Жванецький Михайло Михайлович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Михаил Михайлович Жванецкий рос. Михаил Маньевич Жванецкий | ||||
Ім'я при народженні | рос. Михаил Маньевич Жванецкий | |||
Народився |
6 березня 1934 Одеса, СРСР | |||
Помер |
6 листопада 2020[1] (86 років) Москва, Росія[2] ·рак простати | |||
Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
Країна |
СРСР Росія | |||
Діяльність | письменник, сатирик, сценарист, ведучий, актор, гуморист, телеведучий, інженер, механік | |||
Alma mater | Одеський національний морський університет (1956) | |||
Мова творів | російська | |||
Конфесія | юдаїзм | |||
У шлюбі з | Жванецька Наталя Валеріївнаd | |||
Діти | Дмитро Жванецькийd | |||
Нагороди | ||||
Сайт: jvanetsky.ru | ||||
| ||||
Жванецький Михайло Михайлович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Миха́йло Миха́йлович Жване́цький (рос. Михаил Михайлович Жванецкий; нар. 6 березня 1934, Одеса, Українська РСР — пом. 6 листопада 2020, Москва, РФ) — радянський та російський письменник-сатирик українського походження, виконавець власних творів. Виступи та твори Жванецкого вирізняються так званим «одеським гумором» і дещо алегоричною подачею матеріалу. З 1988 року був художнім керівником Московського театру мініатюр, з 1990 року був президентом Всесвітнього клубу одеситів.
Народився 6 березня 1934 року у Одесі в родині лікарів.
У 1956 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (нині — Одеський національний морський університет) за фахом «Інженер-механік підіймально-транспортного устаткування портів». У студентські роки юнак брав участь у самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.
У 1963 році під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр[ru] познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературної частини.
Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав більш ніж 300 мініатюр і монологів[3].
Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Він влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію, а згодом у Московський театр «Ермітаж»[ru], де отримав славу. Згодом, 1988 року, Жванецький заснував Московський театр мініатюр, керівником залишався до смерті. Там він поставив спектаклі: «Птичий полет» (1987), «Избранное» (1988), «Политическое кабаре» (1989), «Моя Одесса» (1994), «Престарелый сорванец» (1999).[4]
Наприкінці 2019 року у Жванецького було діагностовано рак, у жовтні 2020-го він заявив про припинення публічних виступів. Помер 6 листопада 2020 року в Москві у віці 86 років.[5]
Попри популярність, у часи СРСР Жванецький видав лише кілька книжок. Зокрема, «В помощь художественной самодеятельности» і збірку «Год за два» (1987)[6], а також у 1982 році — «Встречи на улицах», після розвалу СРСР було видано книгу «Моя Одесса» (1993).
2001 року до 65-річчя письменника у видавництві «Время»[ru] вийшло чотиритомне «Собрание произведений» Жванецького.
У грудні 2019 року знявся в фільмі «Одеський пароплав» разом з Михайлом Пореченковим та Федором Добронравовим, зйомки пройшли в тимчасово анексованому РФ Криму (Севастополь та Євпаторія). Фільм було створено за замовленням пропагандистського телеканалу «Росія-1»[7].
Дружина Наталя (*1966), є син Дмитро[11].
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=417935