Ця стаття про особу, яка нещодавно померла. Деяка інформація, зокрема обставини смерті людини та пов'язані з нею події, можуть швидко змінюватись через появу нових фактів. Стаття може не відображати найактуальнішу інформацію. Ви можете додати нові факти з посиланням на авторитетні джерела. |
Журавко Олексій Валерійович | |
---|---|
Народився |
21 квітня 1974 Жовті Води, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР |
Помер |
25 вересня 2022 (48 років) Херсон |
Країна |
СРСР Україна Росія |
Діяльність | політик |
Alma mater | Херсонський державний університет |
Заклад | Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України V скликання |
Посада | Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2] |
Партія | Партія регіонів і Єдина Росія |
Нагороди | |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
V скликання | |||
Партія регіонів | квітень 2006 | — | листопад 2007 |
VI скликання | |||
Партія регіонів, | листопад 2007 | — | грудень 2012 |
Журавко Олексій Валерійович (21 квітня 1974, Жовті Води Дніпропетровська область — 25 вересня 2022, Херсон, Україна) — колишній український політик, член проросійської Партії регіонів, колишній депутат Верховної Ради України, член фракції Партії регіонів (з 11.2007), секретар Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 12.2007); колаборант із Росією.
Народився 21 квітня 1974 р. у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Вихованець школи-інтернату:
З квітня 2002 року — кандидат у нардепи, виборчий округ 183, Херсонська область, висунений блоком партій «За Єдину Україну». За 10,57 %, 4 місце з 21 претендентів, президент Всеукраїнської асоціації працездатних інвалідів, член НДП.
Народний депутат України 5-го скликання 04.2006—11.07 від Партії регіонів, № 118 в списку. На час виборів: генеральний директор ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», член ПР. Секретар Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 140 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Парті регіонів.
В 2012 році брав участь у виборах до парламенту за одномандатним виборчим округом № 186 (Херсонська область) від Партії регіонів. Посів друге місце. Депутатом обраний не був.
В 2014 році втік до Росії, де отримав російське громадянство і у 2022 році вступив до партії Єдина Росія[3].
В 2022 році повернувся до м. Херсону, де співпрацював з представниками «адміністрації» окупантів[4].
11 серпня 2004 року, кандидат у президенти України Віктор Ющенко під час зустрічі з мешканцями м. Цюрупинська зачитав записку про те, що у місті була згвалтована та вбита 12-літня дівчинка і що до цього був нібито причетний Олексій Журавко. Сам Журавко 19 серпня 2004 року поширив звернення до суспільства з метою спростування цієї інформації[5].
13 січня 2011 року політик накинувся на журналіста видання «Українська правда» у Верховній Раді, коли той готував статтю про використання депутатами заборонених сирен та «мигалок» на своїх автомобілях.[6]
8 вересня 2015 року Журавко погрожував блогеру, редактору інтернет-видання «Олешшя Онлайн» Дмитру Воронову після виходу публікації «Алексей Журавко дал интервью на сепаратистком канале (видео)»,[7] де стверджувалося, що політик дякував російському президентові Володимиру Путіну за «мирне» захоплення півострова у березні 2014 року.[8] У відповідь, на сайті виходить матеріал, де наголошується на тому, що на момент незаконного «референдуму» у Криму типографією «Таврида», яка виробляла тоді бюлетені, керувала дружина давнього друга Олексія Журавка Андрія Литивинова, який має за собою російський паспорт з 2014 року.[9][10]
В той же період ж політика звинувачували у забудові ним берегів річки Конка у Олешках.[11]
5 червня 2012 р. голосував за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», який посилює статус російської мови[14]. Вів сторінки у соцмережах, де поширював російську пропаганду.
В грудні 2020 р., СБУ заочно оголосила підозру Журавку у створенні терористичної організації та діях щодо повалення конституційного ладу України[15].
Рідний дядько — Георгій (1959 року народження). Окупаційний гауляйтер міста Олешки (з травня 2022 року).[16]
Дружина Анжела Юріївна (1986), донька Єлизавета (2007).
25 вересня 2022 року — був ліквідований внаслідок вибуху готелю в Херсоні[17][18].
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-10-01 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=237694