Ця стаття про особу, яка нещодавно померла. Деяка інформація, зокрема обставини смерті людини та пов'язані з нею події, можуть швидко змінюватись через появу нових фактів. Стаття може не відображати найактуальнішу інформацію. Ви можете додати нові факти з посиланням на авторитетні джерела. |
Бенедикт XVI (Benedictus PP. XVI) | ||
| ||
---|---|---|
19 квітня 2005 — 28 лютого 2013 | ||
Девіз: | Nos ergo debemus sublevare huiusmodi, ut cooperatores simus veritatis | |
Попередник: | Іван Павло ІІ | |
Наступник: | Франциск | |
Народження: | 16 квітня 1927 (95 років) Марктль-ам-Інн, Баварія, Німецька Держава | |
Смерть: | 31 грудня 2022[1][2] (95 років) Монастир Mater Ecclesiae, Ватикан[3] | |
Національність: | німці[4][5] | |
Релігія: | католицька церква[6] і католицтво | |
Інтронізація | 24 квітня 2005
| |
У миру | Йозеф Алоїс Рацинґер | |
Нагороди | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Бенеди́кт XVI (лат. Benedictus PP. XVI), при народженні Йо́зеф Алої́с Ра́цинґер (нім. Joseph Aloisius Ratzinger; 16 квітня 1927, Марктль-ам-Інн, Баварія, Німецька Держава — 31 грудня 2022, Ватикан[7]) — 265-й Папа Римський (19 квітня 2005 — 28 лютого 2013), колишній голова Католицької церкви та суверен держави Ватикан. Почесний Папа Римський.
Один із найближчих співпрацівників Івана Павла II, до обрання папою очолював Колегію кардиналів і Конгрегацію з питань віри. Автор близько 60 книг: «Вступ до християнства», «Есхатологія», «Звіт про стан віри», «Бог Ісуса Христа», «Сіль землі», «Християнство та Католицька Церква на зламі тисячоліть» тощо.
11 лютого 2013 року Бенедикт XVI у зверненні заявив, що зречеться Святого престолу 28 лютого того ж року. Понтифік пояснив свій крок поганим станом здоров'я[8]. 28 лютого 2013 року Папа Бенедикт зрікся престолу[9]. З того часу він проживав у монастирі Mater Ecclesiae, який знаходиться на території Ватикану.
Народився у Велику Суботу, 16 квітня 1927 року в баварському містечку Марктл-ам-Інн в родині офіцера поліції. У Йозефа була сестра Марія Рацинґер (7 грудня 1921—2 листопада 1991) і (брат) церковний музикант та священник Ґеорґ Рацинґер (15 січня 1924—1 липня 2020). Його дядько Ґеорґ Рацинґер був священником, політиком і письменником (1844—1899).
1939 року вступив до католицької духовної семінарії у Траунштайні.
1943 року 16-річний семінарист був призваний в армію до корпусу протиповітряної оборони, а 1944 року — до вермахту. В 1945 році інтернований німецький солдат потрапив до табору союзників, про який досі згадує з жахом.
29 червня 1951 року мюнхенський кардинал Фаульгабер висвятив Рацинґера в сан священника.
1953 року 26-річний Йозеф блискуче захистив дисертацію про спадщину Святого Августина і прославився як найкращий із теологів Німеччини. 1959 року Рацинґер став викладачем кафедри теології Боннського університету.
Брав участь у Другому Ватиканському соборі як радник-теолог кардинала Йозефа Фрінґуса, проте схвалив не всі з проголошених на соборі реформ.
1966 року став головним експертом у питаннях догматичної теології у Тюбінгенському університеті, де стався ще один перелом в його житті: Йозеф Рацинґер взявся бути головним ідеологічним опонентом промарксистських студентських заворушень, що охопили в 1960-ті роки всю Європу. 1972 року на противагу антиклерикальним журналам і газетам, що заполонили Європу, Рацинґер заснував теологічний журнал Communio, який досі є одним із найпопулярніших католицьких видань світу.
У березні 1977 року Рацинґер був рукоположений у єпископський сан Йозефом Штанглем, опікувався дієцезіями в архиєпархії Мюнхена та Фрайзінга. У червні 1977 року Папа Павло VI звів його в сан кардинала.
Йозеф Рацинґер — інтелектуал і богослов: знав 10 мов і мав 8 докторських ступенів з теології та філософії, — і при цьому був переконаним консерватором. Він отримав прізвисько «залізний кардинал», уславившись своїм неприйняттям розлучень, абортів, гомосексуальних шлюбів, клонування та мультикультуралізму. Хоча за віком були кардинали старші за нього, він перебував у кардинальському сані довше за всіх (з 1977 року).
1980 року Рацинґер відхилив пропозицію Папи Івана Павла II очолити Конґреґацію католицької освіти. 1981 року погодився з призначенням на пост префекта Конґреґації доктрини віри, який займав до піднесення у гідність Папи.
3 грудня 2002 року Рацинґера обрано деканом Колегії кардиналів. Він був також членом комісії Ecclesia Dei, створеної на підставі однойменного Motu proprio Папи Івана Павла II.
19 квітня 2005 року кардинал Рацинґер був обраний Папою Римським, прийнявши ім'я Бенедикта XVI.
Протягом майже восьми років понтифікату Бенедикт XVI провів низку реформ, на його рахунку — 24 апостольські подорожі, відвідини 5 континентів та 30 пастирські візити в Італії.[10] Очолюючи Святий престіл, папа написав три енцикліки, чотири Апостольські напоумлення, 129 Апостольських послань, 116 Апостольських конституцій та ін.
Перша енцикліка була видана всього через вісім місяців після його обрання папою під назвою «Бог є Любов» (лат. Deus Caritas Est) і присвячена темам людської і божественної любові. У 2007 році була опублікована друга енцикліка «Надією спасенні» (лат. Spe Salvi), в якій Бенедикт XVI пояснював причини, які надихають християн тривати у надії на вічне життя. «Любов у правді» (лат. Caritas in Veritate) — третя енцикліка, опублікована в 2009 році. У ній папа піднімав тогочасні соціальні теми, пропонував модель розвитку, засновану на любові та повазі до інших, а також способи допомоги країнам у глобальній економічній кризі.[11]
Апостольські напоумлення стосувалися таких тем як таїнство Євхаристії, Слово Боже і місія церкви, церква в Африці й церква на Близькому Сході. Бенедикт XVI також взяв участь у трьох виступах на теми ефективного управління та відносин між церквою і державою у Парижі, Лондоні та Берліні, виголосив академічну промову в Регенсбурзі, Німеччина. Окрім того, папа залишав велику кількість катехез і проповідей.[11]
11 лютого 2013 року Бенедикт XVI оголосив, що через погіршення здоров'я зречеться престолу о 20:00 28 лютого 2013 року.[8][12] Востаннє Папа Римський оголошував про своє добровільне зречення від престолу 1415 року. Тоді престолу зрікся Григорій XII. 28 лютого 2013 року Бенедикт XVI оголосив про зречення від престолу.[9] Від цього часу він офіційно вважається почесним Папою Римським.
27 квітня 2014 року Бенедикт XVI брав участь у церемонії канонізації пап Івана XXIII та Івана Павла II.
Серце Папи-емерита перестало битися 31 грудня 2022 року о 9:34 римського часу в його резиденції на території Ватиканських садів. Святі Таїнства останнього разу він отримав ввечері, 28 грудня, після Святої Меси в монастирі «Mater Ecclesiae».[13]
2 січня 2022 року тіло Папи-емерита виставлене в базиліці Святого Петра, щоби дати можливість попрощатися всім бажаючим.
Похорон Бенедикта XVI відбудеться у четвер, 5 січня 2023 року на площі святого Петра у Ватикані. Очолюватиме похорон о 9:30 Папа Франциск, про що повідомив речник Апостольської Столиці Маттео Бруні під час брифінгу для журналістів, акредитованих при пресслужбі Святого Престолу, що відбувся опівдні 31 грудня 2022 року.[13]
Часто Бенедикта XVI розглядають як консервативного Папу, особливо порівняно з Іваном Павлом II. У 2000-х роках єпископи США схвалили новий переклад Святого Писання, в якому багато термінів чоловічого роду були замінені на поняття середнього роду (щоби не дискримінувати жінок). Кардинал Рацинґер домігся заборони використання Церквою перекладу, який вважався «ревізіоністським».
Тим часом у Німеччині вийшла друком книжка самого Йозефа Рацинґера, де уродженець Баварії розповів про своє бачення майбутнього католицизму. З неї випливає, що Рацинґер пропонує консервативний шлях розвитку церкви і «повернення до джерел». У своєму огляді книжки Й. Рацинґера газета Süddeutsche Zeitung писала, що кардинал вважає європейське християнство порятунком для цивілізації на континенті.
У 2003 році в Інтернеті з'явився сайт англійською мовою, присвячений життю і служінню кардинала Йозефа Рацинґера, префекта Конгрегації віровчення. На головній сторінці задекларовано місію кардинала Йозефа Рацинґера — проголошувати та захищати доктрину віри й моралі в католицькому світі. Ці слова Івана Павла II багато в чому пояснюють популярність фан-клубу кардинала.
Бенедикт XVI виступав за живий діалог між релігією та сучасністю. Він казав про це в прямих ефірах, твітах та книгах. Але в першу чергу, в своїх промовах. Він не раз виступав проти протиставлення раціонального начала Бога. «Бог — це не дещо абсурдне, що творить розум», — казав понтифік. Під час останнього візиту в Німеччину 2011 року Папа Бенедикт заявив: «Де є Бог, там є майбутнє. Сказано, де ми даємо божій любві повністю впливати на наше життя, там відкриті небеса»[14].
22 вересня 2008 року в ході відвідин одного з німецьких університетів він процитував вислів візантійського імператора Мануїла ІІ Палеолога про суть джихада, який звичайно трактують, як священна війна «мусульман та невірних». «Покажіть мені, що нового приніс Мухаммед, і ви побачите речі тільки злі і нелюдяні, такі, як його вказівки мечем поширювати віру, яку він проповідував», — заявив Папа. Мусульманські релігійні діячі зажадали відставки Папи Бенедикта. Відповідний документ ухвалили представники ісламу за підсумками одноденних зборів у Пакистані. Бенедикт «має бути негайно зміщений за розпалювання війни і ненависті між представниками різних релігій», — наголошується в заяві.
Офіційний Ватикан висловив «крайній жаль» у звязку з тим, що багато визнали його висловлювання образливим. Святий престол заявляв, що промова Папи була інтерпретована невірно. При цьому наголошувалося, що позиція голови церкви відповідає офіційній позиції католицької церкви, «яка поважає мусульман, які поклоняються єдиному Богу»[15].
14 вересня 2012 року Папа Бенедикт з офіційним візитом відвідав Ліван, щоб принести посилання миру в регіон, який роздирають громадянська війна в Сирії та протести ісламістів проти США в Лівії та Єгипті. Таким чином, це стало першим відвідуванням Лівану лідером католицької церкви за останні 15 років. Під час візиту Папа заявив, що відносини між християнами та мусульманами цієї країни повинні послужити взірцем для решти країн Близького Сходу. В своїй промові Папа закликав жителів регіону до миру і засудив фундаменталізм у всіх регіонах[16].
Наразі українською мовою видано десять книг Йозефа Рацинґера.
Бенедикт XVI є почесним доктором 10 навчальних закладів:
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бенедикт XVI |
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2023-01-03 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=24157