Друга карабаська війна

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Друга карабаська війна
Друга карабаська війна
Карабаський конфлікт
2020 Karabakh conflict collage.jpg

Дата: 27 вересня 2020 — 10 листопада 2020 (1 місяць та 2 тижні)
Місце: Нагірний Карабах та 7 районів Азербайджану
Результат: Перемога Азербайджану [1]
  • Мирний договір, підписаний 10 листопада 2020 року
  • Вірменські сили повинні бути виведені з поясу безпеки та ексклавів Юхари Аскіпара та Бархударли до 1 грудня 2020 року
  • Азербайджан зберігає територіальні переваги та отримує доступ до Нахічевані
  • Розгорнутий російський та турецький миротворчі контингенти
Територіальні зміни: Під час війни Азербайджан взяв під контроль 5 міст, 4 містечка та 240 сіл та весь азербайджано-іранський кордон
Сторони
Азербайджан Азербайджан Вірменія Вірменія
Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Командувачі
Азербайджан Ільхам Алієв
(Президент Азербайджану)
Азербайджан Закір Гасанов (Міністр оборони Азербайджану)
 Вірменія Нікол Пашинян
(Прем'єр-міністр Вірменії)
Нагірно-Карабаська Республіка Араїк Арутюнян (Президент Арцаху)
Вірменія Давід Тороян (міністр оборони Вірменії)
Нагірно-Карабаська Республіка Джалал Арутюнян (міністр оборони Арцаху до 27.10.2020)
Нагірно-Карабаська Республіка Мікаел Арзуманян (міністр оборони Арцаху з 27.10.2020)
Втрати
За офіційними даними Азербайджану:
  • 2 823 загиблих[4]

За непідтвердженими даними Вірменії:[5]

  • 7 510 загиблих
  • 16 гелікоптерів
  • 25 літаків
 За офіційними даними Вірменії:

За непідтвердженими даними Азербайджану:[8]

  • 5 000+ загиблих
  • 2 літака Су-25
93 азербайджанських та 50 вірменських цивільних вбито[9]; 404 азербайджанських[10] та 144 вірменських цивільних поранено[11]

Друга карабаська війна[12][13][14][15][16][17] — збройний конфлікт між збройними силами Азербайджану та самопроголошеної Нагірно-Карабаської республіки (Республіки Арцах) і Вірменії в Нагірному Карабасі (Арцасі), новий спалах нерозв'язаного карабаського конфлікту.

Військова операція азербайджанської армії в Нагірному Карабасі, яка тривала 44 дні, закінчилася успіхом для неї. Азербайджан повернув собі значну частину територій, окупованих Вірменією в ході Першої карабаської війни. Мирна угода щодо Нагірного Карабаху (Арцаху) передбачає, зокрема, введення російських миротворців, вихід вірменських сил з прилеглих до НКР (РА) районів і залишення під контролем Азербайджану частини території Нагірного Карабаху (Арцаху), зокрема, міста Шуша.

Передумови

Докладніше: Карабаський конфлікт

Зіткнення є частиною Карабаського конфлікту — суперечки щодо Нагірного Карабаху (Арцаху), регіону Південного Кавказу між Азербайджаном і Вірменією[18]. Де-юре — це територія Азербайджану, проте фактично її контролювала невизнана Республіка Арцах (Нагірно-Карабаська Республіка) (НКР), яку контролювала Вірменя[19]. Етнічний конфлікт розгорівся тут наприкінці 1980-х років, а після розпаду СРСР 1991 року він переріс у повноцінну війну. Перша карабаська війна закінчилася припиненням вогню 1994 року, коли Вірменія завоювала регіон Арцаху (Нагірного Карабаху), а також прилеглі Агдамський, Джебраїльський, Фюзулинський, Кельбаджарський, Кубатлинський, Лачинський та Зангеланський райони Азербайджану[20]. Протягом трьох десятиліть відбувалися численні порушення режиму припинення вогню, найсерйознішими були зіткнення в Нагірному Карабасі 2016 року[21]. Спроби міжнародного посередництва зазнали краху, особливо через провал мирного плану Мадридських принципів, що призвело до відновлення бойових дій[22][23][24].

У липні 2020 року на кордоні між Вірменією та Азербайджаном у Товузькому районі почалися бої[25]. Тисячі азербайджанців виходили на демонстрації на підтримку війни з Вірменією, а Турреччина різкою риторикою підтримала Азербайджан[26].

23 липня 2020 року Вірменія оголосила про початок спільних навчань систем ППО з Росією та аналіз зіткнень у липні 2020 року[27]. Через тиждень Азербайджан провів низку військових навчань, які тривали з 29 липня по 10 серпня[28][29][30], а потім знову на початку вересня за участю Туреччини[31]. Навчання пройшли за участі бронетехніки, артилерійських установок, мінометів, а також військової авіації та засобів ППО армій двох країн. Навчання відбувалися містах в Баку, Нахічевані, Гянджі, Кюрдамирі та Євласі.[32] Наприкінці вересня Вірменія взяла участь у спільних військових навчаннях на південному кордоні Російської Федерації, у Вірменії, а також в Абхазії та Південній Осетії[33][34]. Під час 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган зробив заяву на підтримку територіальної цілісності Азербайджану та Грузії[35]. У вересні 2020 року Вірменія взяла участь у російських військових навчання Кавказ-2020, тоді як Азербайджан відмовився і направив лише спостерігачів.[36]

Турецьку підтримку Азербайджану розглядають як таку, що пов'язана з експансіоністською та неоосманською зовнішньою політикою[37][38], поєднавши її втручання з політикою в Сирії, Іраку та Східному Середземномор'ї[39][40][41].

До відновлення бойових дій з'явилися повідомлення про те, що сотні бійців Сирійської національної армії з дивізії «Хамза» були переведені до Азербайджану[42], в той час як за повідомленнями турецьких ЗМІ, наближених до президента Ердогана, багато членів Загонів народної оборони та Робітничої партії Курдистану з Іраку та Сирії були переведені до Нагірного Карабаху для підготовки вірменських ополченців проти Азербайджану[43]. Уряди Азербайджану та Вірменії заперечили звинувачення в присутності іноземних бойовиків[44][45].

Мапа бойових дій в Нагірному Карабасі
   Вірменія
   Азербайджан
   НКР (під контролем російського «миротворчого контингенту»)
   Територія, звільнена Азербайджаном
   Територія, на яку претендує Республіка Арцах, але підконтрольна Азербайджану

Хронологія бойових дій

Докладніше: Хронологія Другої Карабаської війни

Розпочалися вранці 27 вересня 2020 вздовж лінії зіткнення з Нагірним Карабахом. Обидві сторони повідомили про жертви серед військових та цивільного населення[46]. У відповідь на зіткнення у Вірменії[47] та в самопроголошеній Республіці Арцах оголошено воєнний стан та повна мобілізація[18][48], а в Азербайджані було введено воєнний стан та комендантську годину[49]. 28 вересня в Азербайджані оголошено часткову мобілізацію[50].

Хронологія бойових дій в першу чергу базується на офіційних повідомленнях сторін конфлікту. Бойові дії характеризуються використанням важкої артилерії, бронетехніки, у тому числі танків, та безпілотників, а також, за повідомленнями, з використанням касетних боєприпасів, заборонених більшістю держав світу, але не Вірменією чи Азербайджаном[51]. Конфлікт частково перекинувся за межі міжнародних кордонів: в Східному Азербайджані в Ірані падали снаряди та ракети, які не заподіяли шкоди[52][53][54], а Іран збив кілька безпілотних літальних апаратів (БПЛА)[55][56][57].

Після звільнення міста Шуша, другого за величиною поселення в Нагірному Карабасі, між президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, прем'єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном та президентом Росії Володимиром Путіним було підписано мирну угоду, що припиняє всі бойові дії в зоні нагорно-карабахського конфлікту з 00:00, 10 листопада 2020 р. за московським часом.[58][59] Самопроголошений президент Арцаху Араїк Арутюнян також погодився припинити військові дії. Відповідно до заяви, оголошується про повне припинення вогню і всіх військових дій в зоні нагірно-карабахського конфлікту з 00:00 за московським часом 10 листопада 2020 року. Азербайджанська Республіка і Республіка Вірменія зупиняються на займаних ними позиціях. Уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі і вздовж Лачинського коридору розгортається миротворчий контингент Російської Федерації в кількості 1960 військовослужбовців. За погодженням сторін буде забезпечено будівництво нових транспортних комунікацій, що зв'язують Нахічеванську Автономну Республіку із західними районами Азербайджану. Республіка Вірменія повертає Азербайджанській Республіці Агдамський район і території, утримувані вірменською стороною в Газахському районі Азербайджанської Республіки, Кельбаджарський район, Лачинський район (залишаючи при цьому за собою Лачинський коридор).[58]

12 грудня 2020 року, Азербайджан і Вірменія звинуватили один одного у порушенні режиму припинення вогню. Так, у Міністерстві оборони Азербайджану заявили, що Вірменія вчинила «провокаційні дії на звільнених територіях Азербайджану», порушивши режим припинення вогню, і що Збройні сили Азербайджану вжили заходів у відповідь. Водночас у Міноборони Вірменії, заявили, що Азербайджан відновив «активні наступальні дії» у районі населених пунктів Хін Тахлар і Хцаберд у Нагірному Карабасі, а вірменські сили вжили «відповідні дії» у відповідь[60].

13 грудня 2020 року, Міністерство оборони і Служба державної безпеки (СДБ) Азербайджану заявили про проведення у Нагірному Карабаху антитерористичної операції у відповідь на "провокації" з боку вірменських військових, внаслідок яких з 26 листопада було вбито четверо азербайджанських військових[61].

Дії Вірменії та Азербайджану

Вірменія

Гасло «#Հաղթելուենք» («Ми переможемо») в центрі Єревану на підтримку Карабаху, 2 жовтня 2020

28 вересня Вірменія заборонила всім чоловікам, старшим 18 років, що підлягають мобілізації, покидати країну[62].

29 вересня Вірменія відклала суд над експрезидентом Робертом Кочаряном та іншими колишніми чиновниками, звинуваченими у справі про заворушення після виборів 2008 року. Причиною стало те, що один з підсудних, колишній міністр оборони Вірменії Сейран Оганян, відправився до Карабаху[63].

1 жовтня у Вірменії став недоступним TikTok[64]. Того ж дня Служба національної безпеки Вірменії заявила, що заарештувала колишнього високопоставленого вірменського військового чиновника, якого звинувачують у державній зраді за підозрою у шпигунстві на користь азербайджанських спецслужб[65]. Згодом 4 жовтня СНБ заявила, що заарештувала кількох іноземних громадян за підозрою в шпигунстві[66].

Вірменія відкликала свого посла в Ізраїлі на знак протесту проти продажу ізраїльської зброї Азербайджану[67].

Азербайджан

Марш азербайджанців у Баку з національними прапорами на підтримку Збройних сил Азербайджану, 1 жовтня 2020.

27 вересня влада Азербайджану обмежила доступ до інтернету у всіх частинах країни після початку зіткнень. Згідно з заявою Міністерства транспорту, зв'язку та високих технологій Азербайджану, на такий крок пішли для запобігання вірменських провокацій[68]. Державний комітет по роботі з діаспорою Азербайджану також звернувся до азербайджанців, які проживають за кордоном, не використовувати неофіційну, неуточнену та упереджену інформацію в соціальних мережах, електронних ЗМІ та інших ЗМІ[69]. Міллі Меджліс Азербайджану оголосив комендантську годину у Баку, Гянджі, Гейгельському, Євлахському та низці районів з опівночі 28 вересня[70][71], комендантом призначено міністра внутрішніх справ Вілаята Ейвазова[72]. Прес-служба Азербайджанських авіаліній повідомила, що всі аеропорти Азербайджанської Республіки будуть закриті для регулярних пасажирських рейсів до 30 вересня[73]. Військові прокуратури Фюзулінського, Тертерського, Карабаського та Гянджийського районів почали слідство щодо воєнних та інших злочинів на підставі інформацій та свідчень[74].

28 вересня Президент Азербайджану Ільхам Алієв видав указ про часткову мобілізацію[50].

31 жовтня 2020 після встановлення контролю над територіями на кордоні з Іраном, Азербайджан відновив ще чотири прикордонні застави.[75]

Втрати

Втрати серед цивільного населення і військовослужбовців були високими і, можливо, недооцінюються, оскільки заяви про втрати не були підтверджені незалежними організаціями. Постраждали цивільні райони, включаючи великі міста, в тому числі друге за величиною місто Азербайджану Гянджа і столиця регіону Степанакерт, більшість будинків були зруйновані[76][77].

Цивільні

За вірменськими даними станом на 27 вересня від азербайджанського обстрілу в Мартунинському районі загинули жінка та дитина[78] та десятка дістали поранення у Степанакерті[79]. Міністерство оборони Азербайджану заперечило ці заяви[80]. Вірменська влада заявила, що станом на 5 жовтня загинуло 21 вірменський громадянин[81].

За даними азербайджанських джерел, вірменські військові атакували густонаселені райони, в яких знаходяться цивільні структури[82]. Генеральна прокуратура Азербайджанської Республіки заявила, що станом на 5 жовтня внаслідок обстрілу вірменської артилерії в ході зіткнень загинуло 27 осіб, 141 було госпіталізовано з численними пораненнями[83]. Жертвами стали 5 мешканців Кашалти Каракоюнлу у Нафталані[84][85]; один з Евоглу[86]; кілька жителів Тертера[87][88][89]; двоє зі селища Шихарх Тертерського району[90]; один з Карадагли Агдамського району[91]; один з Горадізу[92], двоє з Агдаму[93], двоє з Бейлаґану[94], один з Гянджі[95], один з Агджабеді[96] та один з Барди[97].

1 жовтня двоє французьких журналістів Le Monde, які висвітлювали зіткнення в Мартуні, дістали поранення внаслідок азербайджанського обстрілу[98].

Військові

З початку зіткнень уряд Азербайджану не надавав інформацію про число втрат[99].

Вірменія та Арцах повідомили про 3000 вбитих азербайджанських солдат; вони надали імена та звання щонайменше 243 вбитих азербайджанських військовослужбовців. Станом на 6 жовтня влада НКР повідомила про загибель 240 їхніх військовослужбовців[100], а вірменська влада повідомила про загибель пілота Су-25[101]. Протягом 2 жовтня Армія оборони Арцаха заявила, що імовірно 830 азербайджанських військовослужбовців були вбиті або поранені[102].

Втрати техніки

Азербайджан заявив про знищення понад 200 танків та іншої бронетехніки; 110 одиниць іншої військової техніки; шість командних та командно-спостережних пунктів; 228 артилерійських позицій; численні РСЗВ, включаючи БМ-27 Ураган; міномети, 300 одиниць ППО, у тому числі С-300 та 15 9К33 «Оса»; 18 БПЛА, і 5 складів боєприпасів[103][104]. У свою чергу один вертоліт був пошкоджений, його екіпаж зміг повернутися на азербайджанську територію без втрат[105]. 2 жовтня Центр аналізу економічних реформ і комунікацій Азербайджану повідомив, що загальні військові втрати Вірменії склали приблизно US$1,2 мільярда[106].

Вірменія та Арцах спочатку заявили про знищення чотирьох азербайджанських вертольотів, десяти танків та БМП, а також 15 безпілотників[107]. Згодом число зросло до 36 танків і бронетранспортерів, 2 бойові броньовані машини знищено, 4 вертольоти і 27 безпілотних літальних апаратів збито за перший день бойових дій[108]. Вони опубліковали відповідні кадри, що показують знищення та пошкодження 5 азербайджанських танків[109][110][111] Армія оборони Арцаха заявила про знищення 39 азербайджанських військових машин, включаючи танк Т-90, 4 штурмовики Су-25, 3 ударних вертольота Мі-24 та 17 БПЛА[112]. 4 жовтня МО Вірменії повідомило про знищення трьох азербайджанських літаків і двох танків[113].

Аналіз

В інтерв'ю 27 вересня регіональний експерт Томас де Ваал заявив, що досить малоймовірно, що воєнні дії були ініційовані вірменською стороною. «В основному вірмени виграли війну 1990-х років, у них є вся територія, яку вони хочуть», — сказав де Ваал. «Їхній стимул — нормалізувати статус-кво». «З різних причин Азербайджан розраховує, що він в чомусь виграє в цих воєнних діях», — сказав він[114]. Ймовірна безпосередня мета Азербайджану — звільнення Фюзулинського та Джебраїльського районів на півдні Нагірного Карабаху, де місцевість менш гірська і більш сприятлива для наступальних операцій[115]. Російський військовий експерт Михайло Ходарьонок вважав, що Азербайджан планував, підготував та розпочав наступальну операцію в Карабасі. За його словами, за 5 днів бойових дій азербайджанська армія не виконала жодного завдання першої доби, не звільнивши ні Фюзулі, ні Мартакерт, і що наступ може захлинутися[116].

Коментатор журналу Foreign Policy прогнозував, що Азербайджан буде відчувати великі труднощі в спробі звільнити весь Нагірний Карабах через надзвичайно важкодоступну гірську місцевість, контрольовану вірменськими військами. Крім того, готовність азербайджанської армії дуже погана: армія дуже нещасна, корумпована та неефективна, дезертирство вчинюють до 20 відсотків військовослужбовців. Незважаючи на великі інвестиції у закупівлі військової техніки за рахунок прибутків від нафти, азербайджанській армії не вистачає належної підготовки для використання нової техніки[117].

Аналітики, такі як Карлотта Галл, стверджували, що Туреччина, схоже, використовує конфлікт, щоб спробувати посилити свій вплив на Південному Кавказі уздовж свого східного кордону, використовуючи як військові, так і дипломатичні ресурси для розширення своєї сфери впливу на Близькому Сході і зменшення впливу Росії[118][119]. Росія перебуває у військовому союзі з Вірменією, але історично дотримувалася політики збереження нейтралітету в конфлікті, а Вірменія ще не звернулася за допомогою[120]. За словами Майкла Кофмана, директора програми вивчення Росії в CNA, якщо Вірменія не зазнає серйозних втрат, Росія навряд чи втрутиться[120].

В грудні було опубліковано записи розмов Ільхама Алієва та Нікола Пашиняна. Згідно записів, 2-16 року Алієв пропонував тодішньому президентові Вірменії Сержу Саргсяну 5 млрд $ за передачу НКР до складу Азербайджану, але отримав відмову[121].

Офіційні заяви

Вірменія та НКР

Голова Національних зборів Арарат Мірзоян (другий зліва) на хвилині мовчання в пам'ять вірменських військових і цивільних, що загинули у зіткненнях

27 вересня прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян звинуватив владу Азербайджану у масштабній провокації. Прем'єр-міністр заявив, що «нещодавні агресивні заяви керівництва Азербайджану, широкомасштабні спільні військові навчання з Туреччиною, а також відмова від пропозицій ОБСЄ для моніторингу чітко вказують про те, що ця агресія була заздалегідь спланована і являє собою широкомасштабну провокацію проти миру та безпеки в регіоні»[122]. 28 вересня Міністерство закордонних справ Республіки Вірменія виступило із заявою, стверджуючи, що «народ Арцаху перебуває у війні з турецько-азербайджанським альянсом»[123]. Посол Вірменії в Росії Вардан Тоганян не виключив, що Вірменія може звернутися до Російської Федерації за новими поставками зброї[124]. 29 вересня Пашинян заявив, що «Азербайджан за активної політичної та військової підтримки Туреччини розширює географію бойових дій на територію Вірменії»[125]. 30 вересня Пашинян заявив, що Вірменія розглядає можливість офіційного визнання Республіки Арцах як незалежної території[126]. Цього ж дня Міністерство закордонних справ Вірменії опублікувало заяву, що ВПС Туреччини здійснювали провокаційні польоти по лінії зіткнення між силами Республіки Арцах та Азербайджаном, а під час агресії, розв'язаної Азербайджаном, фактично забезпечували повітряну підтримку збройних підрозділів азербайджанської армії, що наступають[127].

1 жовтня президент Арцаху Араїк Харутюнян заявив, що їм потрібно готуватися до довготривалої війни[128]. Через дві доби міністерство закордонних справ НКР закликав міжнародну спільноту визнати незалежність Республіки Арцах з метою «відновити мир і безпеку в регіоні»[129]. 4 жовтня уряд Вірменії заявив, що Азербайджан використовував касетні боєприпаси проти житлових об'єктів в Степанакерті; це засудив слідчий Amnesty International[130].

5 жовтня міністр закордонних справ Вірменії Зограб Мнацаканян заявив Fox News, що напади азербайджанських сил на мирне населення Нагірного Карабаху буде прирівняно до воєнних злочинів і закликав до припинення агресії.

Азербайджан

Президент Азербайджану Ільхам Алієв на засіданні Ради безпеки країни 27 вересня
Президент Алієв підбадьорив азербайджанську армію в прямому ефірі 4 жовтня

26 вересня, за даними Міноборони Азербайджану, за день до наступу вірменські військові вели вогонь з великокаліберних кулеметів та снайперських гвинтівок у різних напрямках уздовж лінії фронту, 48 разів порушивши режим припинення вогню. Азербайджан заявив, що першою атакувала вірменська сторона, а потім азербайджанські сили розпочали контрнаступ[131].

27 вересня офіс президента Азербайджану Ільхама Алієва звинуватив вірменські сили у проведенні «умисного свідомого» нападу на лінію фронту[132], та в «умисному прицілюванні на житлові райони та мирних жителів», назвавши це «грубим порушенням міжнародного гуманітарного права»[133]. 28 вересня Офіс Президента Азербайджану заявив, що актом агресії проти Азербайджану Вірменія знищила переговорний процес[134], проти Азербайджану розпочалася війна, що мобілізувала народ Азербайджану та оголосив Велику Вітчизняну війну[135]. Офіс згодом заявив, що розміщення збройних сил Вірменії в Нагірному Карабасі є загрозою для регіонального миру, і звинуватив Вірменію у пропаганді, додавши що Збройні сили Азербайджану діють відповідно до принципів міжнародного права[136]. У заяві Державний комітет у справах сім'ї, жінок та дітей Азербайджану опублікував заяву, в якій звинувачють вірменських військових у цілеспрямованому націлюванні на цивільне населення, зокрема жінок і дітей[137]. Крім того, міністр закордонних справ Азербайджану спростував будь-які твердження про турецьке втручання, відзначивши наявність такої співпраці з низкою країн.

29 вересня президент Азербайджану Ільхам Алієв прийняв вірчі грамоти новопризначеного посла Пакистану в Азербайджані Білала Хайе та говорив про територіальну цілісність Азербайджану. Президент заявив, що тривала вірменська агресія та окупація призвели не лише до руйнування інфраструктури та мечетей, але і до геноциду в Ходжали та культурного геноциду, що ображають увесь мусульманський світ і є визнанням офіційної політики ісламофобії та ненависті до азербайджанців[138]. Згодом міністерство закордонних справ Азербайджану та Генеральна прокуратура випустили спільну заяву про воєнні злочини, скоєні вірменами проти цивільного населення[139]. Також під час брифінгу, проведеного спільно міністерством закордонних справ Азербайджану та Генеральною прокуратурою, МЗС Азербайджану вимагало від Вірменії припинити обстріли мирного населення і закликало міжнародні організації забезпечити дотримання Вірменією принципів міжнародного права[140]. Крім того, посол Азербайджану в Росії Полад Бюльбюль огли заперечив повідомлення про найманців з Туреччини, що діють в Азербайджані, а перша віцепрезидентка Азербайджанської Республіки Мехрібан Алієва заявила, що Азербайджан ніколи не претендував на чужі землі і не вчиняв злочинів проти людства[141].

3 жовтня Алієв заявив, що Вірменії необхідно залишити його територію (в Нагірному Карабасі), щоб війна припинилася[142]. Наступного дня Алієв виступив з офіційною заявою про те, що Азербайджан «пише нову історію», описавши Карабах як давню азербайджанську територію і давнє місце проживання азербайджанців, і зазначивши, що вірмени окупували територію Азербайджану, знищивши його релігійну та культурну спадщину за три десятиліття. Він додав, що Азербайджан відновить свої міста і зруйновані мечеті, і звинуватив Вірменію у фальсифікації історії[143]. Через дві доби уряд Азербайджану повідомив, що Вірменія розгорнула касетні боєприпаси проти міст[144].

Твердження про участь третіх сторін

Через географію, історію та чутливість карабаського конфлікту були висунуті звинувачення, твердження та заяви щодо участі сторонніх та міжнародних суб'єктів, у тому числі за повідомленнями ЗМІ та Сирійського спостережного центру з прав людини (SOHR) .

Туреччина та Сирійська національна армія

Через два дні після початку збройного конфлікту кілька протурецьких сирійських бійців та джерела Сирійського спостережного центру за правами людини[145] заявили, що приватна турецька охоронна компанія почала залучати сирійських добровольців для боротьби у Карабасі[146]; Азербайджан та Туреччина заперечили ці заяви[147]. За повідомленням The Times частково підтвердилась участь Туреччини у направленні 200 сирійських найманців на підтримку азербайджанських військ[148]. Офіційні представники Азербайджану і Сирійської національної армії заперечили присутність сирійців, хоча джерело з Туреччини повідомило, що ці сирійці діють незалежно і не входять до СНА[149]. Міноборони Росії висловило стурбованість з приводу «незаконних збройних формувань» з Сирії та Лівії, які, за його словами, прибули в зону конфлікту для участі в бойових діях[150].

Сирійський спостережний центр за правами людини підтвердив існування в Азербайджані в цілому 320 сирійських вояків, переважно сирійсько-туркменського походження з дивізії «Султан Мурад», і зазначив, що вони не брали участь у зіткненнях. Центр зазначив, що сирійські угруповання, що складаються у більшості з арабів, відмовилися відправляти своїх бойовиків до Азербайджану[151]. Станом на 1 жовтня 2020 SOHR підтвердив загибель 28 сирійських бойовиків та майже 60 повідомлень про поранення або зниклих безвісти за попередні два дні боїв[152]. Пізніше Емманюель Макрон звинуватив Турречину у відправці сирійських джихадістів до Нагірного Карабаху. За його словами, сирійські бойовихи з джихадістських угруповань добиралися до Нагірного Карабаху через транзитний пункт Газіантеп[153].

3 жовтня прем'єр-міністр Пашинян заявив, що в наступі Азербайджану беруть участь сирійські найманці і терористи разом зі спеціалістами турецької армії у тому числі 150 високопоставлених турецьких військових офіцерів, розміщених на азербайджанських командних пунктах та безпосередньо керують воєнними операціями[154].

4 жовтня SOHR повідомив, що щонайменше 72 протурецьких сирійських бойовиків з понад 1200 загинули у зіткненнях[155]. Тим часом неопізнаний лідер СНА, статті Jesr Press і The Guardian також підтвердили загибель десятків сирійських бойовиків[156][157][158].

Вірменські добровольці та курдське ополчення

Перед конфліктом турецькі джерела стверджували, що багато членів Загонів народної оборони (ЗНО) та Робітничої партії Курдистану (РПК) з Іраку та Сирії були переведені до Нагірного Карабаху з метою підготовки вірменських ополченців проти Азербайджану[159], а 30 вересня турецькі джерела стверджували, що близько 300 бойовиків РПК були перекинуті до Нагірного Карабаху через Іран[160]. Однак, за словами одного з коментаторів Washington Post, «є підстави сумніватися» у цих твердженнях, оскільки Туреччина в минулому робила сумнівні заяви щодо діяльності РПК та ЗНО[161]. Коментатор Jerusalem Post писав, що пропозиції Daily Sabah щодо участі РКП/ЗНО у Карабасі «мали на меті створити виправдання для Туреччини, щоб заявити, що її „безпека“ знаходиться під загрозою з боку „РПК“ і що вона може вторгнутися». Коментатор відмітив, що Туреччина вже використовувала приклад з нейтралізації «терористів» для нападу на північ Іраку та Сирії[162].

28 вересня Міністерство оборони Азербайджану заявило, що серед вірменських жертв були найманці вірменського походження з Сирії та з різних країн Близького Сходу[163]. Цього ж дня міністр оборони Туреччини Хулусі Акар заявив, що Вірменія повинна «відправити назад найманців і терористів, які привезла з-за кордону»[164].

30 вересня Хікмат Гаджиєв заявив, що «міжнародна спільнота повинна адекватно реагувати на використання терористичних сил Вірменією»[165]. Сирійський спостережний центр за правами людини заявив, що сирійські бойовики вірменського походження були перевезені до Вірменії для боротьби з Азербайджаном[151][166].

5 жовтня Міністерство закордонних справ Азербайджану заявило, що Вірменія широко використовувала іноземні терористичні сили і найманців проти Азербайджану. У міністерстві додали, що є чіткі факти про прибуття людей вірменського походження в Нагірний Карабах з Близького Сходу, особливо з Сирії, Лівану, а згодом з Росії, Грузії, Греції, Об'єднаних Арабських Еміратів та інших країн[167].

Росія та Іран

Під час конфлікту азербайджанські та іранські ЗМІ повідомляли, що російське озброєння та військову техніку транспортували до Вірменії через Іран[168]. 29 вересня Міністерство закордонних справ Ірану спростувало ці твердження[169]. Наступного дня азербайджанські проурядові ЗМІ поділилися відеокадрами, на яких, як повідомляється, видно, що військова техніка транспортується до Вірменії через Іран[170][171][172]. Азербайджанський депутат Сабір Рустамханлі заявив, що Іран займався транспортуванням зброї з різних країн до Вірменії[173]. Згодом у парламенті Азербайджану Рустамханлі запропонував відкрити посольство Азербайджану в Ізраїлі[174]. Глава адміністрації президента Ірану Махмуд Ваєзі під час телефонного дзвінка з віцепрем'єр-міністром Азербайджану Шахіном Мустафаєвим спростував заяви та заявив, що вони спрямовані на підрив відносин обох країн[175]. Крім того, іранські державні ЗМІ заявили, що вантажівки, зображені на кадрах, складаються з партій вантажівок КамАЗ, які уряд Вірменії раніше придбав у Росії[176].Іран перебуває в конфліктній ситуації, оскільки він завжди поважав і визнавав територіальну цілісність сусідньої «країни-шиїта» Азербайджану, але також збивав азербайджанські безпілотники, які пролітали над його повітряним простором. Іран, як правило, обережно ставиться до конфлікту, що розширюється до його кордонів.[177]

28 вересня російські ЗМІ повідомили, що російські приватні військові компанії готові воювати проти Азербайджану в Нагірному Карабасі[178]. 1 жовтня російський підрозділ «Радіо Свобода», посилаючись на джерело з групи «Вагнера», повідомив, що вони вже перебувають у Карабасі та беруть участь у бойових діях[179]. Пов'язаний з групою «Вагнер» російський бізнесмен Євген Пригожин заперечив це[180].

Міжнародна реакція

Міжнаціональні організації

ООН засудила конфлікт і закликали обидві сторони знизити напруженість і без зволікання відновити конструктивні переговори[181]. Афганістан, Пакистан, Туреччина і Північний Кіпр висловили підтримку Азербайджану, Туреччина надала Азербайджану військову підтримку, хоча масштаби її підтримки суперечливі[120].

Міжнародні аналітики вважають, що бойові дії, ймовірно, були ініційовані Азербайджаном[120][115], і що основними цілями наступу, ймовірно, будуть звільнення менш гористих районів на півдні Нагірного Карабаху, які легше звільнити, ніж добре укріплені внутрішні частини регіону[117][116]. Підтримка Азербайджану Туреччиною розглядається як спроба розширити сферу свого впливу як за рахунок посилення позиції Азербайджану в конфлікті, так і за рахунок зменшення впливу Росії в регіоні[120][119].

Президент Європейської Ради Шарль Мішель закликав до двостороннього припинення бойових дій[182]. Аналогічну заявив зробив Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш[183], після чого Рада Безпеки ООН засудила конфлікт[181]. ОБСЄ також закликала припинити воєнні дії[184]. Генеральний секретар Організації американських держав Луїс Альмаґро вимагав від Азербайджану припинити бойові дії[185].

Тюркська рада підтвердила свої зобов'язання «дотримуватися норм і принципів міжнародного права», підтвердила важливість швидкого врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту "на основі суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності міжнародно визнаних кордонів Республіки Азербайджан ", і нагадав, «що відповідні резолюції Ради Безпеки ООН, зокрема Резолюція 853 Ради Безпеки ООН 1993 року, вимагають негайного, безумовного та повного виведення збройних сил Вірменії з усіх окупованих територій Азербайджанської Республіки»[186].

Держави

Представники кількох країн — включаючи Албанію[187], Аргентину[188], Ватикан[189], Велику Британію[190], Грецію[191], Грузію[192], Естонію[193], Індію[194][195], Індонезію[196], Казахстан[197], Канаду[198], Китай[199], Латвію[200][201], Литву[202][201], Молдову[203], Німеччину[189], Польщу[204], Румунію[205][206], Росію[207], Саудівську Аравію[208], США[209][207], Уругвай[210], Францію[211][207], Хорватію[212] та Чилі[213] — закликали до мирного вирішення конфлікту.

Уряди Афганістану, Пакистану, Турречини та частково визнаного (Туреччиною) Північного Кіпру виразили підтримку Азербайджану, звинувативши Вірменію у порушенні режиму припинення вогню[189][214][215][216]. 1 жовтня Туреччина виступила із заявою, в якій відхилила спільні вимоги Франції, Росії та США про припинення вогню[217][218]. Іран закликав до мирного вирішення конфлікту, з дотриманням територіальної цілісності Азербайджану та виведенням вірменських військ з окупованих територій[219][220][221]. Боснякський член Президії Боснії і Герцеговини Шефік Джаферович та лідер його Партії демократичної дії Бакір Ізетбегович висловили свою підтримку Азербайджану, засудивши Вірменію та порівнявши ситуацію з ситуацією у Боснійській війні 1992—1995 років[222]. Угорщина заявила, що підтримує зменшення напруженості, проте також заявила, що підтримує територіальну цілісність Азербайджану, заявивши, що «Нагірний Карабах з вірменською більшістю знаходиться в межах Азербайджану»[223][224]. Аналогічну заяву зробила Україна[225], однак додала, що вона не надаватиме військової допомоги ні Вірменії, ні Азербайджану[226], і що вона хоче уникнути внутрішнього етнічного конфлікту між вірменською і азербайджанською діаспорою[227].

Кіпр опублікував заяву, в якій засуджував Азербайджан за порушення режиму припинення вогню та ескалацію з боку учасників та третіх сторін, закликавши повернутися до мирних переговорів[228]. Невизнане міжнародною спільнотою самопроголошене Придністров'я разом з двома іншими невизнаними країнами, Абхазією та Південною Осетією, визнало незалежність Республіки Арцах[229], висловило своє бажання вирішити конфлікт і співчуття «братньому народові Арцаха»[230][231].

Посол Вірменії в США Варужан Нерсесян запросив США втрутитися у конфлікт, як і його азербайджанський колега Елін Сулейманов[232].

Діаспора

Вірменська діаспора

1 жовтня вірменська меншина Південної Осетії засудила дії Азербайджану, який, за її словами, за підтримки Туреччини атакував міста Арцаха. Вони також згадали вірмен, які допомагали Південній Осетії під час російсько-грузинської війни, учасником якої вона була, і що єдиним виходом було визнання незалежності Республіки Арцах[233]. Тим часом вірменська меншина Грузії (Джавахетія) висловила стурбованість конфліктом і спробувала направити допомогу до Вірменії і Арцаху[234].

Лідер вірменської діаспори в Хорватії Катарина Оганесян попросила підтримки проти того, що вона назвала геноцидом вірмен[235].

Азербайджанська діаспора

2 жовтня в іранських містах, в тому числі в столиці Тегерані, Тебризі, відбулися декілька протестів на підтримку Азербайджану. Іранські азербайджанці скандували гасла азербайджанською мовою, в тому числі «Карабах — наш. Він залишиться нашим»[236]. Того ж дня близько 50 азербайджанців Молдови зустрілися в столиці країни Кишиневі з послом Азербайджану в Молдові Ґудсі Османовим і висловили свою підтримку азербайджанській армії, заявивши, що вони «готові виконувати всі накази і вказівки президента Азербайджану […] Ільхама Алієва». Після цього вони заявили, що нададуть фінансову допомогу Фонду допомоги збройним силам Азербайджану. Спочатку на захід збиралися бути присутнім 500 осіб, але це виявилося неможливим через пандемію COVID-19[237].

3 жовтня азербайджанці Грузії виразили готовність воювати за Азербайджан і впевненість, що Азербайджан поверне Нагірний Карабах[238].

Див. також

Примітки

  1. ↑ [https: //www.ft.com/content/bfb04708-3f6c-4659-b6ed-9ec7b01e75f4 Азербайджан та Вірменія домовились про повне припинення вогню в Нагірному Карабасі]. Financial Times. 10 Листопад 2020. «Угода розглядається як перемога Баку» 
  2. ↑ Ravid, Barak (30 September 2020). Азербайджан використовує ізраїльські безпілотники "камікадзе" в боях в Нагірному Карабасі. Axios. Архів оригіналу за 30 September 2020. 
  3. ↑ Азербайджанці офіційно заявили, що військові використовують безпілотники ізраїльського виробництва у війні з Вірменією. i24 News. 30 September 2020. Архів оригіналу за 30 September 2020. 
  4. ↑ Офіційний список загиблих
  5. ↑ Дані Вірмені про втрати Азербайджану
  6. ↑ В Армении подтвердили гибель 3360 военных в Карабахе (рос.)
  7. ↑ Міністр охорони здоров'я Вірменії Арсен Торосян про судово-медичну службу Міністерства охорони здоров'я (вірм.)
  8. ↑ Дані Азербайджану про втрати вірменів станом на 30 вересня
  9. ↑ Armenia-Azerbaijan conflict: Death toll rises in Nagorno-Karabakh
  10. ↑ Ermənilərin yaşayış məntəqəsini atəşə tutması nəticəsində Ağdam sakini həlak olub. report.az (az). Report Information Agency. 28 September 2020. Процитовано 28 September 2020. 
  11. ↑ Over 30 civilians injured in Artsakh — preliminary information
  12. ↑ Тетяна Пархомчук (13 жовтня 2020). ДРУГА КАРАБАСЬКА: московські ФОРМУЛИ ПІД КОПІРКУ УКРАЇНСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ. https://umoloda.kyiv.ua (Україна молода). Процитовано 26 жовтня 2020. 
  13. ↑ Михайло Жирохов (29 вересня 2020). Азербайджан проти Вірменії: сили сторін. https://apostrophe.ua/ua (Апостроф). Процитовано 26 жовтня 2020. 
  14. ↑ Prezident İlham Əliyevin rəhbərliyi ilə Müdafiə Nazirliyinin Mərkəzi Komanda Məntəqəsində operativ müşavirə keçirilib - YENİLƏNİB. APA.az (az). 25 October 2020. Процитовано 25 October 2020. 
  15. ↑ The conflict between Armenia and Azerbaijan, explained. vox.com (en). 7 oktyabr 2020. Архів оригіналу за 12 oktyabr 2020. Процитовано 16 oktyabr 2020. 
  16. ↑ Michael Kofman; Leonid Nersisyan (14 oktyabr 2020). The second Nagorno-Karabakh war, two weeks in. warontherocks.com (en). Архів оригіналу за 16 oktyabr 2020. Процитовано 16 oktyabr 2020. 
  17. ↑ Вторая Карабахская война. Чем закончится противостояние между Азербайджаном и Арменией. tvrain.ru (ru). 2 oktyabr 2020. Архів оригіналу за 16 oktyabr 2020. Процитовано 16 oktyabr 2020. 
  18. ↑ а б Armenia and Azerbaijan fight over disputed Nagorno-Karabakh. BBC News (en-GB). 2020-09-27. Процитовано 2020-09-28. 
  19. ↑ Nagorno-Karabakh profile. BBC News (en-GB). 2016-04-06. Процитовано 2020-10-06. 
  20. ↑ Military occupation of Azerbaijan by Armenia | Rulac. www.rulac.org. Процитовано 2020-10-06. 
  21. ↑ étrangères, Ministère de l'Europe et des Affaires. Armenia/Azerbaijan – Border clashes between the two countries (15 Jul. 2020). France Diplomacy - Ministry for Europe and Foreign Affairs (en). Процитовано 2020-10-06. 
  22. ↑ Contributor, Guest (2016-08-10). Time to Get Rid of the Madrid Principles. The Armenian Weekly (en-US). Процитовано 2020-10-06. 
  23. ↑ 'Velvet Populism' Ends Decade-Long Discussion Of The Madrid Principles - OpEd. Eurasia Review (en-US). 2020-09-18. Процитовано 2020-10-06. 
  24. ↑ "Степанакерт отвергает «Мадридские принципы»". 
  25. ↑ étrangères, Ministère de l'Europe et des Affaires. Armenia/Azerbaijan – Border clashes between the two countries (15 Jul. 2020). France Diplomacy - Ministry for Europe and Foreign Affairs (en). Процитовано 2020-09-28. 
  26. ↑ The Armenia-Azerbaijan conflict explained. POLITICO. 2020-09-28. Процитовано 2020-09-30. 
  27. ↑ Вірменія і Росія проводять спільні військові навчання
  28. ↑ Азербайджан и Турция приступили к военным учениям. Euronews. 
  29. ↑ Совместные учения армий Азербайджана и Турции впечатляют масштабами. CBC. 1 August 2020. 
  30. ↑ Игра мускулами: зачем Азербайджан проводит учения с Турцией. Газета.Ru (ru). Процитовано 2020-09-28. 
  31. ↑ AA, DAILY SABAH WITH (2020-09-20). Turkey-Azerbaijan military drills intimidate Armenia, President Aliyev says. Daily Sabah (en). Процитовано 2020-09-28. 
  32. ↑ Туреччина направила на навчання в Азербайджан підрозділи збройних сил
  33. ↑ Armenia joins Russia, China and others for Caucasus 2020 major international military drills. armenpress.am (en). Процитовано 2020-09-28. 
  34. ↑ Russian-led Kavkaz-2020 Drills Start in Abkhazia, Tskhinvali. Civil.ge (en-US). 2020-09-21. Процитовано 2020-09-28. 
  35. ↑ Turkey – President Addresses General Debate, 75th Session. United Nations Web TV (en). Процитовано 27 September 2020. 
  36. ↑ Азербайджан та Індія відмовились брати участь у російських військових навчаннях «Кавказ-2020»
  37. ↑ Tashjian, Yeghia (2020-06-24). The neo-Ottomans are back. How should Lebanese Armenians respond?. The Armenian Weekly (en-US). Процитовано 2020-10-03. 
  38. ↑ Sahar, Sojla (2020-09-02). Turkey’s Neo-Ottomanism is knocking on the door. Modern Diplomacy (en-US). Процитовано 2020-10-03. 
  39. ↑ Armenian Battalion warns against Neo-Ottoman expansionism. ANF News (en). Процитовано 2020-10-03. 
  40. ↑ Wastnidge, Edward (2019-01-02). Imperial Grandeur and Selective Memory: Re-assessing Neo-Ottomanism in Turkish Foreign and Domestic Politics. Middle East Critique 28 (1). с. 7–28. ISSN 1943-6149. doi:10.1080/19436149.2018.1549232. Процитовано 2020-10-03. 
  41. ↑ Neo-Ottoman Cool 2: Turkish Nation Branding and ArabicLanguage Transnational Broadcasting. 
  42. ↑ Antonopoulos, Paul. Reports Turkey Is Transferring Syrian Militants To Azerbaijan As Hostilities Against Armenia Increases. Greek City Times (en-US). Процитовано 2020-09-28. 
  43. ↑ sabah, daily (2020-09-25). Armenia transfers YPG/PKK terrorists to occupied area to train militias against Azerbaijan. Daily Sabah (en). Процитовано 2020-10-01. 
  44. ↑ APA.az (2020-10-03). Azerbaijani President: There is not a single evidence of any foreign presence in Azerbaijan. apa.az (az). Процитовано 2020-10-03. 
  45. ↑ Turkish claims of PKK fighters in Armenia absolute nonsense: Armen Sarkissian. Al Arabiya English (en). 2020-09-30. Процитовано 2020-10-01. 
  46. ↑ Fighting erupts between Armenia, Azerbaijan over disputed region. www.aljazeera.com (en). Процитовано 2020-09-27. 
  47. ↑ Armenia Declares Martial Law and Mobilization Over Nagorno-Karabakh. U.S. News & World Report. 27 September 2020. Процитовано 27 September 2020. 
  48. ↑ Staff, Reuters (2020-09-27). Nagorno-Karabakh announces martial law and total mobilization. Reuters (en). Процитовано 2020-09-28. 
  49. ↑ Staff, Reuters (2020-09-27). Azerbaijan's parliament approves martial law, curfews - president's aide. Reuters (en). Процитовано 2020-09-27. 
  50. ↑ а б APA.az (2020-09-28). Partial mobilization announced in Azerbaijan. apa.az (az). Процитовано 2020-09-28. 
  51. ↑ United Nations Treaty Collection. treaties.un.org (EN). Процитовано 2020-10-06. 
  52. ↑ اصابت راکت به یکی از روستاهای آذربایجان شرقی. ایسنا (fa). 2020-09-27. Процитовано 2020-10-05. 
  53. ↑ Presstv. Iran tells Armenia, Azerbaijan region cannot afford another war. PressTV (En). Процитовано 2020-10-05. 
  54. ↑ Rocket attack on northwest of Iran border – IWN (en-US). Процитовано 2020-10-05. 
  55. ↑ Geopolitics.news (2020-09-30). Iran shoots down suspected Azerbaijani drone. Geopolitics News (en-US). Процитовано 2020-10-05. 
  56. ↑ "Мы предупреждали Алиева!": Иран сбил азербайджанский военный самолёт. avia.pro. Процитовано 2020-10-05. 
  57. ↑ Desk, News (2020-09-29). Iran confirms its air defenses shot down foreign drone in East Azerbaijan. AMN - Al-Masdar News | المصدر نيوز (en-US). Процитовано 2020-10-05. 
  58. ↑ а б Війну в Карабаху припинено за посередництва Путіна: Вірменія повертає частину територій Азербайджану, в регіон входять миротворці РФ. Новинарня (uk). 2020-11-10. Процитовано 2020-11-10. 
  59. ↑ До Нагірного Карабаху зайдуть миротворці Росії | УМП. Український мілітарний портал. Процитовано 2020-11-10. 
  60. ↑ Вірменія заявила про відновлення наступу Азербайджану в Карабаху. 12.12.2020, 17:09
    Карабах: Азербайджан і Вірменія обмінялися звинуваченнями у порушенні «тиші». 12.12.2020, 20:45
  61. ↑ Азербайджан повідомив про загибель чотирьох військових у Карабаху. 13.12.2020
  62. ↑ Armenian cabinet bans all men from mobilization reserve aged over 18 from leaving state. TASS. Процитовано 2020-10-03. 
  63. ↑ Kocharyan trial delayed as indicted ex-defense minister Seyran Ohanyan heads to Artsakh amid attack. armenpress.am (en). Процитовано 2020-09-29. 
  64. ↑ Tik Tok fails operating in Armenia. armenpress.am (en). Процитовано 2020-10-01. 
  65. ↑ Armenia ex-military official charged with high treason on suspicion of spying for Azeri intelligence. armenpress.am (en). Процитовано 2020-10-01. 
  66. ↑ NSS Armenia arrests foreign citizens on intelligence suspicions. armenpress.am (en). Процитовано 2020-10-05. 
  67. ↑ Ayyub, Nvard Hovhannisyan, Rami (2020-10-01). Armenia recalls ambassador to Israel over arms sales to Azerbaijan. Reuters (en). Процитовано 2020-10-06. 
  68. ↑ Inc, TV Rain (2020-09-27). Власти Азербайджана ограничили доступ к интернету после обстрелов в Карабахе. tvrain.ru. Процитовано 2020-09-27. 
  69. ↑ Ordu; Ordu. Diaspor Komitəsi xaricdə yaşayan azərbaycanlılara müraciət edib. Ordu.Az (en). Процитовано 2020-09-27. 
  70. ↑ Azərbaycanda komendant saatı elan olundu. web.archive.org. 2020-09-27. Процитовано 2020-09-27. 
  71. ↑ Bu gecədən komendant saatı elan olunur. web.archive.org. 2020-09-27. Процитовано 2020-09-27. 
  72. ↑ APA.az (2020-09-28). Vilayat Eyvazov appointed commandant of areas where curfew is applied - ORDER. apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  73. ↑ www.azal.az https://www.azal.az/az/offer/549 Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2020-09-28. 
  74. ↑ Mətbuat xidmətinin MƏLUMATI - cəbhədəki son vəziyyət.. genprosecutor.gov.az (az). Prosecutor General's Office of the Republic of Azerbaijan. 27 September 2020. Процитовано 28 September 2020. 
  75. ↑ Азербайджан відновив ще чотири прикордонні застави. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2020-1031. Процитовано 31 жовтня 2020. 
  76. ↑ In pictures: Fighting rages in Nagorno-Karabakh conflict. BBC News (en-GB). 2020-10-05. Процитовано 2020-10-06. 
  77. ↑ Nagorno-Karabakh conflict: Major cities hit as heavy fighting continues. BBC News (en-GB). 2020-10-04. Процитовано 2020-10-06. 
  78. ↑ Karabakh woman, child killed in Azerbaijan's shelling. PanARMENIAN.Net. Процитовано 2020-09-27. 
  79. ↑ Միայն Ստեփանակերտում 10-ից ավելի վիրավոր կա, ներառյալ՝ երեխաներ ու կանայք. Արցախի ՄԻՊ. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (hy). Процитовано 2020-10-05. 
  80. ↑ Azerbaijan Army does not shell civilians. mod.gov.az (en). Процитовано 2020-09-27. 
  81. ↑ Armenia and Azerbaijan clash as Iran works on peace plan. AP NEWS. 2020-10-05. Процитовано 2020-10-06. 
  82. ↑ APA.az (2020-09-28). One more civil person killed as a result of shelling of residential settlements by Armenia. apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  83. ↑ APA.az (2020-10-06). Prosecutor General's Office: 27 civilians killed, 141 injured as a result of Armenian provocations. apa.az (az). Процитовано 2020-10-06. 
  84. ↑ XİN-dən ermənilərin mülki şəxsləri atəşə tutması ilə bağlı açıqlama. Report İnformasiya Agentliyi (az). Процитовано 2020-09-27. 
  85. ↑ Letters (2020-10-01). Nagorno-Karabakh belongs to Azerbaijan | Letter. the Guardian (en). Процитовано 2020-10-06. 
  86. ↑ APA.az (2020-09-28). Enemy continues shelling civilians - PHOTO. apa.az (az). Процитовано 2020-09-28. 
  87. ↑ APA.az (2020-09-28). Criminal case launched into provocation committed by Armenians against civilians in Tartar - OFFICIAL. apa.az (az). Процитовано 2020-09-28. 
  88. ↑ Düşmən Tərtərdə daha bir mülki vətəndaşı öldürdü. qafqazinfo.az (az). 29 September 2020. Процитовано 29 September 2020. 
  89. ↑ APA.az (2020-10-01). Shell fired by Armenians hit the Tartar bus station, killing one person. apa.az (az). Процитовано 2020-10-01. 
  90. ↑ APA.az (2020-09-28). Ermənilər mülkü əhaliyə atəş açır: Tərtərdə iki qardaş həlak oldu, 2 nəfər isə yaralandı - FOTO. apa.az (az). Процитовано 2020-09-28. 
  91. ↑ The enemy destroyed 65 houses and 5 civilian objects. Axar.Az (en). 2020-09-29. Процитовано 2020-09-29. 
  92. ↑ APA.az (2020-09-30). Armenian artillery shell hits gas station in Horadiz, some killed and injured. apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  93. ↑ Erməni terroru nəticəsində daha 2 mülki şəxs həlak olmuşdur. genprosecutor.gov.az (az). Prosecutor General's Office of the Republic of Azerbaijan. 1 October 2020. Процитовано 1 October 2020. 
  94. ↑ Two more civilians were killed as a result of Armenian terror. 
  95. ↑ APA.az (2020-10-04). 1 civilian killed and 4 injured as the result of missile strike by Armenian army on Ganja. apa.az (az). Процитовано 2020-10-04. 
  96. ↑ APA.az (2020-10-04). 14-year-old boy killed as Armenian shelled Azerbaijan's Agjabadi. apa.az (az). Процитовано 2020-10-04. 
  97. ↑ APA.az (2020-10-05). 1 civilian died, 3 injured as a result of shelling of residential areas by Armenia. apa.az (az). Процитовано 2020-10-05. 
  98. ↑ Safi, Michael (2020-10-01). Two French reporters injured while covering Armenia-Azerbaijan conflict. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2020-10-01. 
  99. ↑ Armenia-Azerbaijan conflict: Casualties mount in Nagorno-Karabakh battle. BBC News (en-GB). 2020-09-29. Процитовано 2020-10-02. 
  100. ↑ Artsakh military reports 21 more KIA. armenpress.am (en). Процитовано 2020-10-06. 
  101. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :4 не вказано текст
  102. ↑ Նազարյան, Ռոբերտ. Իրավիճակի ամփոփում ժ. 18։00 դրությամբ. 02.10.2020թ. | Razm.info (hy-HY). Процитовано 2020-10-03. 
  103. ↑ APA.az (2020-09-30). Up to 2,300 enemy soldiers were killed. apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  104. ↑ APA.az (2020-10-01). List of destroyed enemy military equipment - LIST - VIDEO. apa.az (az). Процитовано 2020-10-01. 
  105. ↑ Tərtərdə zədələnən döyüş helikopteri peşəkarlıqla öz ərazimizə endirilib. Report İnformasiya Agentliyi (az). Процитовано 2020-09-29. 
  106. ↑ APA.az (2020-10-02). Military losses of Armenia in first 4 days evaluated in amount of USD 1,2 bln.. apa.az (az). Процитовано 2020-10-02. 
  107. ↑ Ոչնչացվել են հակառակորդի 4 ուղղաթիռ, շուրջ 15 ԱԹՍ, 10 տանկ և հետևակի մարտական մեքենա. ԼՂ ՊՆ. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (hy). Процитовано 2020-09-28. 
  108. ↑ Ճշտված տվյալներով ադրբեջանական կողմն ունի 200 զոհ. Արծրուն Հովհաննիսյան. Նորություններ Արցախից aparaj.am (hy-AM). 2020-09-27. Процитовано 2020-09-28. 
  109. ↑ Roblin, Sebastien. Tanks Ablaze As Azerbaijani Forces Attack Armenian Troops In Disputed Nagorno-Karabakh. Forbes (en). Процитовано 2020-09-28. 
  110. ↑ Ադրբեջանական կենդանի ուժի ու զինտեխնիկայի կորուստները (Azerbaijani personnel and military vehicular losses). Artsakh Defence Army (armenian). 27 September 2020. 
  111. ↑ LLC, Academy Of Development. Հաղորդագրություն | ԼՂՀ պաշտպանության նախարարության պաշտոնական կայք. nkrmil.am (hy). Процитовано 2020-09-28. 
  112. ↑ Նազարյան, Ռոբերտ. Իրավիճակի ամփոփում ժ. 18։00 դրությամբ. 02.10.2020թ. | Razm.info (hy-HY). Процитовано 2020-10-02. 
  113. ↑ Düşmənin səhra idarəetmə məntəqəsi və tanklarının məhv edilməsinin videogörüntüləri – VİDEO. 
  114. ↑ 'Armenia lacks incentives to launch military action now, Azerbaijan moved in first' - Thomas de Waal. Ahval (en). Процитовано 2020-09-28. 
  115. ↑ а б As fighting rages, what is Azerbaijan’s goal? | Eurasianet. eurasianet.org (en). Процитовано 2020-09-30. 
  116. ↑ а б «Забуксовала, заглохла»: эксперт о военной операции Азербайджана в Карабахе. EADaily (ru). Процитовано 2020-10-03. 
  117. ↑ а б Palmer, James. Why Are Armenia and Azerbaijan Heading to War?. Foreign Policy (en-US). Процитовано 2020-09-29. 
  118. ↑ Is Turkey a brother in arms or just extending its footprint into Nagorno-Karabakh?. France 24 (en). 2020-09-29. Процитовано 2020-10-04. 
  119. ↑ а б Gall, Carlotta (2020-10-05). Turkey Jumps Into Another Foreign Conflict, This Time in the Caucasus. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2020-10-06. 
  120. ↑ а б в г д Armenia-Azerbaijan War: Military Dimensions of the Conflict | Russia …. archive.vn. 2020-10-03. Процитовано 2020-10-06. 
  121. ↑ Алієв давав 5 млрд доларів за Карабах. У мережу злили розмову лідерів Вірменії та Білорусі
  122. ↑ Агрессия со стороны Азербайджана была спланирована заранее: Пашинян. armenpress.am (ru). Процитовано 2020-09-28. 
  123. ↑ Народ Арцаха воюет с турецко-азербайджанским альянсом: МИД Республики Армения. armenpress.am (ru). Процитовано 2020-09-28. 
  124. ↑ Вардан Тоганян не исключил, что Армения может обратиться к РФ для новых поставок оружия. armenpress.am (ru). Процитовано 2020-09-28. 
  125. ↑ Azerbaijan expanding geography of hostilities with active support of Turkey – PM Pashinyan. armenpress.am (en). Процитовано 2020-09-29. 
  126. ↑ Armenia considers officially recognizing independence of Nagorno Karabakh, Pashinyan says. armenpress.am (en). Процитовано 2020-09-30. 
  127. ↑ ՀՀ ԱԳՆ հայտարարությունը Թուրքիայի ԶՈՒ ներգրավվածության վերաբերյալ (hy). MFA. 30-10-2020. 
  128. ↑ Putin, Macron call for Nagorno-Karabakh ceasefire as deaths mount. www.aljazeera.com (en). Процитовано 2020-10-01. 
  129. ↑ Karabakh urges international community to recognize its independence. PanARMENIAN.Net. Процитовано 2020-10-03. 
  130. ↑ Armenia Says Azerbaijan Targeting Residential Areas With Missiles and Cluster Bombs. news.yahoo.com (en-US). Процитовано 2020-10-06. 
  131. ↑ 26 September 2020 09:40 (en). Defence Ministry of Azerbaijan. 26 September 2020. Процитовано 28 September 2020. 
  132. ↑ Tensions flare between Armenia and Azerbaijan over new clashes. Gulf-Times (ar). 2020-09-27. Процитовано 2020-09-28. 
  133. ↑ Hikmat Hajiyev: Armenia's deliberate targeting of residential areas and the civilians is a gross violation of international humanitarian law. azertag.az (en). Процитовано 2020-09-28. 
  134. ↑ Hikmət Hacıyev: "Ordumuz Azərbaycan ərazisinin təhlükəsizliyini təmin edir". Report İnformasiya Agentliyi (az). Процитовано 2020-09-28. 
  135. ↑ Prezidentin köməkçisi: "Bu, Azərbaycan xalqının Böyük Vətən Müharibəsidir". Report İnformasiya Agentliyi (az). Процитовано 2020-09-28. 
  136. ↑ APA.az (2020-09-28). Hikmət Hacıyev: “Ermənistan tərəfindən çox saxta və cılız məlumatlar hazırlanır" (az). Процитовано 2020-09-28. 
  137. ↑ APA.az (2020-09-28). Dövlət Komitəsi Ermənistan silahlı qüvvələrinin qadın və uşaqları qətlə yetirməsinə dair bəyanat yayıb. apa.az (az). Процитовано 2020-09-28. 
  138. ↑ Prezident İlham Əliyev: İslamofobiya və Azərbaycanofobiya siyasəti artıq Ermənistanın rəsmi ideologiyasına çevrilib. azertag.az (az) (Azerbaijan State News Agency). 29 September 2020. Процитовано 29 September 2020. 
  139. ↑ APA.az (2020-09-29). Prosecutor General's Office and MFA issue statement on crimes committed against civilians, by Armenians. apa.az (az). Процитовано 2020-09-29. 
  140. ↑ APA.az (2020-09-29). MFA: We demand from Armenia to stop shelling civilians. apa.az (az). Процитовано 2020-09-29. 
  141. ↑ APA.az (2020-09-29). Mehriban Aliyeva: “May the Almighty grant every Azerbaijani the chance to kiss the sacred Karabakh soil!”. apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  142. ↑ Istanbul, Aren Melikyan in Yerevan and Arzu Geybullaeva in. President of Azerbaijan tells Armenia to 'leave our territory, and then, the war will stop'. CNN. Процитовано 2020-10-05. 
  143. ↑ APA.az (2020-10-04). President Ilham Aliyev: Today we are writing a new history of our people and state, a glorious history. apa.az (az). Процитовано 2020-10-05. 
  144. ↑ Ermenistan cepheden kaçıyor sivilleri vuruyor. https://www.dunyabulteni.net/ (tr). Процитовано 2020-10-06. 
  145. ↑ Syrian rebel fighters prepare to deploy to Azerbaijan in sign of Turkey’s ambition • The Syrian Observatory For Human Rights. The Syrian Observatory For Human Rights (en-US). 2020-09-28. Процитовано 2020-09-29. 
  146. ↑ McKernan, Bethan (2020-09-28). Syrian rebel fighters prepare to deploy to Azerbaijan in sign of Turkey’s ambition. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2020-09-29. 
  147. ↑ Azerbaijan denies Turkey sent Syria fighters to support it. Middle East Monitor (en-GB). 2020-09-29. Процитовано 2020-10-02. 
  148. ↑ Beirut, Hannah Lucinda Smith, Istanbul | Marc Bennetts, Moscow | Richard Spencer. Nagorno-Karabakh clashes: Turkey sends Syrian mercenaries into combat against Armenians (en). ISSN 0140-0460. Процитовано 2020-09-30. 
  149. ↑ Turkey recruiting Syrians to guard troops and facilities in Azerbaijan. Middle East Eye (en). Процитовано 2020-10-03. 
  150. ↑ Комментарий Департамента информации и печати МИД России относительно переброски иностранных наемников в зону нагорно-карабахского конфликта. www.mid.ru (ru-RU). Процитовано 2020-10-04. 
  151. ↑ а б SOHR | Reports of 4,000 Turkish-backed Syrian fighters in Azerbaijan untrue. The Syrian Observatory For Human Rights (en-US). 2020-09-29. Процитовано 2020-10-01. 
  152. ↑ Nagorno-Karabakh battles - Nearly 30 Turkish-backed Syrian mercenaries killed in 48 hours, over 60 others missing. syriahr.com (en) (SOHR). 1 October 2020. Процитовано 1 October 2020. 
  153. ↑ Rose, John Irish, Michel (2020-10-01). France accuses Turkey of sending Syrian jihadists to Nagorno-Karabakh. Reuters (en). Процитовано 2020-10-02. 
  154. ↑ 150 Turkish high ranking military officers in Azerbaijani command centers – PM Pashinyan. armenpress.am (en). Процитовано 2020-10-03. 
  155. ↑ منذ زجهم في الصفوف الأولى من قبل الحكومة التركية.. مقتل 72 من مرتزقة الفصائل السورية في معارك أذربيجان. المرصد السوري لحقوق الإنسان (ar). 2020-10-04. Процитовано 2020-10-04. 
  156. ↑ Turkey recruiting Syrians to guard troops and facilities in Azerbaijan. Middle East Eye (en). Процитовано 2020-10-05. 
  157. ↑ "Press jesr: Number of killed Syrian mercenaries in Nagorno Karabakh grows to 30". 
  158. ↑ McKernan, Bethan (2020-10-02). Syrian recruit describes role of foreign fighters in Nagorno-Karabakh. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2020-10-05. 
  159. ↑ sabah, daily (2020-09-25). Armenia transfers YPG/PKK terrorists to occupied area to train militias against Azerbaijan. Daily Sabah (en). Процитовано 2020-09-30. 
  160. ↑ Turkey: Armenia transports hundreds of PKK militants to fight Azerbaijan. Middle East Monitor (en-GB). 2020-09-30. Процитовано 2020-09-30. 
  161. ↑ Tharoor, Ishaan. Analysis | Turkey and Russia preside over a new age of mercenary wars. Washington Post (en-US). ISSN 0190-8286. Процитовано 2020-10-01. 
  162. ↑ Is Turkey planning to recruit Syrians to fight Armenia?. The Jerusalem Post | JPost.com. Процитовано 2020-10-01. 
  163. ↑ APA.az (2020-09-28). Vagif Dargahli: "There are mercenaries of Armenian origin from Syria and different countries of the Middle East among the losses of the enemy". apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  164. ↑ Erdoğan urges Armenia to 'end occupation in Upper Karabakh' - Turkey News. Hürriyet Daily News (en). Процитовано 2020-10-03. 
  165. ↑ APA.az (2020-09-30). Hikmet Hajiyev: "International community should adequately respond to the use of terrorist forces by Armenian against Azerbaijan". apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  166. ↑ Armenia-Azerbaijan conflict. syriahr.com (en) (Syrian Observatory for Human Rights). 1 October 2020. Процитовано 1 October 2020.  Текст «First Syrian fighter of Ankara-backed factions killed in Azerbaijan» проігноровано (довідка)
  167. ↑ APA.az (2020-10-05). Azerbaijani MFA: Foreign terrorist and mercenaries being used by Armenia against Azerbaijan. apa.az (az). Процитовано 2020-10-05. 
  168. ↑ Iran denies allowing passage of weapons into Armenia after video emerges on social media. www.intellinews.com. 2020-09-29. Процитовано 2020-09-30. 
  169. ↑ Spokesman Denies Claim That Arms Transferred via Iran to Armenia. en.mfa.gov.ir (en). Процитовано 2020-09-30. 
  170. ↑ APA.az (2020-09-30). Video footages spread regarding weapons and military equipment transport from Iran to Armenia - NEW FACTS - VIDEO. apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  171. ↑ Military supplies for Armenia being shipped through Iran [PHOTO/VIDEO]. AzerNews.az (en). 2020-09-30. Процитовано 2020-09-30. 
  172. ↑ Military supplies for Armenia being shipped through Iran (PHOTO/VIDEO). Trend.Az (en). 2020-09-30. Процитовано 2020-09-30. 
  173. ↑ MM Kubada səfirlik təsis olunması layihəsini qəbul etdi. Report İnformasiya Agentliyi (az). Процитовано 2020-09-30. 
  174. ↑ APA.az (2020-09-30). Opening Azerbaijani Embassy to Israel suggested in Azerbaijani Parliament. apa.az (az). Процитовано 2020-09-30. 
  175. ↑ www.iribnews.ir https://www.iribnews.ir/fa/news/2841669/شا%DB%8Cعات-مبن%DB%8C-بر-%DA%A9م%DA%A9-ا%DB%8Cران-به-ارمنستان-%DA%A9املا-ب%DB%8C-اساس-است Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2020-09-30. 
  176. ↑ www.iribnews.ir https://www.iribnews.ir/fa/news/2841827/انتقال-%DA%A9ام%DB%8Cونها%DB%8C-روس%DB%8C-از-خا%DA%A9-ا%DB%8Cران Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2020-09-30. 
  177. ↑ Kaymakamian, Хушиг (09 October 2020). Where Russia, Turkey, Iran stand in the Armenia-Azerbaijan conflict. AL ARABIA (English). AL-ARABIA. Процитовано 09 October 2020 KSA 13:40 - GMT 10:40. 
  178. ↑ Российские наемники готовы отправиться в Карабах. ura.news. Процитовано 2020-10-02. 
  179. ↑ "Россия ослабела из-за авантюр Путина". Поможет ли Москва Еревану?. Радио Свобода (ru). Процитовано 2020-10-03. 
  180. ↑ "Россия ослабела из-за авантюр Путина". Поможет ли Москва Еревану?. Радио Свобода (ru). Процитовано 2020-10-04. 
  181. ↑ а б UN Security Council calls for immediate end to fighting in Nagorno-Karabakh. France 24 (en). 2020-09-30. Процитовано 2020-09-30. 
  182. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою trend не вказано текст
  183. ↑ Uras, Mersiha Gadzo,Umut. Armenia-Azerbaijan clashes: Live news. www.aljazeera.com (en). Процитовано 2020-09-27. 
  184. ↑ Bagirova, Nvard Hovhannisyan, Nailia (2020-09-27). Armenia-Azerbaijan clashes kill at least 16, undermine regional stability. Reuters (en). Процитовано 2020-09-27. 
  185. ↑ OAS (2009-08-01). OAS - Organization of American States: Democracy for peace, security, and development. OAS - Organization of American States (en). Процитовано 2020-10-01. 
  186. ↑ Statement of the Secretary General of the Turkic Council. turkkon.org. Turkic Council. 28 September 2020. Процитовано 28 September 2020. 
  187. ↑ 16 killed as fighting erupts between Armenia, Azerbaijan in disputed area. cbc.ca. CBC. 27 September 2020. Процитовано 27 September 2020. 
  188. ↑ Preocupación argentina por los enfrentamientos entre Armenia y Azerbaiyán. www.cancilleria.gob.ar (es). Процитовано 2020-09-28. 
  189. ↑ а б в Armenia-Azerbaijan clashes: How the world reacted. www.aljazeera.com (en). Процитовано 2020-09-27. 
  190. ↑ News, Mirage (2020-09-29). By Canada and United Kingdom on Armenia-Azerbaijan conflict | Mirage News. www.miragenews.com (en-AU). Процитовано 2020-09-29. 
  191. ↑ Greece calls on Armenia-Azerbaijan to stop military operations immediately. Greek Herald (en-AU). 2020-09-27. Процитовано 2020-09-28. 
  192. ↑ Georgia concerned with resumption of hostilities between Armenia, Azerbaijan. Agenda.ge. Процитовано 2020-09-27. 
  193. ↑ ERR, ERR News | (2020-09-30). Riigikogu parliamentary groups express concern for Armenia, Azerbaijan. ERR (en). Процитовано 2020-10-03. 
  194. ↑ Armenia-Azerbaijan war rages on for fifth day, India voices concern and calls for restraint. Zee News (en). 2020-10-01. Процитовано 2020-10-02. 
  195. ↑ Armenia-Azerbaijan flare-up: India asks all sides to cease hostilities. The Indian Express (en). 2020-10-02. Процитовано 2020-10-02. 
  196. ↑ Arbar, Thea Fathanah. Perang Armenia vs Azerbaijan, Ini Sikap RI. news (id-ID). Процитовано 2020-10-04. 
  197. ↑ "Statement of the Ministry of Foreign Affairs of Kazakhstan over the escalation of the Armenian-Azerbaijani conflict". Ministry of Foreign Affairs of Kazakhstan. 27 September 2020. Процитовано 1 October 2020. 
  198. ↑ https://twitter.com/fp_champagne/status/1310225079205343235. Twitter (uk). Процитовано 2020-09-27. 
  199. ↑ Staff, Reuters (2020-09-28). China says hopes Armenia, Azerbaijan resolve differences via talks. Reuters (en). Процитовано 2020-09-29. 
  200. ↑ Latvian minister urges Armenia and Azerbaijan to cease hostilities. vestnikkavkaza.net (en-EN). Процитовано 2020-10-03. 
  201. ↑ а б "Lithuanian, Latvian FMs concerned over Armenia's large-scale provocation against Azerbaijan". 
  202. ↑ Linkevičius: Lithuania calls on Armenia and Azerbaijan to stop military action. DELFI (en). Процитовано 2020-10-03. 
  203. ↑ Arminfo: Президент Молдовы призывает Армению и Азербайджан остановить огонь. arminfo.info (en). Процитовано 2020-10-01. 
  204. ↑ Polish MFA expresses deep concern with reported military clashes around Nagorno-Karabakh. en.trend.az. Trend News Agency. 27 September 2020. Процитовано 27 September 2020. 
  205. ↑ Ռումինիան հայկական, ադրբեջանական կողմերին կոչ է անում վերսկսել քաղաքական երկխոսությունը. armenpress.am (hy). Процитовано 2020-09-27. 
  206. ↑ Conflict militar între Armenia și Azerbaidjan în regiunea Nagorno-Karabah. Europa Liberă România (ro). Процитовано 2020-09-27. 
  207. ↑ а б в Subscribe to read | Financial Times. www.ft.com. Процитовано 2020-10-02. 
  208. ↑ Bahrain News Agency. www.bna.bh. Процитовано 2020-09-29. 
  209. ↑ Staff, Reuters (2020-09-27). U.S. urges immediate halt to violence between Azerbaijan and Armenia. Reuters (en). Процитовано 2020-09-27. 
  210. ↑ Gobierno del Uruguay expresa preocupación por escalada de violencia en la región de Nagorno - Karabaj. Ministerio de Relaciones Exteriores (es). Процитовано 2020-09-30. 
  211. ↑ Blamont, Matthias (27 September 2020). У Evans, Catherine. France calls on Armenia, Azerbaijan to end hostilities. Reuters. Процитовано 27 September 2020. 
  212. ↑ Croatia calls for ceasefire in Nagorno-Karabakh. N1 HR (hr). Процитовано 2020-10-03. 
  213. ↑ Ministerio de Relaciones Exteriores de Chile - Chile expresa su preocupación por enfrentamientos entre Armenia y Azerbaiyán. minrel.gob.cl. Процитовано 2020-10-01. 
  214. ↑ Armenia and Azerbaijan erupt into fighting over disputed Nagorno-Karabakh. BBC News (en-GB). 2020-09-27. Процитовано 2020-09-27. 
  215. ↑ Pakistan expresses 'deep concern', assures support to Azerbaijan over Nagorno-Karabakh conflict. www.thenews.com.pk (en). Процитовано 2020-09-27. 
  216. ↑ Andreou, Evie. Turkish Cypriot side sends messages of support to Azerbaijan | Cyprus Mail. https://cyprus-mail.com/ (en-GB). Процитовано 2020-09-29. 
  217. ↑ Armenia-Azerbaijan: Both sides defy Nagorno-Karabakh ceasefire calls. BBC News (en-GB). 2020-10-01. Процитовано 2020-10-02. 
  218. ↑ Hovhannisyan, Nailia Bagirova, Nvard (2020-10-01). Turkey rebuffs Russia, France and U.S. over Nagorno-Karabakh ceasefire moves. Reuters (en). Процитовано 2020-10-02. 
  219. ↑ Staff, Reuters (2020-09-27). Iran calls for immediate end to the conflict between Armenia, Azerbaijan - TV. Reuters (en). Процитовано 2020-09-27. 
  220. ↑ FarsNews Agency - Rouhani: Iran Ready to Help Resolve Dispute between Armenia, Azerbaijan. en.farsnews.ir. Процитовано 2020-10-02. 
  221. ↑ Iran cannot tolerate conflict on its borders: Spox.. iranpress.com (en). Процитовано 2020-10-05. 
  222. ↑ Jutarnji list - Džaferović i Izetbegović podupiru Azerbajdžan i osuđuju Armeniju, nadaju se trajnom rješenju. www.jutarnji.hr (hr-hr). 2020-09-28. Процитовано 2020-09-29. 
  223. ↑ Hungarian Gov’t Stands by Azerbaijan in Nagorno-Karabakh Conflict. Hungary Today (en). 2020-10-01. Процитовано 2020-10-02. 
  224. ↑ Viktor, Buzna (2020-10-01). A magyar kormány nem a keresztény örmények mellett áll a hegyi-karabahi konfliktusban. index.hu (hu). Процитовано 2020-10-02. 
  225. ↑ Ukraine supports Azerbaijan's territorial integrity. 
  226. ↑ Карабаський конфлікт: Аваков заявляє, що Україна не надаватиме військову допомогу жодній зі сторін. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2020-10-03. 
  227. ↑ "Контролюйте свої емоції": Кулеба закликає бути зваженими у коментарях щодо конфлікту Азербайджану та Вірменії. www.unian.ua (uk). Процитовано 2020-10-03. 
  228. ↑ Press Releases Article - PIO. www.pio.gov.cy (en). Процитовано 2020-09-28. 
  229. ↑ Карабахская «разморозка»: реакция из Абхазии. Эхо Кавказа (ru). Процитовано 2020-10-03. 
  230. ↑ Глава МИД Приднестровья поддержал коллегу из Нагорного Карабаха. EADaily (ru). Процитовано 2020-10-01. 
  231. ↑ The Pridnestrovian MFA’s Statement on the Armed Conflict Escalation between Azerbaijan and the Republic of Artsakh. Ministry of Foreign Affairs (en). 2020-09-28. Процитовано 2020-10-01. 
  232. ↑ EDT, Tom O'Connor On 10/1/20 at 1:41 PM (2020-10-01). Exclusive: Armenia, Azerbaijan speak out, here's what they want from U.S.. Newsweek (en). Процитовано 2020-10-02. 
  233. ↑ The Armenian community in South Ossetia calls on the world community to condemn the actions of Azerbaijan against the Republic of Artsakh. Государственное информационное агентство "Рес" (en). 2020-10-01. Процитовано 2020-10-04. 
  234. ↑ How the escalation in Karabakh has affected Armenians living in Georgia. English Jamnews (en-US). 2020-10-01. Процитовано 2020-10-03. 
  235. ↑ portal, ŠibenikIN-News; županije, ŠibenikIN-najčitaniji portal Šibensko-kninske. Armenci u Hrvatskoj: 'Ne tražimo pomoć, nego samo podršku da se ne dogodi genocid'. www.sibenik.in. Процитовано 2020-10-05. 
  236. ↑ Protests Erupt In Iran Backing Azerbaijan In Nagorno-Karabakh Conflict. RadioFreeEurope/RadioLiberty (en). Процитовано 2020-10-03. 
  237. ↑ "Los azerbaiyanos de Moldova expresaron su apoyo al ejército azerbaiyano". 
  238. ↑ Azerbaijanis in Georgia ready to fight for Azerbaijan – report from Marneuli. English Jamnews (en-US). 2020-10-02. Процитовано 2020-10-03. 

Інформація

Стаття Друга карабаська війна в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=4001892