Анонімус (угруповання)

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Анонімус (угруповання)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Анонім (значення).
Анонімус
Anonymous emblem.svg
Anonymous at Scientology in Los Angeles.jpg
Тип кібершпигунське угрупуванняd
соціальний рух
Засновник Обрі Коттлd[1][2]
Засновано 2003 і 2004
Вебсайт anonymoushackers.net
CMNS: Анонімус у Вікісховищі

«Анонімус» (англ. Anonymous, букв. «анонімний», «анонім», «безосібний», також Анонімоус, Анон) — угруповання активістів та хактивістів, члени якої, як вважається, у переважній більшості не знайомі один з одним; походять з різних країн і не мають чіткої внутрішньої структури. Anonymous брали на себе відповідальність за низку масштабних мережевих атак.

Діяльність

Анонімний хакер (постановочне фото)

Anonymous як угрупування було засноване у 2003-му[3]. Початково термін з'явився на початку 2000-их на імейджборді 4chan як концепція численних спільнот інтернет-користувачів, що складають один анархічний цифровий глобальний мозок[4]. Їхні завсідники назвали себе анонімами, оскільки саме так автоматично підписувалися учасники, якщо спеціально не вказували свого імені. В середині 2000-х молодий канадський програміст Обрі Коттл був одним з керівників іміджбордів Something Awful і 4chan. У 2007 році з Коттлом зв'язався представник Канадської служби безпеки й розвідки та запропонував взяти участь у боротьбі з міжнародними терористами, зокрема Аль-Каїдою[5].

Анонімні інтернет-тролі з іміджбордів влаштовували «набіги» на інші сайти, заповнюючи онлайн чати сміттєвими повідомленнями, що перешкоджало нормальній роботі. Коли 4chan почав боротися з організацією «набігів», Anonymous перейшли на сайт Коттла, 420chan. Саме тоді Коттл визначив набір напівжартівливих правил для них, що стали відомі як «Правила Інтернету»: «3. Ми — Анонім 4. Анонім — це легіон 5. Анонім ніколи не прощає»[5].

У 2007 році, 16 червня, особа, яка вказала себе як представника Anonymous, виклала сотні гігабайтів внутрішніх поліцейських файлів із понад 200 агентств США назвою #BlueLeaks. Там містилося мало інформації про неправомірну поведінку поліції, але містилися докази використання нею неперевіреної чи перебільшеної інформації. Угрупування також переслідувало Гела Тернера, неонацистського радіоведучого, але припинило, коли виявилося, що Тернер був інформатором ФБР[5].

Всесвітньо відомим угрупування стало лише у 2008-му після виступу проти Церкви Саєнтології, звинувачуючи її в залученні вірян псевдонаукою та гнобленні критиків. Активісти атакували ресурси церкви та водночас здійснювали фізичні протести у масках персонажа V із коміксу «V означає Вендетта»[3]. Образ та зокрема маска Гая Фокса з коміксу «V означає Вендетта» та його кіноадаптації став символом хакерської групи[5].

Однією з ключових акцій групи стала «Помста за Ассанжа» 2010 року — атака на платіжні системи Visa та MasterCard після блокування ними пожертвувань для сайту WikiLeaks. Далі була й інші політичні акції, зокрема, під час «арабської весни» хакери протестувальників атакували ресурсі урядів Тунісу, Єгипту та Сирії[3].

На піку своєї популярності, у 2012 році, Anonymous була мережею з тисяч активістів — прибічників ліво-лібертаріанських ідеалів особистої свободи, що виступали проти консолідації корпоративної та урядової влади. Але після низки арештів угрупування перестало активно діяти. Ключовим став арешт Гектора «Сабу» Монсегура, 28-річного чоловіка з Нью-Йорку, який став інформатором у складній спецоперації, яка призвела до арешту багатьох основних учасників угрупування[5].

Невеликі групи анонімів лишилися, але проявляли суттєвої активності. Найгучніший злам Anonymous відбувся під час протестів 2014 року у Фергюсоні, штат Міссурі. У відповідь на смерть Майкла Брауна, розстріляного поліцією, угрупування зламало міські вебсервери та оприлюднило домашню адресу начальника поліції. Потім Anonymous оголосило ім'я стрільця, але ця інформація виявилася хибною. У 2018 році Anonymous оголосили війну рухові «QAnon»[5].

У відповідь на вторгнення Росії до України 2022 року, угруповання Anonymous оголосило кібервійну російському уряду. Повідомлення про це було опубліковане в Twitter у ніч на п'ятницю, 25 лютого, Пізніше вони заявили про DDoS-атаки на сайт російського державного пропагандистського телеканалу RT News[6][7]. 27 лютого хакери заявили, що «поклали» сайт уряду Чечні[8]. 28 лютого були атаковані сайти інших ЗМІ, також сайти банків, на російському телебаченні транслювали українські пісні та гімн України[9][10]. У відповідь проросійська хакерська група Killnet[ru] заявила що здійснила DDoS атаку на офіційний сайт угруповання Anonymous,[11][12] але офіційного сайту в групування Anonymous ніколи не було.

Філософія

Вебсайт угрупування описує його як «інтернет-зібрання» з «дуже вільною та децентралізованою командною структурою, яка працює на основі ідей, а не директив»[13]. Загалом, «Анонімус» виступають проти цензури та контролю в Інтернеті, і більшість їхніх дій спрямовані на уряди, організації та корпорації, які вони звинувачують у цензурі. «Анонімус» були ранніми прихильниками глобального руху «Occupy» та арабської весни[14]. Деякі його члени протестують, використовуючи законні засоби, тоді як інші застосовують DDoS-атаки та хакерство[15]. Більшість представників угрупування дотримуються лівих ідей, але часто використовують праворадикальну символіку та поведінку (нацистську свастику, расистські гасла), щоб шокувати авдиторію[5].

Американська антрополог Габріелла Коулман писала про угрупування: «У певному сенсі, мабуть, неможливо оцінити наміри та мотиви тисяч учасників, багато з яких навіть не намагаються залишити сліди своїх думок, мотивації та реакції. Серед тих, що лишають, думки суттєво різняться»[16].

Оскільки «Анонімус» не має керівництва, жодну дію угрупування не можна віднести до неї в цілому. Журналістка «The Wall Street Journal» Пармі Олсон та інші критикували висвітлення «Анонімус» у ЗМІ, як добре організованого або однорідного угрупування; Олсон пише: «Не було єдиного лідера, який тягнув за важелі, натомість кілька організаційних розумів, які іноді об'єднувалися, щоб почати планувати трюк»[17]. Вона характеризує «Анонімус» радше як рух, аніж угрупування[18].

Див. також

Посилання

  1. ↑ https://www.theatlantic.com/technology/archive/2020/08/hacker-group-anonymous-returns/615058/
  2. ↑ https://www.washingtonpost.com/technology/2020/11/23/parler-conservatives-still-on-twitter/
  3. ↑ а б в Як хактивісти змінюють природу соціальних протестів. tyzhden.ua. Процитовано 1 березня 2022. 
  4. ↑ Landers, Chris (квітень 2, 2008). Serious Business: Anonymous Takes On Scientology (and Doesn't Afraid of Anything). Baltimore City Paper. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано липень 3, 2008. 
  5. ↑ а б в г д е ж Beran, Dale (11 серпня 2020). The Return of Anonymous. The Atlantic (англ.). Процитовано 9 березня 2022. 
  6. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Хакери Anonymous оголосили кібервійну Росії через її напад на Україну | DW | 25.02.2022. DW.COM (uk-UA). Процитовано 1 березня 2022. 
  7. ↑ Яворович, Тетяна (25 лютого 2022). Група Anonymous оголосила "кібервійну" Росії. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 1 березня 2022. 
  8. ↑ Кібервійна триває: ліг урядовий сайт Чечні. Українська правда (укр.). Процитовано 1 березня 2022. 
  9. ↑ Комісарова, Олександра (28 лютого 2022). Хакери Anonymous зламали сайти "Сбербанка" та низки російських ЗМІ. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 1 березня 2022. 
  10. ↑ На боці України виступили хакери з різних країн світу: перші результати кібервійни. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 1 березня 2022. 
  11. ↑ Группа Killnet взломала сайт хакеров Anonymous, объявивших кибервойну России (рос.). Газета.ру. 1 березня 2022. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  12. ↑ Хакеры российской группировки Killnet вывели из строя сайт Anonymous (рос.). SecurityLab.ru. 1 березня 2022. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  13. ↑ B. Kelly, Brian. Investing in a centralized cybersecurity infrastructure: Why "hacktivism" can and should influence cybersecurity reform. с. 1678. 
  14. ↑ B. Kelly, Brian. Investing in a centralized cybersecurity infrastructure: Why "hacktivism" can and should influence cybersecurity reform. с. 1682. 
  15. ↑ Olson, Parmy (5 червня 2012). We Are Anonymous: Inside the Hacker World of LulzSec, Anonymous, and the Global Cyber Insurgency (англ.). Little, Brown. ISBN 978-0-316-21353-0. 
  16. ↑ Coleman, Gabriella (10 грудня 2010). What It's Like to Participate in Anonymous' Actions. The Atlantic (англ.). Процитовано 1 березня 2022. 
  17. ↑ Olson, Parmy (5 червня 2012). We Are Anonymous: Inside the Hacker World of LulzSec, Anonymous, and the Global Cyber Insurgency (англ.). Little, Brown. с. 58–59. ISBN 978-0-316-21353-0. 
  18. ↑ Parmy Olson On Anonymous: 'A Growing Phenomenon That We Don’t Yet Understand'. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 1 березня 2022. 
Фото, відео та аудіо
Тематичні сайти
Нормативний контроль

Інформація

Стаття Анонімус (угруповання) в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-03-15 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1014946