смт Гостомель | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Свято-Покровська церква | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Київська область | ||||
Район/міськрада | Бучанський район | ||||
Рада | Гостомельська селищна рада | ||||
Код КАТОТТГ: | |||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1494 | ||||
Магдебурзьке право | 1614 | ||||
Статус | із 1938 року | ||||
Площа | 38 км² | ||||
Населення | ▲ 16 945 (01.01.2020)[1] | ||||
Густота | 446 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 08290 | ||||
Телефонний код | +380 04597 | ||||
Географічні координати | 50°34′49″ пн. ш. 30°14′11″ сх. д. / 50.58028° пн. ш. 30.23639° сх. д.Координати: 50°34′49″ пн. ш. 30°14′11″ сх. д. / 50.58028° пн. ш. 30.23639° сх. д. | ||||
Водойма | річки Ірпінь, Рокач | ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Буча | ||||
До станції: | 6 км | ||||
До обл. центру: | |||||
- автошляхами: | 7 км | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 08290, Київська область, Бучанський р-н, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, 220 | ||||
Голова селищної ради | Прилипко Юрій Ілліч | ||||
Карта | |||||
Гостомель у Вікісховищі |
Госто́мель — селище міського типу в Бучанському районі Київської області України.
За переказами, Гостомель існує з дуже давніх часів. Але перша письмова згадка про нього датується 1494 роком. У 1495 році великий князь литовський Олександр надає Гостомель князеві Іванові Дашкевичу Львовичу Глинському. У 1509 році після зради Глинських московитам маєток королем Сигізмундом I надається Семену (Сеньку) Полозу.
У 1614-му польський король Сигізмунд III надав Гостомелю магдебурзьке право. Село Гостомель отримало міські права за сприяння власника — Станіслава Харленського, сина київського підкоморія Фелікса.[2]
Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, він стає козацьким сотенним містечком Київського полку.
1654 був захоплений Московією. 1694 року була збудована тут церква.
У липні 1768 року в містечку побували гайдамаки Івана Бондаренка[3].
У 1866-му Гостомель перетворюється на волосний центр, активно розвивається. Він був свідком багатьох історичних подій, пов'язаних з минулим нашої країни.
У 1962 році Ірпеню були підпорядковані Гостомель та інші селища (йому надано статус міста обласного значення). У 1972 році село Мостище було включене до території селища Гостомель. Справжньою окрасою населеного пункту залишається Свято-Покровська церква.
24 лютого 2022 року Росія почала атакувати аеродром в Гостомелі. Близько 7:00 ранку російська ракета розірвалася біля цивільного житлового будинку в Гостомелі.[4] Під час боїв за Гостомельський аеродром, ЗСУ збили 3 гелікоптери із 34, проте війська РФ встигли висадити десант, зав'язався бій.[5] Близько 19:20 того ж дня надійшла інформація про захоплення Гостомеля окупантами[6]. Проте ЗСУ застосувала артилерію та авіацію і заявили про зачистку аеропорту. Десант розбігся по полях та лісах. Вже о 18:02 президент України заявив про те, що десант заблоковано і дано наказ на знищення[7]. Пізніше радник голови Офісу Президента Олексій Арестович заявив, що в Гостомелі продовжуються бої[8]. Близько 22:30 того ж дня голова підкомітету з держбезпеки та оборони парламентського комітету з нацбезпеки Федір Веніславський (фракція «Слуга народу») повідомив, що аеропорт перебуває під контролем ЗСУ[9]. До цього була озвучена інформація про російський десант з 400 чоловік, який намагався висадитися в Гостомелі, проте сили нацгвардії відбили цей наступ. Радник голови Офісу Президента Олексій Арестович озвучив втрати серед окупантів — 200 чоловік.[10]
Станом на 26 лютого, Гостомель українським військам вдалося відстояти Гостомель.[11] Близько 10 ранку з'явилася інформація про захоплення російським спецназом військової частини № 3017.[12] Диверсанти перевдягнулися у форму українських військових і вирушили у напрямку до Києва.
У селищі працює низка великих підприємств, які добре відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Розвивається середній та малий бізнес. У Гостомелі знаходяться такі заклади соціально-побутової сфери, як готель «Корчма», дві перукарні, ательє по ремонту телевізорів, три відділення зв'язку. В галузі освіти тут функціонують чотири школи: з них — дві загальноосвітні та дві початкові, дитячий дошкільний заклад № 17 «Веселка», Центр творчості дітей та юнацтва.
На території селища знаходяться деякі потужні підприємства, які добре знають не тільки в Україні, а й у всьому світі. Це зокрема, державне підприємство «Антонов» (близько 1320 робітників) та ВАТ «Гостомельський склозавод» (близько 800 працівників). Вони є найбільшими платниками податків до бюджету, стабільно працюють і розвиваються. Непогано йдуть справи й на інших підприємствах селища: ВАТ «АТП-13250» (близько 125 осіб персоналу) — пасажирські перевезення; фірма «АТАД & К» — виготовлення виробів з деревини та інші. У Гостомелі знаходяться й підприємства, які безпосередньо причетні до сільського господарства. Це СТОВ «Бучанське», «Рено», «Промінь» та сортовипробувальна станція.
Літак Ан-2 на селищній алеї
Дуб-Оберіг, вулиця Молодіжна
З 1860 року в гостомельській Покровській парафії діяла церковнопарафіяльна школа — спільною для жителів Гостомеля і Яблуньки — тогочасного присілка Гостомеля. Цю школу відкрив 14 листопада 1860 року настоятель парафії, гостомельський священик о. Миронович Михаїл Михайлович. Фундатор і перший завідувач школою служив у Покровському храмі Гостомеля з 1833 року і мав кілька нагород. В 1862 році о. Михаїла замінив о. Власов Євфімій Іоаннович, який завідував школою сім років став використовувати послуги світських вчителів, котрі навчали дітей з Гостомеля, Яблуньки, Блиставиці, Озер. Станом на 1875 рік в першому класі навчалося 36 хлопчиків і 8 дівчаток.
В 1869 році завідувати гостомельсько-яблуньською школою був призначений о. Шеломов Михаїл Никанорович, що мав семінарську освіту і певний час працював викладачем Уманського духовного училища. За сумлінне виконання пастирських та педагогічних обов'язків о. Михаїл був нагороджений набедреником, скуфією та камилавкою. В часи його наставництва в школі почала викладати випускниця Київського університету імені святого Володимира Сьомацька Єпістимія Марківна.[13]
З 1884 року діти з Гостомеля і Яблуньки навчалися під керівництвом о. Олександра Красовського, який починав свій трудовий шлях шкільним учителем у м. Обухів.
У 1890 році під керівництвом о. Олександра Красовського у Яблуньці відкрито окрему церковнопарафіяльну школу грамоти, котрою також завідуваго гостомельське духовенство. В 1900 році в ній вчилося 26 першокласників і 6 першокласниць.
З 1899 року діти Яблуньки мали можливість відвідувати державну школу Гостомеля, підпорядковану міністерству народної освіти, однак церковнопарафіяльна школа продовжувала функціонувати. Останнім її наставником був о. Кремінський Андрій Левович, котрий прибув до гостомельської парафії в 1903 році. На початку Першої світової війни школу було закрито. В 1915 році вона відновила своє існування до приходу радянської влади.
Школа функціонує і досі. В школі є три класні кімнати, ігрова кімната, організовано невелику бібліотеку. Створена шкільна дитяча організація «Веселка», яка об'єднує усіх школярів школи.
У 1998 році назву закладу змінено на загальноосвітню школу І ступеня № 16 м. Ірпеня.
Поруч із селищем знаходиться випробувальний полігон рейкового електротранспорту «Капвей». Також тут розташований потенційний третій аеропорт Києва ― міжнародний аеропорт «Гостомель».
24 грудня 2019 року У Гостомелі відкрили станцію очищення та знезалізнення води, яка протягом доби очищуватиме 1200 кубометрів води й забезпечуватиме нею військове містечко[17].
|
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-03-02 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=106659