Захар Беркут (повість)

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Захар Беркут (повість)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Захар Беркут.
«Захар Беркут»
Zakhar Berkut (UKR paliturka, pershe vydnannia 1883 roky).jpg
Палітурка 1-го видання
Автор Іван Франко
Мова українська
Жанр історична повість
Укр. видавництво Друкарня Товариства ім. Шевченка
Видано 1883
Сторінок 184 стор.

«Заха́р Бе́ркут» (повна назва «Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті») — історична повість[a] письменника Івана Франка у жанрі історичного епосу про боротьбу у XIII столітті українського карпатського племені проти нашестя монголів.

Повість написано за півтора місяця з 1 жовтня до 15 листопада 1882 року на конкурс, оголошений львівським часописом «Зоря». Вперше видано у цьому ж часописі у журнальному форматі у 9 номерах за 1883 рік.[1][2]

Повість «Захар Беркут» вважається однією з найуспішніших повістей в українській літературі: за більше як 135 років з часу написання повісті, в оригіналі українською її перевидали вже сотні разів загальним накладом понад 5 млн примірників. Крім того, повість є одним з найвідоміших представників української літератури закордоном: перший переклад іноземною мовою з'явився 1889 року вже через 7 років після друку оригіналу й опісля книгу було перекладено вже понад десятьма іноземними мовами.[⇨]

Сюжет

Внутрішній титул видання Держлітвидаву 1960 року авторства Валентина Литвиненка

Повість відкривається роздумами про те, які зубожілі та боязкі стали люди. А все через те, що вони не розуміють, яку силу дає єдність народу. Стара жінка згадує легенду про Захара Беркута, котрий в давнину згуртував людей проти монгольських загарбників і здобув перемогу. Основні події відбуваються 1241 року як розгорнутий опис тієї легенди.

Боярин Тугар Вовк прибуває з донькою Мирославою в Тухольщину на краю Карпат, де князь Данило подарував йому землі. Тугар влаштовує полювання на ведмедів зі своїми дружинниками. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, приєднується до полювання й очолює групу мисливців. З ним вирушає і боярська дочка Мирослава, та під нею провалюється стара кладка, і дівчина падає у ведмеже лігво. Ведмедиця ледве не вбиває її, та Мирославу рятує Максим. Тугар, однак, не поспішає із вдячністю, бо невдоволений, що тухлянці не визнають його влади. Мирослава закохується в Максима, та Тугар категорично проти їхніх стосунків. Закохані, проте, таємно зустрічаються.

Захар Беркут. Скульптор Володимир Лупійчук. Різьба по дереву. Колекція Збаразького замку

Боярин намагається відібрати майно тухольців і узурпувати владу, посилаючись на указ Данила. Та тухольці відповідають, що земля належить її жителям і більш нікому, а всі питання вони вирішують на загальній раді. Тугар неохоче погоджується прибути на раду. Під час ради боярин перелічує свої військові заслуги, але проти нього свідчить Митька Вояка, що служив у війську Тугара. Він розповідає, що Тугар перейшов на бік монголів ще під час битви на Калці. Тугар убиває Митька, і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів.

Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. Хоча з одного боку перевалу монголів вдається зупинити, вони прориваються з іншого. Максим командує обороною, проте монголи долають її, вбиваючи захисників, а Максима за наказом Тугара беруть у полон.

Тухольці збираються на раду, де їхні думки розділяться: частина бажає атакувати монголів, частина ж вважає, що краще здатися. Мирослава тікає від батька й прибуває на раду з попередженням про наближення другої хвилі монголів. Захару вона розповідає, що Максим живий, а не загиблий, як вважають. Також вона вчить тухольців як організувати оборону: зробити укріплення та бойові машини. Тим часом Тугар намагається переманити Максима на свій бік, обіцяє винагороду, якщо той приєднається до монголів і проведе їх через Карпати на захід. Мирослава повертається до батька та розповідає Максимові як тухольці облаштовують оборону.

Тугар прибуває до Захара як посол Бурунди й пропонує здатися, обіцяючи не вбивати більш нікого. Отримавши відмову, він їде до монголів, але вже задумується, що ті його вб'ють, коли боярин перестане бути їм корисний. За порадою Захара тухольці повалюють священну скелю, щоби перекрити річку. Долину села, в якій перебувають монголи, починає затоплювати. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб убити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.

Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів гинуть під потоком води, а Максиму з Мирославою вдається врятуватися. Відчуваючи, що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. Сказавши промову, Захар помирає щасливим.

У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.

Головні герої

Палітурка видання Дніпра 1974 року авторства Георгія Якутовича
  • Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Усе життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи в монаха Акинтія та подорожував по Русі.
  • Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б'ється в першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.
  • Тугар Вовк — боярин, якому князь Данило Галицький подарував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду й хоче встановлювати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима, бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
  • Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батьківського ставлення до простих селян і відповідає Максиму на його почуття взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.
  • Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, але не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.

Видання

Докладніше: Історія видань повісті «Захар Беркут»
Палітурка видання ЛіМу 1932 року авторства Івана Падалки

Першодруки в оригіналі

Палітурка видання Каменяра 1986 року авторства Івана Крислача

Вперше надруковано в журналі «Зоря» у 1883 році у № 7-15.[1][b] Після журнального друку у тому ж 1883 році повість вийшла окремою книгою у Львові у «Друкарні Товариства ім. Шевченка»: твір було опубліковано без суттєвих змін і відхилень від першодруку, проте в текст повісті внесено деякі мовноправописні поправки.[1]

1902 року у Львові у цій же «Друкарні Товариства ім. Шевченка» накладом «Українсько-руської видавничої спілки» вийшло друге видання повісті з деякими мовноправописними поправками автора.[1] Всі наступні видання твору були передруками саме видання 1902 року.

  • Франко, Іван (1883). Захар Беркут. Львів: Друкарня Товариства ім. Шевченка під зарядом К. Бернадського. 184 стор.  (1-ше вид., накладом редакції «Зоря»)
  • Франко, Іван (1902). Захар Беркут. Львів: Друкарня Товариства ім. Шевченка під зарядом К. Бернадського. 224 стор.  (2-ге вид., накладом «Українсько-руської видавничої спілки»)

Аудіокниги в оригіналі

  • Франко, Іван. Захар Беркут (аудіокнига) (2006). Текст читає: Борис Лобода; звукорежисер: Д. Бондаренко. Київ: «Українська аудіокнига», студія звукозапису «Книга вголос». Час звучання: 8 год. 02 хв. (до аудіокниги окрім «Захара Беркута» включено «Украдене щастя», час звучання: 2 год. 31 хв.; загальний час 10 год. 32 хв.)[3]
    • (перевидання) Франко, Іван. Захар Беркут (аудіокнига) (2012). Текст читає: Борис Лобода; звукорежисер: І. Гнуча. Київ: Наш Формат, студія звукозапису МА «Наш формат». Час звучання: 7 год 51 хв. Формат: 1 CD (mp3) (до аудіокниги окрім «Захара Беркута» включено «Украдене щастя», час звучання: 2 год 31 хв.; загальний час 10 год. 33 хв.)[4]
    • (перевидання) Франко, Іван. Захар Беркут (аудіокнига) (2019). Текст читає: Борис Лобода; звукорежисер: І. Гнуча. Київ: Наш Формат; Київ: АБУК. Час звучання: 7 год 50 хв. Формат: цифрове аудіо/mp3[5]
  • Франко, Іван. Захар Беркут (аудіокнига) (2015). Текст читає: невідомо. Київ: «Аудіокнига.UA». Час звучання: 6 год 35 хв. Формат: цифрове аудіо/mp3[6]
  • Франко, Іван. Захар Беркут (аудіокнига) (2019). Текст читає: Лючія Свєтлая. Москва: «Мультімєдійнає ізданіє Стрєльбіцкава». Час звучання: 6 год 45 хв. Формат: цифрове аудіо/mp3[7]

Видання шрифтом Брайля в оригіналі

  • Франко, Іван (2015). Захар Беркут у 3 кн. [шрифтом Брайля]. Київ. 65 арк. + 60 арк. + 57 арк.  Видання за підтримки Благодійної організації «Фонд родини Нечитайло»[8]

Видання в перекладі на інші мови

Докладніше: Переклади творів Івана Франка іншими мовами

Повість було перекладено низкою іноземних мов.[9] Більшість видань «Захара Беркута» іншими мовами виходили окремими книгами, хоча були й переклади які виходили лише в часописах. Так найпершим з усіх перекладів «Захара Беркута» був переклад польською виконаний Марією Семашко й надрукований 33-ма частинами в газеті «Dziennik Łódzki» починаючи з 25 квітня (№ 94) й по 25 червня 1889 року (№ 140).[10][c]

  • (польською) Franko, Iwan (1889). Zachar Berkut. Tłumaczenie z ukraińskiego (z upoważnienia autora): Marya Siemaszko. Łódz: Dziennik Łódzki. 33 номери. 
  • (російською) Франко, Иван (1929). Захар Беркут. (Творчество народов СССР). Перевод с украинского: В. Ф. Дуткевич. Москва; Ленинград: ГИЗ. 196 с. 
  • (чеською) Franko, Ivan (1931). Horský orel: Zachar Berkut. Z ukrajinského" přeložil: Jiří Hajevský. Praha: František Rebec. 212 s. 
  • (німецькою) Franko, Iwan (1933). Sachar Berkut. Aus dem ukrainischen übersetzt: A. Schwarz. Charkiw; Kyjiw: Literatura i Mysteztwo. 304 p. 
  • (польською) Franko, Iwan (1940). Zachar Berkut. Tłumaczenie z ukraińskiego: Stefan Rudniański. Kijów; Lwów: Państwowe wydawnictwo mniejszości narodowych USSR. 190 s. 
  • (російською) Франко, Иван (1942). Захар Беркут. Перевод с украинского: Вл. Россельс. Новосибирск: Гослитиздат. 204 с. 
    • (передрук) Франко, Иван. Захар Беркут (1956) // Франко, Иван (1956). Избранное. Перевод с украинского: Вл. Россельс. Москва: Гослитиздат. 688 с.: 387-540. 
    • (передрук) Франко, Иван. Захар Беркут (1956) // Франко, Иван (1956). Избранное. (Библиотека для юношества). Перевод с украинского: невідомо, але ймовірно Вл. Россельс[d]. Москва: Московский рабочий. 688 с.: ?-?. 
    • (передрук) Франко, Иван. Захар Беркут (1957) // Франко, Иван (1957). Сочинения в 10 томах. Том 4. Перевод с украинского: невідомо, але ймовірно Вл. Россельс[d]. Ленинград: Гослитиздат. 703 с.: ?-?. 
    • (передрук) Франко, Иван. Захар Беркут (1983) // Франко, Иван (1983). Избранные сочинения. (Школьная библиотека). Перевод с украинского: невідомо, але ймовірно Вл. Россельс[d]. Киев: Днипро. 472 с.: ?-?. 
    • (передрук) Франко, Иван. Захар Беркут (2014) // (Иван Франко; В. Ф. Карпенко (2014). Захар Беркут; Яр, ордынский князь. Перевод с украинского: невідомо, але ймовірно Вл. Россельс[d]. Москва: Подвиг СМ. 284 с.: ?-?. 
  • (англійською) Franko, Ivan (1944). Zakhar Berkut. Translated from the Ukrainain: Theodosia Boresky. New York: Theo. Gaus' sons, inc. 230 p. 
  • (російською) Франко, Иван (1946). Захар Беркут. (Школьная библиотека). Перевод с украинского: П. Карабан. Москва; Ленинград: Детгиз. 176 с. 
    • (передрук) Франко, Иван (1950). Захар Беркут // Франко, Иван (1950). Избранные сочинения у 5 т.: Том 4. Перевод с украинского: невідомо, але ймовірно П. Карабан[d]. Москва: Гослитиздат. 735 с.:?-?. 
    • (передрук) Франко, Иван (1953). Захар Беркут. (Массовая серия). Перевод с украинского: П. Карабан. Москва: Гослитиздат. 159 с. 
    • (передрук) Франко, Иван (1954). Захар Беркут // Франко, Иван (1954). Избранное. Перевод с украинского: невідомо, але ймовірно П. Карабан[d]. Ленинград: Газетно-журнальное и книжное изд-во. 652 с.:?-?. 
  • (узбецькою) Франко, Иван (1947). Захар Бургут. Русчадан тарж.:[e] М. Исмоилий. Ташкент: Уздавнашр. 208 с. 
  • (болгарською)[f] Франко, Иван (1948). Захар Беркут. Превод от руски: Атанас Далчев. София: Народна младеж. 194 с. 
  • (сербською) Franko, Ivan (1949). Zahar Berkut. Preveo s ruskog: Aleksandar Đurić. Beograd: Novo pokolenje. 184 s. 
  • (угорською) Franko, Ìvan (1950). Zahar Berkut. Fordította az ukrán: Sándor Koltai. Budapest: Új Magyar Könyvkiadó. 178 s. 
  • (польською) Franko, Iwan (1950). Zachar Berkut. Tłumaczenie z rosyjskiego: Irena Tuwim-Stawińska. Warszawa: Książka i Wiedza. 187 s. 
    • (передрук) Franko, Iwan (1951). Zachar Berkut. Tłumaczenie z rosyjskiego: Irena Tuwim-Stawińska. Warszawa: Książka i Wiedza. 156 s.  (wyd. 2)
  • (польською) Franko, Iwan. Zachar Berkut (1955) // Franko, Iwan (1955). Utwory wybrane: T. 2. Tłumaczenie z ukraińskiego: Zofia i Stanisław Głowiakowie. Warszawa: Czytelnik. 606 s.: ?-?. 
    • (передрук) Franko, Iwan (1974). Zachar Berkut. Tłumaczenie z ukraińskiego: Zofia i Stanisław Głowiakowie. Lublin: Wydawnictwo Lubelskie. 205 s.  (wyd. 2)
  • (німецькою) Franko, Iwan (1955). Sturm im Tuchla-Tal: Sachar Berkut. Aus dem russischen übersetzt: Marga Bork. Berlin: Verlag Kultur und Fortschritt. 223 p. 
  • (естонською) Franko, Ivan (1956). Zahhar Berkut. Vene keelest tõlkinud J. Piik; illustreerinud V. Tolli. Tallinn: Eesti Riiklik Kirjastus. 190 s. 
  • (чеською) Franko, Ivan (1956). Zachar Berkut. Z ukrajinského" přeložil: Rudolf Hůlka. Praha: Mladá fronta. 171 s. 
  • (словацькою) Franko, Ivan (1956). Zachar Berkut. Z ukrajinského оriginálu prel.: Ľudmila Pikulová. Bratislava: SNDK. 251 s. 
    • (передрук) Franko, Ivan (1973). Zachar Berkut. Z ukrajinského оriginálu prel.: Ľudmila Pikulová. Bratislava: Mladé letá. 176 s.  (edícia: Dobré slovo; vyd. 2.)
  • (словенською) Franko, Ivan (1958). Zahar Berkut. Prevedeno iz ukrajinskega: Pavel Holeček. Ljubljana: Mladinska Knjiga. 177 s. 
  • (французькою) Franko, Ivan (1981). Zachar Berkout. Traduit de l’ukrainien: Ivan Babytch. Kiev: Editions "Dnipro". 207 p. 
  • (іспанською) Franko, Ivan (1982). Zajar Bérkut. Traducción del ucraniano: Stepán Ryzvaniuk. Kiev: Editorial "Dnipro". 198 p. 
  • (німецькою) Franko, Iwan (1982). Sachar Berkut. Aus dem ukrainischen übersetzt: Sabine und Alexander Kusmin. Kiew: Verlag Dnipro. 220 p. 
  • (англійською) Franko, Ivan (1987). Zakhar Berkut. Translated from the Ukrainain: Mary Skrypnyk. Kiev: Dnipro publishers. 227 p. 
  • (англійською) Franko, Ivan (2017). Zahar Berkut. Translated from the Ukrainain: Tamik. Amazon Digital Services LLC.  ebook

Похідні твори

Постер фільму 2019 року

Живопис «за мотивами»

За більш як 135 років з часу першого друку повісті «Захар Беркут», декілька відомих українських живописців створили малюнки на тему повісті. Найвідомішими ілюстраторами до «Захара Беркута» вважаються Іван Падалко (ЛіМ, видання 1928 та 1932 років), Валентин Литвиненко (Держлітвидав видання 1950, 1954, 1957 та 1960 років), Георгій Якутович (Дніпро видання 1974 року) та Іван Крислач (Каменяр видання 1986 року).[12][13]

Екранізації «за мотивами»

Музичні твори «за мотивами»

Видання «за мотивами»

Зауваження

  1. ↑ за визначенням деяких видань — роман; див наприклад видання 1994 року: Франко, Іван (1994). Захар Беркут: роман // міститься у збірці Франко, Іван (1994). Захар Беркут: роман; Костомаров, Микола (1994). Чернігівка: повість. Київ: Український центр духовної культури. 312 стор. (Український історичний роман) ISBN 5-7707-5390-0
  2. ↑ Іван Франко - Захар Беркут: часопис «Зоря»: 1883, № 7, с. 97—103; № 8, с. 117—121; № 9, с. 133—139; № 10, с. 148—159; № 11, с. 169—175; № 12, с. 185—189; № 13, с. 205—210; № 14, с. 221—226; № 15, с. 237—243.
  3. ↑ повного обробленого скану першого польського перекладу Марії Семашко "Захара Беркута" наразі немає, є лише скани окремих номерів "Dziennik Łódzki" за 1889 рік, коли там друкувалася повість, зокрема скани за 1899 рік від Biblioteka Cyfrowa[11] Част 1: № від 25 квітня (94), Част 2: № від 26 квітня (95), Част 3: № від 27 квітня (96), Част 4: № від 28 квітня (97), Част 5: № від 1 травня (99), Част 6: № від 2 травня (100), Част 7: № від 3 травня (101), Част 8: № від 4 травня (102), Част 9: № від 7 травня (104), Част 10: № від 10 травня (106), Част 11: № від 14 травня (109), Част 12: № від 15 травня (110), Част 13: № від 17 травня (112), Част 14: № від 18 травня (113), Част 15: № від 23 травня (115), Част 16: № від 24 травня (116), Част 17: № від 25 травня (118), Част 18: № від 26 травня (119), Част 19: № від 29 травня (120), Част 20: № від 30 травня (121), Част 21: № від 1 червня (122), Част 22: № від 4 червня (124), Част 23: № від 5 червня (125), Част 24: № від 6 червня (126), Част 25: № від 7 червня (127), Част 26: № від 14 червня (132), Част 27: № від 15 червня (133), Част 28 (помилк. написано 27): № від 18 червня (135), Част 29 (помилк. написано 28): № від 19 червня (136), Част 30 (помилк. написано 29): № від 20 червня (137), Част 31 (помилк. написано 30): № від 22 червня (138), Част 32 (помилк. написано 31): № від 23 червня (139), Част 33 (помилк. написано 32): № від 25 червня (140),
  4. ↑ а б в г д е Точних даних що б підтверджували ім'я цього перекладача наразі немає; для підтвердження чи спростування цієї тези необхідний глибокий науковий аналіз українськими мовознавцями та порівняння цього перекладу з текстами вже існуючих перекладів П. Карабана, В. Ф. Дуткевича, В. Россельса
  5. ↑ переклад з російського перекладу з вид. Детгиз
  6. ↑ У 1947 році Е.Георгієв переклав болгарською уривок «Захара Беркута»

Джерела та примітки

  1. ↑ а б в г Коментарі до видання «Захар Беркут» 1978 року // Іван Франко. Зібрання творів у 50 т.: Т. 16, Повісті та оповідання (1882—1887). Київ: Наукова думка, 1978. 511 стор.: С. 481—484 djvu
  2. ↑ «Захару Беркуту» — 135!. ЛітАкцент, 2017
  3. ↑ Іван Франко. «Зібрання творів. Частина 1». АртВертеп, 2006
  4. ↑ Захар беркут (аудіокнига). nashformat.ua, 2019
  5. ↑ Захар беркут (аудіокнига). abook.com.ua, 2019
  6. ↑ Захар Беркут (Аудіокнига.UA). Youtube, 2015
  7. ↑ Захар Беркут (Мультімєдійнає ізданіє Стрєльбіцкава). Yakaboo.ua/ua/, 2019
  8. ↑ Фонд Закарпаської обласної бібліотеки збагатився унікальним виданням книги для незрячих Івана Франка «Захар Беркут» (ФОТО). zakarpattya.net.ua, 3 грудня 2015
  9. ↑ Іван Франко: Каталог книжкових видань. Уклад.: Б. Геляс, К. Костишина, А. Соловйова; Наук. редактор М. Гордій; Авт. передмови М. Гнатюк; Авт. вступ. ст. Б. Якимович; Редкол.: Б. Якимович та ін. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. 253 с. ISBN 966-613-459-4 (Серія «Каталоги книгозбірні». Чис. 2)
  10. ↑ Czetyrba-Piszczako, Mirosława (2016). Twórczość literacka Iwana Franki w przekładach polskich. Acta Neophilologica, Issue 18/2 (2016), pp. 235—247 (пол.)
  11. ↑ Dziennik Łódzki 1899. Biblioteka Cyfrowa - Regionalia Ziemi Lodzkiej (пол.)
  12. ↑ Нестеренко, Петро. (2017). У вінок Каменяреві. Іван Франко у книжковій графіці. Слово і Час, (5), 128 стор.: с. 58-64
  13. ↑ Ілюстратори творів Івана Франка. Часопис «Міст», 16 червня 2016
  14. ↑ Драматург Я. Мамонтов про «Золотий Обруч». Харків: Часопис «Мистецька трибуна», 1930, № 16. 24 стор.: С 18
  15. ↑ Олег Говда — Кінь Перуна (Правдива історія Захара Беркута). Фоліо, 2018
  16. ↑ Українську класику видають у коміксах. Gazeta.ua, 11 грудня 2007
  17. ↑ Українське видавництво випустить комікс за повістю Івана Франка. Часопис «Хмарочос», 29 серпня 2019
  18. ↑ Захар Беркут. Легенда. ArtHuss, 20 вересня 2019
  19. ↑ Захар Беркут. Легенда. yakaboo.ua/ua/, 2019

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти

Інформація

Стаття Захар Беркут (повість) в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-10-15 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1345268