Кремінь Тарас Дмитрович

Тарас Кремінь
2-й Уповноважений із захисту державної мови
Нині на посаді
На посаді з	08.07.2020
Попередник	Тетяна Монахова
Народився	10 червня 1978(1978-06-10) (42 роки) смт Казанка, Миколаївська область, Українська РСР
Відомий як	політик, шкільний учитель, викладач університету, депутат, Омбудсмен
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Освіта	Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського (2000), Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України (2004) і ПХДПУ (2013)
Політична партія	Народний Фронт
Батько	Кремінь Дмитро Дмитрович
Рідня	Кремінь Дмитро Дмитрович (батько)
Нагороди
Тарас Кремінь на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Депутат Миколаївської обласної ради
Політична Партія «Фронт Змін»	2010	—	2014
Картка на сайті Верховної Ради України

Тарас Кремінь, Лілія Гриневич, Олександр Співаковський. 2017.

Тарас Дмитрович Кремінь (10 червня 1978(19780610), смт Казанка, Миколаївська область, Україна) — український політик, науковець, громадський діяч. Народний депутат України VIII скликання від Політичної партії «Народний Фронт». У 2014 році був обраний головою Миколаївської обласної ради VI скликання.

Мешкає у Миколаєві, Україна ( вул. Архітектора Старова, будинок 14, 3 під’їзд, квартира 89)

*Адреса точна, мешкаю з ним в одному будинку

З 8 липня 2020 року рішенням Уряду України затверджений Уповноваженим із захисту державної мови.^[1]

Син українського поета, лауреата Шевченківської премії Дмитра Кременя^[2].

Біографія

Освіта.

По закінченню ЗОШ № 10 Миколаєва навчався в Миколаївському державному педагогічному університеті, одержав диплом з відзнакою, здобувши кваліфікацію вчителя української мови і літератури та англійської мови і зарубіжної літератури (1995–2000).

2001-2004 — аспірант відділу української літератури ХХ століття Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Науковий керівник — доктор філологічних наук, професор Ю. І. Ковалів. 2005 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою: «Концептуалізація історіософського міфу в ліриці 1960-1980-х рр».

Закінчив докторантуру на кафедрі української та зарубіжної літератури і методики їх викладання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Тема дисертації — «Еволюція епосу та ліро-епосу в українській літературі Х-ХХІ ст.».

Трудова діяльність.

Протягом 2000-2010 рр. — викладач, старший викладач, доцент кафедри української літератури, заступник декана Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, керівник мистецької агенції «ЛАКМУС». Також викладав українську літературу в Миколаївській філії КНУКіМ (2001–2002 рр.), Чорноморський національний університет імені Петра Могили (2011—2012), керував секціями «Фольклористика», «Літературна творчість» в Миколаївському територіальному відділенні НЦ «Мала академія наук України» (2004-2014). Нині — професор у Миколаївський національний аграрний університет та Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (за сумісництвом). Почесний президент Миколаївського територіального відділення НЦ «Мала академія наук України». З 2020 року мовний омбудсмен України.

Публікації.

Друкується з 1993 року. Автор близько 100 наукових праць, присвячених історії української літератури Х-ХХІ ст., науково-методичних рекомендацій до навчальних курсів. Видав низку книг з історичного краєзнавства, присвячених голодомору 1932—1933 рр. «Камінний хліб», 2007), історії та становленню правоохоронних органів «Міліція Миколаївщини: історія і сьогодення», 2008), органів прокуратури («Прокуратура правової держави: до 70-ліття прокуратури Миколаївської області», 2007), підприємств житлово-комунального господарства України («Потік води живої: до 100-ліття Миколаївського водопроводу», 2006), «Українська Атлантида Дмитра Кременя: дискурс творчості», 2020 (у співавт. з Л. В. Старовойт), упорядник книги спогадів про Народного художника України Андрія Антонюка «Сто слів про Андрія Антонюка» (2020) та ін. Автор статей до «Шевченківської енциклопедії», «Шевченківського словника Миколаївщини», «Енциклопедії сучасної України» та ін.^{[джерело?]}, публікацій та виступів в українських та зарубіжних ЗМІ.

Політична діяльність

Діяльність у Миколаївській обласній раді VI скликання

З 2010 — депутат Миколаївської обласної ради від «Фронту Змін», член постійної комісії з питань культури, освіти та науки, сім'ї, молоді та спорту.

2013—2014 — в.о. голови Миколаївської обласної організації Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (вересень 2013 — березень 2014). Один із лідерів Євромайдану в Миколаєві. Організатор збору гуманітарної допомоги (теплі речі, медикаменти, продукти харчування, придбання квитків) для учасників столичного Євромайдану, акцій спротиву, мітингів на підтримку очищення влади.

З 2014 — перший в Україні переобраний після Революції Гідності та Свободи голова Миколаївської обласної ради (25 лютого — 27 листопад 2014).

З початком російсько-української війни увійшов до складу Ради оборони Миколаївської області, брав активну участь у захисті органів державної влади, місцевого самоврядування, військових частин від захоплення в період «параду республік» (створення терористичних організацій ОРДЛО), проведення псевдореферендумів.

Серед ініціаторів проведення (2 березня 2014 р.) 11-тисячного Маршу за єдність України, створення районних і міських рад волонтерів Миколаївщини зі збору гуманітарної допомоги військовослужбовцям, добровольчим підрозділам. Брав активну участь у розселенні військових частин, що прибували з Криму. Організатор телемарафонів, масових акцій, звернень до керівництва інших регіонів зі збору гуманітарної допомоги. За підтримки Ощадного банку України здійснено збір 1 млн грн. на виготовлення Броньованої машини швидкої допомоги «Святий Миколай» для 79 десантно-штурмової бригади. Ініціатор міжнародної гуманітарної допомоги родинам військових льотчиків за сприяння Надзвичайного і Повноважного Посла Латвійської Республіки в Україні п. Argita Daudze (серпень 2014 р.).

Один з організаторів ліквідації наслідків вибуху багатоповерхівки в Миколаєві по вул. Лазурна, 40 та пошуку джерел для придбання житла родинам постраждалих.

Учасник Третього Загальноукраїнського круглого столу національної єдності (21 травня 2014 року) в Миколаєві за участі прем'єр-міністра А. П. Яценюка, виїзного засідання Кабінету Міністрів України.

Діяльність у Верховній Раді VIII скликання

У Верховній Раді України VIII скликання — голова підкомітету з питань дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, а також забезпечення реалізації права на освіту осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія, територія проведення антитерористичної операції та територія населених пунктів на лінії зіткнення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Член колегії Міністерства освіти і науки України (2016—2019).

Голова Міжфракційного депутатського об'єднання «Миколаївщина», співголова Міжфракційного депутатського об'єднання «Південь України».

Член груп з міжпарламентських зв'язків з Латвійською Республікою, Аргентинською Республікою, Королівством Норвегія, Чеською Республікою, Об'єднаними Арабськими Еміратами, Румунією, Федеративною Республікою Бразилія, Королівством Швеція.

Автор та співавтор 180 законодавчих ініціатив, 44 з яких стали чинними актами.^{[джерело?]}

Активність

Засідання Верховної Ради України — 91 %, Комітету — 99 %^{[джерело?]}.

Виступів з місця під час пленарних засідань — 69, з трибуни — 14^{[джерело?]}.

Пріоритетні напрямки в депутатській діяльності: освіта, наука, інновації; мовна політика; доступ осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг; державна підтримка учасників бойових дій та членів їх родин; державна підтримка правоохоронних органів; оснащення армії та підвищення її боєздатності; відновлення державних житлових програм для молоді; медична реформа; відновлення доріг Миколаївщини.

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом^[3].

Парламентські вибори 2019 року

На парламентських виборах 2019 року був кандидатом від партії «Українська Стратегія Гройсмана» , № 28 у списку^[4].

Державна службова діяльність

8 липня 2020 року на засіданні Кабінету Міністрів України був обраний Уповноваженим із захисту державної мови.

Нагороди

Стипендіат Міжнародного благодійного фонду "Смолоскип " (2000—2002). Лауреат премії Кабінету Міністрів України «За внесок молоді у розбудову держави» («за творчі досягнення»), нагороджений грамотою Верховної Ради України, нагрудними знаками Міністерства освіти і науки України: «Відмінник освіти України», «Софія Русова», «За наукові та освітні досягнення», а також знаком Національної гвардії України «За співпрацю». Почесний доктор Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України.

Див. також

• Урядові уповноважені

Примітки

Джерела

• Сайт Кабінету Міністрів України

Посилання

• Тарас Кремінь обраний мовним омбудсменом /Радіо Свобода, 08.07.2020/

1. Відомості про голів організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області, облвиконкому та обласної ради, Миколаївська облрада
2. Народний депутат України VIII скликання: Кремінь Тарас Дмитрович. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 2019-09-29. 
3. Депутати «Народного фронту» — лідери в рейтингу підтримки реформ (http://nfront.org.ua/news/details/deputati-narodnogo-frontu-lideri-v-rejtingu-pidtrimki-reform-voxukraine)
4. «Креминь вошел в пятерку самых эффективных нардепов Верховной Рады» (http://nikvesti.com/news/politics/99172)
5. "Журналисты составили рейтинг нардепов-«отличников» (https://www.unian.net/politics/1688337-jurnalistyi-sostavili-reyting-nardepov-otlichnikov.html)
6. 71 % — рівень відповідальності рейтингу «Слово і діло» (https://www.slovoidilo.ua/persony/kremin-taras-dmytrovych)
7. 12 в рейтингу Інституту законодавчих ідей (https://izi.institute/rating/authors/kremin-taras-dmytrovych/
8. «Честно» составило рейтинг добропорядочности нардепов. Среди николаевских лучшие Креминь и Савка… (ИНФОГРАФИКА) (https://inshe.tv/nikolaev/2019-06-10/444020/)
9. Тарас Кремінь: Боєздатна армія та якісна освіта — наш захист перед окупантом (відео) (http://nfront.org.ua/news/details/taras-kremin-boyezdatna-armiya-ta-yakisna-osvita-nash-zahist-pered-okupantom).
10. Тарас Кремінь: Необхідно розблокувати виплати зарплат лікарям та медикам на територіях, де вводився воєнний стан (відео) (http://nfront.org.ua/news/details/taras-kremin-neobhidno-rozblokuvati-viplati-zarplat-likaryam-ta-medikam-na-teritoriyah-de-vvodivsya-voyennij-stan).
11. Уповноваженим із захисту державної мови обраний Тарас Кремінь — омбудсмен (https://detector.media/community/article/170468/2019-09-04-upovnovazhenim-iz-zakhistu-derzhavnoi-movi-obranii-taras-kremin-ombudsmen/

п о р Керівники Миколаївської області Перші секретарі Миколаївського обласного комітету КПУ Микола Волков (1937—1938) Павло Старигін (1938—1939) Сергій Бутирін (1939—1941) Іван Філіпов (1944—1947) Андрій Кириленко (1947—1950) Андрій Маленкін (1950—1961) Олександр Іващенко (1961—1963) Тимофій Барильник (сільський, 1963—1964) Олександр Іващенко (промисловий, 1963—1964) Трохим Попльовкін (1964—1969) Яків Погребняк (1969—1971) Володимир Васляєв (1971—1980) Леонід Шараєв (1980—1990) Іван Грицай (1990—1991) Володимир Матвєєв (1991) Голови Миколаївського обласного виконавчого комітету Онуфрій Столбун (1937—1938) Іван Філіпов (1938—1941, 1943—1944) Пантелеймон Борисов (1944—1947) Степан Терещенко (1947—1949) Михайло Сиволап (1949—1953) Іван Назаренко (1953—1961) Василь Ведніков (1961—1963) Василь Ведніков (сільський, 1963—1964) Володимир Андріанов (промисловий, 1963—1964) Тимофій Барильник (1964—1968) Микола Куліш (1968—1975) Федір Зайвий (1975—1982) Віктор Ільїн (1982—1989) Іван Грицай (1989—1990) Михайло Башкіров (1990—1991) Голови Миколаївської обласної ради Іван Грицай (1990—1994) Анатолій Кінах (1994—1995) Володимир Чайка (1995—1996) Валентин Чайка (1996—2000) Олексій Гаркуша (2000—2001) Михайло Москаленко (2001—2004) Олексій Гаркуша (2004—2005) Михайло Москаленко (2005—2006) Тетяна Демченко (2006—2010) Ігор Дятлов (2010—2014) Тарас Кремінь (2014) Олександр Смирнов (в.о., 2014—2015) Володимир Луста (2015) Вікторія Москаленко (2015—2020) Ганна Замазєєва (з 2020) Голови Миколаївської обласної державної адміністрації Іван Грицай (1991—1992) Анатолій Кінах (1992—1995) Микола Круглов (1995—1999) Олексій Гаркуша (1999—2005) Олександр Садиков (2005—2007) Олексій Гаркуша (2007—2010) Микола Круглов (2010—2014) Геннадій Ніколенко (2014) Микола Романчук (2014) Вадим Меріков (2014—2016) В'ячеслав Бонь (в.о., 2016) Олексій Савченко (2016—2019) В'ячеслав Бонь (т.в.о., 2019) Олександр Стаднік (2019—2020) Георгій Решетілов (т.в.о., 2020) Віталій Кім (2020—)