Кондратюк Валерій Віталійович
| Кондратюк Валерій Віталійович | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-лейтенант | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||
| Народження |
4 липня 1970 (50 років) Джамбул, Казахстан | ||||||||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||||||||
| Alma Mater | Київське вище загальновійськове командне училище | ||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||||||||
| Вид ЗС | Служба зовнішньої розвідки України | ||||||||||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||||||||||
| Командування | |||||||||||||
| |||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||
| |||||||||||||
Вале́рій Віта́лійович Кондратю́к (нар. 4 липня 1970) — Голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал-лейтенант, офіцер спецслужб[1]. Заступник Глави Адміністрації Президента України (2016—2019), начальник ГУР МОУ (2015—2016), начальник Департаменту контррозвідки Служби безпеки України (2014—2015)[2].
Життєпис
Освіта
- 1987 — Київське Суворовське військове училище;
- 1991 — Київське вище загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе за спеціальністю «Командна тактична, військова розвідка»;
- 1995 — Київський лінгвістичний університет, факультет іноземних мов;
- 1996 — Академія Збройних Сил України, факультет воєнно-дипломатичної служби за спеціальністю «Військове управління у міжнародних відносинах», кваліфікація — магістр військового управління;
- 1996 — Курси штабних офіцерів НАТО військового коледжу збройних сил Нідерландів;
- 1997 — Школа розвідки і безпеки Збройних Сил Канади;
- 1998 — Курси антитерористичної діяльності Академії ФБР США;
- 2014 — Національна академія СБ України за спеціальністю «Оперативно-розшукова та контррозвідувальна діяльність».
Кар'єра
- 1991 командир групи спеціального призначення 260 окремого загону спеціального призначення (військова частина 83484, м. Кіровоград).
- 1992 — 1994 рік помічник начальника розвідувально-інформаційного відділення 9 окремої бригади спеціального призначення (військова частина А0759, м. Кіровоград).
- 1996 — 1999 проходив службу на офіцерських посадах у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.
- 1999 — 2002 військовий аташе при Посольстві України в США.
- 2002 — 2004 старший оперативний офіцер, начальник оперативної групи — заступник начальника відділу та начальник служби департаменту Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
- 2004 — 2010 проходив службу на посадах в Службі безпеки України, в тому числі на посадах начальника управління та керівника апарату Голови СБ України.
- У 2010 році після оголошення результатів президентських виборів прийняв рішення щодо звільнення з військової служби.
- 2014 — 2015 начальник Департаменту контррозвідки Служби безпеки України[3][4].
- 2015 — 2016 начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України[5][6].
- 2016 — 2019 Заступник Глави Адміністрації Президента України[7][8].
- 2020 — по т.ч. Голова Служби зовнішньої розвідки України[9]. Член РНБО з 17 серпня 2020 року[10].
Різне
- Учасник бойових дій в Іраку. Учасник АТО.
- Кандидат економічних наук.
- Володіє англійською та німецькою мовами.
- Одружений. Виховує трьох синів та доньку.
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (5 грудня 2017) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[11]
- Медаль «За військову службу Україні» (20 січня 2010) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[12]
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 175/2015 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Президент представив новопризначеного голову Служби зовнішньої розвідки України. Офіс Президента України. 9 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 3 березня 2014 року № 236/2014 «Про призначення В.Кондратюка начальником Департаменту контррозвідки Служби безпеки України»
- ↑ Указ Президента України від 24 липня 2015 року № 449/2015 «Про звільнення В.Кондратюка з посади начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України»
- ↑ Указ Президента України від 28 липня 2015 року № 455/2015 «Про призначення В.Кондратюка начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
- ↑ Указ Президента України від 15 жовтня 2016 року № 464/2016 «Про звільнення В.Кондратюка з посади начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
- ↑ Указ Президента України від 15 жовтня 2016 року № 465/2016 «Про призначення В.Кондратюка Заступником Глави Адміністрації Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2019 року № 652/2019 «Про звільнення В.Кондратюка з посади Заступника Глави Адміністрації Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 5 червня 2020 року № 212/2020 «Про призначення В.Кондратюка Головою Служби зовнішньої розвідки України»
- ↑ Указ Президента України від 17 серпня 2020 року № 324/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
- ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2017 року № 403/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»
- ↑ Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання
- Заступник Глави Адміністрації Президента України // Сайт Президента України
- Зеленський призначив голову Служби зовнішньої розвідки. Укрінформ. 05.06.2020. Процитовано 13 червня 2020.
- Офіційна декларація
| |||||||||||||
Про сторінку
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1662485