Бахрейн

	Королівство Бахрейн; مملكة البحرين ; Mamlakat al-Bahrayn
Прапор	Герб
	Гімн: بحريننا ; «Наш Бахрейн»; Наш Бахрейн
Столиця	Манама ; 26°13′ пн. ш. 50°35′ сх. д.country H G O
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	Арабська
Форма правління	Конституційна монархія
- Король	Хамад ібн Іса аль-Халіфа
- Прем'єр-міністр	Халіфа ібн Султан аль-Халіфа
- Крон-принц	Сальман бен Хамад бен Іса аль-Халіфа
Незалежність	15 серпня 1971 — від Великої Британії
Площа
- Загалом	765 км² (184-те у світі)
- Внутр. води	0 %
Населення
- оцінка 2014	1 343 0001 (155-е)
- перепис	2005
- Густота	1 626,6/км² (7-е)
ВВП (ПКС)	2014 р., оцінка
- Повний	34,908 мільярдів (96-те)
- На душу населення	$29,146 (12-те)
ІЛР (2014)	▲ 0.824 (високий) (45-те)
Валюта	Динар (BHD)
Часовий пояс	(UTC+3)
Коди ISO 3166	048 / BHR / BH
Домен	.bh
Телефонний код	+973
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Бахрейн

Бахре́йн, офіційно Королі́вство Бахре́йн (араб. مملكة البحرين‎ — Мамля́кат аль-Бахре́йн) — держава, що об'єднує групу островів в Перській затоці між Саудівською Аравією й Іраном.

Географія

Територія країни — 688 км². Столиця — Манама — знаходиться на найбільшому острові (що також називається Бахрейн). Держава розташована на 35 островах, які складаються переважно з вкритого піском вапняку і мають бідні й неродючі ґрунти, плоскі та зі спекотним кліматом. Шосе з'єднує Бахрейн з Саудівською Аравією. На островах Бахрейн, Хавар, Мухаррак, Сітра, Умм-Наасан є прісні підземні води, що виходять на поверхню, але їхні витоки знаходяться на Аравійському півострові й надходять на острови під землею по похилих геологічних пластах.

Мапа Жака-Ніколя Белліна, 1745
Бахрейн та Перська затока
Мапа, 2014
Пляж Мухаррак

Історія

Докладніше: Історія Бахрейну

Слово «Бахрейн» є вирваним із контексту, його можна перекласти як «двох морів». Повна назва «мамлякату-ль-бахрейн» (مملكة البحرين) означає «королівство двох морів». Стародавні шумери колись вважали його райським островом, на який потрапляли тільки мудрі й сміливі для насолоди вічним життям.

З 1783 року країною править династія Аль-Халіфа, що належить до клану Бані-Утбах, що вигнав зі своєї території персів. З 1861 року, коли був підписаний договір з Британією, до проголошення незалежності в 1971 році Бахрейн фактично був британським протекторатом^[1]^[2].

У 1971 році Бахрейн став незалежною державою. Національні збори було обрано і розпущено, в 1975 році абсолютну владу отримав емір.

Верховним правителем країни є король, а члени правлячої сім'ї, що належить до суннітів-мусульман, займають всі важливі політичні та військові посади. У країні зберігається давня напруженість у відносинах між мусульманами-суннітами й мусульманами-шиїтами, які складають більшість. Час від часу спалахують суспільні безлади.

У 2001 році переважна більшість жителів Бахрейна підтримали пропозиції еміра — нині короля — перетворити країну на конституційну монархію з виборним парламентом і незалежною судовою владою. У результаті в 2002 році у країні дійсно пройшли перші за майже три десятиліття вибори. За їхнім підсумком була сформована Рада депутатів (парламент), причому більше чверті з 40 місць в ньому отримали шиїти.

Крім того, в Бахрейні все більше поважається свобода слова, а незалежні спостерігачі відзначають загальне поліпшення ситуації у сфері прав людини. Проте, опозиційні групи та активісти продовжують вимагати політичних реформ, зокрема надання істотніших повноважень виборним зборам.

Бахрейн був однією з перших держав в затоці, що відкрив поклади нафти та побудував у себе завод для її перероблювання, і таким чином раніше своїх сусідів країна скористалася перевагами знайденого нафтового багатства. Проте Бахрейн так і не зміг досягти обсягу виробництва, порівнянного із видобутком у Кувейті або Саудівській Аравії, і вимушений був диверсифікувати свою економіку.

Бахрейн — це архіпелаг, що складається з приблизно 30 островів. Завдяки порівняно помірному клімату, острівна держава перетворилася на важливий центр регіонального туризму.

Бахрейн є військовим союзником США: саме тут базується П'ятий Флот США.

З початку 2011 року в країні відбуваються масові демонстрації. Для взяття під свій контроль ситуації уряд Бахрейну попросив про військову допомогу Саудівську Аравію та ОАЕ.

Імперія Сасанідів на піку свого розвитку в часи шаха Хосрова II (590-628)
Бахрейнська гавань, приблизно 1870 рік
Світлина першої нафтосвердловини. Першу нафту отримали в 1931 році
Манама, 1965
Протести біля Pearl Roundabout, 15 лютого 2011

Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Бахрейну

Бахрейн поділяється на 4 мухафази (араб. محافظة‎; мн.ч. محافظات «мухафазат»). Центральна мухафаза була спрощена у 2014.

Мухафаза	Населення (2014)	Площа (км²)

Жовтий Столична мухафаза	497,000	38
Золотий Центральна мухафаза	202,000	56
Блакитний Північна мухафаза	305,000	141
Рожевий Південна мухафаза	155,000	438

Політичний устрій

Бахрейн є конституційною монархією. Політична система: абсолютизм, потім конституційна монархія (від 2001). На чолі держави стоїть король (до 2002 року — Емір). Уряд на чолі з прем'єр-міністром. Кабінет складається з 23 міністрів. Парламент двопалатний: Нижня палата – палата депутатів обирається всенародним голосуванням, у верхня— консультативна рада (Меджліс Аль Шура) призначаються королем. В обох палатах засідає на 40 місць. Політичні партії заборонені.

Голова держави та уряду: шейх Іса бен Сулман аль Каліфа з 1961.

Зовнішні відносини

Бахрейн веде активну зовнішньополітичну діяльність. Країна є членом ООН, ЛАД, ОІС, РСДПЗ. Багаті поклади нафти в країні зумовлюють великий інтерес до неї з боку розвинених країн усього світу, зацікавлених в придбанні енергоресурсів. Дипломатичні відносини між Бахрейном та Україною встановлені 20 липня 1992 р.^[3] Але фактично дипломатичні відносини між двома країнами беруть свій початок з 1 жовтня 2002 року (вручення Послом України в ОАЕ вірчих грамот Посла України в Королівстві Бахрейн за сумісництвом).28 лютого 2012 р. Посол України в ОАЕ Юрій Полурез вручив вірчі грамоти Королю Бахрейну Хамаду бін Ісі Аль Халіфі^[4].

Економіка

Експорт: нафта (родовище Абу-Сафа), природний газ, алюміній, риба.

У 2018 р. біля західних берегів країни виявлене найбільше зі знайдених на території королівства з моменту початку нафтовидобутку в 1932 році родовище нафти й природного газу. Запаси нафти на новому родовищі складають близько 80 мільярдів барелів, природного газу - від 10 трильйонів до 20 трильйонів кубічних футів. Площа нового родовища складає дві тисячі квадратних кілометрів.^[5]