Денісова Людмила Леонтіївна

Людмила Леонтіївна Денісова
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
15 березня 2018 — 31 травня 2022
Президент	Петро Порошенко Володимир Зеленський
Попередник	Валерія Лутковська
3-й Міністр соціальної політики України
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
Президент	Олександр Турчинов (в.о.) Петро Порошенко
Прем'єр-міністр	Арсеній Яценюк
Попередник	Наталія Королевська
Наступник	Павло Розенко
7-й Міністр праці та соціальної політики України
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Михайло Папієв
Наступник	Василь Надрага
Народилася	6 липня 1960(1960-07-06) (61 рік) Архангельськ
Відома як	економістка, правничка, адвокатка, політична діячка, депутатка, Омбудсмен
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	росіянка
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзький державний університет
Політична партія	Народний фронт
Нагороди
Людмила Леонтіївна Денісова на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	25 травня 2006	—	19 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	23 листопада 2007	—	19 грудня 2007
7-го скликання
ВО «Батьківщина»	12 грудня 2012	—	17 березня 2014[1]
8-го скликання
Народний фронт	27 листопада 2014	—	15 березня 2018[2]
Картка на сайті Верховної Ради України

Людми́ла Лео́нтіївна Дені́сова (нар. 6 липня 1960, Архангельськ, РСФСР) — українська політична та державна діячка. Народний депутат України. Член партії «Народний фронт».

Міністр праці та соціальної політики України у другому уряді Юлії Тимошенко (2007–2010), міністр соціальної політики в уряді Арсенія Яценюка (27 лютого — 2 грудня 2014).

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (15 березня 2018 — 31 травня 2022)^[3].

Освіта

У 1978 році закінчила Архангельське педагогічне училище за спеціальністю «вихователь дитсадку». З 1982 до 1989 року навчалася на юридичному факультеті Ленінградського державного університету за спеціальністю «Правознавство», а з 1993 до 1995 року в Таврійському інституті підприємництва та права на економічному факультеті за спеціальністю «Облік і аудит».

Кар'єра

З 1979 до 1989 Людмила Денісова працювала вихователем дитсадків, секретарем судового засідання, завідувачем канцелярією, консультантом Архангельського обласного суду.

З 1990 до 1991 — юрисконсульт Кримського обласного комітету ЛКСМУ. З 1991 до 1993 — інспектор з кадрів, заступник начальника відділу надходження коштів і комерційної діяльності, в.о. начальника Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України. З 1993 до 1998 — начальник управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

У травні 1998 року призначена міністром економіки АР Крим. З липня 1998 до липень 2001 — міністр фінансів АР Крим. З липня 2001 року — начальник Кримського управління Державного казначейства України. Голова ТОВ «Корпорація „Гуматекс“». Член Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України (з травня 2001). З 2003 до 2005 — голова наглядової ради ТОВ «Корпорація „Гуматекс“», що спеціалізується на випуску текстилю для технологічних потреб. З 2005 до 2006 — голова корпорації «Гуматекс».

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (серпень 2000 — квітень 2006).

З 2005 року — член партії ВО «Батьківщина».

18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко, з відривом у два голоси, була обрана прем'єр-міністром, а другий уряд Тимошенко було сформовано між «Блоком Юлії Тимошенко» і Блоком «Наша Україна — Народна самооборона», в якому Денісова була обрана міністром праці та соціальної політики^[4].

У жовтні 2009 року Денісова зайняла 15 місце в топ-100 «найвпливовіших жінок України», складений експертами для українського журналу Фокус (шість місць менше, ніж не-міністром та іншими членами Батьківщина Наталія Королевська)^[5].

Втратила посаду 11 березня 2010 року в зв'язку з відставкою Кабміну Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича^[6].

Денісова очолювала виборчий список партії «Батьківщина» на Кримських парламентських виборах у жовтні 2010 року, але «Батьківщина» не змогла подолати прохідний бар'єр.

З 27 лютого 2014 року — Міністр соціальної політики в уряді Арсенія Яценюка.

Сім'я

Мати Анкудінова Ніна Іванівна (1934) — пенсіонерка. Чоловік Денісов Олександр Іванович (1961) — директор МП «Олів'є»^[7]. Дочки Олена (1985) і Олександра (1987).

У декларації держслужбовця за 2013 члени сім'ї не фігурують^[8].

Парламентська діяльність

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України по виборчому округу № 8 АР Крим, самовисування. «За» 17.05 %, 3 місце з 9 претендентів. На час виборів: начальник управління Державного казначейства АР Крим, безпартійна.

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 19 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 115 в списку. Заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці. 19 червня 2007 достроково припинила свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада до 19 грудня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 71 в списку. Склала депутатські повноваження 19 грудня 2007^[9].

З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 38 в списку. Голова підкомітету з питань державного соціального страхування, розвитку соціального діалогу та діяльності об'єднань громадян сторін соціального діалогу Комітету з питань соціальної політики та праці.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обрана народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 15) від «Народного фронту»^[10].

Голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Керівник Постійної делегації України в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.^[11]

Уповноважений ВРУ з прав людини

З 15 березня 2018 року обрана та призначена Верховною Радою України Уповноваженим ВРУ з прав людини.^[12]. 31 травня 2022 року Верховна Рада звільнила Денісову з посади Уповноваженого з прав людини, за це проголосували 234 депутати^[13]. Перед цим народні депутати зібрали необхідну кількість підписів для оголошення недовіри Денісовій. Сама Денісова повідомила, що її було звільнено після наради у президента.

Скандали

27 квітня 2022 р. під час російського вторгнення в Україну, генпрокурор України Венедіктова заявила, що Денісова не передавала до прокуратури матеріалів про зґвалтування, про які вона писала у соцмережах^[14].

Нагороди

• Почесна грамота Ради міністрів АР Крим (2000);
• Подяка Президента України (2000);
• орденом «За заслуги» III ступеня (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[15].

Бізнес

Володіє 19,06 % акцій ПАТ «Кримзалізобетон».^[16]

Примітки

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» Архівовано 4 березня 2014 у Wayback Machine.
• Сайт Верховної Ради України Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.

Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль Freebase: /m/0417pk7

Попередник: Лутковська Валерія Володимирівна

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна

Наступник: —

п о р Міністри праці і соціальної політики України Віталій Васильченко (1990—1991) • Михайло Каскевич (1991—1996) • Микола Білоблоцький (1996—1998) • Іван Сахань (1998—2002) • Михайло Папієв (2002—2005) • В'ячеслав Кириленко (2005) • Іван Сахань (2005—2006) • Михайло Папієв (2006—2007) • Людмила Денісова (2007—2010) • Василь Надрага (2010) • Сергій Тігіпко (2010—2012) • Наталія Королевська (2012—2014) • Людмила Денісова (2014) • Павло Розенко (2014—2016) • Андрій Рева (2016—2019) • Юлія Соколовська (2019—2020) • Марина Лазебна (з 2020)

п о р Перший уряд Арсенія Яценюка Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк Перший віце-прем'єр-міністр Віталій Ярема Віце-прем'єр-міністри Володимир Гройсман · Олександр Сич Міністри Арсен Аваков · Максим Бурбак · Дмитро Булатов · Валерій Гелетей · Володимир Гройсман · Людмила Денісова · Андрій Дещиця (в. о.) · Сергій Квіт · Павло Клімкін · Михайло Коваль (в. о.) · Андрій Мохник · Олег Мусій · Євген Нищук · Павло Петренко · Степан Полторак · Юрій Продан · Остап Семерак · Ігор Тенюх (в. о.) · Ігор Швайка · Павло Шеремета · Олександр Шлапак

п о р Другий уряд Юлії Тимошенко Прем'єр-міністр: Юлія Тимошенко Перший віце-прем'єр-міністр: Олександр Турчинов Віце-прем'єр-міністр: Іван Васюник Віце-прем'єр-міністр: Григорій Немиря Аграрної політики Юрій Мельник Внутрішніх справ Юрій Луценко Вугільної промисловості Віктор Полтавець Економіки Богдан Данилишин Житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко Закордонних справ Володимир Огризко Петро Порошенко Культури і туризму Василь Вовкун Надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Шандра Оборони Юрій Єхануров Освіти та науки †Іван Вакарчук Охорони здоров'я Василь Князевич Охорони навколишнього середовища Георгій Філіпчук Палива та енергетики Юрій Продан Праці та соціальної політики Людмила Денісова Промислової політики Володимир Новицький Регіонального розвитку та будівництва Василь Куйбіда Сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко Транспорту та зв'язку Йосип Вінський Фінансів Віктор Пинзеник Юстиції Микола Оніщук Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко

п о р Голови комітетів ВРУ VIII скликання Аграрної політики та земельних відносин Тарас Кутовий (2014—2016) Будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Сергій Скуратовський Бюджету Андрій Павелко Ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Олександр Третьяков Державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергій Власенко Екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Микола Томенко (2014—2016) Економічної політики Андрій Іванчук Європейської інтеграції Ірина Геращенко (2014—2016) Законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем'якін Закордонних справ Ганна Гопко Запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв (2014—2017) Інформатизації та зв'язку Олександр Данченко Культури і духовності Микола Княжицький Науки і освіти Лілія Гриневич (2014—2016) Національної безпеки і оборони Сергій Пашинський Охорони здоров'я Ольга Богомолець Паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Микола Мартиненко (2014—2015) Податкової та митної політики Ніна Южаніна Прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря Правової політики та правосуддя Руслан Князевич Промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк Регламенту та організації роботи Верховної Ради України — Свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар Сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур Палатний Соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Людмила Денісова (2014—2018) Транспорту Ярослав Дубневич Фінансової політики і банківської діяльності Сергій Рибалка (2014—2017)