Дрон-камікадзе
Боєприпас, що баражує (БПБ)[1], баражуючий боєприпас[2][3] (англ. loitering munition, дослівно «бродячий боєприпас»), іноді курсуючий боєприпас[4][5] або дрон-камікадзе[5] (англ. kamikaze drone) — це тип безпілотних літальних апаратів з інтегрованою бойовою частиною, які здатні тривалий час в режимі очікування знаходитися в повітрі в районі цілі та оперативно атакувати її після отримання відповідної команди від оператора, або виконувати завдання, передбачені закладеним алгоритмом.
Такі комплекси мають в своєму складі авіаційні засоби ураження, які за своїм задумом повинні поєднати в собі переваги безпілотного літального апарату (БпЛА) та бойової частини авіаційної бомби
Ідея створення БПБ виникла наприкінці 70-х років XX сторіччя.[1].
Огляд популярних БПБ
«Harpy» (Ізраїль)
Піонером в своєму виді є БПБ «Harpy», який створено фірмою Israel Aircraft Industries (IAI). Він призначений для боротьби з радіолокаційними станціями супротивника. БПБ «Harpy» перебуває на озброєнні Чилі, Індії, Ізраїлю, Південної Кореї, Туреччини, Китаю.[1].
«Fire Shadow» (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, США)
БПБ «Fire Shadow» розроблено міжнародною корпорацією МВDA (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, США). Він призначений для баражування в заданому районі та подальшого ураження стаціонарних або мобільних цілей, забезпечуючи тим самим командирів армійських підрозділів оперативною, високоточною вогневою підтримкою на значній глибині по фронту. Стартова маса — близько 200 кг, дальність дії — до 100 км. Боєприпас може баражувати на висоті близько 4600 м протягом 6 годин. БПБ стартує з наземної пускової установки рейкового типу.[1].
«Harop» (Ізраїль)
БПБ «Harop», розроблений в конструкторському бюро заводу «MABAT» концерну «Таасія авірит» (Ізраїль), призначений для ураження важливих наземних цілей противника, а також ведення розвідки і оперативного ураження малопомітних стаціонарних і мобільних наземних (морських) цілей, включаючи зенітно-ракетні комплекси противника, пускові установки тактичних і балістичних ракет, оцінки результатів вогневого ураження. БПБ «Harop» має максимальну довжину 2,5 м, розмах крила 3,0 м, максимальну злітну масу 135 кг і максимальну дальність польоту до 1000 км. БПБ має можливість баражувати в районі цілі до 6 годин. Маса уламково-фугасної БЧ — 23 кг.[1].
«Sparrow» (Ізраїль)
БПБ «Sparrow» розроблено фірмою E.M.I.T. UAV Company. БПБ має максимальну довжину 2,14 м, розмах крила 2,44 м, злітну масу 45 кг, може брати корисне навантаження масою до 12 кг і оснащується двоциліндровим двотактним поршневим двигуном, який приводить в дію повітряний гвинт. БПБ забезпечує можливість баражування протягом 6 годин на віддаленні від 20 до 120 км від місця старту в залежності від антени, яка входить до складу комплексу.[1].
«WS-43» (Китай)
Китайський БПБ «WS-43» входить в боєкомплект модульних реактивних систем залпового вогню. Дальність дії — 10…60 км, тривалість баражування — близько 30 хв, швидкість польоту — 0,3…0,4 м/с, точність ураження цілі — близько 10 м, вага БЧ — 20 кг.[1].
«Spike Firefly» (Ізраїль)
Розроблений компанією Rafael (Ізраїль). БПБ оснащується 400 г бойовою частиною, дальність польоту від місця запуску сягає 500—1500 м. Швидкість польоту не перевищує 70 км/год[6]. Тривалість баражування залежить від кількості задіяних у складі БПБ акумуляторних батарей і становить 15 — 30 хв[6]. Для виявлення цілей використовується бортова оптико-електронна система, що діє в інфрачервоному та видимому оптичних діапазонах електромагнітних хвиль[6].
Warmate (Польща)
Розроблений польським підприємством WB Electronics[7].
«Ланцет» (Росія)
Російський БПБ розробки компанії ZALA Aero, має кілька типів наведення. Швидкість руху в повітрі становить до 300 км/год, радіус польоту — до 40 км. Максимальна маса — 12 кг. Цей БПБ може використовуватися для утворення повітряних мінних полів[6][8].
«Шахід 136» (Іран)
На початку вересня 2022 року «Шахід 136» почали надходити з Ірану до Росії, і отримали назву «Герань-2».
12 вересня було збито поблизу Куп'янська, 20 вересня збито на Миколаївщині.
Як інформував речник Повітряних сил Юрій Ігнат, говорити, наскільки ефективною є така зброя як "Shahed 136", наразі зарано. Говорити, чи це єдиний тип безпілотника, який Іран надав Росії, наразі теж неможливо.[9]
Примітки
- ↑ а б в г д е ж Перспективи застосування ударних безпілотних авіаційних комплексів. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Баражуючий боєприпас "Грім" від "Атлон-Авіа" пройшов черговий етап випробувань (відео) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Баражуючий боєприпас «Тихий грім» від «Атлон Авіа». Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Азербайджан придбав курсуючі боєприпаси Ізраїлю. Military Cabinet. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ а б Беззвучний месник: Скоро окупантів допоможе бити унікальний дрон-камікадзе (відео). Патріоти України (ua). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ а б в г Слюсар В. І. Концепція повітряних мінних полів. [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]//16-а наукова конференція Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. — Харків: ХНУПС. — 2020.- С. 562—563.
- ↑ Безпілотний ударний комплекс - Warmate. Військова панорама. 5 травня 2016. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
- ↑ В России научились создавать воздушные «минные поля», 19 квітня 2021. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
- ↑ У Повітряних силах пояснили, чим можна збивати іранські "подарунки" Росії // Валентина Романенко — pravda.com.ua, 20 вересня 2022, 21:20
Про сторінку
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-10-17 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=4011274