Безпіло́тний літа́льний апара́т (англ. unmanned aerial vehicle, скор. UAV; або англ. remotely piloted vehicle, нім. unbemanntes Luftfahrzeug, скор. RPV, рос. беспилотный летательный аппарат, скор. БпЛА або дрон) — літальний апарат, який літає й сідає без фізичної присутності пілота на його борту.
Українське законодавство надає такі визначення безпілотного повітряного судна та безпілотного авіаційного комплексу.
Безпілотний літальний апарат (БпЛА) — повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються відповідною програмою або за допомогою спеціальної станції керування, що знаходиться поза повітряним судном[1].
Безпілотне повітряне судно — повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються за допомогою спеціальної станції керування, що розташована поза повітряним судном[2].
Докладніше цей термін конкретизує Міністерство оборони України.
Безпілотне повітряне судно (безпілотний літальний апарат) — повітряне судно, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються дистанційно за допомогою пункту дистанційного пілотування, розташованого поза повітряним судном, або повітряне судно, що здійснює політ автономно за відповідною програмою.
Безпілотний авіаційний комплекс (безпілотна авіаційна система) — безпілотне повітряне судно, пов'язані з ним пункти дистанційного пілотування (станції наземного керування), необхідні лінії керування і контролю та інші елементи, вказані в затвердженому проєкті типу цього комплексу. Цей комплекс може охоплювати декілька безпілотних літальних апаратів[3].
За сучасним (2010-ті роки) визначенням, «безпілотником» є тільки той апарат, який перебуває під постійним дистанційним контролем пілота або пілотів і призначений для повернення на аеродром і для подальшого повторного використання. Тобто крилата ракета до категорії «безпілотників» не належить (JDN 2/11 2011, p. 2-1) (англ.).
Раніше радіокеровані та повністю автоматизовані апарати об'єднували поняттям безпіло́тна авіа́ція — літаки, керування (пілотування) якими здійснюється без пілота, за допомогою приладів різних систем, що засобами радіо (радіолокації, телебачення) подають команди на автопілот. Елементи системи керування містяться поза літаком і можуть бути на землі, на воді і в повітрі, на місці старту, на маршруті польоту і в районі цілі[4]. Для передачі на пункт управління даних, отриманих з бортових сенсорів, у складі БпЛА є радіопередавач, що забезпечує зв'язок з наземним обладнанням. Залежно від формату зображень та їхнього стискання, регламентованих, наприклад, в STANAG 4609, швидкість передавання цифрових радіоканалів зв'язку з БпЛА, може становити одиниці-сотні Мбіт/с.[5][6] Перед передаванням з борту БпЛА отриманих зображень високої чіткості, їх піддають сегментації[7].
Залежно від принципів керування, розрізняють такі різновиди безпілотних літальних систем:
У авіації після 2000 року йде стрімке розширення саме останнього типу апаратів, й про них йдеться, коли вживають термін «безпілотник», «дрон» (англ. drone), або абревіатуру UAV. Тобто під терміном «безпілотник», «БпЛА», «UAV» мається на увазі саме повітряне судно, яким через канали зв'язку керує один або декілька пілотів. Екіпаж БпЛА може також включати командира, оператора сенсорів, оператора вогневих засобів. Екіпажі БпЛА під час довготермінових місій змінюються — як на загал, кожні 4 години.
Безпілотні (англ. unmanned — без людини на борту) літальні апарати, відповідно до стандартів НАТО, так само, як і літаки із пілотом на борту (англ. manned aircraft), керуючись значенням повної злітної маси розділено на 3 класи:
Клас I підрозділяється на категорії:
Клас | Категорія | Рівень воєнних дій | Висота застосування | Радіус дії | Рівень застосування | Приклад платформи |
---|---|---|---|---|---|---|
Клас ІІІ (> 600 кг) |
ударні[a] | стратегічний | до 20 000 м | необмежений | ТВД | Reaper |
HALE[b] | стратегічний | до 20 000 м | необмежений | ТВД | Global Hawk | |
MALE[c] | оперативний | до 14 000 м | необмежений | Оперативна група | Heron | |
Клас ІІ (150—600 кг) |
тактичні | тактичний | до 5500 м | до 200 км | Бригада | Hermes 450 |
Клас І (<150 кг) |
малі (>15 кг) |
тактичне формування | до 1500 м | до 50 км | Батальйон | Scan Eagle |
міні (<15 кг) |
тактичний підрозділ | до 900 м | до 25 км | рота, взвод, відділення | Skylark | |
мікро[d] (<66 Дж) |
тактичний підрозділ | до 60 м | до 5 км | взвод, відділення | Black Widow |
Від наведеної вище класифікації НАТО дещо відрізняється класифікація безпілотних авіаційних систем (UAS), що її застосовано у документі Департаменту оборони США (DOD-USRM-2013 2013, p. 6) (англ.). Згідно цього документу, виділяють п'ять груп UAS:
БпЛА повсюдно застосовуються у військовій справі, насамперед для ведення повітряної розвідки — як тактичної, так і стратегічної. Безпілотники під-класів «міні-» та «мікро-» дедалі ширше застосовуються під час бойових дій на рівні взводу та відділення[9] для термінового отримання інформації типу «що за тим пагорбом», тобто для вирішення завдань військової розвідки. Далекосяжним напрямком їх застосування є вирішення завдань у складі рою[10]. Також використовуються БпЛА для коригування вогневих ударів по наземних цілях та як ударні.
Невійськові дрони застосовуються для розв'язання широкого кола завдань, виконання яких пілотованими літальними апаратами з різних причин недоцільно. Такими завданнями є:
Павло Замятін виокремлює 5 основних груп, що різняться за типом виконуваних функцій:
Зазначений літальний апарат призначений для авіаційної розвідки.
Перший відомий досвід авіаційної розвідки, відбувся згідно китайського трактату про «Мистецтво (ведення) війни», із допомогою «летючого змія», що робився у давнину доволі великим. За допомогою нього полководець отримував відомості про тактику і маневри противника; розташування флангів, резерву, ударного корпусу, табору керівництва ворога; вид зброї, оснащення, вогневі точки, кількість воїнів тощо. Для отримання вчасної інформації садовили воїна з малою вагою на «летючого змія», який із допомогою сопілки сигналами (використовуючи як свисток) передавав обумовлені заздалегідь шифровані знаки. А для сіяння паніки серед ворога — грав на сопілці мелодії заздалегідь узяті з культури ворога, щоби нагадати ворогам про їх дім, їх родини й змусити думати про власний затишок, та спонукати їх відмовитися від вступу в смертельний бій, або недбало битися. Чим полководець, забезпечував собі перевагу.
У 1899 році Нікола Тесла розробив і продемонстрував мініатюрне радіокероване судно.
У 1910 році, натхненний успіхами братів Райт, американський військовий інженер з Огайо Чарльз Кеттерінг запропонував використовувати літальні апарати без участі людини. На його думку керований годинниковим механізмом пристрій у заданій точці повинен був відкидати крила та падати, як бомба, на ворога. Отримавши фінансування армії США, він побудував і з перемінним успіхом випробував кілька пристроїв, які отримали назви «The Kattering Aerial Torpedo», «Kettering Bug», але в бойових діях вони так і не застосовувалися. У Німеччині розробляється проєкт радіокерованого безпілотного бомбардувальника «Fledermaus».
У 1933 році у Великій Британії розроблений перший БпЛА багаторазового використання Queen Bee. Були використані три відреставрованих біплана Fairy Queen, дистанційно керовані з судна по радіо. Два з них зазнали аварію, а третій зробив успішний політ, зробивши Велику Британію першою країною, яка отримала користь із БпЛА. Ця радіокерована безпілотна мішень під назвою DH82A Tiger Moth використовувалася на королівському Військово-морському флоті з 1934 по 1943 роки. Армія і ВМФ США з 1940 року використовували ДПЛА «Radioplane OQ-2» як літак-мішень.
Протягом Другої світової війни німецькі вчені вели розробки декількох радіокерованих типів зброї, включаючи керовані бомби Henschel Hs 293 та Fritz X (англ. Fritz X), ракету Enzian (англ. Enzian) і радіокерований літак, наповнений вибуховою речовиною. Незважаючи на незавершеність проектів, Fritz X і Hs 293 с успіхом використовувалися на Середземному морі проти броньованих військових кораблів. Масовою зброєю була перша «крилата ракета» Фау-1 з реактивним пульсовим двигуном, яка могла запускатися як із землі, так і з повітря. У нацистській Німеччині в 1942 році було запущено виробництво ракет Фау-2, котрі мають систему керування, яка утримує ракету на заданій при старті траєкторії протягом усього польоту. Були розроблені і застосовувалися керовані авіабомби.
В СРСР в 1930-ті — 1940-ві рр. авіаконструктором Нікітіним розроблявся торпедоносець-планер спеціального призначення (ПСН-1 і ПСН-2) типу «літальне крило» у двох варіантах: пілотований тренувально-пристрілювальний і безпілотний з повною автоматикою. До початку 1940 був представлений проєкт безпілотної літальної торпеди з дальністю польоту від 100 км і вище (при швидкості польоту 700 км/год). Однак цим розробкам був судилося втілитися в реальні конструкції. У 1941 році були вдалі застосування важких бомбардувальників ТБ-3 як БпЛА для знищення мостів.
У США запустили в масове виробництво БпЛА-мішень Radioplane OQ-2 для тренування льотчиків і зенітників. У 1944 році був застосований вперше в світі класичний ударний БпЛА — Міждержавного TDR. Крім цього, військовими США був створений цілий ряд керованих авіабомб, включаючи найбільш досконале технічні зброю, застосоване в роки війни [джерело не вказано 743 дня] — самонавідну планіруючу бомбу ASM-N-2 Bat, перше в світі зброю схеми «вистрілив-забув», що не вимагає втручання оператора. Після війни розробки безпілотних літальних апаратів в США тимчасово змістилися в бік створення керованих ракет і авіабомб, лише в 60-х повернувшись до ідеї НЕ-ударних БпЛА.
На вебсайті «BBC» 15 січня 2015 опубліковано інфографіку «Найвеличніші поворотні моменти в історії авіації»[14]. Безпілотникам тут належать такі дати:
У січні 2017 року Vanilla Aircraft VA001 встановив рекорд тривалості польоту для БпЛА вагою 50—500 кг. Літальний апарат із дизельним двигуном перебував у повітрі 56 годин (трохи більше двох діб) без дозаправлення[15].
У березні 2020 року турецький квадрокоптер KARGU-2 автономно атакував військового під час конфлікту між урядовими силами Лівії та Лівійською національною армією Халіфа Хафтара. Безпілотник-камікадзе KARGU-2 знищив одного з солдатів ЛНА у той момент, коли він намагався відступити. При цьому дрон, який ліквідував військового, працював у «високоефективному» автономному режимі, без втручання оператора. Імовірно, це перший випадок, коли БпЛА атакував людину без відповідної вказівки від оператора[16].
Станом на 1 січня 2014 року США використовували:
UAS насправді є системою, що складається із декількох систем. При цьому літак-безпілотник формує тільки одну із частин тієї загальної системи, яка забезпечує функціональний ефект.
(…)
Загалом, функціональна ефективність системи UAS обумовлюється винятково використанням даних, що їх знімає корисний вантаж.
— JDN 2/11 [17]
Задля функціонування у повному циклі однієї безпілотної авіаційної системи (UAS) оперативно-стратегічного значення, такої як «MQ-9 Reaper», належить задіяти штат чисельністю приблизно 150…160 осіб (так звана «орбіта»)[18]. Приблизно третина з цього числа задіяні на постах аналітиків зображень. Військовослужбовці, які безпосередньо здійснюють керування безпілотними апаратами, мають такі військові спеціальності і посади:
У ВПС США також створено посаду «координатор розвідувальної місії» (Mission Intelligence Coordinator), з метою оперативної обробки (у реальному часі) тієї розвідувальної інформації, яку отримують пілоти RPA MQ-1 та MQ-9, та оператори сенсорів. На цю посаду висувають офіцерів із наявних кадрів розвідки.
Станом на початок російської збройної агресії проти України, Збройні сили України фактично не мали власних сучасних безпілотних літальних апаратів. Наявні на озброєнні Ту-141 «Стриж» були морально застарілі. Гостру потребу в безпілотних літаках-розвідниках спершу взялися задовольняти волонтери, адаптуючи цивільні апарати до вимог військових[22][23]. Були створені, зокрема, БпЛА «Фурія», «Кажан-1», PD-1.
26 серпні 2015 р. державний концерн «Укроборонпром» повідомив про початок серійного виробництва 2-х зразків вітчизняних БпЛА[24].
У 2015 році студентами Київського політехнічного інституту були створені безпілотні авіаційні комплекси Spectator (укр. спостерігач). Виробництво налагоджене у ВАТ «Меридіан» імені С. П. Корольова, що входить до складу ДК «Укроборонпром»[25][26].
У 2014 році військові експерти США пропонували надати Україні беззбройну модифікацію безпілотника MQ-9 Reaper[27]. В березні 2015 року уряд США повідомив про надання допомоги у вигляді військової техніки загальною вартістю $75 млн. Зокрема, окрім броньованих та неброньованих легких вантажівок HMMWV, планувалось передати Україні тактичні розвідувальні БпЛА RQ-11 Raven[28].
У січні 2016 року секретар РНБО Олександр Турчинов заявив про початок виробництва ударних безпілотних апаратів на потужностях ДП «Антонов»[29]. Основною функцією нового тактичного багатофункціонального безпілотного авіакомплексу є розвідка. Проте, він матиме змогу нести невелике бойове навантаження та вражати наземні цілі[30]. Зокрема, встановлене на ньому озброєння має бути здатне знищити важку бронетехніку, наприклад, танк[31].
Базове підприємством у роботі над створенням безпілотника виступає ДП «Антонов», в роботі беруть участь також ДАХК «Артем», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ДП «Оризон-навігація», ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес“ імені академіка О. Г. Івченка», ПАТ «Київський завод „Радар“» та інші. Крім того, участь беруть підприємства, підвідомчі Державному космічному агентству — ЦКБ «Арсенал» та ПАТ «Хартрон»[30].
Тактичний безпілотник планували у 2017 році передати для державних випробувань[30]. Згодом Укроборонпром змінив плани і на 2017 рік пообіцяв завершити розробку конструкторської документації[31]. Проте плани не були реалізованими.
У 2016 році Аеророзвідка розпочала програму з розроблення перших прототипів своїх ударних безпілотників. У 2019 році була повністю випробувана модель, яка використовувалась під час спецоперації в зоні АТО. До 24 лютого 2022 року було виготовлено близько 50 комплексів октокоптерів[32], які мають вісім моторів для більшої надійності і отримали назву R18.[33] Дрон здатен скидати три гранати РКГ-3 чи їхніх модифікацій.[34][35][36]
У квітні 2009 року Російська Федерація придбала першу партію дронів у Ізраїлю (одне «Пташине око» Bird Eye-400, вісім «Ай-Вью» I-View Mk150 та два «Шукачі» Searcher Mk.2 UAVs). Оборудка коштувала $53 мільйони[37].
У рамках другої оборудки, наприкінці 2009 року, Росія придбала додаткову партію із 36 дронів вироблених в Ізраїлі. Ця оборудка коштувала $100 мільйонів[38].
У жовтні 2010, Росія додатково придбала ще безпілотних комплексів (дронів) аж на $400 млн від фірми Israel Arospace Industries. За угодою, остаточне складання ізраїльських дронів було заплановано здійснювати на території Росії[39]. Виробництво російсько-ізраїльських «безпілотників» було розпочато у 2012 році. За планом, постачати цю продукцію у російське військо мусили із 2014 року[38].
Іноземні медійні джерела перелічують багато різновидів російських БпЛА, що їх виготовляли починаючи із 1958 року. Наводимо як приклад деякі апарати вироблені після 1990 року:
У січні 2015 року українські засоби масової інформації повідомили, що у окупованому Росією Криму окупантами розміщено окремий полк безпілотних (дистанційно керованих) розвідувальних літальних апаратів. Відповідно, у січні-лютому 2015 року регулярно з'являються повідомлення від прикордонної служби України про розвідувальні польоти російських БпЛА над територією Херсонщини.
240 разів безпілотники росіян незаконно перетинали кордон України 2015 року. 35 разів це сталося 2014-го, кажуть у Генеральному штабі.— Газета по-українськи, 6 січня 2016, с.3
Протягом лютого 2015 року українські військові збили на Донбасі 7 безпілотних літальних апаратів супротивника. За їх допомогою російські терористи проводили повітряну розвідку позицій сил антитерористичної операції. Усі машини — російського виробництва марки «Орлан-10»[49].
На початку січня 2017 року волонтери спільноти ІнформНапалм і хактивісти Українського Кіберальянсу (UCA) повідомили про успішну розвідувальну операцію проти російських терористів. Українським хактивістам вдалось вкорінити специфічне програмне забезпечення на робочий комп'ютер «начальника розвідки другого армійського корпусу народної міліції» (2 КНМ) російських окупаційних військ у Луганській області. Після вкорінення хактивісти отримали контроль над даними, що пересилалися між «начальником розвідки» 2 КНМ, 12-им командуванням резерву ЗС РФ (м. Новочеркаськ, Росія) і розвідувальними підрозділами, що діють в інтересах «корпусу» (російська безпілотна авіація, підрозділи радіоелектронної розвідки і космічна розвідка)[50].
Із оприлюднених даних випливало, що серед засобів повітряної розвідки російських окупаційних військ в Луганській області на кінець 2014 року перебували БпЛА «Орлан-10» (4 одиниці), «Елерон-3» (4 одиниці), РБ-341В «Леєр-3» (2 одиниці), «Тахіон» (2 одиниці)[50].
Також на території Луганської області російське командування використовувало два комплекси РБ-341В «Леєр-3» (комплекс був помічений також у Донецьку; аеродинамічно перекинутий передавач перешкод абонентським терміналам стільникового зв'язку стандарту GSM. Це комплекс придушення GSM-зв'язку з допомогою перешкод, які передаються з безпілотного літального апарату «Орлан-10»)[50].
Також до нештатних сил і засобів повітряної розвідки були зараховані такі БЛА з прив'язкою до підрозділів ЗС РФ[50]:
З отриманих документів також випливало, що управління БЛА було покладено на кадрових російських військових, які продовжували отримати зарплату військовослужбовця за час перебування на території України[50].
Також у зоні АТО були помічені та збиті безпілотники російського виробництва «Форпост» вартістю в декілька мільйонів доларів і виробництва Уральського заводу цивільної авіації[51][52][53].
Сполучені Штати використовують ударні дрони (типу Reaper) для позасудового фізичного знищення особливо небезпечних лідерів терористичних угруповань на території Афганістану, Пакистану, Йорданії. Така практика розповсюджується і на громадян США, які поїхали воювати на боці міжнародної терористичної організації Аль-Каїда. Як на загал, ліквідацію ворога здійснюють за даними розвідки у малолюдній місцевості, завдаючи удар по автомобілю ракетою «повітря-земля». У вересні 2015 року Велика Британія використала за такою схемою ударний дрон у Сирії для знищення власних громадян, що поїхали воювати на боці терористичного угруповання ІДІЛ.
У 2015 році у США діє тимчасова повна заборона на комерційне використання дронів приватними компаніями, які працюють у рекламі, аерофотозніманні, охороні, тощо. Цю заборону оскаржують і де-факто у багатьох випадках ігнорують. Також набула чинності повна заборона для хобі аматорів використовувати дрони (зокрема, коптери) в межах національних парків Сполучених Штатів. У Великій Британії некомерційне (тобто як хобі) пілотування дронів (коптерів) дозволяється тільки за наявності відповідної ліцензії. Зазвичай аматори-пілоти коптерів входять до клубів та об'єднань авіамоделістів — сплачують членські внески і мають страховку громадянської відповідальності.
Порушення правил використання повітряного простору може створювати істотну загрозу безпеці повітряних польотів.Кримінальний кодекс України (стаття 282) передбачає покарання за «вчинення дій у повітряному просторі», які створили таку загрозу або спричинили потерпілим тілесні ушкодження, завдали «великої матеріальної шкоди», або спричинили загибель людей. Дуже небезпечні польоти безпілотників (коптерів) поблизу аеродромів. Зіткнення пасажирського (особливо легкомоторного) літака із необережно запущеним любительським дроном може призвести до серйозної аварії.
Англосаксонське право забороняє аматорам вести за допомогою дронів-коптерів знімання людських натовпів. Безпілотник — наприклад квадрокоптер вагою 2 кг, із фото-відеокамерою, що важить приблизно 1 кг — при падінні із висоти 200 метрів може вбити людину. Гвинти коптера працюють на великій швидкості обертів і при необережному поводженні навіть на землі можуть спричиняти тілесні ушкодження. «Мені така штука вибила передні зуби» — пише один авіамоделіст. 2013 року у парку Нью-Йорка 19-річний підліток отримав тяжкі поранення голови та шиї від безпілотного гелікоптера і загинув на місці[54]. У червні 2015 року співак Енріке Іглесіас під час концерту невдало наблизився до репортерського дрона-коптера й отримав різані рани правої руки, доспівав концерт у скривавленій майці, а після концерту потрапив на хірургічну операцію[55].
Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2015) |
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (серпень 2015) |
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2015) |
Для боротьби з БпЛА широко застосовуються вогневі засоби ураження. Наприклад, у США розроблено, та у 2015 році випробувано спеціальну гармату «chain gun»[56]. Крім того, проти мікро- та міні-БпЛА ефективною може бути зброя нелетальної дії[57].
Портал Yahoo повідомив, що фірма Bettelle (США) розробила портативний пристрій направленої дії для радіоелектронної боротьби із невеликими дронами-шпигунами (такими, на зразок, як популярний коптер DJI Phantom). Пристрій важить приблизно 4 кг, має приклад та приціл. За даними фірми, ця «електронна рушниця» готова до дії через 0,1 с після включення і може паралізувати дрон-шпигун на відстані до 300 м. У 2016 році електронна рушниця Bettelle Drone Defender постачається до державних установ США[58].
На Донбасі проросійські найманці, як повідомлялося, успішно нейтралізують безпілотники місії ОБСЄ за допомогою радіотехнічних засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ'ів) російського виробництва.
Також стають відомими випадки використання «свійських» заходів у боротьбі із невеликими дронами, що порушують права громадян на приватність. Так, у США невеликий аматорський дрон «коптер», що літав у повітрі над приватною садибою, роздратував власника, і той збив його із мисливської рушниці (дробовика)[59].
6 серпня 2015 року на Ютубі розміщено відео, де рибалка, роздратований коптером, успішно «збиває» його влучно закинутою блешнею спінінга.[60]
|
|
|
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2015) |
Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-08-01 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=854984