Великі Кривчиці Львів | ||||||
Загальна інформація | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
49°50′ пн. ш. 24°05′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 24.083° сх. д.Координати: 49°50′ пн. ш. 24°05′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 24.083° сх. д. | ||||||
Район | Личаківський | |||||
Адмінодиниця | Львів | |||||
Головні вулиці | Кривчицька дорога, Ніщинського, Богданівська | |||||
Підприємства | Львівська овочева фабрика, Львівська фабрика свічок | |||||
Транспорт | ||||||
Зовнішні посилання: | ||||||
У проєкті OpenStreetMap | ↑2032280 ·R (Львів) | |||||
Вели́кі Кри́вчиці — місцевість Личаківського району Львова, розташована на північному сході міста і обмежена вулицею Польовою, музеєм народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», вулицями Ніщинського та Тракт Глинянський, Богданівською. Сьогодні — тихий район міста з переважно малоповерховою забудовою.
Історики припускають, що назва «Кривчиці» походить від народної назви лісу, що ріс неподалік — «Кривий ліс».
На захід від Кривчиць височіє гора Хомець — унікальна пам'ятка природи з залишками реліктового лугостепу. Вона є одним із найцінніших ботанічних об'єктів регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Саме тут зупинилось поширення великого, так званого Рисського, заледеніння (100—200 тисяч років тому).
Село Кривчиці вперше згадується у 1447 році, хоча поселення на цьому місці було ще в дохристиянські часи. Під час облог Львова 1648 та 1655 років військами Богдана Хмельницького тут стояв його військовий табір.
Село було віном другої дружини коронного гетьмана Юзефа Потоцького Людвіки з Мнішеків.[1]
Вінцентій Потоцький — польський шляхтич із роду Потоцьких — за родинним поділом у Варшаві (28-30 грудня 1770 р.) з братами Пйотром, Францішеком, Юзефом — отримав з багатомільйонного спадку родини («фортуни»), зокрема, Кривчиці, львівські юридики Личаківську та Сикстуську з «дворищем палацовим».[2]
У 1830-х роках у Кривчицях заснували цукроварню. У 1908 році через Кривчиці проклали залізницю від Підзамче до Личаківського двірця.
11 квітня 1930 р. південно-західну частину громади Кривчиці включили до меж міста[3]. На приєднаних до міста теренах заснували дві колонії. «Робітнича Колонія Кривчиці» виникла вздовж вулиць Кривчицька Дорога, Втіха, Березова. А ближче до міста, в районі нинішніх вулиць Ірини Вільде, Міжгірної та Ніщинського, у 1930-х збудували за проектами Тадеуша Врубеля, Леопольда Карасінського, Максиміліана Кочура вісім десятків, переважно двоповерхових, вілл — «Професорську колонію», де поселили професорів Львівського університету.
У 1936–1963 роках у будинку при вул. Козацькій, 11а жила українська педагог та громадський діяч Степанів Олена.
За підрахунками Володимира Кубійовича у 1939 році в Кривчицях (тій частині громади, що не була включена до Львова) було 1560 мешканців: з них 1320 поляків, 160 українців та 80 євреїв. Після війни більшість поляків виїхала до Польщі, а на їх місце прибули українці із Закерзоння.
У 1942 році німецька влада приєднала Кривчиці до складу Львова (до дільниці Вайнберґен). У 1944 році Кривчиці знову стали селом і увійшли до Новояричівського району, а остаточно приєднали їх до Львова у 1962 році.
|
|
Стаття Великі Кривчиці в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-04-09 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=364780