Космодем'янська Зоя Анатоліївна

Зоя Анатоліївна Космодем'янська
рос. Зо́я Анато́льевна Космодемья́нская
Zoya Kosmodemyanskaya, 1941.png
Ім'я при народженні рос. Зоя Анатольевна Космодемьянская
Народилася 13 вересня 1923(1923-09-13)
с. Осино-Гай, Гаврилівський район, сучасна Тамбовська область
Померла 29 листопада 1941(1941-11-29) (18 років)
с. Петрищево (нині Рузський район), Московська область, РРФСР
·повішення
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянка
Діяльність диверсії
Відома завдяки диверсант
Учасник німецько-радянська війна
Роки активності з 1941
Військове звання Червоноармієць
Мати Ljubov' Timofeevna Kosmodem'janskajad
Брати, сестри Aleksandr Kosmodemyanskyd
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

Зо́я Анато́ліївна Космодем'я́нська (*13 вересня 1923, село Осино-Гай, тепер Гавриловського району Тамбовської області — †29 листопада 1941, село Петрищево Наро-Фомінського району Московської області) — радянська комсомолка-диверсантка початкової фази Німецько-радянської війни. Під час війни — перша жінка, що отримала звання Герой Радянського Союзу[1]. У радянській пропаганді увійшла в історію як уособлення патріотизму та самопожертви[2].

За офіційною радянською версією, червоноармієць[3] диверсійно-розвідувальної групи штабу Західного фронту. Як рядовий виконавець тактики «спаленої землі» була в листопаді 1941 закинута в тил ворога на територію Московської області, окупованої німецькими військами. При спробі підпалити сільські хати була спіймана селянами і віддана окупаційній німецькій владі[4], страчена через повішення. У 1942 році посмертно присвоєне звання Герой Радянського Союзу.

Біографія

Член ВЛКСМ з 1938 року. В жовтні 1941 року добровільно пішла в диверсійно-розвідувальний загін. Під час виконання бойового завдання була схоплена, катована і повішена.

Відповідно до історичних розвідок часу радянської «Перебудови» та «Гласності», Зоя була типовою радянською комсомолкою — молодою людиною, вихованою на радянських комуністичних закликах та без усякого життєвого досвіду[джерело?].

На початку війни Зою разом з іншими комсомольцями в складі спецзагонів готували для диверсійних акцій на окупованих німцями територіях — відповідно до сталінської тактики «спаленої землі». Під час Битви за Москву диверсійним загонам було поставлено завдання спалити всі будівлі в радіусі 200 км від Москви, щоб німецьким військам не було де зігрітися й переночувати. Відомий радянський диверсант Ілля Старинов пізніше назвав ці накази злочинними з моральної точки зору, безглуздими та навіть шкідливими з військової[5][6].

Космодем'янська встигла виконати тільки частину бойового наказу, організувавши підпал трьох будинків. Під час другої спроби підпалу житель села С. А. Свиридов підняв тривогу, і Космодем'янська була заарештована. Її катували і стратили через повішення[4].

Підозра на психічне захворювання

У 2016 році публіцист Андрій Більжо (лікар-психіатр за освітою) заявив, що особисто бачив у лікарні імені Кащенка історію хвороби Космодем'янської (за його словами, вона зникла під час перебудови)[7][8]. Її поведінку під час її страти — мовчання та важке пересування ніг, Більжо пояснює як прояв «кататонічного ступору з мутизмом»[9].

Вулиці

Основна стаття: Вулиця Зої Космодем'янської

Пам'ять

Могила Космодем'янської знаходиться на Новодівочому цвинтарі в Москві. На Мінському шосе поблизу села Петрищево Космодем'янській встановлено пам'ятник. В Чернігові біля школи був пам'ятник Зої Космодем'янській, повалений 21 квітня 2022 року під час декомунузації України.[10]

Див. також

Примітки

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза т. т. Гурьянову М. А., Космодемьянской З. А., Кузину И. Н., особо отличившимся в партизанской борьбы в тылу против немецких захватчиков» от 16 февраля 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 10 марта (№ 7 (166)). — С. 1.
  2. Артем Кречетніков (29 листопада 2016). "Русская Жанна д’Арк": как Зоя Космодемьянская стала героиней войны. BBC Русская служба. Процитовано 1 грудня 2016.  (рос.)
  3. Ю. А Жук. Неизвестные страницы битвы за Москву. — М.: АСТ; Хранитель, 2008. — ISBN 978-5-17-039641-2, 978-5-9713-6651-5 — С. 577: «красноармеец З. А. Космодемьянская…»
  4. а б Правда о Зое Космодемьянской.
  5. Илья Старинов. Записки диверсанта // Альманах «Вымпел», М., 1997, № 3, с. 240.
  6. Илья Старинов. Мины замедленного действия: размышления партизана-диверсанта // Альманах «Вымпел», 1999, № 1, с. 135.
  7. Андрей Сидорчик. Диагноз доктора Бильжо. Чем болела Зоя Космодемьянская?. www.aif.ru. Процитовано 9 березня 2018. 
  8. Бильжо заявил, что в его статье не говорится ничего плохого о трагедии Космодемьянской. Он лишь хотел показать, что в войне участвовали и взрослые, и девочки, и душевнобольные. (рос.). www.vz.ru. 19.12.2016. Процитовано 31 грудня 2016. 
  9. Диагноз недели с доктором Бильжо
  10. https://www.facebook.com/DecommunizeUkraine/videos/1975187372685004/

Джерела

Інформація

Стаття Космодем'янська Зоя Анатоліївна в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-05-01 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=406679