Анджей Дуда

Анджей Дуда; пол. Andrzej Sebastian Duda
	пол. Andrzej Sebastian Duda
	Анджей Дуда
Президент Польщі
	Нині на посаді
На посаді з	6 серпня 2015
Прем'єр-міністр	Ева Копач; Беата Шидло; Матеуш Моравецький
Попередник	Броніслав Коморовський
Народився	16 травня 1972 (50 років); Краків, ПНР
Відомий як	політик, правник, викладач університету, адвокат
Місце роботи	Ягеллонський університет
Громадянство	Польща
Національність	поляк
Освіта	Яґеллонський університет
Alma mater	Ягеллонський університет (1996)
Політична партія	Право і справедливість і Унія Свободи
Батько	Jan Tadeusz Dudad
Мати	Janina Milewska-Dudad
У шлюбі з	Агата Корнхаузер-Дуда
Діти	Кінга Дуда
Релігія	католицтво
Нагороди	Орден Заслуг ; ;
Підпис
	president.pl
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дуда.

Анджей Себастіян Дуда (пол. Andrzej Sebastian Duda; нар. 16 травня 1972(19720516), Краків, ПНР) — польський юрист, політик і державний діяч. 24 травня 2015 обраний президентом Польщі й вступив на цю посаду 6 серпня 2015.

Депутат Європейського парламенту з 2014 до 2015, член партії «Право і справедливість».

Життєпис

Анджей Дуда та Лех Качинський, 16 січня 2008

З подружжям Коморовських у Сеймі, 6 серпня 2015

1996 закінчив факультет права і адміністрації Яґеллонського університету у Кракові.

У лютому 1997 року розпочав свою наукову та викладацьку роботу на кафедрі адміністративного судочинства Яґеллонського університету.

У жовтні 2001 року він був зарахований до штату відділу адміністративного права Ягеллонського університету.

У січні 2005 року отримав ступінь доктора права.

У 2006—2007 був заступником держсекретаря у Міністерстві юстиції. Колишній статс-секретар у канцелярії президента Польщі Леха Качинського (2008—2010), кандидат у мери Кракова (2010), посол до Сейму (2011—2014).

Президент Польщі

Перший термін

Взяв участь у президентських виборах 2015 року. Його офіційним гаслом було «Добра зміна». Під час передвиборчої компанії Дуда обіцяв стати гарантом позитивних змін у польській політиці і казав, що стане президентом усіх поляків. Він заявляв, що нова влада не буде такою агресивною як попередня, а також обіцяв підтримувати родинні цінності, патріотизм й відчуття національної єдності. У другому турі набрав 51,55 % голосів, перемігши Броніслава Коморовського^[4]^[5].

Під час передвиборчої кампанії заявляв, що Росія не має нічого спільного з демократією та «є першою європейською державою, яка здійснила військове втручання у справи іншої незалежної європейської держави». Він казав, що не задоволений форматом переговорів, в якому бере участь не весь Євросоюз, а лише Франція та Німеччина й не погоджується з думкою, що з Росією треба домовлятися за будь-яку ціну^[6]. Разом із лідерами Хорватії та Угорщини ініціював зближення держав Центрально-Східної Європи^[7].

6 серпня 2015 року склав присягу президента Польщі і офіційно обійняв посаду глави держави.^[8]

15 серпня під час телефонної розмови запропонував президенту України Порошенку новий формат переговорів по Донбасу, який передбачав участь найсильніших держав Європи та сусідів України, в тому числі й Польщі^[9]. 14-15 грудня здійснив офіційний візит до Києва, де провів переговори з Президентом та прем'єр-міністром України^[10].

Реформування Конституційного суду

Див. також: Комітет із захисту демократії

У грудні 2015 року парламентською більшістю за підтримки націонал-консервативного уряду Беати Шидло було ухвалено закон про призначення до Конституційного суду Польщі п'ятеро нових суддів. 9 грудня присягу нових суддів прийняв президент Дуда і заявив про створення робочої групи з реформування Конституційного суду та системи призначення суддів до нього. 12 грудня у Варшаві, Вроцлаві, Любліні та Познані відбулись багатотисячні мітинги проти президента та уряду, яких звинуватили в порушенні закону. Перед конституційним судом у Варшаві демонстранти підняли плакати з надписом «Президенте, ти порушуєш закон!»^[11]. Польські судді та експерти почали звинувачувати владу у спробах підпорядкувати собі найвищий судовий орган.

Новою владою було прийнято закон про приховане спостереження, що надало можливість поліції та спецслужбам отримати більші можливості контролю над діями громадян у інтернет-мережі^[12].

Закон про ЗМІ

7 січня 2016 року Дуда підписав закон про ЗМІ, який посилює контроль над державними медіа. Голова канцелярії президента Польщі М. Садурська пояснила це тим, що «президент зацікавлений у тому, щоб державні ЗМІ характеризувалися надійністю, чесністю та об'єктивністю». Закон передбачає дострокове закінчення повноважень членів правління і наглядової ради Польського телебачення та Польського радіо. Нові члени правління та наглядової ради державних ЗМІ стверджуватимуться міністром держскарбниці. Державна рада з питань радіо та телебачення втрачала вплив на призначення членів наглядових рад у ЗМІ. Цей закон був жорстко розкритикований ОБСЄ, Європейським мовним союзом та Асоціацією європейських журналістів^[13]. 10 січня у німецькому бундестазі Європейський союз закликали запровадити санкції проти Польщі^[14]. Польські журналісти, політики та активісти, які критикують владу за кордоном у Польщі почали трактуватися як донощики.

23 січня 2016 року у 36 містах Польщі відбулись протести проти ухваленого 15 січня закону про стеження. Найбільший мітинг відбувся у Варшаві. Протестувальники звинуватили владу у тому, що тепер за ними зможуть слідкувати без жодного судового контролю^[15]^[16]. Перший президент Польщі Лех Валенса звинуватив владу в руйнування демократичних засад у країні^[17]^[18].

Декомунізація 20 травня Дуда підписав закон про декомунізацію у якому йдеться про перейменування назви 1300 вулиць пов'язаних з комунізмом. Закон передбачає завершити декомунізацію до 2017 року^[19].

Визнання Ісуса Христа королем Польщі 19 листопада 2016 р. Ісуса Христа офіційно визнали королем Польщі. На церемонію зібралися понад 6 тис. осіб, в тому числі президент Дуда та його оточення. Були присутні безліч паломників із Польщі, США, Канади та Німеччини. Заява пролунала на урочистій месі до 1050-річчя хрещення Польщі. 20 листопада акт зачитали в усіх польських церквах^[20].

Інтронізаційні рухи почались на території польської держави в середині 90-х років XX ст. після того, як було розпочато процес беатифікації сестри Розалії Целакувни. У текстах Целакувни було знайдено запис, в якій підкреслювалося, що Ісус Христос звернувся до неї з закликом визнати його «королем і господарем повністю шляхом інтронізації» на території всієї Польщі і тоді Польща буде врятована^[21]. Але у 2006 р. католицька церква розкритикувала депутатів, які запропонували проголосити Ісуса царем країни. У 2011 році єпископи засудили ідею визнання Христа королем Польщі, а єзуїтська спілка виступала з контраргументами, що ще з 1656 р. «королевою Польщі» вважається Діва Марія^[22].

Рівень підтримки Станом на 31 серпня 2016 року згідно з соціологічними дослідженнями президента Польщі А. Дуду підтримувало 54 % поляків, разом з тим 34 % ставились до нього негативно. Це був рекордний рівень довіри до президента серед польських громадян^[23]. У травні 2020 року Дуду підтримували 39 % поляків, тоді як у квітні його підтримувало 59 %, другим був мер Варшави, кандидат від опозиційної «Громадянської платформи» — Рафал Тшасковський, якого підтримувало 18 % виборців^[24].

Другий термін

13 липня 2020 на Виборах Президента Дуда повторно став президентом країни, обійшовши Рафала Тшасковського з мінімальною перевагою менш як 2 %^[25]^[26].

24 жовтня 2020 року в Анджея Дуди виявили коронавірус.^[27]

10 листопада президент Дуда ратифікував оборонну угоду зі США, яка закріплює більшу присутність США у країні та заявив, що вибори в США не повинні впливати на відносини між країнами^[28]].

24 лютого 2022 року після нападу Росії на Україну президент Дуда заявив, що Росія розпочала вторгнення в Україну, яке, швидше за все, є широкомасштабним. Він назвав дії Росії безпрецедентним порушенням міжнародного права та наголосив, що такими діями Росія виключає себе з міжнародного співтовариства. Він додав, що о 05:48 ранку він провів телефонну розмову зі своїм українським колегою Володимиром Зеленським. Пан Дуда пообіцяв не залишити Україну без підтримки^[29].

26 лютого пан Дуда заявив, що підтримує прямий шлях на вступ України до ЄС ^[30]. 26 березня Дуда під час переговорів з Зеленським закликав передати Україні літаки, танки та системи ППО ^[31]. Президент Польщі розцінює дії Росії як геноцид українців та вважає, що Захід має поставити ультиматум Путіну ^[32].

11 травня Президент Анджей Дуда виступив зі спільною заявою з президенткою Словаччини Зузана Чапутова у якій йшлося про те, що вони всіляко сприятимуть якнайшвидшій інтеграції України в ЄС та надання статусу кандидата на членство в Європейський союз вже влітку 2022 року^[33] шляхом власних візитів до низки країн Західної Європи. Цьому передувало заповнення Україною другої частини анкети на статус кандидата в ЄС, про що було оголошено 9 травня^[34].

22 травня того ж року президент Дуда прибув з візитом до України ^[35]. Під час зустрічі з Зеленським, український президент анансував особливий статус для польських громадян в Україні.^[36]

«Антибандерівський закон»

26 січня 2018 року польський Сейм проголосував за законопроєкт про Інститут національної пам'яті Польщі, в якому передбачено кримінальну відповідальність за заперечення злочинів українських націоналістів проти громадян Польщі та заборону «бандерівської» ідеології. Згодом цей документ без поправок підтримав Сенат Польщі. 6 лютого, попри критику з боку Ізраїлю, України та США, президент Дуда підписав закон. Під час свого виступу він заявив: «Після ситуації я ухвалив рішення, що підписую цей закон і що ці положення зі статті 55-ї закону (про кримінальне переслідування за звинувачення польського народу у злочинах нацистів) набудуть чинності»^[37]^[38].

Звинувачення українців у причетності до геноциду поляків у Гуті Пеняцькій

25 лютого 2018 Адам Квятковський, держсекретар канцелярії Президента Польщі, під час заходів на вшанування жертв трагедії в селі Гута-Пеняцька зачитав листі А. Дуди, в якому, зокрема, стверджувалося, що «геноцид, скоєний українськими вояками і поліянтами на службі гітлерівського Третього рейху і українськими націоналістами, призвів до знищення близько тисячі людей: польських мешканців Гути-Пеняцької, а також євреїв і втікачів із інших місцевостей Волині та Поділля, яких вони переховували»^[39]. На думку краєзнавця, народного депутата Дмитра Чобота, ці звинувачення є «наскрізь фальшиві і абсолютно надумані… не відповідають справжнім обставинам справи і є не чим іншим, як грубим, безсоромним, бездоказовим і злісним наклепом на українців та недолугою спробою перекласти на них провину за каральну акцію, організовану і здійснену німецькою окупаційною адміністрацією та збройними силами Німеччини проти радянської партизанки і польського підпілля Гути Пеняцької»^[40].