Максим Кривцов Максим Олександрович Кривцов | |
---|---|
Молодший сержант | |
Максим Кривцов влітку 2020 року | |
Загальна інформація | |
Народження |
22 січня 1990 Рівне |
Смерть |
7 січня 2024 (33 роки) Донецька область |
Поховання | Рівне |
Громадянство | Україна |
Alma Mater | Київський національний університет технологій та дизайну |
Псевдо | «Далі»[1] |
Військова служба | |
Роки служби | 2014—2019, 2022—2024 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Макси́м Олександрович Кривцо́в[2] (позивний «Далі»; 22 січня 1990, м. Рівне — 7 січня 2024, Донецька область[3][4]) — український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України[2], учасник російсько-української війни.
Максим Кривцов народився 22 січня 1990 року в Рівному. Його батько був продавцем преси, мати — шкільним бібліотекарем. Навчався в Рівненських загальноосвітніх школах № 23 та № 28. Закінчив технікум технологій і дизайну міста Рівного за спеціальністю «Виробництво нетканих текстильних матеріалів»[1][5].
2014 року закінчив Київський національний університет технологій та дизайну, де вивчав проєктування взуття та шкіряних виробів. Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, продавцем-консультантом, помічником майстра ательє, SMM-ником проєкту «Строкаті єноти»[1][5].
Учасник Революції гідності. Від 2014 — на фронті як доброволець; учасник АТО/ООС. Брав участь у бойових діях у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» (2014—2015), згодом — старший кулеметник у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України (2016—2019). Після демобілізації: контент-менеджер Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» та копірайтер Veteran Hub[5].
З початком повномасштабного російського вторгнення знову вступив до лав Збройних сил України[5].
Разом з Максимом 7 січня 2024 року загинув і його рудий кіт, якому він присвятив вірш[5][6]. 11 січня відбулося прощання з військовим у Михайлівському Золотоверхому соборі, а потім на Майдані Незалежності в Києві[7]. Похований 12 січня в рідному місті на Алеї Героїв кладовища Нове[8].
Вірші писав з підліткового віку[1]. Друкувався в збірках із творами інших авторів — «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?»[5]. Захоплювався фотографуванням[9].
Пісні на поезії Максима виконує український гурт «Yurcash» — «Панівна висота», «Він в ЗСУ, вона в ТрО», «Жовтий скотч» (звучить у фільмі «Наші Котики»)[5].
2023 року видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці», яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН[5][10].
Максим Кривцов є оператором двох короткометражних фільмів «Перемир'я» та «Буду повертатись», що були зняті в Пісках Донецької області у 2015 році. Також Максим з'являється в епізоді документального фільму Романа Любого «Зошит війни». Кривцов перед бійницею читає свій вірш́[джерело?].
Селекціонер з Дніпра Євген Рудницький вивів новий сорт фіалки «RUD-Далі» на честь Максима Кривцова[11].
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Максим Кривцов — Я стану мандрівником... День, якого не повинно бути на YouTube // Суспільне Культура. — 2023. — 24 лютого. | |
Максим Кривцов про свою книгу «Вірші з бійниці» на YouTube // Валерій Пузік. — 2023. — 30 грудня. | |
Максим Кривцов: вірші, написані після повномасштабного вторгнення агресора на територію України на YouTube // Дивіться, митець! Look, that is the artist!. — 2023. — 16 серпня. |
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2024-01-22 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=5145020