Український прапор на станції | |
Статус | Постійна |
---|---|
Країна | Україна (з 1996)[1] |
Дата заснування | 1947[2][3][4] |
Населення | 12 осіб (2019 —2020)[5] |
Веб-сайт | Національний антарктичний науковий центр |
Координати | 65°14′44″ пд. ш. 64°15′28″ зх. д. / 65.245678° пд. ш. 64.257825° зх. д.Координати: 65°14′44″ пд. ш. 64°15′28″ зх. д. / 65.245678° пд. ш. 64.257825° зх. д. |
Академік Вернадський у Вікісховищі |
Акаде́мік Верна́дський (до 1996 — Фараде́й; англ. Faraday Station) — єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює постійно і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Головне призначення станції — проведення наукових досліджень в Антарктиді. Для виконання цієї задачі підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антарктичного наукового центру.
Заснована в 1947 році як британська станція «Фарадей»[2]; 1954 перенесена на острів Галіндез[2]; у лютому 1996 року була передана Британією Україні та перейменована на честь видатного українського вченого, академіка Володимира Вернадського, першого президента НАН України. Перша українська антарктична експедиція (1996—1997 рр.) під час передачі станції сплатила за неї символічну ціну в один фунт стерлінгів[6].
Метою Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011—2020 роки є забезпечення проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Антарктиці, ефективного функціонування антарктичної станції «Академік Вернадський», виконання Україною міжнародних зобов'язань відповідно до Договору про Антарктику та науково обґрунтованої оцінки перспектив освоєння біологічного та мінерально-ресурсного потенціалу регіону[7].
Клімат на станції — морський субантарктичний, тобто відносно м'який, оскільки Південний океан[8] діє як акумулятор тепла. Середня температура влітку близько 0 °C, взимку не нижче від −18 °C. Зниження температури повітря взимку відбувається, коли південний вітер приносить охолоджені маси повітря з континентальної Антарктиди. Взимку характерні часті вітри понад 30—35 м/с. Близько 300 днів на рік — опади (сніг), небо безхмарне лише 25—30 днів[9].
Мінімальна температура, зафіксована на станції — −47 °C[10]. Річна кількість опадів за період 1986—2011 років змінювалась від 220 до 670 мм[11].
Наукова база на Аргентинських островах поблизу Антарктичного півострова заснована під час Британської експедиції на Землю Ґреяма в 1934—1937 роках. Як постійно діюча метеообсерваторія, база почала працювати на острові Вінтер з 1947 року[2][3][4]. Споруда першої бази, так звана хатина Ворді, збереглася донині і є туристичним об'єктом.[12]
Упродовж зимівлі 1953—1954 років станція була перенесена на мис Марина острова Галіндез. Після 1953 року тут було зведено ще декілька будівель, а більшість з них з'явилася протягом 1979—1980 років. У 1984 році було споруджено також невеликий будиночок аварійної бази — хатина Расмуссена. У 1985 році саме над станцією «Фарадей» британські вчені відкрили явище озонової діри.[13]
У 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, Росія оголосила себе правонаступницею всіх антарктичних станцій СРСР і відмовила Україні в передачі однієї із них. Упродовж лютого-серпня 1992 року направлено низку ініціативних листів вчених і спеціалістів, звернень установ і організацій до державних органів щодо необхідності відновлення і продовження Україною діяльності в Антарктиці.
3 липня 1992 року Президент України Леонід Кравчук видав указ про участь України в дослідженнях Антарктики. У серпні 1992 року Верховна Рада схвалила документи про приєднання України до Антарктичного договору, а 26 жовтня 1993 року утворено Центр антарктичних досліджень (згодом — Український антарктичний центр), який очолив Петро Гожик.
У листопаді 1993 року Велика Британія розповсюдила серед посольств пропозицію про передачу станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній з держав, які ще не мали станцій на континенті. Цю ідею підхопили українські дипломати — тогочасний посол України у Британії Сергій Комісаренко та радник посольства з питань науки Роланд Франко (онук Івана Франка).[14] У березні-квітні 1994 року Юрій Оскрет і Андрій Чебуркін їздили в Кембридж для знайомства з роботою Британської антарктичної служби (БАС). У рамках цього Чебуркін з'їздив на станцію Фарадей. У серпні 1994 року БАС утверджується в намірі передати станцію «Фарадей» Україні, пропонуючи відрядити 4 фахівців для докладного вивчення систем забезпечення станції, наукової роботи і апаратури, дизельного господарства і систем зв'язку. У серпні-вересні 1994 року проходить 23-тя сесія Організації країн Антарктичного договору, на якій Україну було прийнято до організації.
21 листопада 1994 року фонд «Відродження» виділив 12000 доларів на проєкт «Україна повертається в Антарктиду». 5 грудня 1994 року група у складі Ю. Оскрета (забезпечення станції), Г. Міліневського (наукові програми), О. Люшнівського (зв'язок) і В. Гергієва (дизельне господарство) відбула на станцію Фарадей. Вони були на станції з 17 грудня 1994 року по 15 лютого 1995 року. 20 липня 1995 року в Лондоні Посол України Комісаренко Сергій Васильович підписав міжурядову угоду, а директор ЦАД Петро Гожик — Меморандум між ЦАД і БАС про передачу антарктичної станції Фарадей Україні не пізніше 31 березня 1996 року.
6 лютого 1996 року о 18.45 над станцією був урочисто піднятий жовто-блакитний прапор.
Перша експедиція пройшла успішно. За високий професіоналізм, виявлений в екстремальних умовах Антарктики при виконанні завдань Першої української антарктичної експедиції Указом Президента України у квітні 1998 року орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено Геннадія Міліневського (начальника станції), орденом «За мужність» ІІІ ступеня Володимира Бахмутова (геофізика) і Леоніда Говоруху (гляціолога). На станції залишилась пам'ятка зі списком учасників Першої антарктичної експедиції.
У січні 2019 року заплановано провести модернізацію станції, це буде перший значний ремонт за 22 роки. Роботи триватимуть 2,5 місяці, на це у 2018 році було виділено 35 млн гривень. Заплановано встановити нові дизельні двигуни, новий опріснювач води, замінити системи опалення і дах на всіх приміщеннях станції, переобладнати медичний кабінет і біологічну лабораторію, побудувати паливний трубопровід і полагодити паливний бак.[15]
З 2017 року на станції функціонує мережа Інтернет. Спочатку об'єм даних для обміну був обмежений 500 Мб на місяць. З 2018 року збільшився до 10 Гб, а з 2019 — до 30 Гб на місяць.[16]
8 травня 2020 року загинув учасник 25-ї Української антарктичної експедиції (УАЕ) на станції «Академік Вернадський» Василь Омелянович. Це перша смерть на станції за весь український період[17]. Василь наклав на себе руки через особисті проблеми, він працював на станції кухарем. Обов'язки кухаря на станції стали по черзі виконувати інші учасники експедиції[18].
У квітні 2020 року було встановлено вертикальний радіолокатор опадів Metek MRR-PRO на станції Академік Вернадський — єдиний на Антарктичному півострові. Основною його цінністю є відображення вертикальної структури опадів: інтенсивності опадів, швидкості падіння часток, спектру розмірів часток, вологовмісту, висоти танення.[19] 9 квітня 2021 року на станції встановили та запустили антену General Dynamics діаметром 2,4 м. Антену і весь комплекс ІТ-обладнання для нової якості зв’язку загальною вартістю біля 30 тис. доларів подарувала українська ІТ-компанія MacPaw. Обладнання підвищило швидкість підключення до мережі Інтернет та збільшило швидкість передачі даних в мережу у 8 разів: з 500 kb/s до 4 Mb/s.[20]
Весь комплекс будівель встановлено на кам'яній основі острова Галіндез. Більшість з них були зведені протягом 1979–1980 років. На території станції розташовані:
У 1984 році британці спорудили також невеликий будиночок аварійної бази на півострові за 9 км від станції — хатина Расмуссена. Джерелом електроенергії на станції є три дизель-генератори Broadcrown/Volvo-Penta, потужністю 100 кВт кожний.
На станції працюють також:
На станції штат зимівників на 2019 —2020 роки становить 12 осіб[5] (7 науковців, 3 інженерно-технічних співробітники, лікар та кухар)[21].
Назва | Початок | Закінчення |
I Українська антарктична експедиція | 23 січня 1996 | 15 травня 1997 |
II Українська антарктична експедиція | 18 січня 1997 | 31 травня 1998 |
III Українська антарктична експедиція | 24 січня 1998 | 19 березня 1999 |
IV Українська антарктична експедиція | 18 лютого 1999 | 25 травня 2000 |
V Українська антарктична експедиція | 21 лютого 2000 | 20 лютого 2001 |
VI Українська антарктична експедиція | 24 січня 2001 | 7 травня 2002 |
VII Українська антарктична експедиція | 22 грудня 2002 | 23 лютого 2003 |
VIII Українська антарктична експедиція | 4 лютого 2003 | 25 березня 2004 |
IX Українська антарктична експедиція | 28 лютого 2004 | 13 квітня 2005 |
X Українська антарктична експедиція | 19 березня 2005 | 16 лютого 2006 |
XI Українська антарктична експедиція | 21 січня 2006 | 19 березня 2007 |
XII Українська антарктична експедиція | 27 лютого 2007 | 3 березня 2008 |
XIII Українська антарктична експедиція | 12 лютого 2008 | 12 квітня 2009 |
XIV Українська антарктична експедиція | 17 березня 2009 | 5 квітня 2010 |
XV Українська антарктична експедиція | 17 березня 2010 | 26 березня 2011 |
XVI Українська антарктична експедиція | 16 березня 2011 | 9 квітня 2012 |
XVII Українська антарктична експедиція | 16 березня 2012 | 3 квітня 2013 |
XVIII Українська антарктична експедиція | 22 березня 2013 | 7 квітня 2014 |
XIX Українська антарктична експедиція | 27 березня 2014 | 18 квітня 2015 |
XX Українська антарктична експедиція | 31 березня 2015 | 18 квітня 2016 |
XXI Українська антарктична експедиція | 31 березня 2016 | 2017 |
XXII Українська антарктична експедиція | 2017 | 2018 |
XXIII Українська антарктична експедиція | 2018 | 2019 |
XXIV Українська антарктична експедиція | Березень 2019[22] | Березень 2020 |
XXV Українська антарктична експедиція | Квітень 2020[23] | 2021 |
XXVI Українська антарктична експедиція | Квітень 2021[24] | 2022 |
Цікавою знахідкою, зокрема, є скелет кита біля станції "Академік Вернадський"[25]
Українська експедиція до Антарктиди присутня у сюжеті роману Андрія Куркова «Пікнік на льоду» (1996), що перекладений більш ніж 30-ма мовами.
У 2006 році Національний Банк України видав ювілейну монету «10 років антарктичній станції Академік Вернадський». На реверсі зображено абрис Антарктиди та в центрі нуля напису «10 років» зірочкою позначено географічне розташування станції.
Станцію зображено на поштових марках:
Ювілейна монета
|
Марка «Перша українська
антарктична експедиція» |
Марка «Антарктична станція Академік Вернадський»
|
Лист, відправлений зі станції
|
До 25-річчя станції 6 лютого 2021 у Музеї науки була відкрита інтерактивна виставка[26].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Академік Вернадський |
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=39462