Ваттове море | |
---|---|
Wadden Sea [1] | |
Світова спадщина | |
Ваттове море | |
53°32′ пн. ш. 6°53′ сх. д. / 53.533° пн. ш. 6.883° сх. д. | |
Країна |
Данія Нідерланди Німеччина |
Тип | Природний |
Критерії | viii, ix, x |
Об'єкт № | 1314 |
Регіон | Європа і Північна Америка |
Зареєстровано: | 2009 (33 сесія) |
Внесено зміни | 2014 |
| |
Ваттове море у Вікісховищі |
Ваттове море, часом Ваденське море (нім. Wattenmeer, дан. Vadehavet, нід. Waddenzee, фриз. Waadsee) — назва, прийнята у Північній Європі, для частини Атлантичного океану, мілководна морська ділянка площею близько 10 тис. км², розташована біля узбережжя Данії, Німеччини і Нідерландів. Відокремлене від Атлантичного океану і Північного моря ланцюжком Фризьких островів. Назву «Ваттове море» також екстраполюють на інші типові приклади літоралі: затоку Сан-Франциско, Затока Фанді, корейське узбережжя Жовтого моря.
У 2009 році 66 % території Ваттового моря було включено у список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Нідерландах і Німеччині як «одна з останніх масштабних природних екосистем припливної зони, в яких природні процеси продовжують функціонувати значною мірою без втручання людини»[2].
Низка ваттів і лагун тягнеться приблизно на 500 км від Ден-Гелдеру на південному заході (Нідерланди) до селища Скаллінген (поблизу Есб'єргу) на північному сході (Данія). Займає площу близько 10 тис. км². Включає затоки (лагунного типу) Ваддензе (північна частина колишньої бухти Зейдер-Зе)[3], Лауверсзе, естуарії річок Емс (бухта Долларт), Везера, Ельби, бухту Ядебузен і частина Хельголандської бухти. Відокремлено від основної акваторії Північного моря пасмом Фризьких (Ваттових) островів. У Хельголандській бухті роль бар'єрних виконують острови Альті-Меллум, Шархерн і Тріше.
Найбільша з акваторій, складових Ваттового моря, — затока Ваддензе (нід. Waddenzee), розташована між узбережжям Нідерландів і Західно-Фризькими островами. Відокремлено від озера Ейсселмер греблею Афслейтдейк. Включає ватти Фризький Ватт (Friese Wad) і Гронінгенський Ватт (Groninger Wad).
Ваттове узбережжя Північного моря в основному сформувалося у X—XIV століттях, після того як торф'яні відкладення, раніше відокремлені від океану піщаними дюнами (сьогоденні Фризькі острови), були зруйновані і змиті в результаті штормових нагонів води (див. Список повеней в Нідерландах).
Двічі на день море осушується відпливом і наповнюється під час припливу, представляючи собою типову літоральну зону. Має значні запаси природного газу. Острови та узбережжя моря оточені літоральними пляжами, під час відпливу вкритими мулом (так званим «ваттом»), та є дуже важливим місцем притулку численних представників тваринного світу, зокрема птахів, для захисту яких тут діє три національних парки. Також на узбережжі моря та островах всіх трьох країн знаходиться багато важливих туристичних центрів.
Акваторія моря лежить в помірному кліматичному поясі[4]. Над цією частиною моря (як над усією акваторією Північного) увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження достатнє. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Відносно тепла зима з нестійкою погодою і сильними вітрами; прохолодне літо з більш спокійною погодою[5].
Акваторія моря лежить в екорегіоні Північного моря бореальної атлантичної морської зоогеографічної провінції[6]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до атлантичної області бореальної зони[7].
Ваттове море омиває три країни: Данія, Нідерланди та Німеччина. Також воно має багату флору і фауну і високу біологічну продуктивність. Особливо важливу роль море грає для збереження популяцій тварин північного заходу Європи. Тут виводяться мальки майже всього поголів'я камбали Північного моря; від стану ваттів залежить центральноєвропейська популяція звичайного тюленя. Кількість перелітних птахів, що зупиняються тут під час щорічних міграцій, за деякими оцінками сягає 20 млн.
Значна частина моря з 1978 охороняється в рамках міжнародного співробітництва Нідерландів, Німеччини і Данії. У 1982 році прийнята Спільна декларація з охорони Ваттового моря, у 1997 прийнято Тристоронній план із Ваттового моря. Популяція звичайного тюленя охороняється з 1990 року в рамках Угоди щодо збереження тюленів у Ваттовому морі.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ваттове море |
|
|
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-07-04 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=295859