насіння, які літали на МКС близько дев'яти місяців, як початковий «дотик до Всесвіту». На першому етапі використання модуля Кібо, з 2008 по середину 2010, дослідники з понад десяти японських університетів провели експерименти в різних галузях.

Історія

У квітні 1971 року була виведена на орбіту перша у світі космічна орбітальна станція «Салют-1». Довготривалі орбітальні станції були необхідні для наукових досліджень. Їхнє створення стало необхідним етапом із підготовки майбутніх польотів людини до інших планет. Впродовж виконання програми «Салют» з 1971 по 1986 рік СРСР мав можливість випробувати основні архітектурні елементи космічних станцій і згодом використовувати їх у проєкті нової довгострокової орбітальної станції — «Мир».

Розпад Радянського Союзу призвів до скорочення фінансування космічної програми, тому Російська Федерація самотужки не могла не лише побудувати нову орбітальну станцію, але й підтримувати працездатність станції «Мир». На той час в американців досвід створення орбітальних станцій практично був відсутній. У 1993 році віце-президент США Альберт Ґор і прем'єр-міністр Росії Віктор Черномирдін підписали угоду про космічне співробітництво «Мир — Шаттл». Американці погодилися фінансувати спорудження останніх двох модулів станції «Мир»: «Спектр» та «Природа». Крім того, США з 1994 по 1998 рік здійснили 11 польотів до «Миру». Також договір передбачав створення спільного проєкту — Міжнародної космічної станції (МКС). Крім Федерального космічного агентства Росії (Роскосмоса) та Національного аерокосмічного агентства США (NASA), в проєкті взяли участь Японське агентство аерокосмічних досліджень (JAXA), Європейське космічне агентство (ESA, об'єднує 17 країн-учасниць), Канадське космічне агентство (CSA), а також космічне агентство Бразилії (AEB). Зацікавленість у проєкті МКС висловлювали Індія і Китай. 28 січня 1998 року у Вашингтоні було підписано остаточну угоду про початок будівництва МКС.

Збірка Міжнародної космічної станції почалася в листопаді 1998 року. Російські модулі було запущено і пристиковано автоматично, окрім модуля Рассвєт (Світанок). Усі інші модулі були доставлені човниками, вимагали установки екіпажами МКС шаттла за допомогою мобільної системи обслуговування і виходів у відкритий космос; станом на 5 червня 2011 року, було додано 159 компонентів протягом понад 1000 годин ПКД. 127 з цих виходів у відкритий космос відбувались зі станції, а решта 32 — зі шлюзів пристикованих космічних човників. Бета-кут станції (відсотковий період впливу сонця на станцію і пристикованих апаратів) протягом усього часу будівництва мав зберігатись незмінним; шаттли не могли оптимально працювати вище межі «бета відсічення».

Конструкція

МКС — станція третього покоління з модульною структурою, модулі можна додавати або вилучати під час польоту, що додає гнучкості структурі. Різні сегменти створені зусиллями країн-учасниць проєкту і мають свою певну функцію: дослідницьку, житлову або складську. Деякі з модулів, наприклад, американські модулі серії Unity, є перемичками або використовуються для стикування з транспортними кораблями. МКС складається з 14 основних модулів загальним обсягом 1000 кубометрів, на борту станції може постійно перебувати екіпаж із 6 або 7 осіб.

Маса МКС після завершення її будівництва, згідно з планами, становитиме понад 400 тонн. За габаритами станція приблизно дорівнює футбольному полю. На зоряному небі її можна спостерігати неозброєним оком — іноді станція є найяскравішим небесним тілом після Сонця і Місяця.

МКС обертається навколо Землі на висоті близько 340 кілометрів, здійснюючи навколо неї 16 обертів на добу. На борту станції здійснюються наукові експерименти за такими напрямками:

• Дослідження нових медичних методів терапії і діагностики та засобів життєзабезпечення в умовах невагомості;
• Дослідження в галузі біології, функціонування живих організмів у космічному просторі під впливом сонячної радіації;
• Вивчення земної атмосфери, космічних променів, космічного пилу і темної матерії;
• Дослідження властивостей матерії, зокрема надпровідності.

Перший модуль станції — російська «Заря» (масою 19323 кілограми) — був виведений на орбіту ракетою-носієм «Протон-К» 20 листопада 1998 року. Модуль використовувався на початковому етапі будівництва станції як джерело електроенергії, а також для керування орієнтацією в просторі і для підтримки температурного режиму. Згодом ці функції були передані іншим модулям, а «Заря» стала використовуватися як склад. З 2012 року на ньому розташований один кран-маніпулятор «стріла».

Модуль «Звєзда» є головним житловим модулем станції, на його борту перебувають системи життєзабезпечення та управління станцією. До нього пристиковуються російські транспортні кораблі «Союз» і вантажні кораблі «Прогрес». Модуль з запізненням на два роки був виведений на орбіту ракетою-носієм «Протон-К» 12 липня 2000 року і зістикований 26 липня з «Зарею» і раніше виведеним на орбіту американським стикувальним модулем Unity-1.

Стикувальний модуль «Пірс» (3480 кг) був запущений на орбіту у вересні 2001 року, призначений для стикування кораблів «Союз» і «Прогрес», а також для виходу у відкритий космос.

Лабораторні модулі — США — «Дестині», ЄКА «Колумбус» і Японії «Кібо». Вони і основні вузлові сегменти «Гармоні», «Квест» і «Юніті» були виведені на орбіту шаттлами.

У березні 2016 року до МКС було доставлено експериментальний надувний житловий модуль «BEAM». Протягом двох років перебування модуля у складі МКС, всередині BEAM космонавти будуть здійснювати регулярні заміри різноманітних показників і параметрів. Ці дані допоможуть у подальшому при проєктуванні і конструюванні майбутніх надувних модулів^[26].

Російська Федерація планувала запустити Багатофункціональний лабораторний модуль (МЛМ) 2017 року, він мав стати найбільшим лабораторним модулем станції вагою понад 20 тонн.

Російський стикувальний порт

Панель сонячних батарей

Звєзда

Панель сонячних батарей

Російський стикувальний порт

Шлюзова камера Поіск (МДМ-2)

Шлюзова камера Пірс

Російський стикувальний порт

Наука лаб замінює Пірс

Європейський маніпулятор ERA

Панель сонячних батарей

Зоря (перший модуль)

Панель сонячних батарей

Вантажний відсік «Леонардо»

Рассвєт (МДМ-1)

Російський стикувальний порт

Стикувальний порт PMA 1

Шлюзова камера Квест

вузол 1 Юніті

Вузол 3 Транквіліті

Стикувальний порт PMA 3

ESP-2

Купола

Панель сонячних батарей

Панель сонячних батарей

Радіатор

Радіатор

Панель сонячних батарей

Панель сонячних батарей

ELC 2, Магнітний Альфа-Спектрометр

Ферма Z1

ELC 3

Ферма S5/6

Ферма S3/S4

Ферма S1

Ферма S0

Ферма P1

Ферма P3/P4

Ферма P5/6

ELC 4, ESP 3

ELC 1

Декстр

Канадарм2

Панель сонячних батарей

Панель сонячних батарей

Панель сонячних батарей

Панель сонячних батарей

Зовнішній склад

лабораторія Дестіні

Вантажний відсік Кібо

Стикувальний порт для HTV/Dragon/Cygnus

Стикувальний порт для HTV/Dragon/Cygnus

Рука Робота Кібо

Зовнішні навантаження

Лабораторія Колумбус

Вузол 2 Гармоні

Лабораторія Кібо

Зовнішня платформа Кібо

Стикувальний порт PMA 2

Управління станцією

Керування польотом МКС, здійснюється з двох Центрів: російським сегментом із ЦУПу (місто Корольов, Російська Федерація), американським сегментом із ЦУПу-Х (Х'юстон, США).

У ЦУПі для програми МКС обладнаний один із двох Головних залів керування, який створювався свого часу для забезпечення польоту корабля «Буран». Для керування російськими модулями МКС і кораблями «Союз» та «Прогрес» залучаються так звані малі зали. Персонал робочих груп та груп підтримки, розміщується в спеціально підготовлених робочих приміщеннях, які обладнано потрібними засобами отримання даних польоту, засобами зв'язку та обміну інформацією.

Для підвищення надійності керування та безпеки польоту в ЦУПі розгорнуто сектор керування американськими модулями, що входять до складу МКС. Завданням фахівців НАСА, що працюють у цьому секторі, є проведення операцій з керування польотом американського сегменту у разі виходу з ладу ЦУПу-Х.

Подібний російський сектор керування розгорнуто у Х'юстоні. Обидва Центри — російський та американський — пов'язані усіма потрібними лініями зв'язку, і між ними відбувається цілодобовий обмін даними.

Безпосередньо керувати польотом ЦУП починає відразу після відокремлення космічного апарата від останнього ступеня ракети-носія і несе відповідальність за весь його орбітальний політ.

Хронологія спорудження

За модулями

Модуль	Код польоту	Дата запуску	Носій	Належить	Зображення
Заря ('світанок') (ФВБ)	1A/R	20 листопада 1998	Протон-K	Росія (Будівельник) США (Фінансист)
	Перший елемент МКС, Заря забезпечує електроенергію, складування, орієнтацію. Був житлом до закінчення первинного монтажу. Модуль складається з довгого вужчого циліндра, вкладеного у більший короткий. З одного боку модуль має сплюснутий зрізаний конус, з іншого — сферичний стикувальний відсік. З двох боків до модуля прикріплено панелі сонячних батарей. Герметичний модуль нині є відділенням для зберігання всередині і має ззовні паливні баки.
Юніті ('єдність') (Вузол 1)	2A	4 грудня 1998	Спейс шаттл, STS-88	США
	Перший модуль-вузол, який з'єднує американську частину станції з російською (через PMA-1). Модуль у формі циліндра з дуже стиснутими зрізаними конусами з обох кінців має чотири технологічні отворами для кріплення інших модулів — ферми Z1, шлюзового відсіку Квест, лабораторії Дестіні і вузла Транквіліті і двома герметичними стикувальними перехідниками (на початку) — з обох кінців має дуже стиснуті зрізані конуси, був доставлений шатлом і приєднаний до Зарі за допомогою маніпулятора.
Звєзда ('зірка') (службовий модуль)	1R	12 липня 2000	Протон-K	Росія
	Модуль обслуговування станції, забезпечує основні житлові приміщення для тривалих екіпажів, має системи життєзабезпечення та орієнтації і контролю орбіти. Модуль також забезпечує стикування кораблів «Союз», «Прогрес» та Автоматичного транспортного корабля, після його появи МКС стала придатною для постійного життя. Модуль складається з довгого вужчого циліндра, вкладеного у більший короткий. З одного боку модуль має сферичний стикувальний відсік, з іншого — стикувальний пристрій для стикування з європейським вантажним кораблем. З двох боків до модуля прикріплено панелі сонячних батарей.
Дестіні 'доля' (американська лабораторія)	5A	7 лютого 2001	Спейс шаттл, STS-98	США
	Основний модуль для досліджень американського корисного вантажу на борту МКС, призначений для загальних експериментів. Має 24 міжнародного стандарту вантажопідйомні стійки, деякі з них використовуються для життєзабезпечення та забезпечення щоденного життя екіпажу. Дестіні також є точкою кріплення для більшості комплексних ферм станції. Модуль у формі циліндра має з обох кінців дуже стиснуті зрізані конуси.
Квест (шлюзова камера)	7A	12 липня 2001	Спейс шаттл, STS-104	США
	Основний шлюз МКС, Квест використовується для виходу у відкритий космос в американських і російських скафандрах. Квест складається з двох циліндричних частин: більшого відсіку обладнання, в якому зберігаються скафандри і обладнання, й меншого відсіку екіпажу, з якого космонавти виходять у відкритий космос.
Пірс (стикувальний відсік)	4R	14 вересня 2001	Союз-У, Прогрес M-СО1	Росія
	Пірс забезпечує МКС додатковий порт для стикування «Союзів» і «Прогресів», а також використовується для виходу у відкритий космос космонавтів із використанням російських скафандрів Орлан, і є приміщенням для зберігання цих скафандрів. Модуль має форму невеликого циліндра з пасивним стикувальним пристроєм з вільного боку.
Гармоні (вузол 2)	10A	23 жовтня 2007	Спейс шаттл, STS-120	Європа (будівельник) США (керівник)
	Другий модуль-вузол МКС, має чотири стійки, які забезпечують електроенергією, електронними даними, і є центральною точкою підключення кількох інших компонентів через свої 6 механізмів загального причалювання. До модуля постійно пристиковані лабораторії Колумбус (європейська) і Kiбо (японська), американські шаттли пристиковувалися до МКС за допомогою PMA-2, який прикріплено до переднього порту Гармоні. Крім того, модуль був портом для стоянки італійського Багатоцільового модуля постачання під час польотів забезпечення Спейс шаттлів. Модуль у формі циліндра з дуже стиснутими зрізаними конусами з обох кінців має чотири технологічні отворами для кріплення інших модулів.
Колумбус (європейська лабораторія)	1E	7 лютого 2008	Спейс шаттл, STS-122	Європа
	Основний модуль для досліджень європейського корисного вантажу на борту МКС. Модуль має форму циліндра з дуже стиснутими зрізаними конусами з обох кінців.
Експериментальний модуль забезпечення Kibō ('надія' і 'бажання' ЯЕМ-ЕМЗ)	1J/A	11 березня 2008	Спейс шаттл, STS-123	Японія
	Частина японського модуля-лабораторії Kibō, ЕМЗ забезпечує зберігання і транспортування в лабораторію корисного вантажу для внутрішнього обслуговування. Модуль має форму короткого циліндра з дуже стиснутим конусом з одного боку.
Герметичний відсік Kibō (ЯЕМ-МПТ)	1J	31 травня 2008	Спейс шаттл, STS-124	Японія
	Частина ЯЕМ Kibō, МПТ — ядро модуля Kibo до якого кріпляться ЕМЗ і експозиційний майданчик (ЕМ). Лабораторія є найбільшим модулем МКС і має загалом 23 стійки, включно з 10 стійками для експериментів. Модуль використовується для досліджень у галузі космічної медицини, біології, спостереження Землі, виробництва матеріалів, біотехнології, а також досліджень у галузі комунікації. До ядра також кріпиться зовнішня платформа (ЕМ), на якій корисний вантаж зазнає безпосереднього впливу суворого навколишнього простору. ЕМ обслуговує власний робот-рука модуля, ЯЕМ-RMS, яка монтується на МПТ. Модуль у формі довгого циліндра має з одного боку прикріплену руку-маніпулятор і шлюзову камеру.
Поіск (пошук) (малий дослідницький модуль 2)	5R	10 листопада 2009	Союз-У, Прогрес M-MIM2	Росія
	Російський компонент МКС, МДМ2 використовується для стикування кораблів Союз і Прогрес, а також як шлюзова камера для виходів у відкритий космос і для розташування назовні об'єктів наукових досліджень. Модуль має форму невеликого циліндра з пасивним стикувальним пристроєм з вільного боку.
Транквіліті (спокій) (вузол 3)	20A	8 лютого 2010	Спейс шаттл, STS-130	Європа (будівельник) США (керівник)
	Третій і останній модуль-вузол МКС, має передові системи життєзабезпечення, які утилізують стічні води для повторного використання екіпажем та отримання кисню для дихання екіпажу. Вузол також забезпечує 4 причальні місця для інших герметизованих модулів екіпажу або транспортних засобів, крім того є постійним місцем для модуля Купола. Модуль має форму циліндра з дуже стиснутими зрізаними конусами з обох кінців.
Купол	20A	8 лютого 2010	Спейс шаттл, STS-130	Європа (будівельник) США(керівник)
	Модуль-обсерваторія, з якої прекрасно видно робототехнічні операції і стикування космічних апаратів, а також спостережний пункт для спостереження за Землею. Модуль оснащений пультом керування роботизованою рукою-маніпулятором. Невеликий модуль з сімома ілюмінаторами має віконниці для захисту вікон від пошкоджень, які можуть спричинити мікрометеорити.
Рассвєт (світанок) (малий дослідницький модуль 1)	ULF4	14 травня 2010	Спейс шаттл, STS-132	Росія
	МДМ1 використовується для стикування і зберігання вантажів на борту станції. Модуль має форму невеликого циліндра з пасивним стикувальним пристроєм із вільного боку.

За датами

Перший модуль Міжнародної космічної станції — Функціонально-вантажний блок «Заря» був виведений на орбіту 20 листопада 1998 р.

Перший основний екіпаж (Вільям Шеперд, Сергій Крікальов та Юрій Гідзенко) прибув на станцію 2 листопада 2000 року на кораблі «Союз ТМ-31», і відтоді МКС є постійно заселеною.

У ході польоту в пілотованому режимі продовжувалося будівництво станції.

2001 року на кореневому сегменті Z1 було встановлено енергетичний модуль P6, на орбіту були доставлені лабораторний модуль «Дестіні», шлюзова камера «Квест», стикувальний відсік «Пірс», дві вантажні телескопічні стріли, дистанційний маніпулятор. 2002 року станція поповнилася трьома конструкціями з ферм (S0, S1, P6), дві з яких облаштовані транспортувальними пристроями для переміщення дистанційного маніпулятора і астронавтів під час роботи у відкритому космосі.

У зв'язку з катастрофою американського корабля «Колумбія», що сталася 1 лютого 2003 року, будівництво МКС призупинилось, а постійний екіпаж зменшився з трьох до двох осіб для економії ресурсів, оскільки основними постачальниками стали кораблі Прогрес, що мають невелику вантажність, порівняно з шатлами (2,5 т проти 20).

2006 року після відновлення польотів шатлів будівництво МКС продовжилося, а кількість членів екіпажу збільшилась з двох до трьох. На станцію були доставлені нові секції сонячних батарей, що значно підвищило її енергоозброєність.

У кінці 2007 року МКС поповнилася двома герметичними модулями. У жовтні шаттл «Діскавері» STS-120 привіз на орбіту виготовлений в Італії за замовленням США сполучний модуль Node-2 «Гармонія» (Harmony) (Node-1 під назвою «Юніті» працює в складі станції з грудня 1998 року). У листопаді Node-2 «Гармонія» (Harmony), за допомогою маніпулятора станції був встановлений на своє штатне місце — на осьовий порт модуля «Дестіні». За своїм призначенням Node-2 є з'єднувальним вузлом між трьома лабораторними модулями: американським «Дестіні», європейським «Колумбус» (Columbus) та японським «Кібо». Крім того, осьовий стикувальний вузол Node-2 став основним причалом для шаттлів.

Європейський лабораторний модуль «Колумбус», призначений для постійної роботи в складі МКС, в лютому 2008 року був виведений на орбіту на кораблі «Атлантіс» STS-122, і 11 лютого за допомогою маніпулятора цього корабля встановлений на своє штатне місце. 14 березня і 4 червня було пристиковано два з трьох елементів модуля Кібо — експериментальний модуль забезпечення і герметичний відсік.

9 березня 2008 відбувся перший запуск європейського автоматичного вантажного корабля, корабель доставив 7,7 т вантажу. Планується 5 запусків до 2015 з проміжками між запусками 13—15 місяців.

29 травня 2009 почав працювати перший постійний екіпаж із шести осіб, доставлений двома кораблями Союз ТМА. Збільшення кількості членів екіпажу відбулось внаслідок зростання можливостей забезпечення.

10 вересня 2009 відбувся перший запуск японського автоматичного вантажного корабля, вантажність корабля 6 тонн. Планується здійснити 9 запусків до 2017. Корабель не має власної системи зближення — апарат підлітає якомога ближче до станції, захоплюється маніпулятором і приєднується до модуля Гармоні.

3 лютого 2010 Багатостороння рада з управління МКС підтвердила, що не існує жодних відомих технічних обмежень щодо продовження експлуатації станції після 2015^[27].

2011 закінчились польоти багаторазових кораблів Спейс Шаттл.

25 травня 2012 до станції пристикувався перший у світі приватний космічний корабель Дракон.

18 вересня 2013 до станції пристикувався приватний вантажний космічний корабель Сігнус.

Експедиції до МКС

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її.

Усі довготривалі екіпажі мають назву «МКС-N», де N — це номер, який збільшується на одиницю після кожної експедиції. Початком експедиції вважають відбуття попереднього екіпажу на космічному кораблі «Союз». Тривалість однієї експедиції становить від двох до п'яти місяців. Нерідко космонавти перебувають на борту МКС протягом декількох експедиції. Найбільшу кількість разів — п'ять — на МКС був росіянин Юрій Маленченко.

Станом на кінець 2015 року МКС відвідало 219 осіб з 18 країн що є рекордом для космічних станцій (на «Мирі» побували 104 особи). Здійснено 46 експедицій. Найбільша кількість космонавтів відвідала МКС з США — 140 осіб; з Росії — 44 особи.

МКС стала першим прикладом комерціалізації космічних польотів. Роскосмос спільно з компанією Space Adventures вперше відправив на орбіту космічних туристів. Станом на січень 2016 року МКС відвідало 7 космічних туристів з трьох країн (США, Канада, ПАР). Крім того, в рамках контракту на закупівлю Малайзією російського озброєння Роскосмос у 2007 році організував політ на МКС першого малайзійського космонавта — шейха Музафара Шукора (Muszaphar Shukor).

п о р Довготривалі екіпажі Міжнародної космічної станції Минулі МКС-1 • МКС-2 • МКС-3 • МКС-4 • МКС-5 • МКС-6 • МКС-7 • МКС-8 • МКС-9 • МКС-10 • МКС-11 • МКС-12 • МКС-13 • МКС-14 • МКС-15 • МКС-16 • МКС-17 • МКС-18 • МКС-19 • МКС-20 • МКС-21 • МКС-22 • МКС-23 • МКС-24 • МКС-25 • МКС-26 • МКС-27 • МКС-28 • МКС-29 • МКС-30 • МКС-31 • МКС-32 • МКС-33 • МКС-34 • МКС-35 • МКС-36 • МКС-37 • МКС-38 • МКС-39 • МКС-40 • МКС-41 • МКС-42 • МКС-43 • МКС-44 • МКС-45 • МКС-46 • МКС-47 • МКС-48 • МКС-49 • МКС-50 • МКС-51 • МКС-52 • МКС-53 • МКС-54 • МКС-55 • МКС-56 • МКС-57 • МКС-58 • МКС-59 • МКС-60 • МКС-61 • МКС-62 • МКС-63 • МКС-64 Зараз на орбіті МКС-65 Заплановані МКС-66

Кораблі доправлення

Екіпажі до МКС літають на російських космічних кораблях «Союз». До липня 2011 року доправлення вантажів та зміна екіпажів здійснювалася також у рамках американської програми «Спейс Шаттл», поки її не було завершено. Вантажі до МКС постачаються на російських («Роскосмос») кораблях «Прогрес», японських (JAXA) HTV, американських «Dragon» (компанія SpaceX) та «Cygnus» (компанія Orbital Sciences Corporation). Повернення на Землю космонавтів здійснюється на кораблях «Союз» («Роскосмос») та «Dragon 2» (компанія SpaceX). Серед транспортних кораблів лише «Dragon» здатен повертати вантажі на Землю; інші вантажні кораблі забирають з МКС сміття, та після відстикування згорають в атмосфері Землі. Інколи, наприклад у жовтні 2016 року, задля доправлення вантажів на МКС, застосовувалася ракета Antares з першим ступенем українського виробництва (останній такий запуск американсько-української ракети Антарес із корисним вантажем 3,6 тонн, відбувся 03.10.2020 о 05:44)^[28].

Корабель	Тип	Агентство/країна	Перший політ	Останній політ	Разом рейсів	Коментарі
Діючі програми
Союз	пілотований	Роскосмос /	31 жовтня 2000	17 листопада 2016	51	ротація екіпажів та аварійна евакуація
Прогрес	транспортний	Роскосмос /	6 серпня 2000	1 грудня 2016	65	доставка вантажів
HTV	вантажний	JAXA /	10 вересня 2009	9 грудня 2016	6	доставка вантажів
Dragon	вантажний	NASA /	22 травня 2012	29 червня 2018	15	доставка екіпажів та вантажів й повернення їх на Землю
Dragon 2	пілотований	SpaceX / НАСА /	30 травня 2020	16 листопада 2020	2	доставка екіпажів та вантажів й повернення їх на Землю
Завершені програми
Cygnus	вантажний	NASA /	18 вересня 2013	21 травня 2018	9	доставка вантажів
Спейс Шаттл	пілотований	NASA /	7 грудня 1998	8 липня 2011	37	ротація екіпажів, доставка вантажів і частин модулів станції
ATV	транспортний	ESA /	9 березня 2008	6 червня 2013	5	доставка вантажів

Заплановані

NASA:

• «Оріон» — доправлення екіпажів до МКС, пілотовані польоти на Місяць і Марс;

Комерційні проєкти за програмами NASA:

• «CST-100» — багаторазовий пілотований корабель, розробляється компанією «Боїнг»;
• «Dream Chaser» — багаторазовий пілотований корабель, розробляється американською компанією «Sierra Nevada Corporation».

Аварії та інциденти

Серед найсерйозніших пригод на МКС можна назвати катастрофу під час посадки шаттла «Колумбія» (експедиція STS-107) 1 лютого 2003 року. Хоча «Колумбія» не стикувалась з МКС, проводячи самостійну дослідницьку місію, ця катастрофа призупинила польоти шаттлів, які поновилися лише в липні 2005 року. Це відсунуло терміни завершення будівництва станції і зробило російські кораблі «Союз» і «Прогрес» єдиним засобом доправлення космонавтів та вантажів на станцію на тривалі роки.

У російському сегменті станції в 2006 році відбулося задимлення, а також зафіксована відмова роботи комп'ютерів у російських і американських сегментах 2001 і двічі 2007 року. Восени 2007 року екіпаж станції ремонтував розрив сонячної батареї, який стався під час її встановлення.

Майбутнє

Закінчення будівництва МКС було намічено на 2015 рік. Завдяки новому обладнанню, доправленому на борт МКС експедицією шаттла «Індевор» в листопаді 2008 року, екіпаж станції 2009 року був від 3 до 6 осіб. Спочатку планувалося, що станція повинна пропрацювати на орбіті до 2010 року, 2008 називалася інша дата — 2016 або 2020 рік. На думку експертів, МКС, на відміну від станції «Мир», не будуть топити в океані, передбачається використовувати її як базу для збирання міжпланетних кораблів. Попри те, що в NASA висловлювалися за зменшення фінансування станції, голова агентства Майкл Гріффін пообіцяв виконати всі зобов'язання США для завершення будівництва станції. Однак після війни в Південній Осетії багато експертів, в тому числі і Гріффін, заявляли, що охолодження відносин між Росією та США може призвести до припинення співпраці Роскосмосу з NASA і американці (які планували до 2010 року завершити експлуатацію шаттлів) не зможуть відправляти на станцію свої експедиції.

У жовтні 2016 року у NASA заявили про припинення співпраці з Роскосмосом стосовно доправлення астронавтів на МКС^[29].

Після початку російської агресії проти України і заяв США про можливість запровадження санкції проти РФ 13 травня 2014 віце-прем'єр РФ Дмитро Рогозін заявив, що Росія не буде продовжувати експлуатацію МКС після 2020^[30]. Віце-прем'єр РФ Юрій Борисов заявив, що Росія до 2025 року має намір припинити участь у проєкті Міжнародної космічної станції^[31].

Спостереження за МКС

МКС можна спостерігати неозброєним оком з поверхні Землі. Вона буде спостерігатись як яскрава зірка, котра досить швидко летить, найчастіше з заходу на схід. У залежності від кута спостерігання (азимуту), її зоряна величина m може коливатися від −4 до 0 (наприклад, для повного місяця ${\displaystyle m=-13}$, меркурія ${\displaystyle -2}$). Сайт Heavens-Above при співпраці з Європейським космічним агентством надає можливість всім охочим дізнатися розклад руху МКС та інших астрономічних об'єктів по небу над вказаним населеним пунктом на найближчі дні.

Рекорди

• Максимальна тривалість безперервного перебування людей на МКС становить 340 діб. Рекорд належить американцю Скоту Келлі та росіянину Михайлу Корнієнку. Вони пропрацювали на станції з 27 березня 2015 року до 02 березня 2016 року. До цього тривалі експедиції на орбіту здійснювалися тільки на орбітальній станції «Мир» майже 20 років тому^[32].
• Найбільша кількість вантажних кораблів, що одночасно було пристиковано до МКС становить шість. Це: Союз ТМА-19М, Союз ТМА-20М, Прогрес МС-01, Прогрес МС-02, Cygnus «CRS OA-6» та Dragon «SpaceX CRS-8». Така комбінація сформувалася на МКС у квітні 2016 року^[33].

Цікаві факти

• Росіянин Юрій Маленченко став першою людиною, яка одружилася, перебуваючи у космосі. 10 серпня 2013 року він одружився з Єкатериною Дмитрієвою, яка перебувала у той момент у Техасі, тоді як Ю. Маленченко перебував на борту МКС на висоті понад 400 км над Новою Зеландією^[34].
• Космічний турист Річард Герріот взяв на МКС «Диск безсмертя» — цифровий носій інформації, на якому записано дані про найбільш значущі досягнення людства і структурою ДНК відомих людей.
• Досі вважалося, що в умовах невагомості організм людини чи тварини зазнає фізіологічного стресу, починається атрофія м'язів і прискорюється старіння. Саме це хотіли підтвердити вчені з Токійського інституту геронтології, для чого «відрядили» на Міжнародну космічну станцію нематод Caenorhabitis elegans^[35]. Нематоди перебували у космосі 11 днів, що за людськими параметрами відповідає приблизно 16 рокам. Коли «космонавти» повернулися, у нематод не виявилося жодних ознак атрофії м'язів і посиленого накопичення білка Q-35, який супроводить вікові зміни в організмі людини. Більше того, черви, котрі весь цей час перебували на Землі, постаріли значно дужче, ніж їхні товариші-астронавти. Вчені не можуть стверджувати, чи позначилася подорож у космос на реальній тривалості життя нематод: черв'яків одразу після прибуття заморозили, щоб зафіксувати ті зміни, котрі сталися з ними на орбіті. Вочевидь, уповільнення старіння відбувалося через загальне вповільнення метаболізму. Зв'язок між швидкістю метаболізму і швидкістю старіння відомий давно. Але дивовижно те, що нематоди зреагували саме таким чином, перебуваючи у космосі, де інші організми відповідають на стрес інакше. Японські вчені зазначають: якщо вдасться зрозуміти, як саме нематоди сповільнюють активність своїх генів, то цей же механізм можна буде застосувати для подовження життя людини.
• 16 квітня 2007 року американський астронавт Суніта Вільямс вперше здолала марафонську дистанцію, перебуваючи в космосі. Вона подолала дистанцію за 4 години 23 хвилин під час Бостонського марафону, перебуваючи на борту МКС^[36]. 24 квітня 2016 року британський космонавт Тімоті Пік став першим чоловіком, який пробіг марафонську дистанцію в космосі. Піку довелося пристебнутися до бігової доріжки. Він подолав дистанцію за 3 години 35 хвилин під час Лондонського марафону^[37].

Див. також

• Космічна станція 3D — документальний фільм про МКС
• Герметичний стикувальний перехідник
• Пілотований космічний політ
• Космічний простір

Примітки

Ресурси інтернет

Офіційні сторінки, присвячені МКС на сайтах агенцій, що беруть участь у проєкті

 Росія

• International Space Station — Роскосмос(рос.)
• International Space Station — Roskosmos Mission Control Centre(рос.)
• International Space Station — РКК Енергія(англ.)

 США

• International Space Station — сайт NASA(англ.)
• International Space Station — Портал історії NASA(англ.)

 Канада

• International Space Station — Сайт CSA(англ.)

Європа

• International Space Station — Сайт ESA(англ.)

Японія

• International Space Station — Сайт JAXA(англ.)

 Бразилія

• International Space Station — Сайт AEB(англ.)

 Італія

• International Space Station — Сайт ASI(англ.)

Інтерактивні/мультимедіа

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: International Space Station

• NASA's International Space Station Interactive Reference Guide — Flash Multimedia(англ.)
• NASA's ISS Image gallery Search page(англ.)
• МКС онлайн трансляція з орбіти в реальному часі

Сторінки, присвячені МКС на сайтах основних підрядників

• International Space Station — Energia site(англ.)
• International Space Station — Boeing site(англ.)

Різні посилання

• МКС в любительские телескопы
• Международная космическая станция у Лентапедії
• Listen to the ISS — transmission frequencies(англ.)
• CNN page with 3D model(англ.)
• Associated Press International Space Station Timeline — Interactive(англ.)
• Current ISS Vital Statistics(англ.)
• Heavens-Above.com — Real-time ISS and satellite/shuttle sighting opportunities.(англ.)
• ISS Fan Club присвячений радіозв'язку з МКС
• Build-up of the ISS (simulation) at tietronix.com(англ.)
• International Space Station Висвітлює всі події навколо МКС, має всі доповіді про статус з січня 2003
• Live real time tracking(англ.)
• ISS flybys by SpaceWeather також вказано часи для різних країн(англ.)

п о р Компоненти Міжнародної космічної станції Огляд Збирання Американський сегмент Російський сегмент Експедиції Виходи у відкритий космос Програма Наукові дослідження Основні інциденти Орбітальні Головні компоненти Заря (Функціонально-вантажний блок) Сервісний модуль Звезда Юніті (Вузол 1) Гармоні (Вузол 2) Транквіліті (Вузол 3) Дестіні (лабораторія) Колумбус (лабораторія) Кібо (PM, ELM-PS, EF) Шлюзова камера «Квест» Пірс (модуль стикування) Рассвет (МДМ 1) Поиск (МДМ 2) Леонардо (PMM) Купол Надувний житловий модуль BEAM Фермові конструкції Підсистеми Мобільна сервісна система (МСС) Декстр (SPDM) Orbiter Boom Sensor System Стріла (кран) Канадарм2 Дистанційна маніпуляційна система модуля «Кібо» Зовнішні складські платформи (ЗСП) Транспортно-складські палети (ТСП) 1-4 Герметичний стикувальний перехідник Магнітний альфа-спектрометр Електрична система Система життєзабезпечення МКС Майбутні Via Протон Наука (Багатофункціональний лабораторний модуль) (з Європейським маніпулятором ERA) Via Союз Причал (ВМ) Запропоновані Вузол 4 Запасне обладнання Багатоцільовий модуль постачання Кібо (ELM-ES) Транспортно-складські палети (ТСП) 5 Тимчасовий керуючий модуль (ТКМ) Скасовані Propulsion Module Модуль центрифуг Житловий модуль Засіб повернення екіпажу Науково-енергетична платформа Універсальний стикувальний модуль Російський дослідницький модуль Кораблі доставки Діючі Союз Прогрес H-II Transfer Vehicle (HTV) Dragon Cygnus Майбутні Commercial Crew vehicles Федерація Оріон CST-100 Starliner Завершені Space Shuttle ATV (космічний корабель) Центр керування польотами MCC-H (NASA) ЦКП (РКА) Col-CC (ESA) ATV-CC (ESA) JEM-CC (JAXA) HTV-CC (JAXA) MSS-CC (КАА) Адміністративно- правове питання Багатостороння Рада з координації роботи МКС Категорія Космонавтика

п о р Орбітальні станції Діючі МКС · Genesis I і Genesis II1 (приватна, Bigelow Aerospace) Не діючі Радянські Салют (Салют-1 · ДОС-22 · Салют-21, 3 · Космос-5571 · Салют-33 · Салют-4 · Салют-53 · Салют-6 · Салют-7) · Полюс2 · Мир США Skylab Китайські Тяньгун-1 · Тяньгун-2 Скасовані Manned Orbiting Laboratory · ОПС-4 · Skylab B · Sundancer · Тяньгун-3 · Galaxy У складі МКС Космічна станція Freedom (Американський сегмент) · Columbus · Мир-2 (Російський сегмент) У розробці Китай Китайська космічна станція Bigelow Aerospace BA 330 · Комерційна космічна станція Бігелоу Excalibur Almaz Almaz commercial Axiom Space Axiom Space Station Проєкти Обертальне коло · Сфера Бернала · Циліндр О'Ніла · Стенфордський тор · Паливний бак — робочий простір · Космічне поселення · Industrial Space Facility · Комерційна космічна станція · Exploration Gateway Platform · Nautilus-X · Deep Space Habitat · Lunar Gateway · Космічний готель Aurora · Voyager Station 1 Ніколи не відвідувались 2 Аварійний запуск 3 Частина військової програми Алмаз

п о р НАСА Політика США у галузі космосу та історія Історія НАКА (1915) Національний закон щодо аеронавтики і космосу (1958) Група завдань з космосу (1958) Т.Пейн (1986) Роджерс (1986) Райд (1987) Ініціатива космічних досліджень (1989) Августин (1990) Космічна політика США (1996) КМАПСШ (2002) КРАШК (2003) Візія космічних досліджень (2004) КПРПДКСШ (2004) Огустін (2009) Головне Космічні перегони Список адміністраторів НАСА Головний науковець НАСА Служба астронавтів НАСА Бюджет Супутні технології NASA TV NASA Social Програма Launch Services Космічний центр імені Кеннеді Будівля вертикальної збірки LC-39 Центр управління запусками Космічний центр імені Ліндона Джонсона Контроль місій Лабораторія зразків з Місяця Роботизовані космічні програми Минулі Hitchhiker Марінер Mariner Mark II MESUR Mars Surveyor 98 New Millennium Lunar Orbiter Піонер Planetary Observer Рейнджер Сервеєр Вікінг Проєкт «Прометей» Mars Scout Поточні Жити з зорею Програма Lunar Precursor Robotic Система спостереження за Землею Великі обсерваторії Експлорер Small explorer Вояджер Discovery New Frontiers Mars Exploration Rover Пілотований космічний політ Минулі X-15 (суборбітальний політ) Меркурій Джеміні Аполлон Союз—Аполлон (з Радянською космічною програмою) Скайлаб Спейс Шаттл Мир — Шаттл (з Роскосмосом) Сузір'я Поточні Міжнародна космічна станція Commercial Orbital Transportation Services (COTS) Commercial Crew Development (CCDev) Оріон Окремі місії (пілотовані або роботизовані) Минулі COBE Аполлон-11 Меркурій-Редстоун-3 Меркурій-Атлас-6 Магеллан Піонер-10 Піонер-11 Галілео GALEX GRAIL WMAP Спейс Шаттл Соджорнер Спіріт LADEE MESSENGER Акваріус Кассіні Кеплер Поточні MRO Марс Одіссей Dawn New Horizons Міжнародна космічна станція Габбл Спітцер RHESSI Swift THEMIS Mars Exploration Rover К'юріосіті хронологія Оппортьюніті GOES 14 Lunar Reconnaissance Orbiter GOES 15 RBSP SDO Юнона Марсіанська наукова лабораторія NuSTAR Вояджер-1/2 WISE Mars Atmosphere and Volatile Evolution MMS OSIRIS-REx Майбутні JPSS Джеймс Вебб Wide Field Infrared Survey Telescope InSight Марс 2020 NISAR TESS Europa Clipper Програма космічної комунікації і навігації Канберра Атомний годинник для глибокого космосу Мережа далекого космічного зв'язку НАСА (Голдстоун Мадрід Близька система зв'язку Будівля здійснення космічних операцій) Система зв'язку у космосі Списки НАСА Астронавтів (за ім'ям за роком) Астронавти Аполлон Список повітряних засобів НАСА Список місій НАСА непілотовані місії Список підрядників НАСА Список ракет США Список скасованих місій Список польотів космічних човників (екіпажі) Світлини і графічні роботи НАСА Схід Землі Блакитна іграшкова куля Сімейний портрет Бліда блакитна цятка Стовпи творіння Містична гора Сімейний портрет Сонячної системи День, коли Земля посміхнулась Полеглий астронавт Місячні пластинки Пластинки «Піонера» Золотий диск «Вояджера» Лого НАСА Медальйони НАСА місій Аполлон і Джеміні Емблеми місій NASA

У соціальних мережах Facebook · Twitter Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Велика каталонська · BabelNet · Britannica (онлайн) Нормативний контроль BIBSYS: 70240 · BNF: 135092841 · GND: 4486542-9 · ISNI: 0000 0001 0746 3524 · LCCN: no96035149 · NKC: kn20090724013 · NLA: 875272 · VIAF: 155892613