Олеся Костянтинівна Ілащук | |
---|---|
Народилася |
1976 Чернівці |
Громадянство | Україна |
Національність | українка |
Діяльність | Дипломат |
Відома завдяки | Надзвичайний і Повноважний Посол України в Болгарії |
Alma mater | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича |
Посада | посол України в Болгаріїd[1] |
Олеся Костянтинівна Ілащук (нар. 1976, Чернівці, Україна) — українська журналістка та дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Болгарії (з 25 грудня 2022)[2][3][4][5].
У 2005 році закінчила факультет історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Отримала диплом з відзнакою за спеціальністю «Країнознавство» кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Має кваліфікацію спеціалістки з міжнародних відносин, перекладачки. Вільно володіє англійською мовою[6]. Навчалася у ВОППГП «Український Гештальт Інститут» та у HRD Antwerp у Бельгії. Також вивчала курс МBA у Бізнес-школі Міжнародного інституту менеджмента.[7].
У 1993—1997 рр. — асистент учителя, згодом викладала англійську мову у школі;
У 1997—2000 рр. — журналістка буковинської редакції ICTV;
У 2002—2005 рр. — директорка з міжнародного розвитку та зв'язків із громадськістю компанії Славік-груп iнвeстмент;
У 2010—2015 рр. — займала посаду керівниці ювелірної компанії «ДЖЕММА». До жовтня 2021 року Олеся Ілащук була також співзасновницею цієї ж компанії[8].
У 2015—2016 рр. — гендиректорка компанії СтарПак, що займалося виробництвом тари та пакування; Також у цей період Олеся Ілащук була керівником фірми «ДІДЖІТАЛ-ПК ЛТД», яке займається оптовою торгівлею комп'ютерами та програмним забезпеченням.
У 2016—2018 рр. — керівниця видавничого департаменту «Шарг-Гарб» в місті Баку, Азербайджан[9];
У 2018—2022 рр. — займалася приватною практикою в сфері гештальт-терапії у місті Києві.
До призначення надзвичайним і повноважним Послом України у Болгарії досвіду дипломатичної або ж іншої державної діяльності не мала[10].
Призначення викликало реакцію громадськості[11] та експертного середовища[12]. Було подано петицію до Президента про звільнення Ілащук[13].
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2023-01-03 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=4753803