Гіперзвукова зброя

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Гіперзвукова зброя

Гіперзвукова зброя — ракетна зброя, бойова частина якої рухається на гіперзвукових швидкостях в атмосфері (тобто, більше 5 чисел Маха, або в проміжку 5000-25000 км/год).

Дослідники поділяють на два основних класи:

  • гіперзвукові планери (англ. Hypersonic Glide Vehicles, HGV) — зазвичай запускають із допомогою звичайних ракет у верхні шари атмосфери. Відокремлення від носія та вільний політ починається на висотах 50-100 км або навіть більше. Звідти планер спускається до заданої цілі. На відміну від балістичних ракет планер (англ. glide vehicle) здатен змінювати траєкторію, а політ відбувається на меншій висоті, в атмосфері.
  • гіперзвукові крилаті ракети (англ. Hypersonic Cruise Missiles, HCM) — як і звичайні крилаті ракети, весь час польоту рухаються завдяки імпульсу від ракетного або прямоточного рушія.

Російська федерація стверджує, що нею першою було застосовано гіперзвукову зброю — систему «Кинджал» в бойових умовах. 19 березня 2022 року, під час російсько-української війни було завдано удару по сховищу боєприпасів неподалік населеного пункту Делятин (Івано-Франківська область)[1].

Огляд

Прототип військового гіперзвукового орбітального літака Boeing X-20 Dyna-Soar, розробка якого розпочалась наприкінці 1950-х.

Перші ідеї створення гіперзвукового планера з'явились іще під час Другої світової війни: запропонований австрійським вченим Ойґеном Зенґером проєкт Silbervogel мав бути здатен завдавати ударів по території Сполучених Штатів. Проте цей проєкт реалізовано не було[2].

Розробки гіперзвукової зброї тривали й після завершення Другої світової війни. Так, в Сполучених Штатах було витрачено близько 5 млрд доларів США (в цінах 2020 року) на проєкт гіперзвукового планера Dyna-Soar X-20[2].

Однак, ці розробки поступились балістичним ракетам, а інтерес до створення нових гіперзвукових озброєнь пожвавився лише на початку 2000-их[2].

Гіперзвукові ракети можуть нести ядерну бойову частину але для знищення малих об'єктів, в тому числі, заглиблених в землю, гіперзвукова ракета може покладатись лише на власну кінетичну енергію без потреби нести вибухові речовини[3]. Станом на 2021 рік Сполучені Штати, на відміну від КНР та Росії, вели розробки лише не-ядерних гіперзвукових озброєнь[4].

Головна відмінність та перевага гіперзвукових ракет в порівнянні зі «звичайними» балістичними — політ на значно меншій висоті, в атмосфері, скорочує відстань виявлення наземними системами (радари, інші сенсори). Таким чином, для захисту залишається значно менше часу. Наявні супутникові системи відстеження балістичних ракет також не здатні ефективно відстежувати політ гіперзвукових ракет.

Розробки

Цей розділ потребує доповнення.

Австралія

На початку грудня 2020 року стало відомо, що США й Австралія уклали угоду про спільну розробку гіперзвукової ракети з повітряно-реактивним двигуном. Розробка ракети буде вестися в рамках проєкту SCIFiRE (Southern Cross Integrated Flight Research Experiment)[5][6].

В рамках цього проєкту заплановано спроєктувати гіперзвукову ракету з повітряно-реактивним двигуном, зібрати кілька її повнорозмірних прототипів і провести їх льотні випробування[5][6].

При цьому будуть використані напрацювання, отримані австралійськими фахівцями в рамках програми HIFiRE. Ракета, розроблена за проєктом HIFiRE виконана двоступеневої. Другий ступінь боєприпасу оснащена гіперзвуковим прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Під час декількох випробувальних запусків боєприпас показав можливість стабільного гіперзвукового польоту на швидкості близько 7,5 Маха[5][6].

Китайська Народна Республіка

Наприкінці 2013 року було ухвалено рішення побудувати аеродинамічну трубу FL-63 діаметром близько 0,5 метра для досліджень в умовах гіперзвукових швидкостей[7].

В жовтні 2020 року було оприлюднено відео, на якому було показано бомбардувальник H-6N, який ніс на зовнішній підвісці ракету, яка за зовнішнім виглядом схожа на прототип гіперзвукового планера зі звичайним ракетним прискорювачем. А саме, ця ракета схожа на гіперзвукову ракету DF-17 наземного базування, що складається з першого ступеню від балістичної ракети DF-16 та гіперзвукового глайдера DZ-ZF як боєголовку[8].

В серпні 2021 року було проведено випробування пуском суборбітальної ракетної системи (так званий частково-орбітальний космоліт) з гіперзвуковим планером, здатним нести ядерну зброю. Попри те, що планер відхилився від цілі на 20-30 км, дане випробування показало, що Китай домігся прогресу в розробці гіперзвукової зброї та просунувся в цій сфері набагато далі, ніж вважали американські офіційні особи[9]. Як ракета-носій для цієї системи послужив Long March 2C. Це був 77-й пуск носія даного типу[10].

Наприкінці 2021 року стало відомо про створення другої аеродинамічної труби FL-64 для гіперзвукових досліджень. Труба створена компанією The Aviation Industry Corporation of China (AVIC), розроблена фахівцями Інституту аеродинамічних досліджень у Шеньяні, що входить до складу корпорації AVIC. На її будівництво пішло два роки[7].

Згідно з офіційною інформацією AVIC, випробувальний стенд FL-64 діаметром 1 метр дозволяє моделювати швидкість польоту від 4 до 8 чисел Маха (9800 км/год) на висоті до 48 км за загальної температури до плюс 627 °C[7].

КНДР

Докладніше: Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії

У вересні 2021 року північнокорейський режим поширив інформацію про розробку бойової системи з гіперзвуковим планером. Нова ракетна система отримала позначення Hwasong-8 та була випробувана пуском 28 вересня 2021 року з полігону Тоянг-рі, (повіт Йоннім, провінція Чаган). За даними американських та південнокорейських військових, начебто планер досяг швидкості 3 Маха[11].

Російська Федерація

Цей розділ потребує доповнення.
Ту-130, радянський проєкт гіперзвукового планера з термоядерною бойовою частиною, 1960-ті роки
Зліт МіГ-31БМ з гіперзвуковою ракетою «Кинджал», закріпленої в нижній точці підвіски на корпусі винищувача-перехоплювача.

Після успішних випробувань гіперзвуковий ракетний комплекс «Кинджал» був прийнятий на озброєння і з 1 грудня 2017 року приступив до несення бойового чергування на аеродромах Південного військового округу[12].

20 липня 2018 року відбулись випробування системи протиракетної оборони А-135 з гіперзвуковою ракетою-перехоплювачем ПРС-1М, здатною досягати швидкості до 4 км на секунду[13].

Наприкінці 2019 низка ЗМІ повідомили, що начебто перший комплекс «Авангард» з гіперзвуковим планером заступили на бойове чергування[14].

Восени 2020 року газета «Известия» повідомила про початок розробки нового ракетного комплексу з порівняно невеликою гіперзвуковою двоступеневою ракетою з прямоточним гіперзвуковим повітряно-реактивним двигуном на маршевому ступені «Клевок-Д2». В основу перспективної розробки планується покласти напрацювання з тактичного ракетного комплексу «Гермес»[15].

Згідно з технічним завданням російських військових, стартова маса нової гіперзвукової ракети «Клевок-Д2» в транспортно-пусковому контейнері складе близько 150 кілограмів. Калібр боєприпасу складе 207 міліметрів. Ракета буде оснащена бойовою частиною масою 57 кілограмів. «Клювок-Д2» буде оснащений складними крилами[15].

В лютому 2021 року в російських ЗМІ з'явилась інформація про завершення декількох етапів випробування нової гіперзвукової ракети «повітря-земля» для літаків Су-57. А саме, було випробувано сумісність електронних систем нової ракети з системами літака, польоти з масо-габаритними макетами ракети у внутрішньому відсіку літака-носія. Нова ракета призначена для знищення пускових установок балістичних та крилатих ракет, зенітно-ракетних комплексів, тощо[16].

В липні 2021 року російські ЗМІ повідомили, що фрегат «Адмірал Головко» (третій корабель типу «Адмірал Горшков» ВМФ Росії) стане першим кораблем озброєний ракетами «Циркон». У жовтні 2020 року, російські військові провели випробування перспективної гіперзвукової крилатої ракети «Циркон» запуском з корабля. Ціль перебувала на відстані 450 кілометрів[17].

Сполучені Штати Америки

Двигун SJX61-2 після успішного завершення наземних випробувань, під час яких перевірялась робота в умовах польоту на швидкості 5 чисел Маха.

Перші розробки гіперзвукових озброєнь в Сполучених Штатах відбувались майже одразу по завершенню Другої світової війни. Програма Boeing X-20 Dyna-Soar передбачала створення пілотованого космічного перехоплювача-розвідника-бомбардувальника X-20. Її розробка велася в США з 24 жовтня 1957 по 10 грудня 1963. Всього на неї було витрачено близько 5 млрд доларів США (за курсом 2020 року)[2].

Дослідницька гіперзвукова крилата ракета Boeing X-51 в 2013 році рухалась із гіперзвуковою швидкістю із використанням ГППРД протягом 210 секунд[18].

В жовтні 2020 року радник з національної безпеки Роберт О'Браєн повідомив про плани ВМС США озброїти гіперзвуковими ракетами військовий флот: спершу гіперзвукову зброю отримають підводні човни типу «Вірджинія», потім есмінці типу «Зумвальт», і нарешті, есмінці типу «Арлі Берк»[19].

У серпні 2020 року стало відомо, що США провели нові тести гіперзвукової ракети AGM-183A ARRW. В тестах залучили бомбардувальник Boeing B-52Н Stratofortress зі складу 419-ї випробувальної ескадрильї. Тоді на літаку B-52Н підвісили два дослідні зразки AGM-183A, один з яких оснастили телеметричним агрегатом IMV-2[20].

В листопаді того ж року стало відомо, що відбулись випробування B-1B «Lancer» з підвішеною гіперзвуковою ракетою в носовій частині, а на правий модифікований пілон була підвішена крилата ракета AGM-158 JASSM. Бомбардувальник «Lancer» разом з нею виконав політ, під час якого фахівці оцінювали вплив боєприпасу на зовнішній підвісці на аеродинамічні характеристики та керованість літака[20].

В бюджеті на 2021 рік було виділено $130 млн агенству протиракетної оборони США на створення угрупування супутників для виявлення гіперзвукових ракет[21].

В січні 2021 року між Міноборони США та компанією Lockheed Martin було підписано третю угоду в рамках програми «Operational Fires» (OpFires) зі створення мобільної пускової установки гіперзвукових ракет. Розробка ведеться спільно з DARPA. Комплекс запозичить деякі напрацювання з системи HIMARS. Система являє собою універсальну твердопаливну балістичну ракету середньої дальності наземного базування AUR (All-Up-Round), оснащену блоком C-HGB у виконанні Block 1. Нові ракети розганятимуть гіперзвуковий блок Common-Hypersonic Glide Body (C-HGB) перспективної системи гіперзвукового ракетної зброї наземного базування LRHW (Long Range Hypersonic Weapon)[22].

В січні 2021 року компанії L3Harris та Northrop Grumman виграли контракти від агенції протиракетної оборони США вартістю 122 млн дол США та 155 млн дол США відповідно на створення прототипу англ. Hypersonic and Ballistic Tracking Space — мережі супутникових радарів та сенсорів з раннього виявлення та відстеження гіперзвукових ракет[23].

У лютому 2021 Пентагон презентував стратегію розвитку гіперзвукової зброї. Вона була визнана ключовим пріоритетом Міністерства оборони на найближчі роки. Стратегія передбачає створення ударної зброї (морського, повітряного та наземного базування), створення системи захисту відгіперзвукової зброї противника та розробку платформ багаторазового застосування (в тому числі двоступеневих двигунів для виведення носіїв в космос)[24]

Франція

З початку 2010-х років компанія MBDA веде розробку гіперзвукової ракети ASN4G. Вона має розвивати швидкість до 8 Мах та долати усі перспективні системи протиракетної оборони противника, що можуть з'явитись в наступні 25-50 років[25].

Японія

На початку 2022 року стало відомо, що у відповідь на розробки гіперзвукових озброєнь в КНР, КНДР, та РФ Японські військові розглядали можливість створення систем захисту на основі електромагнітних гармат типу «рейкотрон». Перший дослідний зразок планується створити до середини 2020-х[26].

Див. також

Примітки

  1. ↑ David Cenciotti (19 березня 2022). Russia Says It Has Used Its Kinzhal Hypersonic Aero-Ballistic Missiles In Ukraine. The Aviationist. 
  2. ↑ а б в г Cameron L. Tracy, David Wright (5 лютого 2021). Don't Believe the Hype About Hypersonic Missiles. IEEE Spectrum. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021. 
  3. ↑ Speier, Richard H. and George Nacouzi and Carrie Lee and Richard M. Moore (2017). Hypersonic Missile Nonproliferation: Hindering the Spread of a New Class of Weapons. RAND Corporation. с. 13. doi:10.7249/RR2137. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020. 
  4. ↑ Kelley M. Sayler (19 жовтня 2021). Hypersonic Weapons: Background and Issues for Congress. Congressional Research Office. с. 4. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020. 
  5. ↑ а б в Safronov Taras (2 грудня 2020). США й Австралія спільно розроблятимуть гіперзвукову ракету. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2020. 
  6. ↑ а б в Nigel Pittaway (30 листопада 2020). Australia, US partner on air-launched hypersonic missile. Defense News. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020. 
  7. ↑ а б в Safronov Taras (25 листопада 2021). Китай створив аеродинамічну трубу FL-64 для гіперзвукових розробок. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021. 
  8. ↑ Mike Yeo (19 жовтня 2020). Video reveals Chinese H-6N bomber carrying suspected hypersonic weapon. Defense News. 
  9. ↑ Козацький Саня (17 жовтня 2021). Китайська гіперзвукова ракета під час випробувань облетіла всю планету – Financial Times. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  10. ↑ Tyler Rogoway (16 жовтня 2021). China Tested A Fractional Orbital Bombardment System That Uses A Hypersonic Glide Vehicle: Report. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  11. ↑ Choi Soo-hyang (29 вересня 2021). (News Focus) N. Korea's newly unveiled hypersonic missile feared to be hard-to-intercept 'game changer'. Yonhap News Agency. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 5 січня 2021. 
  13. ↑ Russia successfully tests new hypersonic interceptor missile. Defence Blog. 21 липня 2018. 
  14. ↑ Tom Demerly (28 грудня 2019). Russia Deploys Long Range Hypersonic Missile System “Invulnerable to Intercept”. The Aviationist. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 9 грудня 2020. 
  15. ↑ а б Safronov Taras (5 листопада 2020). У Росії розробляють гіперзвукову ракету Клевок-Д2. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 10 грудня 2020. 
  16. ↑ Thomas Newdick (17 лютого 2021). Russia Claims Its Su-57 Felon Fighter Has Been Testing A New Hypersonic Missile. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 22 лютого 2021. 
  17. ↑ Козацький Саня (13 липня 2021). Фрегат «Адмірал Головко» стане першим кораблем озброєний ракетами «Циркон». Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021. 
  18. ↑ Philip E. Ross (17 листопада 2020). Russia, China, the U.S.: Who Will Win the Hypersonic Arms Race?. IEEE Spectrum. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020. 
  19. ↑ David Larter (22 жовтня 2020). All US Navy destroyers will get hypersonic missiles, says Trump’s national security adviser. Defense News. 
  20. ↑ а б Safronov Taras (28 листопада 2020). Lancer готують для гіперзвукової ракети. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  21. ↑ Nathan Strout (23 грудня 2020). Congress provides $130 million for hypersonic missile warning satellites. Defense News. Архів оригіналу за 28 грудня 2020. Процитовано 28 грудня 2020. 
  22. ↑ Люксіков Михайло (12 січня 2021). США отримають мобільну пускову установку гіперзвукових ракет. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021. 
  23. ↑ Nathan Strout (25 січня 2021). Missile Defense Agency picks 2 vendors for hypersonic weapon tracking sensor prototypes. Defense News. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021. 
  24. ↑ Пентагон визначив розвиток гіперзвукової зброї пріоритетом і представив стратегію. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 4 березня 2021. 
  25. ↑ Гіперзвук зачекає: Франція випробовує оновлену надзукову ракету ASMP-A. Defense Express. 18 грудня 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020. 
  26. ↑ Козацький Саня (5 січня 2022). Японія створить електромагнітну гармату для боротьби з гіперзвуковими ракетами – Nikkei. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022. 

Посилання

Інформація

Стаття Гіперзвукова зброя в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-03-31 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=4021266