Андрій Леонідович Деркач | |
---|---|
Народився |
19 серпня 1967[1] (54 роки) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР |
Країна |
СРСР Україна |
Діяльність | Народний депутат України |
Alma mater | Харківське вище військове командно-інженерне училище |
Науковий ступінь | кандидат юридичних наук |
Членство | Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання |
Посада | Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4], Народний депутат України[5], Народний депутат України[6], Народний депутат України і Народний депутат України |
Партія |
позафракційний раніше Партія регіонів |
Батько | Деркач Леонід Васильович |
Діти | Терехова Тетяна Андріївна |
Нагороди | |
Сайт | derkach.com.ua |
Андрі́й Леоні́дович Де́ркач (нар. 19 серпня 1967, Дніпропетровськ, УРСР) — український політик, народний депутат України III—IX скликань. Почесний громадянин міста Глухова. Агент Росії, внесений до персонального санкційного списку США з формулюванням «російський агент з більш ніж десятирічним стажем».[7] За твердженням СБУ, керував в Україні агентурною мережею Головного управління Генштабу РФ, котра повинна була допомагати ворогу в захопленні України.[8][9][10]
Народний депутат України 3-го скликання (березень 1998 — квітень 2002), виборчий округ № 159, Сумська область. Явка 79.2 %, за 57.4 %, 11 суперників. На час виборів: перший помічник Прем'єр-міністра України, член УПС. Одночасно — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 12 в списку[18].
Народний депутат України 4-го скликання (квітень 2002 — квітень 2006) від блоку «За єдину Україну!», № 11 в списку. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (червень 2002 — квітень 2004), член фракції Соціалістичної партії України (грудень 2005 — квітень 2006), заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (червень 2002 — квітень 2006).
Народний депутат України 5-го скликання (квітень — листопад 2006) від СПУ, № 9 в списку. Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з липня 2006), член фракції СПУ (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 2 листопада 2006[19].
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 96 в списку. На час виборів: генеральний директор ДК «Укратомпром», безпартійний.
Народний депутат України 7-го скликання від Партії регіонів з 2012 до 2014 року, член бюджетного комітету Верховної Ради.
16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру»[20][21]. Народний депутат України 8-го скликання.
13 листопада 2015 року став головою новоствореного міжфракційного депутатського об'єднання на захист порушених конституційних прав громадян і проти політичних репресій «Заборонено забороняти».
24 липня 2017 року став ініціатором розслідування ГПУ щодо втручання керівництва НАБУ, посольства України в США у вибори президента США. ГПУ почала кримінальне провадження[22].
10 жовтня 2017 року Деркач з деякими іншими депутатами подав до суду на прем'єр-міністра Гройсмана, звинувативши його в затягуванні внесення кандидатури міністра охорони здоров'я на затвердження Верховної Ради.[23]
На пресконференції 22 червня 2020 року Андрій Деркач разом із колишнім прокурором Костянтином Куликом висловив чергові звинувачення в сторону Демпартії США у «міжнародній корупції».
9 жовтня 2019 року Деркач оприлюднив документи 11 кримінальних справ, де йшлося, що начебто перший заступник директора НАБУ Гізо Углава протягом кількох років надавав посольству США у Києві інформацію, яка негативно вплинула на хід подій в Україні та США[24].
9 липня 2020 року на Деркач пред'явив третю порцію плівок, серед яких значиться запис «розмови Порошенка з Путіним». Представники партії Порошенка назвали записи фейком[25]. У США вважають, що Деркач це робив з метою дискредитації чиновників США[26].
У жовтні 2020 року Офіс генпрокурора відмовився відкривати кримінальну справу щодо ймовірної державної зради нардепів Деркача і Олександра Дубінського. При цьому, журналісти "Центр протидії корупції" стверджують, що "надали цілком конкретні фактичні дані щодо можливого вчинення злочину і Деркачем, і Дубінським"[27]. У жовтні 2020-го Facebook заблокував акаунт Деркача, якого в США називають агентом РФ за втручання у вибори Штатів[28].
Громадською Організацією "Центр протидії корупції" були виявлені факти, що можуть свідчити про вчинення народним депутатом Деркачем Андрієм Леонідовичем злочину, що передбачений ст. 366-1 Кримінального кодексу України, декларування недостовірної інформації[29]. Сам Деркач А.Л. повідомив про свої корпоративні права: частка в статутному капіталі 5% ТОВ “Ера-Медіа”; частка в статутному капіталі 5% ПАТ “Інформаційно-видавнича група “Телеграф”; дохід за рік склав 81 788,57 гривень. Однак, приховав від декларування деякі корпоративні права своєї дружини - Терехової Оксани[30][31][31].
24 червня 2022 року СБУ викрила агентурну мережу ГУ ГШ РФ, у якій, за даними слідства, Андрій Деркач координував створення кількох приватних охоронних фірм у різних областях, щоб використати їх для швидкого захоплення України[10]. За інформацією Служби безпеки України, Андрій Деркач був завербований ГУ ГШ ЗС РФ у 2016 році. З ним особисто працювало вище керівництво ГУ – начальник управління Ігор Костюков і його перший заступник Володимир Алєксєєв.[9]
У серпні 2021 року РНБО ввела санкції проти Деркача та ряду інших осіб, що перебувають під санкціями США[32].
10 вересня 2020 року Міністерство фінансів США запровадило проти Деркача персональні санкції через спроби вплинути на вибори президента США 2020 року. За даними Міністерства, Деркач є агентом РФ протягом більш ніж десяти років та підтримує тісний зв'язок із російською розвідкою[33]. Сам народний депутат Верховної Ради Андрій Деркач назвав це «помстою представників демокорупції» й пообіцяв продемонструвати «шокуючі факти викриття» у відповідь на американські санкції. Також він зазначив, що ймовірно буде судитися з Міністерством фінансів США.[34]
10 січня 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило санкції (за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу зокрема, в російській кампанії з дезінформації) проти семи осіб (Олександр Дубінський, Дмитро Ковальчук, Костянтин Кулик, Олександр Онищенко, Антон Симоненко, Андрій Теліженко, Петро Журавель) та чотирьох юридичних осіб (ТОВ «Ера-Медіа», Інформаційне агентство Only News; Сайт NabuLeaks та ТОВ Скептик / Бегемот Медіа), які мають безпосередній зв'язок з Андрієм Деркачем. За даними Мінфіну США, «Деркач і його соратники з 2019 року використовували американські ЗМІ, соцмережі і впливових американців для поширення необґрунтованих і оманливих тверджень і таких, про те, що нинішні і колишні офіційні особи США причетні до корупції, відмивання грошей і незаконного політичного впливу в Україні».[35][36][37]
З 1997 року очолює благодійницький фонд екології та соціального захисту «Наше майбутнє». Президент Міжнародного фестивалю православного кіно «Покров». Був почесним президентом медіахолдингу «Ера-медіа» та головою художньої ради ТРК «Ера». «Радіо Ера» протягом багатьох років співпрацювала з такими відомими іноземними медіа, як «Радіо Свобода», «ВВС», «Polskie radio».
У вересні 2018 року був одним із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу Українській православній церкві[38].
Восени 2020 року Деркач був президентом «XVIII Міжнародного фестивалю православного кіно “Покров”», на якому пропагувались мир і дружба із країною агресором - Росією.[39]
У лютому 2021 року написав листа до Вселенського патріарха Варфоломія у якому просив його не приїжджати в Україну із «загарбницьким планом» на 30-ту річницю відзначення Дня Незалежності України.[40][41] Візит патріарха Варфоломія в Україну таки відбувся. Крім того у листі Деркач просив патріарха Варфоломія взяти участь у новому «Аммані» і тільки тоді їхати в Україну із “дорожньою картою”[40].
За офіційною біографією, розлучений[16]. Колишня дружина — Терехова Оксана Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри культурології Київського національного університету культури та мистецтв.
У родині три доньки — Тетяна (одружена з Іваном Литвином, сином Володимира Литвина[42]), Ксенія та Катерина — та два сини Григорій та Михайло[16].
Батько — генерал КДБ і СБУ Леонід Деркач (1939—2022).
Автор книги «Глухів — гетьманська столиця» (2000), співавтор монографій: «Бесконечно длящееся настоящее: Украина: четыре года пути» (1995), «Украина-Россия: испытание дружбой» (1997).
|
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-07-03 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=165364