Кремінна
Kreminna gerb.png Kreminna prapor.png
Герб Кремінної Прапор Кремінної
Кремінна Пам'ятник землякам.jpg
Пам'ятник загиблим землякам у центрі міста. На задньому плані — Кремінський професійний ліцей
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сєвєродонецький район
Громада Кремінська міська громада
Код КОАТУУ: 4421610100
Засноване 1679
Статус міста з 1938 року
Населення 18 859 (01.01.2019)[1]
Площа 15,72 км²
Густота населення 1239 осіб/км²
Поштові індекси 92900-905
Телефонний код +380-6454
Координати 49°03′00″ пн. ш. 38°13′16″ сх. д. / 49.05000° пн. ш. 38.22111° сх. д. / 49.05000; 38.22111Координати: 49°03′00″ пн. ш. 38°13′16″ сх. д. / 49.05000° пн. ш. 38.22111° сх. д. / 49.05000; 38.22111
Висота над рівнем моря 56 м
Водойма р. Красна, р. Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція Кремінне
До обл./респ. центру
 - залізницею 210 км
 - автошляхами 117 км
До Києва
 - залізницею 774 км
 - автошляхами 698 км
Міська влада
Адреса 92900, Луганська обл., Кремінський р-н, м. Кремінна, пр. Дружби, 13
Вебсторінка Кремінська міськрада
Міський голова Юрій Прокопенко

Commons-logo.svg Кремінна у Вікісховищі

Карта
Кремінна. Карта розташування: Україна
Кремінна
Кремінна
Кремінна. Карта розташування: Луганська область
Кремінна
Кремінна

Кремінна́ (в минулому — Новоглу́хів) — місто на сході України, у Сєвєродонецькому районі Луганської області. Лежить на Слобожанщині, над річкою Красною біля Сіверського Донця.

Місто має славу «Легень Донбасу», оскільки відзначається гарними рекреаційними можливостями (ліси, озера, річки, дитячі табори відпочинку). У місті діє сучасний спортивний центр для підготовки олімпійських та паралімпійських спортсменів.

Історія

17-19 століття

Роком заснування Кремінної вважають 1679. На берегах річки Красної кріпаки-втікачі з Правобережної України заснували слободу, у якій в 1688 році розмістилася одна із сотень Ізюмського слобідського полку.

У процесі суперечки між цими селищами цар Петро I став на сторону ізюмських козаків. У 1707 році в Сухарєв городок скерували князя Юрія Долгорукова, щоб описати майно донських козаків Сухарєва городка в царську скарбницю. Після цього походу містечко втратило своє значення. Останні його жителі перебралися жити в Кремінну в 1836 році.

У 1740-х роках на території містечка виявили свинцеві залізні руди. Але з'ясувалося, що вони низької якості та в недостатній кількості для організації промислового видобутку.

У першій чверті XIX століття селище отримало статус військового і до початку XX століття називалося Новоглуховом на честь Глухівського полку, що тут розташувався. Військові рекрути перебували на правах кріпаків і служили 25 років. Глухівський полк з полковим містом Глухів (сучасна Сумська область) був створений з шести сотень ніжинського козацького полку і складався з козаків. Тому скоріш за все селище Новоглухів отримало назву від переселенців з міста Глухова. Рекрутів у Глухівський, та й взагалі в козацькі полки не набирали. з 1834 року строк служби рекрутів був зменшений до 20 років, поступово скорочений до 15, потім 10 років, у 1874 році служили 7 років. Рекрутський набір був найбільш масовим способом виходу з кріпосної залежності після закінчення служби.

У 1825 році практикант Петербурзького гірничого корпусу Першин знайшов тут кілька шматків кам'яного вугілля. За якістю вугілля не поступалося найкращому англійському. Через кріпосну систему господарювання розвинути видобуток вугілля вдалося не одразу. Тільки на початку 1890-х років починається видобуток кам'яного вугілля в Кремінній. Це робили як окремі селяни, так і цілі селянські артілі в місцях, де вугільні шари виходили на поверхню. В 1893 році закладена перша шахта в Кремінній. Вона належала відомому промисловцю Алчевському. Будівництво завершили в 1895 році. Цього року ввели в експлуатацію залізницю ЛисичанськКуп'янськ. Видобуток кам'яного вугілля одержав поштовх до розвитку.

За даними на 1864 рік у казенній слободі Новоглухів Куп'янського повіту Харківської губернії мешкало 4073 особи (1932 чоловічої статі та 2141 — жіночої), налічувалось 362 дворових господарства, існувала православна церква та училище[2].

У 1882 році Новоглухів отримав статус повітового міста (Старобільський повіт Катеринославської губернії).

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Новоглухівської волості, мешкало 4213 осіб, налічувалось 989 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, 10 лавок, 4 ярмарки на рік: середопісний, троїцький, 23 вересня та 8 листопада[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6004 осіб (3048 чоловічої статі та 2956 — жіночої), з яких 6314 — православної віри[4].

Перші визвольні змагання

У грудні 1917 року у селищі Кремінне був утворений Ревком. Проте у квітні 1918 року, як і Рубіжне, Кремінну захопили війська кайзерівської Німеччини, а у грудні 1918 року — більшовики. У лютому 1919 стало центром новоствореної Донецької губернії. В 1919 році сюди прийшли війська Денікіна. 21 грудня частини 11-ї й 4-ї кавалерійських дивізій Першої кінної армії захопили Кремінну.

Місто постраждало внаслідок голодомору, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 161 житель міста[5].

Період Другої світової війни

З червня 1938 через розділення Донецької губернії на Сталінську і Ворошиловградську області входить до складу Ворошиловградської області. 28 жовтня 1938 року Кремінна отримала статус міста. У 1940 році місто стає районним центром. В 1940 році на території міста був виявлений природний газ. Але видобуток газу не організували. У лісах будувалися бази відпочинку й санаторій.

10 липня 1942 року після масових повітряних атак місто захопили німецькі війська. 31 січня 1943 року місто перейшло під контроль 195-ї гвардійської дивізії радянської армії.

Війна на сході України

Із початком війни на сході України, Кремінна була в небезпеці опинитися в епіцентрі бойових дій. Починаючи із квітня і до середини липня 2014 року місто фактично перебувало на лінії фронту. Бойові дії місто оминули.

У зв'язку із початком декомунізації, 22 липня 2015 року в Кремінній був демонтований пам'ятник Леніну[6].

Місто Кремінна.

Російсько-українська війна

18 квітня 2022 року голова Луганської обласної адміністрації Сергій Гайдай повідомив, що Кремінну захопили московські окупанти й евакуація неможлива[7]. Перед тим вночі було обстріляно спорткомплекс «Олімп», зайнялась пожежа на площі понад 2 тисячі м² це вибухнув кондиціонер[8]. Бої тривали три дні, ворогом було кинуто в наступ до 43 одиниць різної техніки й бронетехніки[9].

Відомо про одну розстріляну російськими загарбниками машину з цивільними, які намагались евакуюватись з міста. Щонайменше четверо — загинули[10].

Економіка

Кремінна відзначається нетиповою для більшості слобожанських міст структурою виробництва. Так, Кремінна має значний потенціал в переробній, харчовій, будівельній та добувній (надра міста багаті на природний газ та вугілля) промисловості. Чудові рекреаційні можливості створюють гарні умови для розвитку туризму та спорту. Агропромисловий комплекс в нових умовах економіки має значний потенціал до завоювання ринку, адже місто славиться своїми чорноземами.

У структурі промисловості переважають енергомісткі і фондомісткі галузі, на їхню частку приходиться найбільша частина промислово-виробничих фондів.

Раніше здійснювався видобуток кам'яного вугілля (Шахта № 1 і «Східна»)[11], існувала меблева фабрика, фабрика баянів (1929—1997 р.)[12], завод «Кремінмаш».

Натепер працюють завод «Хімавтоматика», пивзавод «Пінта», молочний завод, лісозаготівельні та деревообробні цехи, звірогосподарство. На території району ведеться видобуток природного газу.

До складу ДП «Кремінське ЛМГ» входять 9 лісництв: Боровенське, Веригінське, Житлівське, Комсомольське, Кудряшівське, Новокраснянське, Серебрянське, Сіточне, Старокраснянське.[13] Ліси багаті на кабанів, козуль, є олені та лосі. Полювання з початку війни заборонене.

Терикон колишньої шахти № 1

У 1932 році в Кремінському лісі був створений національний заповідник. У той час тут розводили нутрію, норку, ласку; також завезли до заповідника оленів, сарн і лосів. Зараз у Кремінній є звіроферма.

Через місто проходить залізниця ПопаснаКуп'янськ, назва станції — Кремінне.

Сильні сторони економіки міста: багата сировинна база (деревина, вугілля, природний газ), наявність великих площ чорнозему. Загалом, місто має значний потенціал, насамперед, у харчовій, переробній промисловості, а також у сфері туризму й відпочинку.

Слабкі сторони економіки міста: депопуляція, слабка ініціатива місцевих жителів до ведення комерційної діяльності (цей фактор стримує потенціал до збільшення доходів населення, адже такий стан справ призвів до підвищеного рівня безробіття серед місцевих жителів), близькість до зони бойового конфлікту.

Охорона здоров'я

Медичну допомогу населенню міста надають чотири медичні установи, у тому числі дві лікувально-профілактичних. Будуються дві амбулаторії. Місто є центром підготовки медичних фахівців різного спрямування.

Кремінська районна поліклініка

Освіта

Мережа загальноосвітніх установ складає чотири загальноосвітні школи (Кремінська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1, Кремінська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 2, навчально-виховний комплекс «Кремінська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 3 — дошкільний навчальний заклад», Кремінська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 4) та Кремінська школа-гімназія. Дошкільну освіту надають п'ять дитячих садків («Зірочка», «Берізка», «Ластівка», «Катруся», «Малятко»). Позашкільну освіту дітям надають в дитячо-юнацькій спортивній школі та у Будинку дитячої творчості. Також у місті є дитяча художня школа та музична школа. Крім цього у Кремінній діють професійний ліцей, ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус», медичний коледж та три школи-інтернати.

Культура

Культурна сфера міста представлена краєзнавчим музеєм, міською бібліотекою, будинком культури, музичною і художньою школами, будинком дитячої творчості.[14]

Пам'ятники Кремінної

Спорт

У місті діє спорт-комплекс «Олімп» — сучасний спортивний центр для підготовки олімпійських та паралімпійських спортсменів.[15]

5-й Президент України Петро Порошенко відкриває басейн на стадіоні «Олімп»

Працює кінний клуб[16]

Готелі

Готель «Кремінна», готельно-ресторанний комплекс «ПриЛесное».

Готельно-ресторанний комплекс «ПриЛесное»

Релігія

У 1749 р. було видано антимінс у храм Преображення Господня, який згорів у 1770 р. Кам'яний на ім'я Святої Трійці, що почали почали будувати у 1808 р., був освячений у 1833 р.[17]KreminnaMonastyr(2011-10-08)2.jpg За радянських часів храм зруйновано[18].

У 1999 створено Свято-Сергієво-Радонезький чоловічий монастир[19][20].

На січень 2021 р. діють три православних храми московського патріархату: Свято-Покровський (вул. Латутіна 66), Свято-Воскресенський, Свято-Троїцький (вул. Центральна 84А) та капличка при лікарні (вул. Перемоги, 1А).

Відомі люди

У місті народилися:

Також

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2314)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-251)
  5. Мартиролог. Луганська, с. 158—161. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 15 січня 2016. 
  6. На Луганщині знесли чергового Леніна. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 25 липня 2015. 
  7. https://gazeta.ua/articles/donbas/_okupanti-zajshli-v-kreminnu-evakuaciya-nemozhliva/1083051
  8. Вночі ворог здійснив ракетний обстріл Краматорська. Укрінформ. 18 квітня 2022. 
  9. Окупанти зайняли місто Кремінна на Луганщині. Бої тривали три дні. Мілітарний. 18 квітня 2022. 
  10. У Кремінній військові рф обстріляли цивільну машину: четверо загиблих, один поранений. Укрінформ. 18 квітня 2022. 
  11. Шахта «Кременная» 20 лет спустя. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021. 
  12. 28-02-2012 Оборванная песня фабрики баянов Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine. (рос.)
  13. ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ»
  14. Кремінна, що на Луганщині. Легені Донбасу. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 27 квітня 2020. 
  15. 15.04.2020 У Кремінній триває реконструкція та модернізації Луганського обласного фізкультурного центру «Олімп»
  16. 01.07.2020 Куток відпочинку та саморозвитку у заповідних Кремінських лісах
  17. Кременная. Церковь Троицы Живоначальной
  18. Филарет Гумилевский «Историко-статистическое описание Харьковской епархии». Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 9 січня 2021. 
  19. Свято-Сергиевский мужской монастырь. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 27 квітня 2020. 
  20. Музей ангелів, Кремінна
  21. Про творчу людину, музиканта, педагога Олену Гончарук. //9.04.2020. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 27 лютого 2021. 
  22. «Колискова для солдата» від композиторки з Луганщини //6.05.2020. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 27 лютого 2021. 
  23. Творческий вечер Елены Гончарук // 15/01/2015. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2021. 
  24. https://tribun.com.ua/78727 Архівовано 16 березня 2021 у Wayback Machine. В Кременной попрощались с погибшим военнослужащим. 16.03.2021
  25. https://troyitske.city/articles/133829/luganchanin-zaginuv-zahischayuchi-ukrainu-vdoma-zalishilisya-batki-druzhina-ta-dvoe-ditej Архівовано 16 березня 2021 у Wayback Machine. Луганчанин загинув, захищаючи Україну: вдома залишилися батьки, дружина та двоє дітей

Література

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Відкриваємо схід України. Кремінна // 28.10.2021 р.

Інформація

Стаття Кремінна в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-04-27 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=104724