Марків Віталій Михайлович

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Марків Віталій Михайлович
Марків Віталій Михайлович
Markiv1.jpg
Народився 16 серпня 1989(1989-08-16) (31 рік)
Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of Italy.svg Італія
Діяльність доброволець, військовослужбовець, громадський активіст
Знання мов італійська
Нагороди
Орден «За мужність» III ступеня Орден «За мужність» III ступеня
Звання UA-OR7-MSGT-GSB-H(2015).png Головний сержант
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марків.

Віталій Михайлович Марків (нар. 16 серпня 1989(19890816), м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область)— український військовослужбовець, головний сержант батальйону оперативного призначення імені генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Учасник Революції гідності та російсько-української війни, зокрема боїв за Слов'янськ, Вуглегірськ, Станиця Луганська, Попасна. В період 2014-2017.Громадянин України та Італії.

У липні 2019 року італійський суд визнав Віталія винним у загибелі італійського фоторепортера Андреа Роккеллі на Донбасі в травні 2014 року. 3 листопада 2020 був повністю виправданий та звільнений апеляційним судом Мілана.[1]

Життєпис

Ранні роки

Народився 16 серпня 1989 року в Хоросткові Тернопільської області. 2003 року з матір'ю й сестрою переїхав до Італії,[2] де закінчив технічний коледж, отримав громадянство Італії.[3] Працював діджеєм. В Україну повернувся в грудні 2013 року під час Євромайдану.

Громадська та військова діяльність

Під час Євромайдану в Києві був членом Самооборони. З початком російсько-української війни став добровольцем у Першому батальйоні Національної гвардії України ім. Кульчицького, з яким пізніше, маючи звання старшого сержанта, підписав контракт. Чинний заступник командира взводу. Брав участь у боях під Слов'янськом навесні 2014 року та в таких місцях як, Станиця Луганська, Попасна. В період 2014-2017.

Ув'язнення в Італії

2017 року Марків поїхав до Італії, щоб відвідати матір. 30 червня 2017 року в аеропорту Болоньї італійська поліція заарештувала Маркова за підозрою у причетності до вбивства[4] італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі разом із його російським колегою Андрієм Мироновим, які загинули внаслідок мінометного обстрілу[5] у травні 2014 року поблизу Слов'янська. Заступник генпрокурора України Євген Єнін повідомив, що Роккеллі відвідав так звану «сіру зону» без погодження цього візиту з офіційною владою України.[6]

Від часу затримання український військовий перебував в ув'язненні у Павії. У листопаді 2017 року суд відмовився змінити Маркову запобіжний захід і відпустити його під домашній арешт. Розслідування справи італійською прокуратурою було завершене у травні 2018 року, перше засідання суду розпочалося 6 липня в місті Ассізі. За повідомленням місцевої преси, потерпілою стороною на процесі виступила родина загиблого журналіста і Національна федерація італійської преси (FNSI).[7]

Італійський адвокат Маркова Раффаеле делла Валле вказує на абсурдність звинувачень:

Допит тривав близько 6 годин. Було непросто, але ми змогли надати багато корисної інформації. Мій клієнт заявив про свою невинуватість та несправедливість затримання, адже він ніяк не причетний до загибелі фотографа. Віталій сказав, що нікого не вбивав. По-друге, він заявив, що ситуація була геть іншою, ніж її змальовує сторона звинувачення. Прокурори твердять, що Марків був командиром батальйону і міг віддавати накази. Але мій клієнт наголосив, що був звичайним солдатом. Віталій також заявив, що не був авантюристом, якому закортіло піти на війну. Він, як громадянин України, захотів підтримати свою країну у війні, спершу пішов на фронт волонтером, а в березні 2014-го офіційно вступив до лав Національної гвардії та отримував за це зарплатню. Віталій був простим солдатом, який не міг віддавати накази будь-кому і не мав доступу до мінометів. У його розпорядженні був лише автомат, з якого він аж ніяк не міг поцілити в журналістів. Віталій засвідчив, що в той день він перебував на пагорбі Карачун, але в позиції, з якої не було видно місця інциденту. За його словами, стріляти туди навіть з автомата він не міг би, адже перебував з іншого боку пагорба та мав обмежений радіус огляду. Марків також сказав, що мінометні обстріли здійснювали обидві сторони конфлікту. Цілком можливо, що в журналістів поцілила міна, випущена проросійськими терористами, які контролювали територію. З огляду на все це, Віталій Марків наполягає на своїй повній невинуватості[8]

Судові засідання і вирок

Винесення вироку було заплановане на 12 липня 2019 року. Прокуратура вимагає для підсудного покарання у вигляді 17 років ув'язнення.[9] Адвокати родини італійського журналіста сподівалися отримати декілька мільйонів євро компенсації.[10]

12 липня 2019 року італійський суд провів остаточне засідання у справі Віталія Маркова, на якому обвинуваченому було надане останнє слово перед оголошенням вироку[11].

Після наради, суд оголосив рішення (без мотивувальної частини), оголосивши Маркова винним та призначивши покарання у вигляді 24 років позбавлення волі з зобов'язанням виплати компенсації родині загиблого[12][13].

Після оголошення вироку Маркова помістили до виправної колонії «Опера» в Мілані, де відбувають покарання злочинці за особливо тяжкі злочини[14].

Згодом Олесь Городецький повідомив[15], що «суд вирішив також направити запит на відкриття кримінального провадження проти народного депутата Богдана Матківського». У 2014 році Богдан Матківський з народним депутатом Андрієм Антонищаком очолював підрозділ Нацгвардії, у якому тоді служив Марків[16].

20 листопада 2019 Україна подала апеляцію на вирок[17].

31 серпня 2020 року голова МВС України Арсен Аваков заявив, що Національна поліція України має докази невинуватості Маркова[18].

3 листопада 2020 року Міланський апеляційний суд виніс виправдувальний вирок у справі Віталія Маркова, повністю виправдавши його[19].

Реакція в Україні

Особовий склад та ветерани батальйону оперативного призначення ім. Сергія Кульчицького вважають дану справу політично заанґажованою та направленою на дестабілізацію українсько-італійських відносин.[20] Українські військові зазначили:

«Віталій Марків та бійці нашого батальйону фізично не могли бути причетні до загибелі вищевказаних осіб, оскільки станом на 24 травня 2014 жодного міномета на озброєнні нашого батальйону не було. Але звертаємо вашу увагу, що якраз у проросійських бойовиків на той час був даний вид озброєння, який активно використовувався проти українських військових і мирного населення»[21].

Нардеп України Антон Геращенко вважає, що до затримання Маркова причетні російські спецслужби, яким вдалося намовити італійських правоохоронців до затримання Віталія Маркова.[22] МЗС України заявило, що справа перебуває під контролем української сторони.[23]

29 вересня 2020 предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет звернувся до Папи римського Франциска з листом на підтримку Маркова.

Акції на підтримку

Світове українство розпочало міжнародну кампанію «Звільнити Маркова» (англ. Free Markiv). Кампанію ініціював голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький; заходи в рамках кампанії, окрім власне вояків АТО, побратимів Віталія, українських патріотичних організацій, підтримала діаспора, зокрема Генеральний секретар Світового Конґресу Українців Стефан Романів.

25 січня 2018 р. представники української громади пікетували міністерство юстиції Італії.[24]

7 та 14 березня — акції у Києві, учасники пройшли маршем до посольства Італійської Республіки, де провели мітинг й озвучили вимоги.

Акції на підтримку українського вояка відбулися в Римі, Парижі, Берліні, Будапешті, Мадриді, Таллінні, Лісабоні, Лондоні, Афінах, а також в Нью-Йорку і Чикаго.[25] У травні 2019 року для підтримки нацгвардійця Маркова на суд до Італії прибув Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.[26]

Виправдання

3 листопада 2020 року в апеляційному суді Мілана розпочалося чергове засідання з розгляду апеляції на вирок нацгвардійцю. На цьому судовому засіданні Віталія Маркова не було. На процесі він був присутній в режимі онлайн, перебуваючи у в'язниці.[27]

Апеляційний суд Мілана відновив слухання і виправдав Маркова.[28][1]

4 листопада Маркова зустріли на аеродромі Нацгвардії.[29][30]

Судове переслідування в Росії

Під мінометним обстрілом 2014 року разом із Роккеллі загинув його перекладач, росіянин Андрій Миронов, і вже після звільнення Маркова італійським судом, 11 грудня 2020 року російський Басманний суд (м. Москва) санкціонував його заочний арешт за тими ж звинуваченнями — «вбивство, вчинене групою осіб за попередньою змовою загальнонебезпечним способом із мотивів політичної, ідеологічної, національної ненависті або ворожнечі»[31]. Міністр внутрішніх справ України Аваков назвав це «визнанням [Росією] своєї участі у спробі фальсифікації справи» та «неприхованим переслідуванням» з боку путінського режиму[32].

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Суд в Італії виправдав Марківа. Він повертається до України. BBC News Україна (uk). Процитовано 2020-11-04. 
  2. ↑ InfoResist.org. Диджей и спортсмен: Что известно об украинском военном, арестованном в Италии | ФОТО. InfoResist (ru-RU). Процитовано 2018-01-10. 
  3. ↑ Затриманий в Італії боєць АТО Віталій Марків має подвійне громадянство, - Єнін. 112.ua (uk-UA). Процитовано 2018-01-10. 
  4. ↑ В Італії українця арештували за вбивство фотографа на Донбасі 2014 року. Українська правда. Процитовано 2018-01-10. 
  5. ↑ У МВС підтвердили загибель італійського фотографа під Слов'янськом. Українська правда. Процитовано 2018-01-10. 
  6. ↑ Єнін: Італійський журналіст Рокеллі заїхав на Донбас без дозволу. Українська правда. Процитовано 2018-01-16. 
  7. ↑ Нацгвардієць Марків постане перед судом в Італії 6 липня. Радіо Свобода. 2018-05-17. 
  8. ↑ «Звинувачення проти Маркова не тримаються купи» – адвокат українського військового. Процитовано 2018-01-10. 
  9. ↑ Прокурор в Італії вимагає для нацгвардійця Маркова 17 років ув'язнення
  10. ↑ За загибель італійського фотографа на Донбасі від України вимагають кілька мільйонів євро компенсації
  11. ↑ Нацгвардієць Марків виголосив останнє слово перед вироком в італійському суді
  12. ↑ Нацгвардійця Марківа засудили в Італії до 24 років ув'язнення
  13. ↑ Нацгвардійця Марківа в Італії засудили до 24 років ув'язнення – подробиці. 5 канал (uk-UK). Процитовано 2019-07-19. 
  14. ↑ Денисова розповіла, в якій колонії в Італії відбуває покарання Марків. РБК-Україна (ru). Процитовано 2019-12-03. 
  15. ↑ Повідомлення у фейсбуці голови Християнського товариства в Італії Олеся Городецького 12.07.2019
  16. ↑ Італійський суд, який засудив Марківа, просить відкрити справу проти нардепа Матківського
  17. ↑ Украина подала апелляцию по делу Маркива
  18. ↑ Арсен Аваков: Українське слідство отримало докази невинуватості ув'язненого в Італії Віталія Марківа
  19. ↑ Нацгвардійця Марківа виправдали і він повертається в Україну. Українська правда (uk). Процитовано 2020-11-03. 
  20. ↑ МЗС тримає на особливому контролі справу про затримання бійця батальйону імені Кульчицького | Дивись.info. Дивись.info (uk). 2017-07-02. Процитовано 2018-01-10. 
  21. ↑ Батальйон Кульчицького: Ми розлючені ганебним затриманням українського військовослужбовця в Італії. Процитовано 2018-01-10. 
  22. ↑ Затримання Маркова – спроба російських спецслужб створити негативний імідж України в Італії. Процитовано 2018-01-10. 
  23. ↑ МЗС: справа про затримання українця в Італії - на особливому контролі. espreso.tv. Процитовано 2018-01-10. 
  24. ↑ Активісти пікетували будівлю Мін’юсту Італії на захист нацгвардійця Маркова — Городецький. Радіо Свобода. Процитовано 2018-01-25. 
  25. ↑ Український світ встав на захист нацгвардійця Віталія Марківа. Цензор.нет. Процитовано 2018-03-27. 
  26. ↑ Аваков прибув до Італії на суд у справі українця Марківа
  27. ↑ Суд у Мілані розглядає апеляцію у справі Марківа. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-11-04. 
  28. ↑ Суд в Італії виправдав нацгвардійця Марківа. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-11-04. 
  29. ↑ Марків вилетів з Мілану. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-11-04. 
  30. ↑ Зустріч нацгвардійця Віталія Марківа в Україні – трансляція. 5 канал (uk-UA). Процитовано 2020-11-04. 
  31. ↑ Виправданого в Італії Марківа заочно заарештували в Росії. Українська правда (uk). Процитовано 2020-12-12. 
  32. ↑ https://twitter.com/avakovarsen/status/1337359932920885249. Twitter (uk). Процитовано 2020-12-12. 
  33. ↑ Указ Президента України від 12 грудня 2020 року № 563/2020 «Про нагородження В.Марківа орденом «За мужність»»
  34. ↑ Президент України нагородив Віталія Марківа орденом «За мужність» ІІІ ступеня // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12 грудня 2020 р.
  35. ↑ Зеленський нагородив нацгвардійця Віталія Марківа орденом «За мужність» III ступеня
  36. ↑ Предстоятель зустрівся з нацгвардійцем Віталієм Марківим // Пресслужба Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ), 10 Листопада 2020

Посилання

А  Б  В  Г Ґ  Д  Е Є  Ж  З  І Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я

Інформація

Стаття Марків Віталій Михайлович в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=2628201