Кобзар (збірка)

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Кобзар (збірка)
Кобзар
Кобзарь
Kobzar1840.png
Форзац і перша сторінка видання 1840 р. (першого)
Жанр поезія
Автор Шевченко Тарас Григорович
Мова українська
(з використанням абетки-ярижки)
Написано 1837–1840
Опубліковано 1840
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
let Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу

«Кобза́р» — назва першої книги поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка (збірки).

У наш час під назвою «Кобзар» видають повне зібрання українських поезій Шевченка з додатком двох російських поем Тризна (Безталанний) та Сліпа. Однак перші «Кобзарі» містили твори тільки українською мовою (до 1908 р.). Всього за життя Шевченко створив 235 поетичних творів: віршів, поем та балад, однак слід зазначити, що деякі з віршів Шевченка мають декілька дуже відмінних один від одного варіантів і тому кожен з цих варіантів вважається окремим твором.

Всі з 235-ти поетичних творів Шевченка написані українською мовою, окрім двох:[1] вірша Тризна (Безталанний) та поеми Сліпа, написаних російською.

Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса. До збірки ввійшли перші вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.

Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті почав підписувати «Кобзарь Дармограй».

Видання

Прижиттєві видання

Перше видання

Перше видання «Кобзаря» видруковане в приватній друкарні Є. Ф. Фішера в Санкт-Петербурзі (Росія) тиражем 1000 примірників. З них перших 100 примірників мали 115 сторінок тексту, але більшість з них, після втручання цензора, були вилучені і знищені ще до початку продажу, та близько десяти, які Тарас Шевченко подарував друзям — лишились. Нині єдиний відомий примірник, що має 115 сторінок тексту, який належав Тарасу Шевченку і був вилучений у нього під час першого арешту, зберігається у Санкт-Петербурзі (Росія), а решта книжок мають 114 сторінок.

До першого видання «Кобзаря» ввійшло вісім ранніх творів:

Шість із них були з присвятами[2].

Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: якісний папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем.[3] Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення.

Після арешту Т.Шевченка в 1847 році «Кобзар» був заборонений в Російській Імперії і вилучався як з бібліотек та книгосховищ, так і в окремих громадян, що зробило це видання рідкісним ще за життя поета. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т.Шевченка 1840 року. Один з них (114 стор.) зберігається у Національній бібліотеці України імені Вернадського, ще один — в Черкаському музеї «Кобзаря», є також, в Музеї Визвольної боротьби ім. С.Бандери (Лондон — Велика Британія) та в бібліотеці Гарвардського університету (США). Кобзар переписували і навіть продавали в рукописах. Зберігся примірник Кобзаря, переписаного і розмальованого друзями Т.Шевченка, який вони подарували йому, замість вилученого охранкою, після повернення із заслання.

Перше видання «Кобзаря» надруковано ярижкою[4].

…
Бо васъ лыхо на свитъ на смихъ породыло,
Полывалы сліозы… чомъ не затопылы…

Друге видання

1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки».

Третє видання

«Кобзар» 1860 року надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році у Млієві. Платон Симиренко — відомий в Україні цукрозаводчик і меценат — виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Це видання було значно повніше від попередніх: сюди увійшло 17 творів. На початку — портрет Тараса Шевченка. Проте поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», вірш «Заповіт» і подібні до них твори не могли увійти до видання через цензуру.

Інші прижиттєві видання

Ряд віршів, що не увійшли через цензурні умови до «Кобзаря», друзі поета опублікували 1859 р. у Лейпцизі: збірник «Новые стихотворения Пушкина и Шавченки».

Того ж 1860 року вийшов «Кобзарь» у перекладі російських поетів (СПБ, 1860; переклад російською мовою за редакцією М. Гербеля). Це останнє видання «Кобзаря» за життя автора.


Важливі видання XIX – початку XX ст.

Публікації в журналі «Основа»

Докладніше: Кобзар 1861

У січні–грудні 1861 р. в журналі «Основа» (книги I—XII) за редакцією Василя Білозерського було надруковано невпорядковану добірку 69 поезій Тараса Шевченка. Кожна з публікацій мала заголовок «Кобзар». Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин). Книга I з'явилася за життя Шевченка, а у лютневій книзі II був опублікований некролог.

У 1867 вийшов у світ «Кобзар», виданий на кошти російського видавця Д. Ю. Кожанчикова. Це було на той час найбільш повне видання «Кобзаря», укладене М. І. Костомаровим та Г. С. Вашкевичем. 6 червня 1867 р. І. Т. Лисенков подав до Петербурзького окружного суду позов, звинувативши Д. Ю. Кожанчикова у незаконному виданні творів Шевченка. М. О. Некрасов, М. І. Костомаров і О. М. Пипін виступили на суді експертами. Процес, який тривав десять років, закінчився на користь Д. Кожанчикова (див.: Безъязычный В. Тарас Шевченко и книгопродавец Иван Лисенков… // Книжная торговля. — 1964. — № 3).[5]

«Кобзар», виданий 1911 року у Санкт-Петербурзі

Більш розширеним (містило багато раніше не друкованих творів поета) було празьке видання «Кобзаря» 1876, здійснене за дорученням київської «Громади» Олександром Русовим. Він привіз до Києва з Кирилівки братів Тараса Григоровича — Осипа й Микиту. Громадівці викупили у них право на видання всіх творів. 24 жовтня 1874 р. в Києві уклали «купчу». За її умовами протягом чотирьох років Шевченки мали отримати 5 тис. рублів — величезну на ті часи суму. 1875 року Олександр Русов виїхав до Праги, де надрукував «Кобзар» (1875—1876 рр.) у двох томах. Російська імперська цензура дозволила ввезти на територію Росії тільки перший том. У другому томі вперше з’явились 18 поезій (з Більшої книжки).

1878 — у Женеві Михайло Драгоманов видав кишеньковий варіант «Кобзаря» репринтним способом. Розмір книжки 9 на 5 см. До України книги були завезені контрабандно в упаковках з-під цигарок.

1880 — Михайло Драгоманов видав версію «Кобзаря» українською латинкою[6].

1889 — Кобзар уперше був виданий у Києві.

1907, 1908 та 1910 вийшло порівняно повне видання «Кобзаря», підготовлене українським ученим Василем Доманицьким.

За редакцією того ж науковця 1911 було надруковано двотомний «Кобзар» у видавництві Валентина Яковенка в Петербурзі, присвячений 50-річчю з дня смерті Тараса Шевченка. Титульну сторінку до видання з портретом Шевченка виконав Іван Крамськой, а малюнки підготували Самійло Дудін і Михайло Ткаченко.

1914 — у Львові Накладом Наукового товариства імені Тараса Шевченка було здійснене репринтне видання невеликої кількості фототипій першого видання з 1840 року (114 с.), які сьогодні також є рідкісними. Відрізняються від першодруку нижчою якістю паперу. На окремій сторінці були вказані вихідні дані цього видання — видавець, рік репринтного видання, тираж. Книжки з цією сторінкою — дуже рідкісні.

У Вікіджерелах є

1914 — вийшло видання латинкою під редакцією Володимира Охримовича (див. Вікіджерела)[7].


Українські видання радянського періоду

1918 — Харківське видавництво «Рух» видало Кобзар з обкладинкою та 12 ілюстраціями-ліноритами у виконанні чеського художника Карла Немеца. Для фронтиспису він використав картину Костянтина Трутовського «Шевченко над Дніпром».

1919 — вийшов Кобзар з обкладинкою художника Миколи Погрібняка.

1921 — народжений 1893 року на Чернігівщині Марко Кирнарський, учень Г. Нарбута, «прикрасив» обкладинку «Кобзаря», який вийшов у Київському державному видавництві серпом і молотом, що мало «символізувати революційність» Шевченка.

1925 — Харківське видання з подвійною назвою: Поезія «Кобзар» — «перша спроба дати справжній, канонічний текст Шевченка» за редакцією Яреми Айзенштока і Миколи Плевака. Редактори «дали цій повній збірці українських поетичних творів Т. Шевченка й назву иншу, а саме: «Поезії» (курсив редакторів).

1926 — побачив світ Кобзар Київського видавництва «Сяйво». Обкладинка оформлена майстром графіки Антоном Середою за мотивами традиційної української народної картини «Козак Мамай».

1927 — видання Кобзаря Харківської «Книгоспілки». Обкладинка Антона Середи (кобза у овальній формі з квітами навколо).

1927 — Кобзар Державного видавництва України. Обкладинка (портрет Шевченка) художника Фотія Красицького (1873—1944), внучатого небожа поета.

1928 — на замовлення видавництва «Радянське село» у Харкові вийшло видання, ілюстроване роботами Т. Шевченка, І. Їжакевича, П. Мартиновича, М. Пимоненка, О. Сластіона, Б. Смирнова, М. Ткаченка та К. Трутовського. Художник Охрім Судомора виконав графічну роботу для обгортки Кобзаря.

Ювілейне видання 1939 р. (до 125-річчя від дня народження)
Титулка «Кобзаря» 1940 р., виданого латинкою
«Кобзар» 2002 р.

1929 — обкладинку до Кобзаря видавництва «Книгоспілки», виконав Іван Падалка (школа Михайла Бойчука).

1931 — з'явився Кобзар, оздоблений обкладинкою й багатьма малюнками «бойчукіста» — Василя Седляра.

1933 — Кобзар із деякими змінами був перевиданий видавництвом «Література і мистецтво» в Харкові. Мистець створив чіткі образи різних постатей із віршів Шевченка. Героїв «Кобзаря» — матерів, сиріт, покриток, невільників і вдовиць — Седляр наділив виразами людського болю, розпачу, протесту й теплоти материнської любові до своїх діточок.

1934 — ілюстроване видання «Кобзаря» до 120-річчя народження Тараса Шевченка, оформлене видатним графіком празької школи Василем Касіяном. Цикл малюнків у книзі виконано на сюжети про злиденне життя кріпаків, їхню боротьбу проти кріпацтва, гірку долю жінки і важке дитинство поета. На суперобкладинці — Тарас з книгою сидить на колоді з накинутою на плечі солдатською шинелею.

1939 — з нагоди 125-річчя Урядовий Ювілейний Комітет ухвалив видати у Харкові («Держлітвидав України») повну збірку поезій і п'ятитомне зібрання всіх творів. Форзац до видання виготовив В. Кричевський. Над виданням оформленням працював Іван Їжакевич. 31 малюнок Їжакевича присвячено боротьбі покріпаченого народу проти поміщиків. Малюнки надруковано засобом мецо-тинто на поліграфічній фабриці у Києві[8].

1962 — Академія наук УРСР,  видала фототипічне відтворення унікального примірника «Кобзаря» 1840 року.

Станом на 1985 рік в Україні збірка виходила 124 рази загальним накладом понад 8 мільйонів примірників.

Видання української діаспори

1922 — у видавництві «Українське слово» у Берліні було надруковано ілюстрований збірник віршованих творів Т.Шевченка під назвою «Кобзар» із життєписом і передмовою Богдана Лепкого.

1940 — Українським видавництвом в Кракові було здійснене унікальне видання «Кобзаря» латинською абеткою.


Сучасні українські видання (XXI ст.)

2006 — видавництво «Корбуш» створило три «Кобзарі». Перший — колекційне видання: шкіряна оправа із золотим тисненням. Друге — доступніше, але теж вишукане. А третє — перекладене англійською. Усі три видання мають всі твори Тараса Григоровича та малюнки, слайди яких надав Національний музей Т. Шевченка.

2009 — київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» видали «Кобзаря» Т. Шевченка зі всіма (в тому числі з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра (1899—1937).


Видання іншими мовами

Вибіркові поеми з «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами.

Англійською

Перші часткові переклади Кобзаря відбулися невдовзі після друку Шевченківських поезій.[9]

1964 — Кобзар на англійську переклали два канадські професори: Константин Генрі Андрусишен та Вотсон Кіркконел в Торонто. Обидва (не повні) переклади були видані у Видавництві Університету Торонто.

2013 — вийшло 2 видання: одне у Києві у Видавництві Мистецтво (переклад Віри Річ), а друге у Лондоні у Видавництві Ґлаґослав Паблікейшнз (переклад Петера Фединського).

Повний переклад:

  • Taras Shevchenko: Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Peter Fedynsky. London, United Kingdom: Glagoslav Publications. 2013. 452 pages. ISBN 978-190-915-654-8

Неповні переклади:

  • Taras Shevchenko: Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Vera Rich. Kyiv, Ukraine: Mystetstvo Publishers. 336 pages. 2013. ISBN 978-966-577-129-6
  • Taras Shevchenko. The Kobzar of the Ukraine: Being select poems done into English verse with biographical fragments by Alexander Jardine Hunter. Teulon, 1922. 144 pp.
    • (передрук) Т. Г. Шевченко: Кобзар (Том 3). (Перекладач Dr. A. J. Hunter, передмова: Л. М. Задорожна). — Київ, Україна: Корбуш, 2006 . — ISBN 966-2955-07-0. 2006. 432 с., англійською мовою.[10]
  • Taras Shevchenko: The Poetical Works of Taras Shevchenko: the Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Constantine Henry Andrusyshen and Watson Kirkconnell. Toronto, Canada: University of Toronto Press. 563 pages. 1964. (reprint 1977).

Польською

1863 року польський письменник Владислав Сирокомля переклав майже всі твори Шевченка польською та видав під заголовком «Кобзар» у Вільні (Вільнюс — Литва) .

Казахською

1935

Киргизькою

1939

Російською

1860 — перше видання Кобзаря Тараса Шевченка російською мовою за редакцією Миколи Гербеля, перекладача та видавця. Були також доповнені перевидання 1869-го та 1876 рр.

1934 — у Ленінграді вийшов «Кобзар. Вибрані вірші у перекладі Ф. Сологуба», оформлений художником В. Конашевичем.

Румунською

  • Кобзар-Cobzarul — двомовне часткове українсько-румунське видання.


Інтерпретації

2001 року Видавництво імені Олени Теліги видало книгу Віктора Щербини «„Кобзар“ — Євангеліє українців». Автор дослідив збірки Т. Шевченка через призму віковічних християнських цінностей та подальшого впливу постулатів поета на формування свідомості українців[11].

Письменник і публіцист Петро Ребро припускає[12], що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від Хортиці й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець – нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт»[13].

Музей

У Черкасах існує єдиний у світі музей однієї книги — «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, відкритий у травні 1989 року в меморіальній будівлі, в якій із 18 до 22 липня 1859 року жив у сім'ї Цибульських Т. Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі музею.

Примітки

  1. ↑ http://www.pres-centr.ck.ua/print/news-41265.html Архівовано 22 січень 2015 у Wayback Machine. Наталія Горішна презентувала переклад російськомовних поем Шевченка
  2. ↑ Від редакційної колегії.— В кн: Тарас Шевченко. Кобзар. Повна збірка поезій./Академія наук УРСР. Інститут Української Літератури ім. Т. Г. Шевченка. Ред. колегія: Корнійчук О. Є., Тичина П. Г., Рильський М. Т., Редько Ф. А., Копиця Д. Д.— К.: Державне Літературне Видавництво, 1939.— С. V.
  3. ↑ Бондарчук А. В. Видання Т. Г. Шевченка у відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. 
  4. ↑ Шевченко Тарас Григорьевич, «Кобзарь» 1840 года (на украинском языке). — К.: Дніпро, 1976.
  5. ↑ Коментарі. Документи, складені Шевченком. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том. 6. 2003. 
  6. ↑ Чорновол, Ігор (2001). Латинка в українському правописі: ретроспектива і perspektyva. www.ji.lviv.ua. Процитовано 2018-03-30. 
  7. ↑ WS:Kobzar’. 1914
  8. ↑ Тарас Шевченко. Кобзар. Повна збірка поезій./Академія наук УРСР. Інститут Української Літератури ім. Т. Г. Шевченка. Ред. колегія: Корнійчук О. Є., Тичина П. Г., Рильський М. Т., Редько Ф. А., Копиця Д. Д. — К.: Державне Літературне Видавництво, 1939. — С. 387—389. (До 125-річного ювілею від дня народження)
  9. ↑ Англомовний «Кобзар» у перекладах Віри Річ (рецепція перекладацької творчості мисткині в Украіні) — Д. філол. н. Гончаренко Е. П.
  10. ↑ https://archive.today/20150111172533/http://libra.in.ua/quotкобзарquot-переклад-англійською Кобзар (переклад англійською), видавництво Корбуш
  11. ↑ Офіційний інтернет-сайт Київської міської ради. Персони [1] Архівовано 24 листопад 2011 у Wayback Machine.
  12. ↑ Ребро П. «Т. Шевченко і Запоріжжя: доповіді, статті, вірші, хроніка». Кн.2 / П. П. Ребро. – Запоріжжя : «Байда», 2007. – 120 с.
  13. ↑ «Оксана Забужко про заповіт Шевченка», програма «ЛітПроСвіт», 2017 р.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Kobzar by Taras Shevchenko

Література

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль

Інформація

Стаття Кобзар (збірка) в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=166212