Василь Бурба | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-полковник | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження | 1 січня 1978 (43 роки) | ||||||
Alma Mater | НА СБУ | ||||||
Військова служба | |||||||
Приналежність | Україна | ||||||
Вид ЗС | Збройні сили | ||||||
Рід військ | Воєнна розвідка | ||||||
Формування | ГУР | ||||||
Війни / битви | Війна на сході України | ||||||
Командування | |||||||
| |||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
|
Васи́ль Васи́льович Бурба (нар. 1 січня 1978 року[1]) — генерал-полковник Збройних сил України, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (2016—2020). Учасник бойових дій.
Закінчив Національну академію Служби безпеки України за спеціальністю «юрист». 2011 року у званні майора був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Працював в СБУ[2].
Під час Євромайдану працював на посаді начальника 2-го управління «К» ГУ СБУ, займався координацією роботи з правоохоронними органами, прокуратурою, міністерством оборони, МНС та судовою гілкою влади[1].
За інформацією деяких українських ЗМІ займався джерелами фінансування Антимайдану[1][3][4]. 24 лютого 2014 року Геннадій Москаль оприлюднив фотокопії частини планів спецоперацій зачистки Євромайдану «Бумеранг» та «Хвиля», у яких вказано, що Бурба був відповідальним за блокування автомобільних доріг на в'їздах до Києва та за цілодобове забезпечення необхідної для проведення операцій кількості нарядів ДСНС із залученням інженерної техніки[5]. Також 26 листопада 2021 року в ході пресконференції Президент України Володимир Зеленський повторив відому з опублікованих документів інформацію, що Бурба «керував блокуванням транспорту на Майдані, коли розганявся Майдан»[6]. Згодом колишній глава Офісу Президента України Андрій Богдан заперечив слова Володимира Зеленського щодо участі Бурби в блокуванні транспорту на Майдані[7]. У свою чергу в ефірі програми «Свобода слова з Савіком Шустером» Бурба заявив, що правоохоронці неодноразово проводили перевірку його дій під час Євромайдану і жодних звинувачень щодо нього не було висунуто[8][9].
За даними «Інформаційного спротиву», з лютого 2014 року був призначений виконувачем обов'язків начальника Департаменту контррозвідки СБУ, а в березні це призначення було затверджене офіційно[10][3].
На заклик Валерія Кондратюка перейшов у бойовий підрозділ, сформований Департаментом контррозвідки. За даними «Інформаційного спротиву», цей підрозділ вже 12 березня 2014 року затримав кадрового офіцера ГРУ ГШ ЗСРФ Філатова Романа Борисовича (19.08.1981) в районі дислокації військових частин ЗСУ в Херсонській області. Філатов мав український паспорт на прізвище Євгена Арбузова з Криму. Разом з захопленням Філатова, було ліквідовано і агентурно-розвідувальну групу. Філатова було згодом обміняно на українських активістів і військовослужбовців з Криму, яких утримували російські окупаційні сили. Серед визволених були, зокрема, Юлій Мамчур і Сергій Гайдук. За оцінкою «Інформаційного спротиву», внаслідок цієї операції і ефективної роботи контррозвідки, керівництво РФ було змушене відмовитися від масового застосування агентурних груп на території України[10].
Під час війни на сході України, з травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на Сході України, був куратором від Головного управління розвідки Міністерства оборони України[2] Координував роботу всіх оперативних груп контррозвідки СБУ в зоні проведення АТО[10].
Разом з Валерієм Кондратюком у 2015 році перевівся до Головного управління розвідки Міністерства оборони України, пізніше призначений заступником начальника ГУР МОУ.[10] За успішне проведення низки агентурно-розвідувальних операцій в квітні 2016 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня,[10] в серпні присвоєно військове звання генерал-майора.
15 жовтня 2016, у віці 38 років, призначений начальником Головного управління розвідки.[11][12][13][14] Змінив на цій посаді Валерія Кондратюка.
2019 року був введений до складу Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю[15].
5 серпня 2020 року звільнений з посади начальника ГУР.[16]
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-12-10 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=2285352