Іва́н Олекса́ндрович Вакарчу́к (6 березня 1947, Братушани, нині — Єдинецький район, Молдова — 4 квітня 2020, Львів, Україна[3]) — український фізик, політик і громадський діяч, міністр освіти і науки України (2007–2010). Протягом 1990–2007 і 2010—2013 років був ректором Львівського університету. Доктор фізико-математичних наук (1980), заслужений професор Львівського університету (2012)[4]. Герой України (2007). Заслужений діяч науки і техніки України.
Батько лідера рок-гурту «Океан Ельзи», політика Святослава Вакарчука.
Доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського університету ім. Франка, член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції.
1954–1965 — Навчався у Братушанській середній школі, яку закінчив з медаллю.
1965–1970 — навчання на фізичному факультеті Львівського університету ім. Франка.
1970–1973 — навчання в аспірантурі Львівського відділу статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
1973–1978 — молодший науковий співробітник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
1977, 1981 — нагороджений Грамотою Президії АН УРСР.
1978–1980 — старший науковий працівник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
1980–1984 — керував відділом квантової статистики у Львівському відділі статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
1983 — нагороджений значком «Відмінник народної освіти УРСР».
1984 — професор кафедри теоретичної фізики Львівського університету.
1989 — обраний народним депутатом СРСР; член Комітету ВР СРСР з науки, входив до складу Міжрегіональної депутатської групи.
13 листопада 1990 обраний ректором Львівського університету ім. Франка (переобраний на цю посаду 2001 року).
1991 — обраний президентом Малої академії наук Львівщини.
1996 — обраний головою Ради ректорів Львівщини.
1996 — нагороджений Почесною відзнакою Президента України.
З 1996 р. — засновник і головний редактор «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики».
З 2001 р. — президент Українського фізичного товариства
Лауреат Премії НАН України імені М. П. Барабашова 2005 року за цикл робіт «Спектральні дослідження зір та комет» (спільно з К. І. Чурюмовим та Н. Г. Щукіною)[5]
з 18 грудня 2007 по 11 березня 2010 — Міністр освіти і науки України.
В останні роки свого життя він хворів[6].
Помер Іван Вакарчук 4 квітня 2020 року у Львові. Прощання через карантин відбулися у сімейному колі, а поховали його на 4 полі Личаківського цвинтаря[3][7].
У 1989—1991 роках — народний депутат СРСР від територіального виборчого округу № 486 (Львівська область), член КПРС. Восени 1989 року — учасник установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову, один із делегатів від Львівської области[8].
1999 року — довірена особа Леоніда Кучми на виборах президента України[9].
9 березня 2010 року (незадовго до звільненням з посади, після чого міністром призначено Дмитра Табачника) звернувся із заявою до академічної спільноти України. У ній закликав «кожного українського науковця написати для Вікіпедії бодай 2-3 статті з Вашого напрямку», а викладачів університетів — «широко залучати до цієї роботи студентів-старшокурсників»[10].
Одружений. Дружина — Світлана Олександрівна (нар. 1947) — викладач фізики, доцент Львівського університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Гжицького.
Син Святослав (1975 р.н.) — народний депутат України (до 2008 р. та з 2019 р. і до 2020 р.), лідер гурту «Океан Ельзи»; син Олег (нар. 1980) — підприємець.
Автор понад 240 наукових праць.
2007 — на 14-му Львівському книжковому форумі «Квантова механіка» була названа однією з найкращих книг.
|
|
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=163471