Бут Віктор Анатолійович

Бут Віктор Анатолійович
рос. Виктор Анатольевич Бут
Екстрадиція Віктора Бута (посередині) до США (16.11.2010)
Прізвисько	« le marchand de la mort », Lord of War, Todeshändler і Merchant of Death[1]
Псевдо	Vadim Markovich Aminov, Viktor Bulakin і Boris
Народився	13 січня 1967(1967-01-13) (55 років)  СРСР, м. Душанбе (нині  —  Таджикистан)[2]
Громадянство	до 1991  СРСР  з 1991 —  Росія
Національність	Росіянин
Діяльність	контрабандист зброї, військовослужбовець, синхронний перекладач
Alma mater	Kazan Suvorov military schoold і Військовий інститут Міністерства оборони СРСРd
Знання мов	есперанто, російська, таджицька, французька, іспанська і англійська
Військове звання	старший лейтенант
Партія	Ліберально-демократична партія Росії
Сайт	victorbout.ru
Медіафайли у Вікісховищі

Бут Віктор Анатолійович (нар. 13 січня 1967(19670113), Душанбе, Таджицька РСР) — російський кримінальний торговець зброєю. Відомий також як «продавець смерті». Став прототипом персонажу Ніколаса Кейджа у фільмі «Збройовий барон» (англ. Lord of War, 2005). Повітряно-транспортне підприємство, що належало Буту мало до 60 літаків повітряного флоту та 1 000 співробітників.

Біографія

Народився 13 січня 1967 в Душанбе. Батько походив з Харківської області^[3], і працював механіком. Мати відповідно була уроженкою Курманаєвського району Оренбурзької області РСФСР, і працювала бухгалтером. В матеріалах розвідувальних служб ПАР та британського Комітету у закордонних справах фігурує як етнічний українець^[4].

Навчався у московському військовому інституті іноземних мов (рос. ВИИЯ), згодом у військовій академії. Також має диплом з економіки, володіє шістьма мовами. До 1991 року Бут служив у одному з військово-повітряних підрозділів, до того ж протягом шести років у Мозамбіку, де йшла спровокована СРСР громадянська війна. Він вважається майором КДБ, проте сам Бут свої зв'язки з КДБ заперечує.

Бізнес

Після розпаду СРСР та Варшавського договору, Віктор Бут заснував у Москві чартерне повітряно-транспортне підприємство. Відомо, що він продавав та постачав зброю військовим угрупуванням та диктаторським режимам у африканських країнах. У 2001 році постачав зброю до Анголи, Камеруна, Демократичної Республіки Конго, Кенії, Лівії, Республіки Конго, Руанди, Сьєрра-Леоне, Судану та Уганди.

У 2001 та 2004 роках Рада Безпеки ООН наклала резолюції заборони на його підприємства та заморозила його банківські рахунки у різних країнах^[5][6].

Розшук та арешт

У 2005 році лише Бельгія видала міжнародний ордер на арешт Віктора Бута.

6 березня 2008 року Віктора Бута за поданням прокуратури США та ордером виданим Окружним судом Південного округу Нью-Йорка було заарештовано таїландською поліцією у Бангкоці^[7]. У США Віктора Бута звинуватили у незаконному постачанні великих партій зброї, а також у звершенні цілої низки фінансових махінацій. Бут заперечував свою провину і у відкритому листі до російського президента та прем'єр-міністра просив допомоги.

У 2010 році Таїландський суд ухвалив рішення задовольнити прохання США про екстрадицію Бута, але Бут все ще залишався у в'язниці Бангкока, у зв'язку з тим, що таїландська влада висунула проти нього нові звинувачення, що потребували нового розслідування.

16 листопада 2010 року влада Таїланду вирішили видати Віктора Бута в США. О 13:30 за місцевим часом літак з Віктором Бутом покинув Таїланд. Уряд Російської Федерації одразу ж заявив, що екстрадиція є незаконною^[8].

У жовтні 2011 року розпочався судовий процес під головуванням судді Шіри А. Щейндлін (англ. Shira A. Scheindlin) 2 листопада 2011 рада присяжних визнала Бута винним за всіма статтями обвинувачення^[9].

5 квітня 2012 суддя винесла вирок — 25 років ув'язнення та 15 млн $ штрафу^[10].

У червні 2020 року у статті видання «Reuters» зазначалося, що після висунення звинувачень ветерану морської піхоти США Полу Вілану, Москва вивчає можливість обміну полоненими — Вілана на Бута та пілота Костянтина Ярошенка^[11].

8 грудня 2022 року відбувся обмін Віктора Бута на американську баскетболістку Брітні Грайнер, яка була затримана у РФ за знайдені наркотичні речовини (масло канабісу) в аеропорту^[12]. За даними ЗМІ, Бут і Грайнер були помилувані перед обміном; продовжувати відбувати відповідні покарання у своїх країнах вони не повинні.^[13]

Після повернення в Росію

9 грудня 2022 року Віктор Бут дав інтерв'ю Марії Бутіній для RT, де заявив, що не думає, що він важливий для російської політики.^[14]

10 грудня 2022 року Бут підтримав вторгнення Росії в Україну і припустив, що за наявності можливості та навичок став би добровольцем.^[15]

12 грудня 2022 року Леонід Слуцький, голова Ліберально-демократичної партії Росії, заявив, що Віктор отримав членський квиток партії.^[16]

Примітки

Посилання

Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Затримано відомого російського торгівця зброєю

• Віктор Бут — торговець гладіолусами та смерттю (рос.)
• Інтерв'ю В. Бута на радіо «Ехо Москви». 28 січня 2002. 
• Біографічна довідка [Архівовано 18 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)

Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Велика каталанська енциклопедія Нормативний контроль FAST: 1660608 · Freebase: /m/050792 · GND: 133726215 · GTAA: 225392 · ISNI: 0000 0001 0897 3980 · LCCN: n2006089089 · MAK: 9810659741805606 · NLP: A22815673 · SUDOC: 124347231 · VIAF: 47960627 · WorldCat: lccn-n2006089089

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.