Марчук Євген Кирилович

Євген Кирилович Марчук
6-й Міністр оборони України
25 червня 2003 — 23 вересня 2004
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Віктор Янукович
Попередник	Володимир Шкідченко
Наступник	Олександр Кузьмук
4-й Прем'єр-міністр України
6 березня 1995 (до 8 червня, в. о.) — 27 травня 1996
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Віталій Масол
Наступник	Павло Лазаренко
1-й Голова Служби безпеки України
6 листопада 1991 — 12 липня 1994
Президент	Леонід Кравчук
Попередник	Микола Голушко
Наступник	Валерій Маліков
Народився	28 січня 1941(1941-01-28)[1] Долинівка, Гайворонський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер	5 серпня 2021(2021-08-05) (80 років) Київ, Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Освіта	Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Політична партія	СДПУ(О), Партія свободи
У шлюбі з	Лариса Олексіївна Івшина
Діти	сини Тарас і Вадим
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
2-го скликання
СДПУ(О)	10 грудня 1995	—	12 травня 1998
3-го скликання
СДПУ(О)	12 травня 1998	—	2 березня 2000[2]

Євге́н Кири́лович Марчу́к (28 січня 1941, Долинівка, Гайворонський район, Одеська (нині Кіровоградська) область, УРСР — 5 серпня 2021, Київ^[3]) — український державний діяч, 4-й Прем'єр-міністр України (керував урядом: 6.03.1995 (до 8.06.1995 — в. о.) — 27.05.1996), генерал армії України, кандидат юридичних наук, Народний депутат II та III скликань^[4].

Біографія

Народився 28 січня 1941 року в с. Долинівка Гайворонського району Одеської області (нині Кіровоградська область) у селянській родині. 1963 року закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту за спеціальністю вчитель української мови і літератури та німецької мови.

З 1963 року працював у складі 1-го управління (зовнішня розвідка) Комітету державної безпеки УРСР. До середини 70-х років перебував на оперативних посадах за кордоном, у тому числі й Німеччині. Знав чотири іноземні мови (англійську, німецьку, іспанську та російську). Після переведення до України обіймав керівні посади в структурі.

Станом на червень 1991 року — перший заступник керівника КДБ СРСР. Генерал армії України (звання присвоєно указом Президента України 23 березня 1994 року)^[5].

5 червня 1991 року на засіданні Верховної Ради УРСР був призначений міністром з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР^[6][7].

За поданням Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука 6 листопада 1991 року Марчук був призначений Верховною Радою України першим Головою Служби безпеки України (1991—1994)^[8].

Указом Президента Кравчука (№ 348/94) від 1 липня 1994 року (між першим і другим туром президентських виборів) Марчука призначили віцепрем'єр-міністром в Уряді Віталія Масола^[9].

А восени того ж року, 31 жовтня, Указом новообраного президента Леоніда Кучми (№ 647/94) Марчука призначено першим віцепрем'єр-міністром України — головою Координаційного комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю^[10]. У зв'язку з тим, що прем'єр-міністр Масол подав у відставку з посади керівника уряду, президент Кучма указом від 3 березня 1995 року (№ 166/95) призначив Марчука виконувачем обов'язків прем'єр-міністра^[11].

Під час підписання Конституційного договору між президентом і парламентом (08.06.1995. № 1к/95-ВР) указом президента Кучми (№ 433/95) перший віце-прем'єр-міністр Євген Марчук призначений прем'єр-міністром України^[12].

На початку цих призначень, у «Народній газеті» вийшла замітка, підписана групою осіб, у якій ці особи висловили протест такому призначенню в самостійній Україні, зазначивши, що Євген Марчук здобув високу посаду генерала КДБ і переїхав з Полтави до Києва за те, що вони були передані до суду і ув'язнені з подачі Марчука. Ці особи в кав'ярні вели бесіди на тему незалежної України, а офіцер КДБ Марчук був відповідальний за їхнє прослуховування.

Згідно з тодішнім законодавством (1995 р.) Марчук, бувши державним службовцем, мав право балотуватися до Верховної Ради. У грудні 1995 року на довиборах до Верховної Ради по Миргородському виборчому округу (№ 324) був обраний народним депутатом у першому турі. У парламенті був обраний до Комітету з питань оборони і державної безпеки, а у жовтні 1996 року очолив фракцію «Соціально-ринковий вибір».

Розбіжності у поглядах із президентом і його оточенням на подальший розвиток держави все більше давалися взнаки і Кучма своїм указом від 27 травня 1996 року (№ 378/96) звільнив Євгена Марчука «з посади прем'єр-міністра України у зв'язку з виконанням ним функцій і повноважень народного депутата України на постійній основі»^[13]. Пояснення Адміністрацією Президента Кучми такого рішення в публічному дискурсі набуло фольклорного виразу: «за створення власного політичного іміджу»^[14].

У березні 1998 року на виборах до ВРУ, не вступаючи до партії СДПУ(о), увійшов під № 2 до її списку, очолюваного Леонідом Кравчуком (1991—1994). Ставши народним депутатом, обраний керівником фракції СДПУ(о) (квітень — грудень 1998), а згодом очолив Комітет з питань соціальної політики та праці (липень 1998 — лютий 2000). Через те, що СДПУ(о) ухвалила рішення підтримати Кучму на президентських виборах 1999 року, Марчук у грудні 1998 року склав із себе повноваження керівника фракції цієї партії в парламенті, а невдовзі взагалі вийшов з її складу і приєднався до депутатської групи «Незалежні».

Брав участь у виборах президента України 1999 року, де у першому турі набрав 2 138 356 голосів (8,13 %), посівши 5 місце з 13 претендентів.

Указом президента Кучми від 10 листопада 1999 року (№ 1453/99) Марчук був призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України^[15].

З червня 2003 року до вересня 2004 року — Міністр оборони України^[16][17]. За час перебування на цій посаді брав участь у врегулюванні конфлікту щодо острова Тузла.

19 травня 2008 призначений радником (поза штатом) президента Ющенка^[18].

10 грудня 2014 року очолив Міжнародний секретаріат з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО^[19]. За словами Валентина Наливайченка, Євген Марчук мав представляти й координувати всю діяльність міжнародної співпраці в питаннях безпеки у форматі Україна — НАТО, Україна — ЄС.

З травня 2015 року — представник України у підгрупі з питань безпеки^[20] Тристоронньої контактної групи на Мінських переговорах щодо ОРДЛО.

З 21 листопада 2018 року розпорядженням Президента Порошенка уповноважений представляти Україну у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання Російсько-української війни в ОРДЛО замість Леоніда Кучми. Марчук здійснював цю діяльність на громадських засадах^[21]. Залишив посаду 19 травня 2019 року^[21][22].

Смерть

Помер 5 серпня 2021 року. Коронавірусна хвороба загострила захворювання, що спровокувало гостру серцево-легеневу недостатність^[23][24][25]. Похований 7 серпня 2021 року на Байковому кладовищі^[26].

Відзнаки та нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (27 січня 2001) — за визначні заслуги у зміцненні національної безпеки України, плідну державну і політичну діяльність^[27]
• Відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (29 січня 1996)^[28]
• орден Трудового червоного прапора
• Командорський хрест із зіркою за заслуги перед Польщею
• 7 медалей
• Лауреат української премії ім. Сковороди (1997)
• Кандидат юридичних наук

Родина

• Дружина Лариса Івшина, головний редактор газети «День»^[29]
• двоє синів від першого шлюбу: Тарас і Вадим^[30]
• кілька онуків

Публікації

• Україні буде складно аргументувати введення миротворців ООН: потрібно визнати або війну з РФ, або громадянський конфлікт // Гордон, blog, 25 серпня 2017 16.37
• Марчук Є. К. Виступи. Інтерв'ю. Статті. 1, 2 книги — К., Знання, 1998. — 463 с.

Примітки

Джерела та література

• Помер Євген Марчук// Укрінформ, 05.06.2021
• В. В. Головко. Марчук Євген Кирилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 541. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• І. Г. Оніщенко. Марчук Євген Кирилович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Л. В. Губерський. Марчук Євген Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
• В. В. Головко. Марчук Євген Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 428 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С»
• Марчук Євген Кирилович — Парадокси сучасного українського війська «Воєнна історія» № 4—6 за 2004 рік

У соціальних мережах Facebook Тематичні сайти Find a Grave Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль GND: 12419821X · ISNI: 0000 0000 1457 636X · LCCN: n98098698 · VIAF: 62475158

п о р Уряд Вітольда Фокіна Прем'єр-міністр Валентин Симоненко (в. о.) • Вітольд Фокін Віцепрем'єр-міністри Володимир Лановий • Костянтин Масик • Олександр Масельський • Валентин Симоненко • Віктор Ситник Міністри Віктор Антонов • Віталій Бойко • Валерій Борзов • Микола Борисенко • Володимир Борисовський • Андрій Василишин • Анатолій Воронков • Віктор Гладуш • Микола Голушко • Георгій Готовчиць • Валерій Губенко • Аркадій Єршов • Анатолій Зленко • Іван Зязюн • Володимир Кампо • Михайло Каскевич • Орест Климпуш • Олександр Коваленко • Олексій Коваль • Валерій Кравченко • Євген Марчук • Анатолій Мінченко • Костянтин Морозов • Михайло Павловський • Володимир Пєхота • Олег Проживальський • Володимир Прядко • Григорій П'ятаченко • Віктор Сальников • Валерій Самоплавський • Віталій Скляров • Юрій Спіженко • Петро Таланчук • Володимир Тимофєєв • Олександр Ткаченко • Василь Ткачук • Лариса Хоролець • Роман Шпек • Олександр Штундель • Юрій Щербак

п о р Голови уряду українських державних утворень з 1917 УНР (1917 — 1918) Володимир Винниченко • Дмитро Дорошенко ¹ • Володимир Винниченко • Всеволод Голубович Українська Держава Микола Сахно-Устимович ¹ • Микола Василенко ¹ • Федір Лизогуб • Сергій Гербель УНР (1918 — 1920) Володимир Чехівський • Сергій Остапенко • Борис Мартос • Ісаак Мазепа • В'ячеслав Прокопович ЗУНР Кость Левицький • Сидір Голубович Інші державні утворення Гуцульська Республіка — Степан Клочурак; Західно-Лемківська Республіка — Ярослав Качмарчик; Східно-Лемківська Республіка — Пантелеймон Шпилька; Кримська Народна Республіка — Номан Челебіджихан • Джафер Киример; Українська Далекосхідна Республіка — Онисим Ступак • Гордій Мелашич • Гаврило Криченко-Могила • Юрій Глушко-Мова; Перший Кримський крайовий уряд — Сулейман Сулькевич; Другий Кримський крайовий уряд — Соломон Крим; Радянська Соціалістична Республіка Тавриди — Антон Слуцький; Кримська Радянська Соціалістична Республіка — Дмитро Ульянов; Українська Народна Республіка Рад — Євгенія Бош ¹ • Микола Скрипник; Донецько-Криворізька радянська республіка — Федір «Артем» Сергєєв; Одеська Радянська Республіка — Володимир Юдовський; Кубанська Народна Республіка — Олександр Філімонов • Лука Бич • Пилип Сушков • Павло Курганський • Василь Іванис Уряд УНР в екзилі В Парижі: Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Пилип Пилипчук • Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Олександр Шульгин; У Празі: Андрій Яковлів ¹; В Мюнхені: Кость Паньківський • Ісаак Мазепа • Степан Баран • Спиридон Довгаль • Симон Созонтів • Микола Лівицький • Атанас Фіґоль • Спиридон Довгаль • Василь Федорончук • Теофіль Леонтій • Ярослав-Богдан Рудницький • Самійленко Іван Матвійович УРСР (1918 — 1941/1944) Християн Раковський • Юрій П'ятаков • Християн Раковський • Григорій Петровський • Християн Раковський • Влас Чубар • Панас Любченко • Михайло Бондаренко • Микола Марчак ¹ • Дем'ян Коротченко • Леонід Корнієць Карпатська Україна (1938-1939) Андрій Бродій • Августин Волошин • Юліян Ревай Державне правління (1941) Ярослав Стецько Райхскомісаріат Еріх Кох УРСР (1944 — 1991) Леонід Корнієць • Микита Хрущов • Дем'ян Коротченко • Никифор Кальченко • Володимир Щербицький • Іван Казанець • Володимир Щербицький • Олександр Ляшко • Віталій Масол • Вітольд Фокін ¹ Україна (з 1991) Вітольд Фокін • Валентин Симоненко ¹ • Леонід Кучма • Юхим Звягільський ¹ • Віталій Масол • Євген Марчук • Павло Лазаренко • Василь Дурдинець ¹ • Валерій Пустовойтенко • Віктор Ющенко • Анатолій Кінах • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Юрій Єхануров • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Олександр Турчинов ¹ • Микола Азаров • Сергій Арбузов ¹ • Арсеній Яценюк • Володимир Гройсман • Олексій Гончарук • Денис Шмигаль 1. — Виконувач обов'язків

п о р Перші віце-прем'єр-міністри України УРСР Никифор Кальченко • Григорій Ващенко • Олександр Ткаченко • Анатолій Статинов • Костянтин Масик Україна Костянтин Масик • Валентин Симоненко • Ігор Юхновський • Юхим Звягільський • Віктор Пинзеник • Євген Марчук • Павло Лазаренко • Василь Дурдинець • Анатолій Голубченко • Володимир Куратченко • Анатолій Кінах • Юрій Єхануров • Олег Дубина • Микола Азаров • Анатолій Кінах • Станіслав Сташевський • Микола Азаров • Олександр Турчинов • Андрій Клюєв • Валерій Хорошковський • Сергій Арбузов • Віталій Ярема • Степан Кубів

п о р Керівники Служби безпеки України Микола Голушко (1991) (в. о.) Євген Марчук (1991–1994) Валерій Маліков (1994–1995) Володимир Радченко (1995–1998) Леонід Деркач (1998–2001) Володимир Радченко (2001–2003) Ігор Смешко (2003–2005) Олександр Турчинов (2005) Ігор Дріжчаний (2005–2006) Валентин Наливайченко (2006–2009) (в. о.) Валентин Наливайченко (2009–2010) Валерій Хорошковський (2010–2012) Ігор Калінін (2012–2013) Олександр Якименко (2013–2014) Валентин Наливайченко (2014–2015) Василь Грицак (2015–2019) Іван Баканов (2019–) Перелік

п о р Міністри оборони України Костянтин Морозов (1991–1993) Іван Біжан (в. о.) (1993) Віталій Радецький (1993—1994) Валерій Шмаров (1994—1996) Олександр Кузьмук (1996—2001) Володимир Шкідченко (2001—2003) Євген Марчук (2003—2004) Олександр Кузьмук (2004—2005) Анатолій Гриценко (2005—2007) Юрій Єхануров (2007—2009) Валерій Іващенко (в. о.) (2009—2010) Михайло Єжель (2010—2012) Дмитро Саламатін (2012) Павло Лебедєв (2012—2014) Ігор Тенюх (в. о.) (2014) Михайло Коваль (в. о.) (2014) Валерій Гелетей (2014) Степан Полторак (2014—2019) Андрій Загороднюк (2019—2020) Андрій Таран (з 2020) Перелік

п о р Уряд Євгена Марчука Прем'єр-міністр: Євген Марчук Перший віце-прем'єр-міністр: Павло Лазаренко Віце-прем'єр-міністри: Агропромислового комплексу Петро Саблук Михайло Зубець Гуманітарної політики Іван Курас Державної безпеки і надзвичайних ситуацій Василь Дурдинець Економіки Роман Шпек Економічної реформи Віктор Пинзеник Паливно-енергетичного комплексу Василь Євтухов Політико-правових питань Олександр Ємець Промислової політики Анатолій Кінах Міністри: Внутрішніх справ Юрій Кравченко Вугільної промисловості Віктор Полтавець Сергій Поляков Економіки Василь Гуреєв Енергетики та електрифікації Олексій Шеберстов Закордонних справ Геннадій Удовенко Захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Володимир Холоша Зв'язку Валерій Єфремов Зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Сергій Осика Культури і мистецтв Дмитро Остапенко Лісового господарства Валерій Самоплавський Машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії Валерій Малєв Молоді і спорту Валерій Борзов Національностей та міграції Володимир Євтух Оборони Валерій Шмаров Освіти Михайло Згуровський Охорони здоров'я Євген Короленко Охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Юрій Костенко Праці Михайло Каскевич Преси та інформації Михайло Онуфрійчук Промисловості Валерій Мазур Рибного господарства Микола Шведенко Сільського господарства і продовольства Павло Гайдуцький Соціального захисту населення Аркадій Єршов Статистики Микола Борисенко Транспорту Іван Данькевич Фінансів Петро Германчук Юстиції Сергій Головатий Міністр Кабінету Міністрів Валерій Пустовойтенко

п о р Уряд Віталія Масола Прем'єр-міністр: Віталій Масол Перший віце-прем'єр-міністр: Валерій Самоплавський (1994), Євген Марчук (1994—1995) Віце-Прем'єр-міністр з питань економічної реформи: Віктор Пинзеник Віце-прем'єр-міністр з питань фінансової та банківської діяльності: Ігор Мітюков Віце-прем'єр-міністр з питань агропромислового комплексу: Петро Саблук Віце-прем'єр-міністр з питань гуманітарної політики: Іван Курас Віце-прем'єр-міністр з питань зовнішньоекономічної діяльності: Сергій Осика Віце-прем'єр-міністри: Анатолій Дюба, Володимир Плітін Внутрішніх справ Володимир Радченко Вугільної промисловості Віктор Полтавець Економіки Роман Шпек Енергетики і електрифікації Вілен Семенюк Закордонних справ Геннадій Удовенко Захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Георгій Готовчиць Володимир Холоша Зв'язку Олег Проживальський Зовнішніх економічних зв'язків Сергій Осика Лісового господарства Валерій Самоплавський Машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії Віктор Петров Молоді і спорту Валерій Борзов Національностей, міграції та культів Микола Шульга Оборони Валерій Шмаров Освіти Михайло Згуровський Охорони здоров'я Володимир Мальцев Володимир Бобров Охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Юрій Костенко Праці Михайло Каскевич Преси та інформації Михайло Онуфрійчук Промисловості Анатолій Голубченко Рибного господарства Микола Шведенко Сільського господарства і продовольства Юрій Карасик Соціального забезпечення Аркадій Єршов Статистики Микола Борисенко Фінансів Петро Германчук Юстиції Василь Онопенко Міністр Кабінету Міністрів Валерій Пустовойтенко