Жванія Давид Важаєвич

Давид Важаєвич Жванія
груз. დავით ვაჟას ძე ჟვანია
Голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування [1]
25 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Попередник	Олександр Омельченко
Наступник	Сергій Власенко
6-й Міністр України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
4 лютого 2005 — 27 вересня 2005[2]
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Григорій Рева
Наступник	Віктор Балога
Народився	20 липня 1967(1967-07-20) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Помер	9 травня 2022(2022-05-09) (54 роки) Новопокровка, Малотокмачанська сільська громада, Пологівський район, Запорізька область, Україна
Відомий як	політик
Громадянство	Україна
Національність	грузин
Alma mater	Тбіліський державний університет
Політична партія	безпартійний
Релігія	Грузинська Православна Церква
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
4-го скликання
Наша Україна	14 травня 2002	—	7 квітня 2005[3]
Народний депутат України
5-го скликання
Наша Україна	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
Народний депутат України
6-го скликання
НУНС	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
Народний депутат України
7-го скликання
Партія Регіонів	12 грудня 2012	—	30 листопада 2013[4]
позафракційний[4]	30 листопада 2013	—	27 листопада 2014

Дави́д Важа́євич Жва́нія (20 липня 1967, м. Тбілісі, Грузинська РСР — 9 травня 2022, с. Новопокровка, Запорізька область, Україна)^[5] — український проросійський політик та підприємець грузинського походження.

Життєпис

Народився 20 липня 1967 року у Тбілісі. Його родина була однією з найзнаніших у країні. Батько Давида Жванії — Важа Жванія за освітою фізик-філософ — викладав в університеті. Після захисту дисертації з теорії абсолютного та відносного, його запросили до ЦК на посаду заввідділу агітації та пропаганди для підготовки текстів виступів для партійного керівництва. Згодом батько працював ректором інституту підвищення кваліфікації вчителів. Мати — Луїза Жванія — лікар-гематолог — все життя пропрацювала у залізничній лікарні Тбілісі.

З 1973 року навчався в середній школі № 61 у Тбілісі, яку закінчив у 1984 році з відзнакою, після чого вступив до Тбіліського державного університету. Цей навчальний заклад він закінчив у 1991 році, здобувши кваліфікацію економіста за спеціальністю планування народного господарства.

У 1986—1988 роках проходив військову службу у лавах радянської армії у Тбілісі.

У 1991 році переїхав до України, громадянство України отримав лише у 1999 році. Тоді ж розпочав трудову діяльність у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“» на посаді менеджера агентського департаменту, а 1995 року переведений на посаду директора економіки та фінансів у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“». 1998 — призначений на посаду президента підприємства «Брінкфорд Конс. (Україна) Лімітед», після чого у 2001 році обійняв посаду голови правління ЗАТ «Брінкфорд».

У 1995 році батьки Давида Жванії переїхали до України і відтоді мешкали у Києві. Вони рано пішли з життя й поховані на Байковому кладовищі.

Згідно з повідомленням колишнього заступника Міністра МВС України Антона Геращенка, Давид Жванія загинув 9 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу так званої «сірої зони» поблизу блокпосту біля села Новопокровка на Запоріжжі^[6][7].

Невдовзі з'явилися версії появи Давида Жванії в «сірій зоні» в районі Новопокровки. Так, екснардеп Ігор Мосійчук, зазначивши, що його джерела у правоохоронних органах підтверджують загибель колишнього очільника МНС України, заявив, нібито Давида Жванію на тимчасово окупованій території чекали співробітники ФСБ.

За словами Мосійчука, Жванія мав поїхати до Москви, а потім повернутися до України. «Кажуть, він був одним з ключових представників наших псевдоеліт, які хочуть миру з Кремлем шляхом здачі національних інтересів в обмін на право формування маріонеткового пропутінського уряду», — зазначив Ігор Мосійчук. Вважається, що він був неофіційним представником компанії «Росатом», займаючись постачанням тепловидільних елементів на українські АЕС.

Політолог Віктор Уколов, підкресливши наявність у Давида Жванії російського паспорту, нагадав про отруєння Віктора Ющенка під час передвиборчої кампанії 2004 року. Жванія був присутній на тій самій вечері, після якої в опозиційного кандидата в президенти діагностували ураження токсинами. Також Уколов згадав про останні заяви Жванії — «брехня на Порошенка, яку він систематично поширював».

У коментарях до посту Уколова дописувачі висловили припущення, що загибель Давида Жванії є інсценуванням, а сам екс-нардеп, змінивши документи, опиниться десь у Європі^[8].

Політична кар'єра

З 2002 року розпочав політичну кар'єру. Тоді його обрали до Верховної Ради України 4-го скликання від Блоку «Наша Україна», де працював у Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, очолював підкомітет з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією в правоохоронних та судових органах. У 2005 році призначений на посаду Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у уряді Юлії Тимошенко^[9].

У 2004 році — заступник керівника штабу Блоку «Наша Україна», брав активну участь у подіях «Помаранчевої революції», член Комітету національного порятунку (листопад 2004 — січень 2005).

У 2006 році обраний народним депутатом України до парламенту 5-го скликання від Блоку «Наша Україна», а після дострокового припинення повноважень ВР 5-го скликання, у 2007 році був обраний народним депутатом 6-го скликання від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Протягом ВР 5-го та 6-го скликань Давид Жванія працював у Комітеті з питань науки і освіти. Він очолював підкомітет з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності.

У 2005 році був одним із засновників політичної партії «Наша Україна», але у грудні 2006 року залишив її з політичних мотивів. На початку 2007 року увійшов до новоствореної громадської організації «Народна самооборона».

У червні 2010 року створив та очолив у Верховній Раді депутатську групу «Право вибору». У грудні 2010 року увійшов до складу Комітету з економічних реформ при Президентові України.

У 2010—2012 роках — член Колегії партії Християнсько-демократичний союз.

На парламентських виборах 2012 року Давид Жванія був обраний народним депутатом від 140-го одномандатного виборчого округу. Балотувався як самовисуванець та безпартійний.

У Верховній Раді 7-го скликання він очолив Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Позафракційний з 12 грудня 2012 по 30 листопада 2013 роки^[4] був членом фракції «Партії регіонів».

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківської угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування Чорноморського флоту РФ на території України до 2042 року^[10].

9 травня 2022 року Давид Жванія загинув від артилерійського вогню біля блокпоста рашистських окупантів у районі села Новопокровка Пологівського району Запорізької області. Також відомо, що мав російське громадянство та був неофіційним представником «Росатому»^[11].

Родина

Був одруженим, мав 4 дітей, трьох доньок — Анну, Діану, Софію та сина Давида. Дружина — Оксана.

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ступеня (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[12].

Примітки

Джерела

• Довідник «Політична Україна сьогодні»
• Сайт Давида Жванії
• Сторінка на сайті Верховної Ради України
• Офіційний сайт ХК «Беркут»

Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/121mvxqd

п о р Міністри з надзвичайних ситуацій України Георгій Готовчиць (1991–1994) • Володимир Холоша (1994–1996) • Валерій Кальченко (1996–1999) • Василь Дурдинець (1999–2002) • Григорій Рева (2002–2005) • Давид Жванія (2005) • Віктор Балога (2005–2006) • Нестор Шуфрич (2006–2007) • Володимир Шандра (2007–2010) • Нестор Шуфрич (2010) • Віктор Балога (2010–2012)

п о р Перший уряд Юлії Тимошенко Прем'єр-міністр: Юлія Тимошенко Перший віце-прем'єр-міністр: Анатолій Кінах Віце-прем'єр-міністр з питань європейської інтеграції: Олег Рибачук Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань: Микола Томенко Віце-прем'єр з питань адміністративно-територіальної реформи: Роман Безсмертний Аграрної політики Олександр Баранівський Внутрішніх справ Юрій Луценко Вугільної промисловості Віктор Тополов Економіки Сергій Терьохін Закордонних справ Борис Тарасюк Культури і туризму Оксана Білозір Надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Давид Жванія Оборони Анатолій Гриценко Освіти та науки Станіслав Ніколаєнко Охорони здоров'я Микола Поліщук Охорони навколишнього природного середовища Павло Ігнатенко Палива та енергетики Іван Плачков Праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко Промислової політики Володимир Шандра Сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко Транспорту та зв'язку Євген Червоненко Фінансів Віктор Пинзеник Юстиції Роман Зварич Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко

п о р Голови комітетів ВРУ VII скликання Аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетнік Боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак Будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Спірідон Кілінкаров Бюджету Євгеній Гєллєр Верховенства права та правосуддя Сергій Ківалов Державного будівництва та місцевого самоврядування Давид Жванія Екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Ірина Сех Економічної політики Андрій Іванчук Європейської інтеграції Григорій Немиря Законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем'якін Закордонних справ Віталій Калюжний Інформатизації та інформаційних технологій Валерій Омельченко Культури і духовності В'ячеслав Кириленко Науки і освіти Лілія Гриневич Національної безпеки і оборони Володимир Литвин Охорони здоров'я Тетяна Бахтеєва Паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Микола Мартиненко Пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич Підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Олександра Кужель Податкової та митної політики Віталій Хомутиннік Прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан Правової політики Валерій Писаренко Промислової та інвестиційної політики Юрій Воропаєв Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України Володимир Макеєнко Свободи слова та інформації Микола Томенко Сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур Палатний Соціальної політики та праці Петро Цибенко Транспорту і зв'язку Борис Колесніков Фінансів і банківської діяльності Олександр Риженков